Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №643/10028/23 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/10028/23

Провадження № 2/643/1751/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачі) на свою користь заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 118326,79 грн. та судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачували своєчасно отримані за вказаною адресою послуги з теплопостачання. У зв`язку з наведеними у відповідачів за період з 01.11.2004 по 23.02.2022 утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.12.2023 позовну заяву задоволено.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 09.10.2025 заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.12.2023 року скасовано, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання 03.06.2026 не з`явився, в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 03.06.2026 позовні вимоги визнав частково, в межах строків позовної давності. Крім того, зазначив, що відповідач ОСОБА_3 є його сином, з родиною проживає за кордоном, у зв`язку з чим просив виключити його з числа відповідачів по справі.Також просив розстрочити виконання рішення суду на 1 рік у зв`язку з їх з дружиною скрутним фінансовим становищем. Зазначив, що він є пенсіонером, має третю групу інвалідності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова, та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає позивач за вказаною адресою.

Згідно наданих позивачем відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, заборгованість відповідачів за вказані вище послуги за період з 01.11.2004 по 23.02.2022 складає 118326,79 грн.

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Згідно з ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартплати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги в квартирі, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово–комунальні послуги» в редакції до 01.05.2019 (далі – Закон в редакції до 01.05.2019), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 13 Закону в редакції до 01.05.2019, одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 20 Закону в редакції до 01.05.2019 передбачено, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово–комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 5 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 (далі – Закон в редакції з 01.05.2019) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок споживачів оплачувати вказані вище послуги передбачений також «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яка діяла в період існування спірних правовідносин (п. 12, 20, 21, 30).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 79 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 зазначено, що стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) у період з 12.03.2020 до 22.05.2020 встановлений карантин на всій території України, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон набув чинності 02.04.2020.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, положеннями п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин, було передбачено, що У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Харківського апеляційного суду від 12.10.2023 у справі № 639/5866/21, від 11.10.2023 у справі № 645/3569/23.

Ураховуючи наведене та продовження (зупинення) строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану, вимоги про стягнення заборгованості за період з 02.04.2017 до 23.02.2022 заявлені з дотриманням строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України.

З доводів позовної заяви та наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості встановити наявність поважних причин пропущення позовної давності до вимог, які заявлені за період до 02.04.2017.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги, пред`явлені до відповідачів, про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 02.04.2017 по 23.02.2022.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків, розмір заборгованості за період з 01.04.2017 по 23.02.2022 складає 73800,68 грн., при цьому розмір заборгованості за квітень 2017 року складає 1017,19 грн.

Ураховуючи наведене, розмір заборгованості за період з 02.04.2017 по 30.04.2017 складає 983,28 грн.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги теплопостачання за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 в розмірі 73766,77 грн.

У стягненні іншої частини заборгованості, що виникла до 02.04.2017, суд відмовляє у зв`язку із спливом позовної давності.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідач ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 .

Ураховуючи доводи відповідача щодо їх скрутного фінансового стану, а також запроваджений в Україні воєнний стан, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання даного рішення на максимальний строк, визначений чинним законодавством України, на саме на 1 рік.

В той же час суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо виключення з числа відповідачів відповідача ОСОБА_3 , який з його слів перебуває з родиною за кордоном тривалий час.

Відповідно до п. 29 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 в редакції, яка діяла на момент існування спірних відносин, споживач має право: на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Аналогічні приписи містяться пп. 7 п. 16 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин.

Виходячи з наведеного, належним доказом на підтвердження факту тимчасової відсутності одного із споживачів може бути, зокрема, довідка з місця тимчасового проживання, а не складений мешканцями будинку акт про непроживання за певною адресою.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Харківського апеляційного суду від 12.10.2023 у справі № 639/5866/21, «оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилися від послуг, які надавало їм КП «ХТМ», то в них виник обов`язок сплатити ці послуги».

Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України відповідачами не надано суду доказів того, що вони у встановленому чинним законодавством порядку, звернулись до позивача із заявою про зменшення розміру плати у зв`язку з відсутністю ОСОБА_3 , надавши передбачені законодавством документи, зокрема довідку з місця тимчасового проживання ОСОБА_3 .

Ураховуючи наведене, доводи відповідача ОСОБА_1 відносно того, що ОСОБА_3 тривалий час не проживає в Квартирі, суд не може визнати такими, що свідчать про необґрунтованість розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, та про відсутність підстав для стягнення з відповідачів, у тому числі ОСОБА_3 , виниклої заборгованості.

При цьому ОСОБА_3 не був позбавлений можливості знятись з реєстрації місця проживання за адресою Квартири у разі, якщо припинив там проживати, проте вказаною можливістю не скористався. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були позбавлені можливості звернутись до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування Квартирою, проте вказаною можливістю не скористались. Крім того, як вже зазначалось судом, відповідачі не були позбавлені можливості надати позивачу довідку з місця тимчасового проживання ОСОБА_3 та у зв`язку з цим просити зменшення розміру плати, проте вказаною можливістю також не скористались.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачі не вчинили жодної з передбачених законодавством дій, з якими законодавство пов`язує можливість виключення ОСОБА_3 з числа споживачів комунальних послуг за адресою Квартири.

Ураховуючи вищенаведене, суд відхиляє аргументи відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1673,25 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 267, 268, 273, 280-282, 352, 354, 435 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 в розмірі 73766,77 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду строком на 12 (дванадцять) місяців, встановивши, що грошові кошти в сумі 73766,77 грн. стягуються солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в наступні строки та порядку: в перший та наступні 10 (десять) місяців після набрання даним рішенням законної сили стягуються 6200,00 грн., після чого протягом 12 (дванадцятого) місяця з дати набрання рішенням законної сили стягуються грошові кошти в сумі 5566,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» понесені останнім судові витрати в розмірі 1673,25 грн. в рівних частках, по 557,75 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11).

Відповідач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Д.А. Крівцов