Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №707/632/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/632/26

2/707/818/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Заруби Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що на момент повномасштабного вторгнення рф на територію України (24.02.2022 р.) позивач разом із сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали в будинку в АДРЕСА_1 . Квартира була розташована на двох поверхах будинку, мала 5 кімнат і була скоріше затишним будинком, ніж квартирою. Також в місті Маріуполь проживали його мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дочки - близнючки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і його колишня дружина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4

3 перших днів навали, окупанти прицільним вогнем знищували всі об`єкти життєзабезпечення міста. Ситуація у місті стрімко погіршувалась. Російська федерація навмисно створила гуманітарну кризу, люди помирали від нестачі ліків та медичного обслуговування, також застосовувала тактику голоду, оскільки мала намір завдати шкоди значній кількості мирних жителів Маріуполя. Оскільки всі його рідні проживали в різних частинах міста, які зазнали значних руйнувань, то він запросив всю свою сім?ю тимчасово переїхати в його будинок АДРЕСА_2 .

18 березня 2022 року зранку коли всі перейшли до будинку трохи зігрітися і поїсти, о 7-30 год. почався російський обстріл всіма видами озброєнь, в т.ч. «Градами». Після попадання в дах і в стіну будинку 2-ох мін стеля почала руйнуватись і вони побігли назад у підвал, який знаходився під гаражем. При цьому першими з будинку вибігли колишня дружина ОСОБА_7 , доньки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та мати ОСОБА_10 , а позивач і його син ОСОБА_11 не встигли вибігти. У дворі, в 5-ти метрах від входу в будинок, стався вибух снаряду «Град» і всі, хто вибіг першим, загинули. Сина, який був ще в коридорі, поранило осколками.

Позивач вибігши у двір, побачив тіла загиблих доньок та колишню дружину, яка ще ледве дихала, а потім померла; мати теж ще була жива, але через декілька годин померла в агонії. Позивач поховав усіх у своєму дворі біля будинку АДРЕСА_2 лише через 5 днів, оскільки заважали постійні обстріли.

Внаслідок поранення множинними осколками син ОСОБА_11 став повністю безпорадним, не міг самостійно пересуватися, однак отримати медичну допомогу він не міг, оскільки в місті не працювала жодна медична установа.

Лише 09 квітня 2022 року позивач разом із пораненим сином, за допомогою членів християнської місії, виїхали із міста. На блок-постах їм погрожували розстрілом та щоб їх пропустили позивач віддав окупантам на їх вимогу всі гроші, які у них були в розмірі 10 000 доларів США. Після виїзду з окупованої території, позивач із сином на декілька днів зупинились в селі Дубіївка Черкаського району, а після вирушили до Німеччини, де син залишився по сьогодні на лікуванні, а позивач після тимчасової роботи у Польщі, повернувся до України в село Дубіївка Черкаського району.

Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду позивач наголошує та звертає увагу суду, що саме внаслідок збройної агресії рф проти України, він зазнав значної моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, зумовлених перебуванням у межах населеного пункту, який на початку повномасштабного вторгнення опинився під постійними ворожими обстрілами, що становило безпосередню загрозу для його життя та здоров?я, а також для здоров?я і життя його близьких і рідних, подальшою загибеллю його мами ОСОБА_3 , дочки ОСОБА_4 , дочки ОСОБА_5 , колишньої дружини і матері його трьох дітей ОСОБА_6 , втратою здоров?я сином ОСОБА_2 , протиправним позбавленням права володіння, користування та вільного розпорядження квартирою в м. Маріуполь.

З 22 лютого 2022 року він перебуває у важкій депресії, відчуває значні та триваючі душевні страждання, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту, неможливістю володіти і користуватися належним йому на праві власності майном та вести повноцінне життя, втратою нормальних життєвих зв`язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, вимушеним пристосуванням до нових життєвих умов та відновленням прийнятного для себе рівня життя, пошуком роботи та фінансів, перебуванням у пригніченому стані, зниженням життевого тонусу і погіршення загального самопочуття та стану здоров?я. У місті Маріуполь у нього була своя власна справа, він був зареєстрованим підприємцем з 2006 року, займався роздрібною торгівлею та ремонтом побутового і промислового обладнання. На теперішній час він змушений був припинити підприємницьку діяльність.

Отже, внаслідок збройної агресії рф було порушено низку його прав, передбачених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, IV Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту.

Враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень його конституційних прав, умисного характеру агресивних дій рф, завданих йому душевний біль, безперервні страждання через війну, смерть близьких і рідних людей, руйнування, пошкодження його майна, всього ним пережитого, що в подальшому відобразилося на стані його здоров`я, позивач вважає, що йому було спричинено моральну шкоду, справедливою компенсацією якої може бути стягнення грошового відшкодування з відповідача у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) доларів США, що еквівалентно на день подачі позову за ставкою НБУ 252 500 000,00 грн (двісті п`ятдесят два мільйони п`ятсот тисяч) грн 00 коп.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися у встановлений законом спосіб.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

24 лютого 2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022р. та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022р.).

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». 22 грудня 2022 року Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року Закон набрав чинності.

Закон передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Також у відповідності до положень статті 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», МЗС було розроблено алгоритм дій з питання отримання згоди російської сторони на відмову від судового імунітету держави у зв`язку із розглядом судами України цивільних справ за позовами проти Російської Федерації, у т.ч. в особі Посольства Російської в Україні, за яким МЗС доручало Посольству України в Російській Федерації передати до Міністерства закордонних справ Російської Федерації ноту МЗС з питання отримання згоди Російської Федерації на відмову від судового імунітету під час розгляду судовими органами України справ за позовами проти Російської Федерації.

Разом із тим, у зв`язку з порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24 лютого 2022 року нотифікувало МЗС Російської Федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14 лютого 1992 року.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації також не здійснюється.

Окрім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі, посилки та перекази в ці країни не приймаються.

У зв`язку із чим, інформацію про дату, час та місце розгляду даної справи було повідомлено відповідачу через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом було вжито усіх можливих процесуальних заходів задля належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання та створення учасникам процесу належних умов для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надано сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.

Суд, зі згоди позивача, та враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі:

23.02.2026 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.03.2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити їх, проти заочного розгляду справи не заперечує.

09.04.2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити їх, проти заочного розгляду справи не заперечує.

16.04.2026 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

02.06.2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити їх, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Встановлені судом обставини:

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.10.2019 року ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 3/20 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності є ухвала Жовтневого районного суду від 07.05.2010 року.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 16.08.2023 року ОСОБА_1 набув права спільної часткової власності в розмірі 1/20 частки за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння № 2049 від 28.10.2020 року.

02.08.2023 року в застосунку Дія зареєстровано повідомлення про зруйноване або пошкоджене майно, а саме приватний будинок за адресою АДРЕСА_2

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних сіб-підприємців та громадських формувань від 28.01.2025 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що здійснював різні види роздрібної торгівлі за адресою АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являлась матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 виданого 26.08.1961 року серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Маріуполь, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) від 30.11.2022 року, серія НОМЕР_2 .

05.05.1984 року ОСОБА_1 та ОСОБА_12 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 05.05.1984 року, серії НОМЕР_3 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_13 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Маріуполь, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) від 01.12.2022 року, серія НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зазначені батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 12.02.1999 року, серія НОМЕР_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 12.02.1999 року, серія НОМЕР_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 22.02.1985 року, серія НОМЕР_7 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Маріуполь, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) від 30.11.2022 року, серія НОМЕР_8 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Маріуполь, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) від 30.11.2022 року, серія НОМЕР_9 .

Згідно Витягу з ЄРДР 29.12.2022 року ОСОБА_1 було подано заяву Начальнику СВ Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України.

Згідно наданих позивачем медичних документів ОСОБА_2 підтверджується факт того, що останній постраждав внаслідок збройної агресії рф та досі перебуває на лікуванні за кордоном.

Норми права, що підлягають застосуванню:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі.

За змістом п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного суду від 20 червня 2024 року по справі № 216/5657/22 зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Наприклад, в Італії в судовій практиці застосовуються різноманітні критерії для компенсації немайнової шкоди втілені у відповідних таблицях (наприклад, таблиці суду м. Риму (https://www.tribunale.roma.it/allegatinews/A_24405.pdf)). Найбільш «авторитетним» вважаються Міланські таблиці (https://tribunale-milano.giustizia.it/cmsresources/cms/documents/Tabelle_milanesi_Danno_non_patrimoniale_ed._2021_2.pdf), які передбачають єдину систему розрахунку компенсації немайнової шкоди, що включає в себе як біологічну, так і іншу немайнову шкоду, зокрема, моральну.

Водночас, в українській судовій практиці не застосовуються певні таблиці для визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди.

Тому при визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що дійсно: внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди; законодавець в статті 23 ЦК України передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості); розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди; такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України тощо.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 червня 2024 року по справі № 216/5657/22.

24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на території України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 760/17232/20-ц.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоцільним.

До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20 (пункт 58).

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 29 квітня 2026 року у справі 755/296/25 суд погодився із позицією судом першої інстанції, який при визначенні розміру компенсації, керуючись вимогами статей 23, 1167 ЦК України, врахував характер і глибину душевних страждань позивачів, істотність вимушених змін у їхньому житті, а також засади поміркованості, розумності й справедливості, взявши до уваги релевантну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду: від 20 червня 2024 року у справі № 216/5657/22 (провадження № 61-8556св23), від 14 січня 2025 року у справі № 125/2253/24 (провадження № 61-13799св25), від 29 січня 2025 року у справі № 754/15605/23 (провадження № 61-14552св24), від 31 березня 2025 рокуу справі № 363/4821/23 (провадження № 61-17013св24), від 30 квітня 2025 року у справі № 175/8881/23 (провадження № 61-665св25), від 29 січня 2026 року у справі № 367/10774/23 (провадження № 61-14754св25) щодо визначення розміру компенсації за спричинену внаслідок агресії російської федерації моральну шкоду.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи:

Так, матеріалами справи доведено, що внаслідок вторгнення та збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу було порушено низку його прав та законних інтересів, передбачених як законодавством України, так і міжнародними договорами.

Внаслідок збройної агресії у позивача на очах загинули чотири члени його сім`ї, зокрема матір, дві доньки та колишня дружина, яка була матір`ю їх трьох дітей, його син постраждав внаслідок поранення множинними осколками та перебуває четвертий рік на лікуванні за кордоном, позивач втратив житло та майно, транспортний засіб, що належали йому, а також роботу та надію щодо повернення його додому. Від даних обставин, позивач зазнав сильного психо-травматичного впливу, сильних душевних та психічних страждань, що має суттєві наслідки на якість життя позивача, стан його фізичного та психологічного здоров`я.

Отже, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати моральної шкоди завданої ОСОБА_1 , у зв`язку із наявністю факту у його діях збройної агресії Російської Федерації проти України.

Суд, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), із врахуванням засад розумності, виваженості, справедливості та рівня завдання моральної шкоди та з урахуванням інших обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 25 000 000,00 грн, що, на переконання суду, відповідатиме завданим моральним стражданням.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 червня 2024 року по справі № 216/5657/22.

Судові витрати:

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з держави Російська Федерація на користь держави Україна належить стягнути судовий збір в розмірі 16 640,00 гривень.

Керуючись 131-1 Конституції України, ст. ст. 1191, 1206 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 28, 56, 82, 274, 276 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути із Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 25 000 000,00 (двадцять п`ять мільйонів) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути із Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь держави судовий збір в розмірі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , внутрішньо переміщена особа, адреса проживання: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ).

Відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса перебування: вул. Житня, буд.14 будівля 1 м. Москва).

Повний текст виготовлено 26 червня 2026 року.

Суддя: Є. П. Тептюк