Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №690/76/26 — Багачевський міський суд Черкаської області

Справа № 690/76/26

Провадження № 3/690/32/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Багачеве

Суддя Багачевського міського суду Черкаської області Линдюк В.С., розглянувши матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.09.1997 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, розлучений, освіта середня спеціальна, не працевлаштований, постановою Багачевського міського суду Черкаської області від 15.09.2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, інші відомості суду не відомі, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Багачевського міського суду Черкаської області із Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали за фактом вчинення 24.01.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 24.01.2026 року серії ВАД № 476244 ОСОБА_1 24.01.2026 року о 15 год. 50 хв., перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 шляхом висловлювань на її адресу нецензурної лексики внаслідок чого завдано шкоди її психологічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Судом вжито заходів до виклику ОСОБА_1 у судові засідання, що підтверджується матеріалами справи, однак він в судові засідання неодноразово не з`явився, поважність причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи за його відсутності від його імені до суду не надходило, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Судом також встановлено, що 28.01.2026 року ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації, а 28.04.2026 року він самовільно залишив розташування військової частини.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, достовірність наданих нею письмових пояснень суду не підтвердила.

Згідно змісту рапорту оперативного чергового Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області 24.01.2026 року о 15 год. 51 хв. зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що співмешканець ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння простягає руки, нецензурно виражається.

Відповідно до змісту протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) та письмових пояснень ОСОБА_2 24.01.2026 року вона перебувала за адресою проживання: АДРЕСА_2 , та в цей час до її будинку прийшов її співмешканець ОСОБА_1 , який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, в зв`язку з чим вона викликала працівників поліції.

За змістом термінового заборонного припису стосовно кривдника від 24.01.2026 року серії АА № 494231 ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням психологічного насильства відносно ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 доби з 18 год. 00 хв. 24.01.2026 року по 18 год. 00 хв. 27.01.2026 року.

Водночас ні протокол про адміністративне правопорушення, ні терміновий заборонний припис, не містять підпису ОСОБА_1 , що б свідчило про його присутність під час їх складення. Жодних доказів щодо відмови ОСОБА_1 від їх підпису, зокрема пояснення свідків чи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, до матеріалів справи не долучено.

Крім того, матеріали справи не містять письмових пояснень ОСОБА_1 за фактом звернення ОСОБА_2 до поліції з приводу вчинення ним домашнього насильства, а також доказів щодо перебування ОСОБА_1 24.01.2026 року в стані алкогольного сп`яніння, як вказала ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях.

Постановою Багачевського міського суду Черкаської області від 15.09.2025 року в справі № 690/608/25 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 30.08.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Всебічно, повно і об`єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, що мають доказове значення, в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

З урахуванням вказаного, діянням, що утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка, крім ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є нормою-дефініцією для ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у Рішенні від 21.07.2011 року в справі «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Водночас сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

За змістом висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22.06.2023 року в справі № 752/5417/19 факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в адміністративному правопорушенні. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення. Відповідно, уповноваженим особам необхідно дотримуватись правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.

У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.

Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Згідно змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 09.06.2011 року в справі «Лучанінова проти України» стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення.

Вказана позиція також обумовлена тим, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976 року, в справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005 року, в справі «Менаріні проти Італії» від 27.09.2011 року, вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи.

Відповідно до правової позицій, викладеної в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, вважаю, що гарантії ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, також розповсюджуються на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Оцінюючи надані докази вчинення ОСОБА_1 24.01.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суд враховує те, що надані до суду матеріали справи не містять жодних доказів як перебування ОСОБА_1 24.01.2026 року в домоволодінні ОСОБА_2 чи поруч з ним, так і перебування в стані алкогольного сп`яніння, як стверджувала потерпіла ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях.

При цьому, з урахуванням сталих висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.06.2019 року в справі № 560/751/17, письмові пояснення ОСОБА_2 , яка не була допитана в судовому засіданні, та не попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, не можуть бути належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вказане, враховуючи те, що надані до суду матеріали справи безсумнівно не підтверджують реальність обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення від 24.01.2026 року серії ВАД № 476244, вважаю, що провадження в даній справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Одночасно вважаю за доцільне звернути увагу посадових осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області як на необхідності застосування підпорядкованими їм працівниками чинних положень КУпАП під час складення протоколів про адміністративні правопорушення даної категорії, так і на забезпечення виконання ними вимог КУпАП щодо зібрання доказів у справах про адміністративні правопорушення даної категорії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення 24.01.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП, до Черкаського апеляційного суду через Багачевський міський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Линдюк В.С.