Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №643/22977/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/22977/25

Провадження № 2/643/2906/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Олійника О.О.,

за участю секретаря судових засідань – Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – Мовчан В.В. звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Договором № 500843-КС-003 про надання кредиту від 05 листопада 2024 року у розмірі 16 310 гривень та судові витрати у розмірі 2422,40 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 05.11.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договором № 500843-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 05.11.2024 року ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 500843-КС-003 про надання кредиту. 05.11.2024 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 500843-КС-003 про надання кредиту. Позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, вказаний в анкеті особистого кабінету, котрий відповідачем було введено. Позивач ТОВ «БІЗПОЗИКА» виконав свої зобов`язання за укладеним кредитним договором, перерахувавши на банківську картку відповідача грошові кошти в сумі 7000 грн. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 500843-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідач свої зобов`язання станом на 01.12.2025 року за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у відповідача за Договором №

№ 500843-КС-003 від 05.11.2024 року про надання кредиту утворилася заборгованість у розмірі 16 310 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 7000 грн., заборгованості по відсотках в сумі 7910 грн.; заборгованості за комісією в сумі 1400 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 01.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано від АТ «СЕНС БАНК» наступні письмові докази, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 05.11.2024 року (дата видачі кредиту) по 25.02.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

28 січня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «СЕНС БАНК» надійшла інформація, яку витребував суд ухвалою від 01.01.2026 року, згідно якої банк повідомляє, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 є клієнтом банку. На його ім`я відкрито запитувану картку № НОМЕР_1 , рахунок картки НОМЕР_3 (валюта Українська гривня). Крім того, додають виписку по рахунку.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне його повідомлення, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подав.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05.11.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про надання кредиту № 500843-КС-003.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.8. Договору № 500843-КС-003 про надання кредиту, договір укладено на умовах строковості, зворотності, платності у безготівковій формі на суму 7000 грн., строком на 16 тижнів, термін дії договору до 25.02.2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 14 126,42 грн., денна процентна ставка 0,90 процентів.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 7000 грн., що підтверджується наданим позивачем підтвердженням про здійснення переказу грошових коштів.

Згідно відповіді АТ КБ «СЕНС БАНК» убачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 є клієнтом банку. На його ім`я відкрито запитувану картку № НОМЕР_1 , рахунок картки НОМЕР_3 (валюта Українська гривня).

Згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем ТОВ «БІЗПОЗИКА» відповідач станом на 01.12.2025 року має заборгованість за кредитним договором № 500843-КС-003 про надання кредиту від 05.1.2024 року у розмірі 19 810 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 7000 грн., заборгованості по відсотках в сумі 7919 грн., заборгованість по комісії в сумі 1400 грн.; заборгованість по штрафу в сумі 3500 грн.

Разом з цим, позивач не просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по штрафу в розмірі 3500 грн.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявності заборгованості та її розміру суду не надано. Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Аналізуючи вищенаведене, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 7000 грн., та заборгованості по відсотках в сумі 7910 грн.

Стосовно комісії в розмірі 1400 грн., яка була нарахована позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит Кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої Кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №3 63/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Як зазначив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа № 204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту є неправомірними та не підлягають задоволенню, оскільки таке не відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування» та сталій практиці Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2214,47 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 500843-КС-003 про надання кредиту від 05 листопада 2024 року в розмірі 14 910 гривень та судові витрати у розмірі 2214,47 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 26 червня 2026 року.

Суддя - О.О. Олійник