Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №638/24182/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/24182/24

Провадження №1-кп/638/879/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів : ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у порядку спеціального судового провадження (in absentia) у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові об`єднані в одне провадження кримінальні провадженні №12024220000001222 від 17.10.2024 та №12022221070000597 від 08.09.2022 з обвинувальними актами у відношенні:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Хасав`юрт, республіка Дагестан, РФ, громадянина РФ, військовослужбовця ЗС РФ за контрактом на посаді командира бойової машини реактивного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , а саме НОМЕР_2 у військовому званні «сержант», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце перебування якого на теперішній час не встановлено,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2, 438 ч. 2 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого у м. Суходільськ, Луганської області, громадянина України, не одруженого, військовослужбовця НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 полку (ЛНР), раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , місце перебування якого на теперішній час не встановлено,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого у м. Полтава, громадянина України, не одруженого військовослужбовця НОМЕР_5 батальйону НОМЕР_6 полку (ЛНР), раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , місце перебування якого на теперішній час не встановлено,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13

потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

представника потерпілої

ОСОБА_15 ОСОБА_17

захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21

В С Т А Н О В И Л А :

З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.

Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».

Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі Конвенція), особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Норми ст. 27 Конвенції, крім іншого, вказують на те, що особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Сторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.

Також, ст. 32 Конвенції встановлено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Частиною 2 статті 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) (далі Додатковий протокол) передбачено, що вбивство є забороненим й буде залишатися забороненим в будь-який час і в будь-якому місці, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів.

Військовослужбовець ЗС РФ підсудний ОСОБА_7 , обіймаючи посаду командира бойової машини реактивного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 у військовому званні «сержант»; військовослужбовець ЗС РФ 4-го батальйону НОМЕР_4 полку (ЛНР) підсудний ОСОБА_8 ; військовослужбовець ЗС РФ 1-го батальйону НОМЕР_6 полку (ЛНР) підсудний ОСОБА_9 , брали участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ.

Одразу після оголошення 24 лютого 2022 року президентом РФ про початок «спеціальної воєнної операції», російські війська, у тому числі військовослужбовці ЗС РФ

НОМЕР_7 окремої мотострілкової бригади, серед яких перебував військовослужбовець ЗС РФ підсудний ОСОБА_7 , 4-го батальйону 202 полку (ЛНР), серед яких перебував військовослужбовець ЗС РФ підсудний ОСОБА_8 , 1-го батальйону 204 полку (ЛНР), серед яких перебував військовослужбовець ЗС РФ підсудний ОСОБА_9 , у невстановленому місці перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Харківської області.

Одночасно з веденням бойових дій на території Харківської області, військовослужбовці ЗС РФ з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією Харківської області здійснювали блокування та тимчасове захоплення населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах області блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території.

В кінці лютого 2022 року з боку РФ почалось збройне захоплення м. Ізюм Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

Внаслідок чого, територія вказаного населеного пункту станом на початок квітня 2022 року перейшла під контроль представників російських окупаційних військ.

Таким чином, з початку квітня 2022 року по 10 вересня 2022 року м. Ізюм Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області разом із місцевим цивільним населенням, яке не брало участі у збройному конфлікті, перебували у тимчасовій окупації військовослужбовців ЗС РФ та учасників незаконного збройного формування так званої «ЛНР», які також були залучені до зазначеного вище широкомасштабного вторгнення на територію України.

Військовослужбовець ЗС РФ підсудний ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із військовослужбовцями ЗС РФ ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими у ході досудового розслідування особами з числа військовослужбовців військових підрозділів РФ, маючи умисел на порушення законів та звичаїв війни, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у формі жорстокого поводження з цивільним населенням, незаконно, без складання будь-яких процесуальних документів, із застосуванням фізичної сили, затримували цивільних громадян, після чого, допитували їх із застосуванням фізичної сили.

05 травня 2022 року, більш точний проміжок часу в ході досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилось можливим, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи у тимчасово окупованому військовими підрозділами ЗС РФ м. Ізюм Харківської області, в порушення вимог ст. 75 Додаткового протоколу І та ст.ст. 27, 32 Конвенції, діючи умисно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки, переслідуючи прямий єдиний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі цивільної особи, подальше її нелегальне ув`язнення та вчинення умисного вбивства, затримали та в подальшому незаконно утримували громадянина України потерпілого ОСОБА_22 , із заподіянням тяжких страждань, серйозних тілесних ушкоджень та шкоди здоров`ю, що призвело до смерті останнього, тим самим вчинили умисне вбивство ОСОБА_22 за наступних обставин.

Так, підсудний ОСОБА_7 разом із підсудними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими під час досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ 05 травня 2022 року в денний час доби, більш точний проміжок часу в ході досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилось можливим, приїхали на автомобілі до квартири АДРЕСА_4 , в якому мешкав потерпілий ОСОБА_22 .

Вийшовши з автомобіля, підсудні ОСОБА_7 разом із підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , маючи при собі зброю, безперешкодно зайшли у двір належного родині ОСОБА_22 будинку та зайшли всередину.

Підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою жорстокого поводження з цивільним населенням, усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_22 є цивільною особою, яка не виконує будь-яких бойових задач на території окупованого військовослужбовцями ЗС РФ населеного пункту, та на яку поширюються норми міжнародного гуманітарного права, з мотивів особистої неприязні до проукраїнські налаштованих громадян, діючи спільно та узгоджено, через незначний проміжок часу під примусом вивели потерпілого ОСОБА_22 з будинку, із зав`язаними руками та мішком на голові, посадили до автомобіля, та проти його волі повезли до будинку №10-Г, розташованого на площі Гончарівської в м. Ізюм, Харківської області. Під час руху до автомобіля підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою придушення волі потерпілого до супротиву, сумісно почали спричиняти ОСОБА_22 тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів в область голови тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, завдаючи при цьому особливих болісних відчуттів та психологічних страждань.

В цей же день, в денний час доби, більш точний проміжок часу в ході досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилось можливим, перебуваючи у будинку №10-Г, розташованого на площі Гончарівської в м. Ізюм, Харківської області, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діючи сумісно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним населенням, з мотивів національної нетерпимості, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, будучи озброєним, усвідомлюючи, що перед ним цивільна особа – громадянин України потерпілий ОСОБА_22 , яка не виконувала будь-яких бойових задач, одягнений у цивільний одяг та на яку поширюються норми міжнародного гуманітарного права, і їх дії порушують норми Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, та є такими, які спрямовані на умисне заподіяння тяжких страждань, серйозних тілесних ушкоджень та шкоди здоров`ю, спричинили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_22 , а саме нанесли тілесні ушкодження в область голови, шиї та тулубу тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, завдаючи при цьому особливих болісних відчуттів та психологічних страждань.

Того ж дня, в денний час доби, більш точний проміжок часу в ході досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилось можливим, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , тримаючи потерпілого ОСОБА_22 під руки, оскільки останній внаслідок застосованого підсудними насильства не міг самостійно пересуватись, вивели з вказаного будинку та посадили до автомобіля невстановленої моделі та відвезли у невідомому напрямку.

Під час руху в автомобілі підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 з метою умисного вбивства цивільної особи – потерпілого ОСОБА_22 , діючи сумісно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, нанесли потерпілому ОСОБА_22 тілесні ушкодження у життєво важливі органи, а саме в область голови, шиї та тулубу тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді дірчастого перелому лобної кістки, дірчастого перелому верхньої щелепи зліва, перелому під`язичної кістки та хрящів гортані, переломи 9 ребра по пригруднинній лінії зліва та по середній ключичній лінії зліва, а також 10 ребра по середній ключичній лінії зліва, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_22 , тим самим підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 вчинили умисне вбивство потерпілого ОСОБА_22 .

В цей же день, в денний час доби, більш точний проміжок часу в ході досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилось можливим, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 привезли труп потерпілого ОСОБА_22 з явними ознаками тілесних ушкоджень до приміщення моргу м. Ізюм Харківської області.

Таким чином, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи умисно, сумісно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, вчинили жорстоке поводження з цивільною особою – потерпілим ОСОБА_22 , що виражалось в умисному заподіянні останньому тяжких страждань, серйозних тілесних ушкоджень та шкоди здоров`ю, що призвело до його смерті, тим самим вчинили умисне вбивство останнього, а також за попередньою змовою групою осіб вчинили інші порушення законів та звичаїв війни, які полягали у нелегальному ув`язненні цивільної особи – потерпілого ОСОБА_22 , яка перебуває під захистом, чим грубо порушили ст.ст. 27, 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу І протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949.

Крім того, військовослужбовець ЗС РФ підсудний ОСОБА_7 , обіймаючи посаду командира бойової машини реактивного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 у військовому званні «сержант», одразу після оголошення 24 лютого 2022 року президентом РФ про початок «спеціальної воєнної операції», перетнувши у невстановленому місці російсько-український кордон, брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ та здійснював наступ на території Харківської області.

Одночасно з веденням бойових дій на території Харківської області, військовослужбовці ЗС РФ з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією Харківської області здійснювали блокування та тимчасове захоплення населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах області блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території.

В кінці лютого 2022 року з боку РФ почалось збройне захоплення м. Ізюм Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

Внаслідок чого, територія вказаного населеного пункту станом на початок квітня 2022 року перейшла під контроль представників російських окупаційних військ.

Таким чином, з початку квітня 2022 року по 10 вересня 2022 року м. Ізюм Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області разом із місцевим цивільним населенням, яке не брало участі у збройному конфлікті, перебували у тимчасовій окупації військовослужбовців ЗС РФ.

Військовослужбовець ЗС РФ підсудний ОСОБА_7 , перебуваючи у військовому званні «сержант», обіймаючи посаду командира бойової машини реактивного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто будучи військовослужбовцем ЗС РФ, нехтуючи законами і звичаями війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порушуючи вимоги міжнародного гуманітарного права, жорстоко поводячись із цивільним населенням, вчинив умисне вбивство цивільної особи громадянина України - ОСОБА_23 за наступних обставин.

07 травня 2022 року, близько 13:00 годині, підсудний ОСОБА_7 , будучи одягнутим у військову форму ЗС РФ, маючи відповідні знаки щодо його приналежності, будучи озброєним автоматичною стрілецькою вогнепальною зброєю – автоматом системи «Калашников», зайшов до приміщення патологоанатомічного відділення Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», розташованої в будинку №2 по вул. Залікарняна в м. Ізюм Харківської області.

У вказаний час в означеному приміщенні на своєму робочому місці перебував судово-медичний експерт Ізюмського відділення Харківського обласного бюро судових експертиз потерпілий ОСОБА_23 , разом з лаборантом ОСОБА_24 та лікарем-патологоанатомом ОСОБА_25 . При цьому, вказані особи були одягнуті у цивільний одяг, не мали будь-яких засобів індивідуального захисту, не мали жодної зброї та боєприпасів, а отже, належали до цивільних осіб, які не беруть участі у збройному конфлікті.

Перебуваючи у приміщенні, підсудний ОСОБА_7 розпочав розмову з присутніми особами, під час якої потерпілий ОСОБА_23 пояснив йому, що вважає перебування військових ЗС РФ на території м. Ізюм Харківської області незаконним.

В результаті чого підсудний ОСОБА_7 почав себе вести агресивно та у порушення ст. 27 Конвенції та ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 (Протокол I), з метою демонстрування своєї зверхності, приниження честі, спричинення насильства над життям та здоров`ям цивільного населення, задля залякування осіб, що перебували у приміщенні, для подальшого пригнічення та подолання будь-якого супротиву, завдав декілька ударів в обличчя потерпілому ОСОБА_23 .

Після цього, діючи без розриву у часі, підсудний ОСОБА_7 зробив з автоматичної стрілецької вогнепальної зброї – автомату системи «Калашников», якою він був озброєний, чотири постріли в стелю кімнати. Усвідомлюючи небезпеку свого для життя, ОСОБА_24 вибігла на вулицю зі вказаного приміщення, після чого підсудний ОСОБА_7 із застосуванням психологічного тиску та погрожуючи зброєю, наказав ОСОБА_25 повернути ОСОБА_24 до кімнати. Усвідомлюючи небезпеку для свого життя, ОСОБА_25 вийшов із вказаного приміщення, у результаті чого потерпілий ОСОБА_23 та підсудний ОСОБА_7 залишились удвох.

За результатом вказаних дій, у підсудного ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на порушення законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством потерпілого ОСОБА_23 та, реалізуючи свій виниклий злочинний намір, діючи з прямим умислом, розуміючи, що його активні дії грубо порушують закони і звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порушуючи вимоги міжнародного гуманітарного права, а саме: ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 (Протокол 1) усвідомлюючи, що перед ним цивільна особа, на яку поширюються норми міжнародного гуманітарного права та яка не має можливості чинити опір, у порушення ст. ст. 27, 32 Конвенції, користуючись беззахисним станом потерпілого ОСОБА_23 та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог міжнародного гуманітарного права, розуміючи, що від його дій можуть настати наслідки у вигляді заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_23 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи настання зазначених наслідків, з метою позбавлення життя останнього, підсудний ОСОБА_7 прицільно здійснив не менше одного пострілу з автоматичної стрілецької вогнепальної зброї – автомата системи «Калашников» в ділянку тулуба потерпілого ОСОБА_23 , унаслідок чого, від отриманого вогнепального поранення, останній помер на місці, тим самим підсудний ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_23 .

Ухвалами слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 19.11.2024 та 05.12.2024 було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), відповідно, у кримінальному провадженні №12024220000001222 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2 КК України, та у кримінальному провадженні №12022221070000597 від 08.09.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 438 ч. 2 КК України, за відсутності підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (т.2, ас.а.с. 144-145, 148-149, 152-153; т.3, а.с.а.с. 181-183).

Судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження здійснено за відсутності підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (in absentia), зазначені підсудні показань суду не надавали, жодних клопотань та/або заяв від них на адресу суду не надходило.

Дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які були забезпечені Державою з Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, діяли на підставі відповідних доручень для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень КПК України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням, які були захисниками як на стадії досудового розслідування, та і під час судового розгляду і обізнані з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.

Відповідно до ухвали Шевченківського (на час постановлення Дзержинського) райсуду м. Харкова від 08.04.2025 вказане об`єднане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 438 ч. 2 КК України.

При цьому повістки про виклик підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України шляхом опублікування повісток про виклик на офіційному сайті Шевченківського районного суду міста Харкова і в газеті «Урядовий кур`єр», а також шляхом опублікування на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, однак, після здійснення судом вказаних процесуальних дій, у судові засідання підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не з`явилися, про своє місце перебування суд та захисників не повідомили.

Аналіз наявних у матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до слідчого (прокурора) та суду, направлених їм повідомлень з приводу їх прав та обов`язків, оголошених підозр, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 мали підстави усвідомлювати, що проти них розпочато кримінальні провадження, вони отримали чи мали би отримати оголошені підозри, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мали можливість бути обізнаними із усіма своїми правами, в тому числі, правом на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, Держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 мали право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлені мовою, яку вони розуміють, про характер і підстави обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, на обрання захисників; в) бути судженими в їх присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраних ними захисників, бути повідомленими про це право і мати призначених захисників безоплатно.

Зазначена ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися Держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , скористалися своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останніх.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справи «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинувачених на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні у об`єднаному кримінальному провадженні документи свідчать про відмову підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які у свою чергу повинні були знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в суді, а так само свідчить про їх наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.

А тому, відповідно до приписів ч. 4 ст. 349 КПК України, допит підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судовому засіданні не здійснювався.

Захисники підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 – адвокати ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 у судовому засіданні зазначили, що не мали можливості зв`язатися зі своїми підзахисними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і з`ясувати у них правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення.

При цьому, зокрема під час судового провадження, у судових засіданнях захисники підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 – адвокати ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 здійснювали активні дії, спрямовані на захист підсудних: приймали участь у допиті потерпілих, свідків та дослідженні письмових доказів, виступали у судових дебатах тощо.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному об`єднаному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, колегія суддів вважає, що під час досудового розслідування та судового провадження вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваних та підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на захист та доступ до правосуддя.

При цьому колегія суддів зауважує, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 були поінформовані належним чином про дати розгляду об`єднаного кримінального провадження, а також дотримані їх права на належне представництво у суді.

Колегія суддів, провівши судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувальних актів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин об`єднаного кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного в своїх висновках.

Колегією суддів визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного об`єднаного кримінального провадження, що 24.02.2022 о 05:00 годині президент РФ оголосив своє рішення про початок спеціальної військової операції в Україні та збройними силами РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної Держави Україна.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Колегія суддів вважає, що незважаючи на відсутність у судових засіданнях підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та відсутності даних про визнання ними своєї провини у скоєнні інкримінованих ним кримінальних правопорушень-злочинів, винуватість ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні вищезазначених злочинів доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

Потерпіла ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що загиблий ОСОБА_22 є її батьком, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 її відомі не були, так як на час вказаних подій, у зв`язку з окупацією м. Ізюм Харківської області вона перебувала на підконтрольній Україні території, її батько ОСОБА_22 залишався у м. Ізюм під час окупації міста російським військом. В травні 2022 року її зателефонували з м. Ізюм знайомі та повідомили, що її батько ОСОБА_22 загинув та його поховали. Зі слів знайомих її стало відомо, що батька ОСОБА_22 військовослужбовці ЗС РФ забрати з домівки та повезли до штабу військового підрозділу ЗС РФ, де його підділи катуванням, а потім зі слідами катувань вивели з приміщення, а згодом труп батька військовими ЗС РФ був доставлений у місцевий морг. Всі ці події відбувалися 05.05.2022. Останній раз вона спілкувалася з батьком по телефону 26.04.2022. Після звільнення м. Ізюм від військових підрозділів ЗС РФ, тіло батька було ексгумовано, під час медичних досліджень на тілі були встановлені тілесні ушкодження. Очевидцем вказаних подій вона не була. Просить суд визначити підсудним максимально можливий розмір кримінального покарання. Цивільний позов про стягнення з підсудних на її користь моральної шкоди підтримує в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що з загиблий ОСОБА_23 є її цивільним чоловіком, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 її відомі не були, так як на час вказаних подій, у зв`язку з окупацією м. Ізюм Харківської області вона з середини квітня 2022 року перебувала на підконтрольній Україні території, її цивільний чоловік ОСОБА_23 залишався у м. Ізюм під час окупації міста російським військом та продовжував працювати в якості судово-медичного експерта Ізюмського відділення ХОБСМЕ. Після звільнення м. Ізюм від військових підрозділів ЗС РФ її стало відомо, що 07.05.2022 ОСОБА_23 перебував на своєму місті праці в приміщенні СМЕ, де за його проукраїнську позицію та відмову передати належний йому автомобіль, підсудний ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство ОСОБА_23 . Труп ОСОБА_23 російськими військовими на гелікоптері було вивезено з м. Ізюм до м. Бєлгород РФ. Де на теперішній час перебуває тіло ОСОБА_23 її невідомо. Очевидцем вказаних подій вона не була. Просить суд визначити підсудному ОСОБА_7 кримінальне покарання на розсуд суду. Цивільний позов не заявляє.

Потерпіла ОСОБА_15 у судовому засіданні показала, що загиблий ОСОБА_23 є її колишнім чоловіком, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 її відомі не були, так як на час вказаних подій, вона мешкала у м. Харкові, однак підтримувала добрі стосунки з колишнім чоловіком, який під час окупації м. Ізюм Харківської області російським військом залишився у м. Ізюм та продовжував працювати в якості судово-медичного експерта Ізюмського відділення ХОБСМЕ. 16.04.2022 вона останній раз спілкувалася з ОСОБА_23 по телефону. 08.05.2022 її зателефонували з номеру телефону ОСОБА_23 , чоловік представився колегою останнього та повідомив що ОСОБА_23 було сильно побито, а потім вбито військовослужбовцем ЗС РФ за місцем праці, тіло ОСОБА_23 перебуває у моргу, та запропонував приїхати до м. Ізюм для організації поховання загиблого. У подальшому її стало відомо, що вбивство ОСОБА_23 вчинив російський військовий ОСОБА_7 . Труп ОСОБА_23 російськими військовими на гелікоптері було вивезено з м. Ізюм до м. Бєлгород РФ. Де на теперішній час перебуває тіло ОСОБА_23 її невідомо. Очевидцем вказаних подій вона не була. Просить суд визначити підсудному ОСОБА_7 максимально можливий розмір кримінального покарання. Цивільний позов не заявляє.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні показала, що за життя ОСОБА_22 її відомим не був, з ОСОБА_23 вона сумісно працювала в Ізюмському відділенні ХОБСМЕ, розташованому у м. Ізюм Харківської області, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вказаних подій, її відомі не були. Після окупації м. Ізюм Харківської області військовими підрозділами ЗС РФ, вона, судові експерти ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , її син ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , станом на травень 2022 року, продовжували працювати в патологоанатомічному відділення СМЕ. До її функцій, як лаборанта, входило складання довідок про смерть громадян, які були доставлені у морг, так як загиблих на той час була значна кількість. Причини смерті в довідках вона зазначала зі слів лікаря, який здійснював огляд трупів, розтин тіл на той час не проводився. На початку травня 2022 року, вранці три військовослужбовця ЗС РФ, схоже кавказької національності, доставили до приміщення моргу мішок, в якому перебував труп чоловіка, як потім з`ясувалося ОСОБА_22 . Труп ОСОБА_22 оглядався судовим експертом ОСОБА_25 , розтин тіла не проводився. Виходячи з стану тіла, смерть ОСОБА_22 наступила недавно. Вона звернула увагу, що на трупі ОСОБА_22 в наявності тілесні ушкодження в області обличчя та сліди крові. В районі тулуба ОСОБА_22 будь-яких поранень, у тому числі мінно-вибухових та уламкових не було. Причина смерті ОСОБА_22 в лікарському свідоцтві, була нею записана за вказівкою судового експерта ОСОБА_25 . На її думку смерть ОСОБА_22 настала внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень, обставини заподіяння ушкоджень останньому її невідомі. В цей же день, близько 13:00 години труп ОСОБА_22 забрали з моргу три військовослужбовця ЗС РФ, та повезли на її думку до місця масового захоронення громадян. Риси обличь вказаних військових вона не розгледіла. 07.05.2022 вона, разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 перебували в патологоанатомічному відділення СМЕ. Після 12:00 години до приміщенні зайшли два військовослужбовця у формі ЗС РФ та озброєні автоматами, один з яких зазначив, що він ОСОБА_7 та почав цікавитися належністю автомобіля ОСОБА_23 . Після чого ОСОБА_7 почав вимагати у ОСОБА_23 надати йому ключі від автомобіля, однак останній відмовився виконати вимогу, та зазначив, що ОСОБА_7 є окупантом, який захопив українську територію. На що ОСОБА_7 наніс удар ногою в обличчя ОСОБА_23 , демонструючи наявний у нього автомат «Калашніков», зазначив, що автомат раніше належав начальнику поліції м. Ізюм, а також, що він належить до родини «Кадирова», почав стріляти з автомату в стелю, зазначаючи, що їх всіх необхідно вбити. Вона побоюючись за своє життя вибігла з приміщення та повідомила керівництво про те, що сталося. Через деякий час вона, ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 повернулися до приміщення, ОСОБА_7 там вже не було. В приміщенні в кріслі вони побачили ОСОБА_23 без ознак життя. У ОСОБА_23 були кульові поранення в області шиї та тулуба, поряд була калюжа крові. Всі наступні події фіксувалися військовим дізнавачем ЗС РФ, якому вона надавала письмові пояснення. До 10.05.2022 труп ОСОБА_23 перебував в приміщенні моргу, після чого 10.05.2022 його забрали російські військові та відправили його на розтин до м. Бєлгород РФ, зазначивши, що так треба, бо це вбивство. Вона добре розгледіла риси обличчя ОСОБА_7 , а тому під час досудового розслідування впевнено його впізнала на фотографії.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні показав, що за життя ОСОБА_22 йому не був невідомий, з ОСОБА_23 він сумісно працював в Ізюмському відділенні ХОБСМЕ, розташованому у м. Ізюм Харківської області, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вказаних подій, йому відомі не були. Після окупації м. Ізюм Харківської області військовими підрозділами ЗС РФ, він, судові експерти ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , його мати ОСОБА_24 та ОСОБА_27 , станом на травень 2022 року, продовжували працювати в патологоанатомічному відділення СМЕ. Приблизно 04.05.2022 - 05.05.2022, в денний час доби до відділення під`їхав військовий автомобіль ЗС РФ, який мав позначку «Z», я кого вийшли три військовослужбовця ЗС РФ, двоє слов`янської, а третій кавказької національності, доставили до приміщення моргу мішок з написом « ОСОБА_22 », в якому перебував труп чоловіка, як потім з`ясувалося ОСОБА_22 . Труп ОСОБА_22 оглядався судовим експертом ОСОБА_25 , розтин тіла не проводився, причину смерті, в свідоцтві про смерть, записала його мати ОСОБА_24 зі слів ОСОБА_25 . Виходячи з стану тіла, смерть ОСОБА_22 наступила недавно. Під час огляду він звернула увагу, що на трупі ОСОБА_22 в наявності тілесні ушкодження в області обличчя та сліди крові. В районі тулуба ОСОБА_22 будь-яких поранень, у тому числі мінно-вибухових та уламкових не було. Обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_22 йому невідомі. У подальшому труп ОСОБА_22 з моргу забрати та поховали. Він добре розгледів риси обличь російських військових, які привезли труп ОСОБА_22 , це були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а тому під час досудового розслідування впевнено їх впізнав на фотографіях. 07.05.2022 він, разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 та ОСОБА_27 перебували в патологоанатомічному відділення СМЕ. Близько 11:00 він почув постріли, з приміщення вийшла його мати ОСОБА_24 , яка, перебуваючи у зляканому стані, повідомила, що в кабінеті ОСОБА_23 стріляють у стелю, хто саме не зазначила. Про вказані події вони повідомили військовослужбовців ЗС РФ. Через деякий час він, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_27 зайшли до приміщення. В приміщенні в кріслі вони побачили ОСОБА_23 без ознак життя. У ОСОБА_23 були кульові поранення в області шиї та тулуба, поряд була калюжа крові, на стелі були кульові отвори, на підлозі знаходилися автоматні гільзи калібру 5,45х39 мм. Всі наступні події фіксувалися військовим дізнавачем ЗС РФ, якому він надавав письмові пояснення та приймав участь як понятий.

Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні показав, що за життя ОСОБА_22 йому не був невідомий, з ОСОБА_23 він сумісно працював в Ізюмському відділенні ХОБСМЕ, розташованому у м. Ізюм Харківської області, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вказаних подій, йому відомі не були. Після окупації м. Ізюм Харківської області військовими підрозділами ЗС РФ, він, судові експерти ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 та ОСОБА_26 , станом на травень 2022 року, продовжували працювати в патологоанатомічному відділення СМЕ. Обставини за яких на початку травня 2022 року до відділення СМЕ було доставлено труп ОСОБА_22 , а також щодо обставин заподіяння смерті ОСОБА_22 , йому невідомі, так як на той час у відділення доставлялась дуже велика кількість померлих та загиблих. 07.05.2022 він, разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_24 перебували в патологоанатомічному відділення СМЕ. У денний час доби до приміщенні зайшов військовослужбовець у формі ЗС РФ, озброєний автоматом, який зазначив, що він ОСОБА_7 та почав вимагати від ОСОБА_23 надати ключі від належного йому автомобіля, однак останній відмовився виконати вимогу. Він вийшов з приміщення, а згодом почув як в кабінеті ОСОБА_23 кричав ОСОБА_7 та пролунало 4-5 пострілів. Після чого він та колеги вибігли на вулицю та повідомили про вказану подію. Через деякий час він, ОСОБА_25 , ОСОБА_24 та ОСОБА_26 повернулися до приміщення, ОСОБА_7 там вже не було. В приміщенні вони побачили ОСОБА_23 без ознак життя, тіло якого лежало на перевернутому кріслі, з під тіла текла кров. У ОСОБА_23 були кульові поранення в області тулуба, він його тіло не оглядав, на стелі були кульові отвори. Всі наступні події фіксувалися військовим дізнавачем ЗС РФ, якому він надавав письмові пояснення. Приблизно до 09.05.2022 труп ОСОБА_23 перебував в приміщенні моргу, після чого його забрали, як повідомили колеги, російські військові та відправили його на розтин до м. Бєлгород РФ та проведення експертизи. Він добре розгледіла риси обличчя ОСОБА_7 , а тому під час досудового розслідування впевнено його впізнав на фотографії.

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні показав, що за життя ОСОБА_22 йому не був невідомий, з ОСОБА_23 він сумісно працював в Ізюмському відділенні ХОБСМЕ, розташованому у м. Ізюм Харківської області, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вказаних подій, йому відомі не були. Після окупації м. Ізюм Харківської області військовими підрозділами ЗС РФ, він, ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та судовий експерт ОСОБА_23 станом на травень 2022 року, продовжували працювати в патологоанатомічному відділення СМЕ. Обставини за яких на початку травня 2022 року до відділення СМЕ було доставлено труп ОСОБА_22 , а також щодо обставин заподіяння смерті ОСОБА_22 , йому невідомі, так як на той час у відділення доставлялась дуже велика кількість померлих та загиблих. Він дійсно проводив огляд трупа ОСОБА_22 за документами, довідку про причини смерті ОСОБА_22 складала ОСОБА_24 , що нею було зазначено у довідці йому невідомо. 07.05.2022 він, разом з ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 перебували в патологоанатомічному відділення СМЕ. У денний час доби до приміщенні зайшли два військовослужбовця у формі ЗС РФ та озброєні автоматами, один з яких зазначив, що він ОСОБА_7 та почав цікавитися належністю автомобіля ОСОБА_23 . Після чого ОСОБА_7 почав вимагати у ОСОБА_23 надати йому ключі від автомобіля, однак останній відмовився виконати вимогу, та між ними виник з цього приводу конфлікт, під час якого ОСОБА_7 з наявного у нього автомата «Калашніков» почав стріляти в стелю, від чого ОСОБА_24 вибігла з приміщення. Потім ОСОБА_7 наніс удари ОСОБА_23 та йому, і послав його шукати ОСОБА_24 , з метою повернення її до відділення. Він вийшов з приміщення та повідомив керівництво про те, що сталося. Через деякий час він, ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 повернулися до приміщення, ОСОБА_7 там вже не було. В приміщенні побачили ОСОБА_23 без ознак життя. Він оглянув тіло ОСОБА_23 та виявив два кульових поранення в області тулуба, від одного з яких, а саме поранення в грудну клітину, настала його смерть. Розтин трупа ОСОБА_23 він не проводив. Всі наступні події фіксувалися військовим дізнавачем ЗС РФ, якому він надавав письмові пояснення,, та зазначив, що саме ОСОБА_7 вчинив вбивство ОСОБА_23 . Приблизно до 10.05.2022 труп ОСОБА_23 перебував в приміщенні моргу, після чого його забрали російські військові та відправили його на розтин до м. Бєлгород РФ.

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні показала, що за життя ОСОБА_22 мешкав поряд з нею, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вказаних подій, її відомі не були. Після окупації м. Ізюм Харківської області військовими підрозділами ЗС РФ, вона та ОСОБА_22 перебували за своїм місцем мешкання. На початку травня 2022 року, в обідній час доби, вона пішла за водою до криниці, та коли поверталася звернула увагу, що біля будинку ОСОБА_22 перебувають три військовослужбовці ЗС РФ у форменому одязі та при зброї, один з яких мав кавказькі риси обличчя. Зазначені військові вибили двері в будинку ОСОБА_22 , зайшли в будинок з якого з застосування насильства вивели ОСОБА_22 , у якого на голові був мішок, руки були заламані назад, та повели в сторону автомобіля. ОСОБА_22 супротиву військовим не чинив. Більше ОСОБА_22 вона не бачила, що з ним зробили російські військові її невідомо. Вона добре розгледіла риси обличь російських військових, які забрали ОСОБА_22 , це були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а тому під час досудового розслідування впевнено їх впізнала на фотографіях.

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні показав, що за життя ОСОБА_22 йому був добре відомий, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вказаних подій, йому відомі не були. Після окупації м. Ізюм Харківської області військовими підрозділами ЗС РФ, він та ОСОБА_22 перебували за своїм місцем мешкання, працював водієм в установі по наданню ритуальних послуг та здійснював транспортування та поховання тіл померлих та загиблих до місця масового поховання. Він перед похованням здійснював фотографування тіл, записував їх анкетні дані, зазначав на хрестах номер поховання та ПІБ померлого. В травні 2022 року доставили мішок з тілом ОСОБА_22 , на мішці було зазначено його прізвище. Він зареєстрував тіло ОСОБА_22 за №311 та його візуально оглянув. На голові трупа ОСОБА_22 були тілесні ушкодження та сліди крові, судячи по стану тіла смерть настала недавно. В районів грудної клітини будь-яких ушкоджень не було. Під час досудового розслідування він надав слідчому відповідні документи щодо реєстрації трупа ОСОБА_22 . Від мешканців міста йому стало відомо, що тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_22 , були заподіяні військовослужбовцями ЗС РФ, обставини заподіяння яких йому невідомі.

Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні показала, що за життя ОСОБА_22 мешкав поряд з нею, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вказаних подій, її відомі не були. Після окупації м. Ізюм Харківської області військовими підрозділами ЗС РФ, вона та ОСОБА_22 перебували за своїм місцем мешкання. На початку травня 2022 року, в денний час доби, вона разом з чоловіком ОСОБА_31 перебували у себе вдома. Коли вона вийшла на вулицю, то побачила, що біля будинку, в якому дислокувалися російські військові стоїть російський військовий автомобіль, від якого військовослужбовці ЗС РФ у форменому одязі та при зброї, один з яких мав кавказькі риси обличчя, до будинку ведуть ОСОБА_22 , на голові якого був мішок, руки були зв`язані позаду. Коли зняли мішок з голови ОСОБА_22 вона побачила тілесні ушкодження у нього на обличчі та сліди крові, він перебував у вкрай тяжкому фізичному стані. Через години півтори ці ж особи знову вивели ОСОБА_22 з будинку, фізичний стан його був ще гірший чим раніше, було більше тілесних ушкоджень, з обличчя текла кров, під час руху його продовжували бити. Військові кинули ОСОБА_22 в автомобіль та повезли в сторону лісу, в якому під час окупації російські військові катували наших громадян. Більше ОСОБА_22 вона не бачила. Від мешканців міста її стало відомо, що внаслідок заподіяних військовослужбовцями ЗС РФ тілесних ушкоджень та тривалих катувань настала смерть ОСОБА_22 . Вона добре розгледіла риси обличь російських військових, які вели та катували ОСОБА_22 , це були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а тому під час досудового розслідування впевнено їх впізнала на фотографіях.

Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні показав, що за життя ОСОБА_22 мешкав поряд з ним, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до вказаних подій, йому відомі не були. Після окупації м. Ізюм Харківської області військовими підрозділами ЗС РФ, він та ОСОБА_22 перебували за своїм місцем мешкання. На початку травня 2022 року, в денний час доби, він разом з дружиною ОСОБА_30 перебували у себе вдома. З вікна свого будинку він бачив, що біля будинку, в якому дислокувалися російські військові стоїть російський військовий автомобіль, від якого військовослужбовці ЗС РФ у форменому одязі та при зброї, рис обличь яких він не розгледів, до будинку ведуть ОСОБА_22 , на голові якого був мішок, руки були зв`язані позаду. Коли зняли мішок з голови ОСОБА_22 він побачив тілесні ушкодження у нього на обличчі та сліди крові, він перебував у вкрай тяжкому фізичному стані. Через години дві ці ж особи знову вивели ОСОБА_22 з будинку, фізичний стан його був ще гірший чим раніше, було більше тілесних ушкоджень, з обличчя текла кров, під час руху його продовжували бити. Військові кинули ОСОБА_22 в автомобіль та повезли в сторону лісу, в якому під час окупації російські військові катували наших громадян. Більше ОСОБА_22 він не бачив. Від мешканців міста йому стало відомо, що внаслідок заподіяних військовослужбовцями ЗС РФ тілесних ушкоджень та тривалих катувань настала смерть ОСОБА_22 . Його дружина ОСОБА_30 добре бачила всі ці події, так як на той час перебувала на вулиці.

Колегія суддів вважає, що крім вищезазначених показань потерпілих та свідків, вина підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень-злочинів доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами:

- копією лікарського свідоцтва та довідкою про причини смерті №27 від 10.05.2022, складеними та виданими, під час окупації м. Ізюм представниками російських окупаційних військ, уповноваженою особою патологоанатомічного відділення Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», розташованої в будинку №2 по вул. Залікарняна в м. Ізюм Харківської області, відповідно до яких була констатована смерть потерпілого ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_5 . Дата настання смерті ОСОБА_22 зазначена – 05.05.2022, місце настання смерті зазначено – біля лісу у м. Ізюм Харківської області, причина смерті зазначена – уламкове поранення грудної клітини з ушкодженням серця, яке було отримане внаслідок вибуху боєприпаса. (т. 2, а.с. 66).

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що інформацією зазначеною в лікарському свідоцтві та довідці про причини смерті потерпілого ОСОБА_22 за №27 від 10.05.2022 достеменно встановлені анкетні дані потерпілого ОСОБА_22 , які збігаються з анкетними даними вказаними в дослідженої у судовому засіданні копії паспорту громадянина України - потерпілого ОСОБА_22 (т. 2, а.с. 66), а саме: ПІБ, число, місяць та рік народження, місце його реєстрації та мешкання у м. Ізюм Харківської області, під час окупації м. Ізюм представниками російських окупаційних військ, з якого підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 примусово, з застосування насильства, вивели потерпілого ОСОБА_22 із зав`язаними руками та мішком на голові та повезли до іншого будинку, за місцем дислокації підрозділу ЗС РФ; дата та місце настання смерті потерпілого ОСОБА_22 – 05.05.2022 біля лісу у м. Ізюм, про що у судовому засіданні наголошували свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 .

Між тим, колегія суддів не приймає до уваги зазначені в лікарському свідоцтві та довідці про причини смерті потерпілого ОСОБА_22 за №27 від 10.05.2022 причину смерті потерпілого ОСОБА_22 – уламкове поранення грудної клітини з ушкодженням серця, яке було отримане внаслідок вибуху боєприпаса, так як будь-яких об`єктивних доказів наявності у потерпілого ОСОБА_22 саме таких тілесних ушкоджень, а саме: уламкового поранення грудної клітини з ушкодженням серця, як під час досудового розслідування провадження, а також під час судового провадження судом не встановлено.

У судовому засіданні з дослідженого висновку судово-медичної експертизи №10-12/3577-Дм/22 від 03.12.2022 вбачається, що під час експертного дослідження трупа потерпілого ОСОБА_22 тілесних ушкоджень - уламкового поранення грудної клітини з ушкодженням серця, встановлено не було, про що також наголошував у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_33 .

Крім того, у судовому засіданні свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 показали, що під час огляду трупу потерпілого ОСОБА_22 , в районі тулуба потерпілого будь-яких поранень, у тому числі мінно-вибухових та уламкових не було, наявний на трупі одяг пошкоджень не мав. При цьому, свідок ОСОБА_24 наголошувала на тому, що у лікарському свідоцтві та довідці про причини смерті потерпілого ОСОБА_22 за №27 від 10.05.2022, нею необ`єктивна була зазначена причина смерті ОСОБА_22 , а саме внаслідок уламкового поранення грудної клітини з ушкодженням серця, тому що вказану причину її зазначив лікар під час огляду трупу, так як під час окупації м. Ізюм підрозділами ЗС РФ, та при наявності великою кількості загиблих, саме такі причини смерті в основному і зазначалися.

Таким чином, колегією суддів у судовому засіданні достеменно встановлена хибність зазначення в лікарському свідоцтві та довідці про причини смерті потерпілого ОСОБА_22 за №27 від 10.05.2022, а саме того, що причиною смерті потерпілого ОСОБА_22 було уламкове поранення грудної клітини з ушкодженням серця, отримане внаслідок вибуху боєприпаса, що спростовується вищезазначеними дослідженими у судовому засіданні доказами, які є об`єктивними, послідовними та узгодженими а тому у колегії суду відсутні будь-які сумніви в їх правильності та правдивості.

- журналом реєстрації надходження трупів за формою №015/о, заведеного КНП «ЦМЛ Піщанської Богоматері», розташованого за адресою: Харківська область, м. Ізюм, провулок Залікарняний, 2, у якому мається запис №311 про смерть потерпілого ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_5 , в якому зазначена дата смерті ОСОБА_22 – 05.05.2022 та дата його поховання – 11.05.2022. (т. 2, а.с.а.с. 122-143);

- протоколом огляду місця події від 21.09.2022, відповідно до якого в результаті огляду ділянки місцевості, розташованої поряд з кладовищем по вул. Шекспіра в м. Ізюм, поряд з іншими, було виявлено поховання за № 311 на встановленому над похованням хресті мається напис «№311 Салига ОСОБА_34 », в якому перебував труп чоловіка (№311), який згодом був ідентифікований як потерпілий ОСОБА_22 , під час огляду якого не було встановлено наявності видимих поранень та ушкоджень, у тому числі і мінно-вибухових та уламкових поранень, а також пошкоджень наявного на трупі одягу. (т. 2, а.с.а.с. 29-40);

- висновком судово-медичної експертизи №10-12/3577-Дм/22 від 03.12.2022, відповідно до якого при судово-медичному дослідженні трупу невідомого чоловіка з поховання №311, як у подальшому було встановлено під час досудового розслідування та судового провадження – трупу потерпілого ОСОБА_22 , було встановлено, що труп ОСОБА_22 знаходиться в стані виражених гнилісних змін (труп холодний на дотик в прикритих одягом і відкритих частинах тіла, трупне заклякнення не виражене у м`язах обличчя, шиї, верхніх та нижніх кінцівок. Шкіра в цілому брудно-сірого та брудно-коричневого кольору, глиниста, ослизнена, ущільнена, вкрита нашаруванням вологого ґрунту, трупні плями не розрізняються , гнилісні зміни виражені у вигляді гнилісного запаху, брудно-сірого та брудно-коричневого забарвлення шкірних покровів, відшарування епідермісу, омилення м`яких тканин; глиняної консистенції при пальпації практично всіх м`яких тканин з гнилісним розплавленням внутрішніх органів (тканини головного мозку, селезінки, надниркових залоз та підшлункової залози).

При дослідженні трупа потерпілого ОСОБА_22 виявлені наступні ушкодження: дірчатий перелом лобної кістки, дірчатий перелом верхньої шелепи зліва, переломи під`язичної кістки та хрящів гортані, переломи 9 ребра по пригруднинній лінії зліва та по середній ключичній лінії зліва, а також 10 ребра по середній ключичній лінії зліва.

Враховуючи те, що труп потерпілого ОСОБА_22 знаходиться в стані далеко зайшовших гнилісних змін, встановити давність та прижиттевість вище вказаних ушкоджень не є за можливе, а тому причину смерті потерпілого встановити не можливо, через далеко зайшовші гнилісні зміни.

Вирішити питання про давність настанні смерті потерпілого ОСОБА_22 можливо лише у вірогідній формі, враховуючи виражені пізні трупні зміни, які характерні для стадії кінцевого розкладання (мікробного, через муміфікацію, жировіск, розкладання комахами і тваринами чи змішане), яке при типовому перебігу процесу відповідає посмертному періоду від 1 місяця і більше.

При цьому, в розділі «Дані лабораторних та додаткових методів дослідження» вказаного експертного висновку судово-медичної експертизи №10-12/3577-Дм/22 від 03.12.2022, зазначено, що при проведенні судово-медичної експертизи кістково-хрящового органокомплексу шиї від трупа потерпілого ОСОБА_22 (висновок експерта №3577-ДМ/22 від 03.10.2022) встановлено: Щитоподібного хряща: повний, лінійний перелом лівої пластини з зоною стиснення на передній (зовнішній) поверхні та розтягненням на задній (внутрішній) поверхні. Неповний, лінійний перелом внутрішньої поверхні правої пластини з зоною розтягнення на задній (внутрішній) поверхні. Враховуючи морфологічні характеристики та локалізацію, дані переломи, вірогідніше всього утворилися від дії зовнішньої сили спереду назад, коли щитоподібний хрящ придавлюється до хребтового стовпа та широкої частини перснеподібного хряща, що сприяло розходженню його пластин. Асиметричний повний, поперечний, лінійний перелом в нижній третині лівого верхнього рогу щитоподібного хряща, з зоною стиснення по зовнішній поверхні та з зоною розтягнення на внутрішній поверхні. Враховуючи локалізацію та морфологічний характер вказаного перелому вважається, що він, з більшою ймовірністю, утворився від дії тупого предмету(тів) з обмеженою контактуючою поверхнею, яка була направлена в ліву бічну поверхню шиї в суміжній зоні проекції перелому. Під`язикової кістки: Повний, поперечний перелом в місці з`єднання лівого великого рогу з тілом, з зоною розтягнення на задній (внутрішній) поверхні та стиснення на передній (зовнішній). Повний поперечний перелом правого великого рогу в середній третині з зоною розтягнення на задній (внутрішній) поверхні та стиснення на передній (зовнішній). Таким чином вище вказані переломи є симетричними, враховуючи їх морфологічний характер, вірогідніше всього утворився від дії зовнішньої сили спереду назад, при упиранні великих рогів у хребетний стовп та їх розходженню, (із висновку експерта №17-362-МК/3577- І2, лікар судово-медичний експерт-криміналіст ОСОБА_35 ). Також, в розділі «Внутрішнє дослідження» вказаного експертного висновку судово-медичної експертизи №10-12/3577-Дм/22 від 03.12.2022, зазначено, що при проведенні судово-медичної експертизи виявлено багатоосколковий перелом кісток носа з утворенням осколків неправильної трикутної та прямокутної форми, края яких нерівні мілко та крупнозазубрені. Крім того, в розділі «Зовнішнє дослідження» вказаного експертного висновку судово-медичної експертизи №10-12/3577-Дм/22 від 03.12.2022, зазначено, що при проведенні судово-медичної експертизи на верхній щелепі зліва виявлено ушкодження кісткової тканини верхньої щелепи, що проникає у ліву гайморову пазуху. (т. 2, а.с.а.с. 51-53);

Будучи допитаним у судовому засіданні, за клопотанням сторони обвинувачення, відповідно до приписів ст. 356 КПК України, з метою роз`яснення експертних висновків, судовий медичний експерт ОСОБА_36 в повному обсязі підтвердив вищезазначений висновок судово-медичної експертизи №10-12/3577-Дм/22 від 03.12.2022, зазначивши, що ним здійснювалось судово-медичне дослідження трупу потерпілого ОСОБА_22 , під час якого були також залучені інші профільні судові експерти, висновки яких він також враховував під час надання остаточного експертного висновку. Всі виявлені на трупі ОСОБА_22 тілесні ушкодження ним були вказані в експертному висновку, у тому числі і в мотивувальній частині висновку зазначено наявність паталогічної рухливості кісток носа ОСОБА_22 , та наступне встановлення під час внутрішніх досліджень, наявність багатоосколкового перелому кісток носа з утворенням осколків. Під час дослідження трупу ОСОБА_22 мінно-вибухові та уламкові поранення грудної клітини з пошкодженням серця та інших ділянок, наявність куль, уламків встановлено не було. Виявлена на трупі ОСОБА_22 тілесні ушкодження не могли утворитися внаслідок впливу мінно-вибухової хвилі. Так як труп потерпілого ОСОБА_22 знаходився в стані далеко зайшовших гнилісних змін, встановити причину смерті потерпілого та тяжкість заподіяних йому тілесних ушкоджень встановити не виявилось можливим. Виявлені на голові та шиї ОСОБА_22 ушкодження могли бути заподіяні внаслідок нанесення ударів тупими предметами, зокрема, за ступенем тяжкості дірчатий перелом лобної кістки можливо віднести до тяжких тілесних ушкоджень, від яких могла настати смерть ОСОБА_22 . Виявлені переломи під`язичної кістки та хрящів гортані хрящів гортані могли настати як внаслідок стиснення органів шиї, так і внаслідок нанесення ударів в область шиї предметами з обмеженою поверхнею. Зазначені тілесні ушкодження могли як окремо, так і в своїй сукупності бути причиною смерті потерпілого ОСОБА_22 . Переломи ребер є прижиттєвими. Також, на верхній щелепі зліва виявлено ушкодження кісткової тканини верхньої щелепи, при цьому наявний зуб, внаслідок зовнішнього впливу - удару, прижиттєво був забитий в порожнину кістки.

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-22/14536-БД від 26.12.2022, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) кісткових решток трупа, які належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі з поховання №311, як у подальшому було встановлено під час досудового розслідування та судового провадження – трупу потерпілого ОСОБА_22 , (об`єкти №№ 1.1, 1.2), а також встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) Y-хромосом кісткових решток трупа потерпілого ОСОБА_22 (т. 2, а.с.а.с. 55-57, 58-59, 60-63);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/107-22/9407-БД від 02.11.2022, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка слини (букального епітелію) ОСОБА_37 (об`єкт №№ 1.1), яка є рідною донькою потерпілого ОСОБА_22 . (т. 2, а.с.а.с. 43-49);

- інформацією наданою 7-м управлінням (з обслуговування Харківської області ) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №42293-2024 від 12.09.2024 (99803) та аналітичними профілями військовослужбовців ЗС РФ ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на виконання доручення уповноваженого особи слідчого відділу розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області, відповідно до яких в ході оперативного супроводження кримінального провадження встановлено, що на початку травня 2022 року, знаходячись в м. Ізюм Харківської області, військові ЗС РФ незаконно викрали з адреси мешкання та позбавили волі громадянина України ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_5 . Також встановлено, що потерпілого ОСОБА_22 утримували та катували військові ЗС РФ. В середині травня 2022 року потерпілий ОСОБА_22 був знайдений з ознаками насильницької смерті на території м. Ізюм Харківської області, у місці поховання в лісі біля території кладовища по вул. Шекспіра у м. Ізюм Харківської області. Проведеними заходами встановлено, що до даного злочину можливо причетні, троє осіб, із числа військових ЗС РФ, які приймали безпосередню часть в окупації м. Ізюм Харківської області в період з березня по вересень 2022 року, а саме підсудні: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Хасав`юрт республіки Дагестан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець за контрактом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_8 окрема мотострілкова бригада, АДРЕСА_6 ), командир бойової машини, військове звання «сержант», військовий квиток серії НОМЕР_9 , виданий військкоматом республіки Дагестан по м. Махачкала 24.06.2016; ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 , полк 202 (ЛНР), батальйон № 4; ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 , полк 204 (ЛНР), батальйон № 1. (т. 2, а.с.а.с. 67, 68-69, 70-72, 73, 74, 75, 76-78, 79-81, 82-85);

- інформацією, яка міститься в наданих СВ УСБУ в Х/О документах, складених під час тимчасової окупації м. Ізюм Харківської області представниками військових окупаційних органів ЗС РФ, які були вилучені органами служби безпеки України після звільнення території м. Ізюм від російських загарбників, відповідно до яких достеменно встановлено перебування під час окупації м. Ізюм Харківської області у складі військових формувань, станом на травень 2022 року, військовослужбовця ЗС РФ підсудного ОСОБА_7 (т. 3, а.с.а.с. 24, 25, 26-50);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_28 впевнено впізнала підсудного ОСОБА_7 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, керуючи діями останніх, зайшов в будинок де мешкав потерпілий ОСОБА_22 , за адресою: АДРЕСА_5 , з якого вивели ОСОБА_22 та посадили до військового автомобіля ЗС РФ. (т. 2, а.с.а.с. 86-88);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_28 впевнено впізнала підсудного ОСОБА_8 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, зайшов в будинок де мешкав потерпілий ОСОБА_22 , за адресою: АДРЕСА_5 , з якого вивели ОСОБА_22 та посадили до військового автомобіля ЗС РФ. (т. 2, а.с.а.с. 89-91);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_28 впевнено впізнала підсудного ОСОБА_9 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, зайшов в будинок де мешкав потерпілий ОСОБА_22 , за адресою: АДРЕСА_5 , з якого вивели ОСОБА_22 та посадили до військового автомобіля ЗС РФ. (т. 2, а.с.а.с. 92-94);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_30 впевнено впізнала підсудного ОСОБА_7 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, завів потерпілого ОСОБА_22 до будинку, а згодом вивів останнього з будинку, де дислокувалися російські військові, за адресою: АДРЕСА_7 . (т. 2, а.с.а.с. 95-97);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_30 впевнено впізнала підсудного ОСОБА_8 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, завів потерпілого ОСОБА_22 до будинку, а згодом вивів останнього з будинку, де дислокувалися російські військові, за адресою: АДРЕСА_7 . (т. 2, а.с.а.с. 98-100);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_30 впевнено впізнала підсудного ОСОБА_9 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, завів потерпілого ОСОБА_22 до будинку, а згодом вивів останнього з будинку, де дислокувалися російські військові, за адресою: АДРЕСА_7 . (т. 2, а.с.а.с. 101-103);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_38 впевнено впізнав підсудного ОСОБА_7 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, завів потерпілого ОСОБА_22 до будинку, а згодом вивів останнього з будинку, де дислокувалися російські військові, за адресою: АДРЕСА_7 . (т. 2, а.с.а.с. 104-106);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_38 впевнено впізнав підсудного ОСОБА_8 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, завів потерпілого ОСОБА_22 до будинку, а згодом вивів останнього з будинку, де дислокувалися російські військові, за адресою: АДРЕСА_7 . (т. 2, а.с.а.с. 107-109);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_38 впевнено впізнав підсудного ОСОБА_9 як військовослужбовця ЗС РФ, який на початку травня 2022 року, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, завів потерпілого ОСОБА_22 до будинку, а згодом вивів останнього з будинку, де дислокувалися російські військові, за адресою: АДРЕСА_7 . (т. 2, а.с.а.с. 110-112);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_26 впевнено впізнав підсудного ОСОБА_7 як військовослужбовця ЗС РФ, який 05.05.2022, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, привіз до приміщення моргу Ізюмському відділенні ХОБСМЕ, розташованого у м. Ізюм Харківської області, труп потерпілого ОСОБА_22 (т. 2, а.с.а.с. 113-115);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_26 впевнено впізнав підсудного ОСОБА_8 як військовослужбовця ЗС РФ, який 05.05.2022, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, привіз до приміщення моргу Ізюмському відділенні ХОБСМЕ, розташованого у м. Ізюм Харківської області, труп потерпілого ОСОБА_22 (т. 2, а.с.а.с. 116-118);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.09.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_26 впевнено впізнав підсудного ОСОБА_9 як військовослужбовця ЗС РФ, який 05.05.2022, разом з двома іншими військовослужбовцями ЗС РФ, привіз до приміщення моргу Ізюмському відділенні ХОБСМЕ, розташованого у м. Ізюм Харківської області, труп потерпілого ОСОБА_22 (т. 2, а.с.а.с. 119-121);

Обставини викладені в вищезазначених письмових доказах, в повній мірі збігаються з обставинами, які були викладені ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 під час їх допиту у судовому засіданні в якості свідків, а також узгоджуються з іншими дослідженими під час судового провадження доказами, а саме з протоколами огляду місця події, пред`явлення свідкам осіб для впізнання за фотознімками, які впевнено впізнали російських військовослужбовців підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які діючи узгоджено та сумісно, з застосуванням насильства, викрали з домівки цивільну особу - потерпілого ОСОБА_22 , тривалий час застосовували щодо нього насильство та нелюдське поводження з заподіянням тілесних ушкоджень, у тому числі несумісних з життям, тим самим вчинили умисне вбивство потерпілого, висновком судово-медичної експертиз, який у судовому засіданні був роз`яснений судово-медичним експертом ОСОБА_39 та в повному обсязі підтверджений, висновками судових молекулярно-генетичних експертиз, тощо.

Враховуючи вищевикладене, у колегії судді відсутні сумніви в тому, що смерть потерпілого ОСОБА_22 настала внаслідок умисного цілеспрямованого, сумісного застосування підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у відношенні потерпілого ОСОБА_22 тривалого жорстокого насильства з заподіянням тяжких, несумісних з життям ушкоджень в ділянках тіла, де розташовані життєво важливі органи людини, внаслідок заподіяння яких настала його смерть, що свідчить про наявність у підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які в даній злочинній ситуації діяли за попередньою змовою групою осіб, прямого умислу направленого на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_22 та досягнення злочинного результату.

А тому у колегії суддів відсутні будь-які сумніви у об`єктивності, повноті, достовірності та автентичності зазначених письмових доказів.

- протоколом огляду місця події від 22.02.2023 та фототаблицею до протоколу огляду місця події, відповідно до яких в результаті огляду приміщення кабінету, розташованого в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, 2, було встановлено місце вчинення 07.05.2022 підсудним ОСОБА_7 , з застосуванням вогнепальної зброї, умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 . При цьому були виявлені в стелі приміщенні п`ять кульових пошкоджень, одне наскрізне кульове пошкодження фасаду столу, та наявність на підлозі за столом кулі від набою до вогнепальної зброї. (т. 3, а.с.а.с. 1-4, 5-22);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 22.02.2023, відповідно до якого, виявлена та вилучена 22.02.2023 під час огляду місця події - приміщення кабінету, розташованого в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері» куля від набою до вогнепальної зброї, була визнана речовим доказом та долучена до матеріалів кримінального провадження. (т. 3, а.с. 23);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.02.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_25 впевнено впізнав підсудного ОСОБА_7 як військовослужбовця ЗС РФ, який 05.07.2022 перебуваючи в приміщенні патологоанатомічного відділення Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері» наніс удари потерпілому ОСОБА_23 , а потім з наявної вогнепальної зброї здійснив чотири постріли у ОСОБА_23 , внаслідок заподіяння вогнепальних поранень настала смерть ОСОБА_23 (т. 3, а.с.а.с. 51-54);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.02.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_24 впевнено впізнала підсудного ОСОБА_7 як військовослужбовця ЗС РФ, який 05.07.2022 перебуваючи в приміщенні патологоанатомічного відділення Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері» наніс удари потерпілому ОСОБА_23 , а потім з наявної вогнепальної зброї здійснив чотири постріли у ОСОБА_23 , внаслідок заподіяння вогнепальних поранень настала смерть ОСОБА_23 (т. 3, а.с.а.с. 55-58);

- протоколом слідчого експерименту від 24.02.2023 за участю свідка ОСОБА_24 , який фіксувався на відповідний технічний засіб та фототаблицею до протоколу слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_24 , перебуваючи в приміщенні кабінету в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», виклала обставини, які передували заподіянню підсудним ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_23 ударів та вогнепальних поранень, які мали місце 05.07.2022, відтворила та вказала на місце розташування підсудного ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_23 , механізм і локалізацію нанесених ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_23 ударів в область голови, застосування ОСОБА_7 вогнепальної зброї, місце розташування трупа ОСОБА_23 , який загинув внаслідок отриманих вогнепальних поранень нанесених підсудним ОСОБА_7 , розташування кульових отворів у стелі. (т. 3, а.с.а.с. 59-60, 61-66);

- протоколом слідчого експерименту від 24.02.2023 за участю свідка ОСОБА_25 , який фіксувався на відповідний технічний засіб та фототаблицею до протоколу слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_25 , перебуваючи в приміщенні кабінету в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», виклав обставини, які передували заподіянню підсудним ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_23 ударів та вогнепальних поранень, які мали місце 05.07.2022, відтворив та вказав на місце розташування підсудного ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_23 , механізм і локалізацію нанесених ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_23 ударів в область голови, застосування ОСОБА_7 вогнепальної зброї, місце розташування трупа ОСОБА_23 , який загинув внаслідок отриманих вогнепальних поранень нанесених підсудним ОСОБА_7 , розташування кульових отворів у стелі. (т. 3, а.с.а.с. 67-68, 69-74);

Вказана інформація, яка зафіксована в протоколах слідчої дії - слідчих експериментів від 24.02.2023 за участю свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 та на відповідних фотобатлицях до протоколів слідчих експериментів, підтверджує показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а також данні отримані під час пред`явлення свідкам ОСОБА_24 , ОСОБА_25 осіб для впізнання за фотознімками від 24.02.2023, в частині обставин перебування підсудного ОСОБА_7 в приміщенні кабінету в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», які мали місце 07.05.2022, нанесення підсудним ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_23 ударів та з застосуванням вогнепальної зброї вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23

- копією заяви ОСОБА_40 наданої уповноваженій особі СВ УСБУ в Х/О, відповідно до якої, останній повідомляє, що після деокупації м. Ізюм Харківської області ним в жовтні 2022 року, за місцем праці, в приміщенні УСЗН Ізюмської РВА Харківської області був виявлений комп`ютерний системний блок «НКС» з двома жорсткими дисками «Samsung» та «Hitachi», а також папку з документами під назвою «Список військових формувань які перебувають у м. Ізюм», які стосуються періоду окупації військовими формуваннями ЗС РФ м. Ізюм Харківської області в 2022 році, та зокрема містять інформацію щодо проведення окупаційною владою розслідування кримінальної справи за фактом вчинення підсудним ОСОБА_7 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 , яке мало місце 07.05.2022. (т. 3, а.с. 78);

- інформаційним листом ОДББУЗ «Бєлгородське бюро судово-медичної експертизи» РФ від 08.06.2023 за №390, наданою на електронний запит представника потерпілої ОСОБА_15 , відповідно до якого на підставі постанови слідчого військової комендатури окупаційної влади РФ ОСОБА_41 від 09.05.2022, була проведена судово-медична експертиза трупа ОСОБА_23 10.06.2022 висновок експерта було передано співробітнику військової комендатури окупаційної влади РФ. Медичне свідоцтво про смерть ОСОБА_23 від 30.05.2022 за №222032255 було оформлено та видано в органи РАЦС для реєстрації смерті. 08.06.2022 тіло ОСОБА_23 було поховано за рахунок держави РФ, як не витребуване, на кладовищі «Ячнево» м. Бєлгород РФ, свідоцтво про смерть ОСОБА_23 № НОМЕР_10 . (т. 4, а.с. 105).

Потерпіла ОСОБА_15 у судовому засіданні зазначила, що її представник звертався з електронним запитом до ОДББУЗ «Бєлгородське бюро судово-медичної експертизи» РФ щодо надання відповідної інформації про місце знаходження тіла потерпілого ОСОБА_23 . На вказаний запит її представником була отримані вищезазначена письмова електронна відповідь, яка нею було надано слідчому під час досудового розслідування кримінального провадження.

- протоколом огляду комп`ютерного системного блоку «НКС» від 27.02.2023 та безпосередньо дослідженою у судовому засіданні інформацією, яка міститься в наданому ОСОБА_42 уповноваженій особі СВ УСБУ в Х/О комп`ютерному системному блоці «НКС» з двома жорсткими дисками «Samsung» та «Hitachi» та паперових роздруківках наявної на дисках електронної інформації датованої 07.05.2022, відповідно до яких начальником відділення дізнання військової комендатури окупаційної влади ЗС РФ за участю слідчого військової комендатури окупаційної влади РФ ОСОБА_41 , 07.05.2022 були здійснені первісні слідчі дії за фактом вчинення 07.05.2022 підсудним ОСОБА_7 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 в приміщенні кабінету в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері» у м. Ізюм Харківської області, під час проведення яких були встановлені наступні обставини вчинення підсудним ОСОБА_7 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 :

- так у своїх письмових пояснення від 07.05.2022 підсудний ОСОБА_7 зазначив, що він є військовослужбовцем ЗС РФ та мав при собі вогнепальну зброю – АКС-74У, який був споряджений набоями з трасуючими кулями який раніше перебував на озброєнні української поліції м. Ізюм. 07.05.2022 ОСОБА_7 перебуваючи у приміщенні міської лікарні під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_23 та іншими працівниками лікарні, наніс потерпілому ОСОБА_23 декілька ударів по обличчю, здійснив з автомата постріли у стелю, а потім декілька пострілів в потерпілого ОСОБА_23 , від яких останній загинув на місці;

- настання смерті потерпілого ОСОБА_23 , внаслідок застосування підсудним ОСОБА_7 вогнепальної зброї, у своїх письмових поясненнях він 08.05.2022 підтвердив військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_43 , який зазначав, що він, в якості фельдшера військового підрозділу ЗС РФ 07.05.2022 в приміщенні моргу лікарні оглядав труп потерпілого ОСОБА_23 , та констатував настання смерті ОСОБА_23 внаслідок заподіяних підсудним ОСОБА_7 вогнепальних поранень шиї та живота;

- військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_44 у своїх письмових поясненнях від 08.05.2022 зазначив, що 07.05.2022 підсудний ОСОБА_7 повідомив, що саме він вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_23 , так як останній є ворогом РФ;

- у своїх письмових поясненнях свідок ОСОБА_25 , наданих ним безпосередньо 07.05.2022, як безпосередній очевидець вказаних подій, зазначав обставини конфлікту між підсудним ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_23 , побиття його та ОСОБА_23 підсудним ОСОБА_7 , та наступного умисного вбивства підсудним ОСОБА_7 потерпілого ОСОБА_23 з застосуванням вогнепальної зброї. При цьому, обставини вчинення підсудним ОСОБА_7 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 , викладені ним своїх письмових пояснення від 07.05.2022, були підтверджені свідком ОСОБА_25 у своїх показаннях під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження;

- відповідно до протоколу огляду місця події від 07.05.2022 та фототаблиці до протоколу огляду місця події, у підсудного ОСОБА_7 був вилучений автомат АКС-74У № НОМЕР_11 з примкнутим магазином від кулемета Калашникова, який був споряджений 14-ма набоями калібру 5,45мм з трасуючими кулями;

- відповідно до протоколу огляду місця події від 07.05.2022 та фототаблиць до протоколу огляду місця події, в результаті огляду приміщення кабінету, розташованого в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, 2, було встановлено місце вчинення 07.05.2022 підсудним ОСОБА_7 , з застосуванням вогнепальної зброї, умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 . При цьому були виявлені в стелі приміщенні п`ять кульових пошкоджень, дві кулі, шість гільз від набоїв калібру 5,45мм до вогнепальної зброї. Також у вказаному приміщенні був виявлений труп потерпілого ОСОБА_23 з множинними вогнепальними пораненнями в області шиї, живота, грудної клітини, а також з множинними крововиливами та саднами в області носа, зіниць, лівого вуха. (т. 3, а.с.а.с. 82-84, 85-165, 166).

Вказаною наданою ОСОБА_42 уповноваженій особі СВ УСБУ в Х/О інформацією підтверджені показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , в частині дати, місця та обставин вчинення підсудним ОСОБА_7 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 .

Обставини викладені в вищезазначених письмових доказах, в повній мірі збігаються з обставинами, які були викладені ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 під час їх допиту у судовому засіданні в якості свідків, а також узгоджуються з іншими дослідженими під час судового провадження доказами, а саме з протоколами огляду місця події, слідчих експериментів, пред`явлення свідкам осіб для впізнання за фотознімками, пред`явлення трупа ОСОБА_23 для впізнання за фотознімками, висновками судово-балістичної та судово-медичної експертиз, інформаційним листом ОДББУЗ «Бєлгородське бюро судово-медичної експертизи» РФ від 08.06.2023 за №390, тощо.

Крім того, про те, що смерть ОСОБА_23 настала саме внаслідок умисних дій підсудного ОСОБА_7 внаслідок застосування ним вогнепальної зброї, свідчить те, що безпосередньо, через незначний проміжок часу, після заподіяння вогнепальних поранень, тіло потерпілого ОСОБА_23 було безпосередньо оглянуто свідком ОСОБА_25 , який має вищу медичну освіту, є атестованим судово-медичним експертом, має спеціальні знання у галузі судового медицини, тривалий практичний стаж роботи за фахом, а тому ним була констатована смерть потерпілого ОСОБА_23 саме внаслідок отриманих вогнепальних поранень, з визначенням місця розташування вогнепальних поранень, їх кількості, локалізації та несумісності з життям.

Також тіло потерпілого ОСОБА_23 було візуально оглянуто іншими працівниками Ізюмському відділенні ХОБСМЕ, свідками ОСОБА_24 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які також констатували настання смерті потерпілого ОСОБА_23 внаслідок заподіяння йому підсудним ОСОБА_7 вогнепальних поранень.

Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування провести відповідні судово-медичні експертні дослідження тіла потерпілого ОСОБА_23 не виявилось можливим з об`єктивних причин, так як його труп представниками окупаційної влади ЗС РФ було вивезено на територію РФ та в наступному до України не повернуто.

Враховуючи вищевикладене, у колегії судді відсутні сумніви в тому, що смерть потерпілого ОСОБА_23 настала внаслідок умисного цілеспрямованого застосування підсудним ОСОБА_7 вогнепальної зброї – автомата системи Калашникова, та здійснення з нього з близької відстані декілька прицільних пострілів в потерпілого ОСОБА_23 , в ділянки тіла, де розташовані життєво важливі органи людини, що призвело до заподіяння ОСОБА_23 вогнепальних поранень несумісних з життям, внаслідок заподіяння яких настала його смерть, що свідчить про наявність у підсудного ОСОБА_7 прямого умислу направленого на заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_23 та досягнення злочинного результату.

А тому у колегії суддів відсутні будь-які сумніви у об`єктивності, повноті, достовірності та автентичності зазначених документів, незважаючи на те, що вони були складені представниками окупаційної влади ЗС РФ.

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 27.02.2023, відповідно до якого, протокол огляду документів та фотографій від 27.02.2023 та оптичний носій інформації DVD-R диск на якому зафіксовано проведення слідчих дій представниками окупаційної влади ЗС РФ за фактом вчинення підсудним ОСОБА_7 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 , яке мало місце 07.05.2022 в приміщенні кабінету, розташованого в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», були визнані речовим доказом та долучені до матеріалів кримінального провадження. (т. 3, а.с. 166, 167-168);

- протоколом пред`явлення трупа для впізнання за фотознімками від 28.02.2023, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_15 на наданих для впізнання фотознімкам, виконаних представниками окупаційної влади ЗС РФ за фактом вчинення підсудним ОСОБА_7 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 , яке мало місце 07.05.2022 в приміщенні кабінету, розташованого в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», та які зазначені в протоколі огляду комп`ютерного системного блоку «НКС» від 27.02.2023, впевнено впізнала труп свого колишнього чоловіка – потерпілого ОСОБА_23 (т. 3, а.с.а.с. 169-170);

- свідоцтвом про смерть потерпілого ОСОБА_23 серії НОМЕР_12 від 19.07.2024, яке було видано на виконання рішення Московського райсуду см. Харкова від 17.01.2024 про встановлення факту смерті ОСОБА_23 , відповідно до якого смерть потерпілого ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , настала ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Ізюм Харківської області, про що 14.03.2024 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, складено відповідний актовий запис №10. (т. 3, а.с.а.с. 176 177-178, 179-180);

- інформацією наданою Державною міграційною службою України, відповідно до якої потерпілий ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є громадянином України, та обліковувався як загальногромадянським паспортом громадянина України, так і паспортом громадянина України для виїзду за кордон. (т. 3, а.с. 184);

- висновком судово-балістичної експертизи №СЕ-19/121-23/3896-БЛ від 17.08.2023, відповідно до якого наданий для експертного дослідження предмет, який було виявлено та вилучено під час проведення огляду місця події - приміщення кабінету, розташованого в патологоанатомічному відділенні Центральної міської лікарні «Піщанської Богоматері», який мав місце 22.02.2023, є складовим елементом патрону – стріляною оболонковою кулею (спеціального призначення - трасуюча) проміжного патрону калібру 5,45х39АК, що призначений для стрільби зі зброї системи Калашникова, а також з іншої зброї відповідного калібру та типорозміру патронника. (т. 3, а.с.а.с. 186-89);

- інформацією наданою Управлінням логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Харківській області №518/119-31/03-2023 від 21.03.2023, відповідно до якої 5,45 мм автомат АКС-74У № НОМЕР_11 – 1985 року, яким був озброєний 07.05.2022 підсудний ОСОБА_7 під час вчинення умисного убивства потерпілого ОСОБА_23 , та який ним був використаний як знаряддя вчинення злочину, рахується за ГУНП в Х/О в підрозділі «батальйон конвойної служби», та знаходився на тимчасовому зберіганні в Ізюмському РУП ГУНП в Х/О за місцем дислокації БКС. Вказаний автомат є зброєю групового користування (видається співробітникам в наряд, для конвоювання осіб тощо) за конкретною особою не закріплений. Зазначена одиниця зброї була втрачена під час окупації військами РФ Ізюмського району Харківської області. Відповідно висновку службового розслідування від 03.08.2022 обставини його втрати неп були встановлені. (т. 3, а.с. 193);

- інформацією наданою Харківським НДЕКЦ МВС України №19/12111/10/4-26902-2023 від 12.10.2023, відповідно до якої у результаті перевірки за центральним автоматизованим балістичним обліком ДНДЕКЦ МВС куля патрона калібру 5,45х39, влученої 22.02.2023 за фактом вбивства ОСОБА_23 , збігів станом на 27.09.2023 не встановлено. (т. 3, а.с. 194).

Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу кримінального правопорушення на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (постанова ВС від 23.09.2020 у справі №712/7368/13-к).

Навпаки, приписи ст. 94 КПК України визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доказування об`єктивної та суб`єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій підсудного, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування), зокрема таких елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, як прямого умислу та того чи іншого мотиву.

Колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні доведена вина підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень-злочинів, яка підтверджується об`єктивно з`ясованими колегією суддів обставинами вчинення злочинів, які підтверджено вищезазначеними показаннями потерпілих, свідків та іншими письмовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду й оцінені згідно з положеннями ст. 94 КПК України.

Колегія суддів визнає показання потерпілих та свідка послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами, а тому, підстав не довіряти їм колегія суддів не вбачає.

Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що будь-яких відносин, в тому числі і неприязних, між вищезазначеними потерпілими, свідками та підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до вчинення ними вказаних кримінальних правопорушень-злочинів не було, так як вказані особи до зазначених подій один одного взагалі не знали, що свідчить про відсутність у потерпілих та свідка підстав для наклепу на підсудних.

Будь-яких даних, які б достеменно свідчили про те, що підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не причетний до вчинення інкримінованого їм злочинів, досліджені у судовому засіданні матеріали кримінального провадження не містять, стороною захисту також не надано колегії суддів, доказів на спростування висунутого підсудним ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачення.

Колегією суддів зазначається, що при вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення, визначеним приписами ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням ( постанови ВС від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі №195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі №754/17019/17, від 16.09.2020 у справі №760/23459/17 та ін.).

Під час судового розгляду кримінального провадження у відношенні підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , колегією судів належним чином перевірені як версія сторони обвинувачення, так і версія сторони захисту.

У судовому засіданні сторона захисту просила колегію суддів виправдати підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за ст.ст. 28 ч. 2 - 438 КК України за епізодом у відношенні потерпілого ОСОБА_22 , а також підсудного ОСОБА_7 за епізодом у відношенні потерпілого ОСОБА_23 , у зв`язку з недоведеністю вчинення підсудними інкримінованих їм злочинів, так як під час досудового розслідування та судового провадження, стороною обвинувачення не надано колегії суддів достатніх та переконливих доказів вчинення підсудними зазначених злочинів, а саме: не надано доказів сумісного заподіяння підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_22 тілесних ушкоджень, які привели до смерті останнього, не встановлення під час судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_22 причини настання його смерті про що також наголошував у судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_8 ; не надано доказів сумісного заподіяння підсудним ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_23 тілесних ушкоджень, які привели до смерті останнього, не встановлення під час досудового розслідування причини настання смерті ОСОБА_23 .

Колегія суддів не приймає до уваги твердження сторони захисту щодо недоведеності причетності підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_22 , а також причетності підсудного ОСОБА_7 до вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_23 , та вважає таке твердження хибним, яке має на меті уникнення кримінальної відповідальності підсудних за вчинення умисних, особливо тяжких злочинів, так як вищезазначений приведений аналіз безпосередньо досліджених під час судового провадження доказів, отриманих відповідно до приписів КПК України, та які колегією суддів, відповідно до приписів ст.ст. 85, 86 КПК України, визнані належними та допустимими доказами, достеменно свідчить про те, що при встановлених у судовому засіданні обставинах, саме підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було вчинено інкриміноване їм кримінальне правопорушення у відношенні потерпілого ОСОБА_22 , а підсудним ОСОБА_7 , також було вчинено інкриміноване йому кримінальне правопорушення у відношенні потерпілого ОСОБА_23 .

Крім того, у судовому засіданні сторона захисту зазначала, наголошувала на тому, що під час встановлених у судовому засіданні подій, підсудні ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як військовослужбовці ЗС РФ виконували накази своїх командирів та начальників, які підлягали безумовному виконанню, що суттєво знижує суспільну небезпечність їх дій.

Відповідно до ст. 33 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, ратифікованого відповідним Законом України, прийнятим Верховною Радою України 21.08.2024, той факт, що злочин, що підпадає під юрисдикцію Суду, було вчинено особою за наказом уряду або начальника, військового чи цивільного, не звільняє цю особу від кримінальної відповідальності, за винятком випадків, коли: a) ця особа була юридично зобов`язана виконувати накази такого уряду чи такого начальника; b) ця особа не знала, що наказ був незаконним; та c) наказ не був явно незаконним. Для цілей цієї статті накази про вчинення злочину геноциду або злочинів проти людяності є явно незаконними.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що в разі, якщо і були наявні накази уряду або начальника, військового чи цивільного на вчинення безпосередньо підсудними ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протиправних та злочинних дій у відношенні потерпілих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , наявність яких у судовому засіданні встановлена не була, однак вказана обставина не є підставою для безумовного звільнення останніх від кримінальної відповідальності за вчинені інкриміновані злочини, а тому колегія суддів не приймає до уваги зазначене твердження сторони захисту, та вважає хибним.

При цьому, на переконання колегії суддів, версія сторони захисту не була підтверджена жодними об`єктивними даними, яких би було достатньо для розумного сумніву у винуватості підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у світлі встановлених колегією суддів обставин вчинення інкримінованих їм злочинів.

А тому, посилання сторони захисту на зазначені обставини колегією суддів розцінюються критично, як спосіб захисту підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від пред`явленого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне, а тому не приймаються до уваги та вважаються такими, що не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Колегією суддів під час судового розгляду кримінального провадження, не встановлена недопустимість досліджених у судовому засіданні доказів, а також процесуальних порушень приписав КПК України.

Колегією суддів зазначається, що встановлені під час судового розгляду обставини свідчать про те, що дії військовослужбовців ЗС РФ підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були попередньо спланованими та узгодженими, носили цілеспрямований характер, мали єдиний злочинний мотив та у вибраний ними спосіб – діючи за попередньої змовою групою осіб, з застосуванням несумісного з життям насильства у відношенні цивільної особи - потерпілого ОСОБА_22 , вчинити його умисне вбивство; також аналогічний характер дій, злочинний мотив, спосіб та мета встановлена в діях підсудного ОСОБА_7 , яким останній керувався під час вчинення умисного убивства цивільної особи – потерпілого ОСОБА_23 .

Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , під час вчинення інкримінованих їм злочинів, усвідомлювали протиправність своїх дій передбачали їх суспільно небезпечні наслідки й бажали їх настання, з метою досягнення злочинного результату - у вибраний спосіб вчинити умисні вбивства потерпілих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Таким чином, ступінь вини підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні вищезазначених протиправних діянь, в повній мірі, «поза розумним сумнівом», встановлена та доведена аналізом вище приведених доказів, які є послідовними та в повній мірі узгоджуються між собою, у зв`язку з чим у колегії суддів відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що закони та звичаї війни (міжнародне гуманітарне право) застосовуються з моменту виникнення збройного конфлікту або часткової чи цілковитої окупації держави, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив (ст.ст. 2 ч.ч. 1, 2, 3 ч. 1 спільні для Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949, які ратифіковані Україною із застереженнями Указом ПВР УРСР від 03.07.1954 та з подальшим зняттям застережень Законом України № 3413-ІV від 08.02.2006).

Верховною Радою України 21.08.2024 прийнято Закон України про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправки до нього, відповідно до якого Римським статутом визначається юрисдикція Міжнародного кримінального суду щодо злочину геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, а також відповідне ґрунтовне визначення цих злочинів, їх тлумачення, процедури їх розслідування та здійснення міжнародного правосуддя.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України щодо принципу дружнього ставлення до міжнародного права мають враховуватися приписи чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практику тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абз. 3 пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 №2-рп/2016 у справі №1-1/2016)).

Зокрема, на підставі ст. 12(3) Римського статуту Міжнародного кримінального суду заявами від 09.04.2014, 08.09.2015 Україна визнала юрисдикцію цього міжнародного юрисдикційного органу; як держава-член ООН, зважаючи на резолюції 808(1993) від 22.02.1993 та 827(1993) від 25.05.1993, ухвалені Радою Безпеки ООН, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчиненні на території Югославії (далі МТКЮ).

Попри те, що в міжнародному гуманітарному праві (далі - МГП) немає загального визначення «міжнародного збройного конфлікту», МКС, посилаючись на загальну статтю 2 Женевських конвенцій 1949 року та відповідну судову практику МТКЮ вважає «збройний конфлікт міжнародним за своїм характером, якщо він відбувається між двома і більше державами; це поширюється на часткову або повну окупацію території іншої держави незалежно від того, чи натрапляє ця окупація на збройний спротив чи ні».

Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Норми ст. 27 Конвенції, крім іншого, вказують на те, що особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Cторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.

Також, ст. 32 Конвенції встановлено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Відповідно до положень ст. 49 Женевської конвенції I, 50 Женевської конвенції II, 129 Женевської конвенції III, 146 Женевської конвенції IV, статті 86 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій, а також ст. 28 Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, держави-учасниці зобов`язані вживати заходів щодо кримінального переслідування осіб, винних у порушенні положень зазначених міжнародних договорів.

При цьому, усі вищезгадані міжнародні договори, за винятком Додаткового протоколу I та Гаазької конвенції, передбачають обов`язок держав криміналізувати виключно діяння, що становлять серйозні порушення (grave breaches). Переліки таких порушень містяться у ст. 50 Женевської конвенції I, 51 Женевської конвенції II, 130 Женевської конвенції III та 147 Женевської конвенції IV.

Згідно із зазначеними положеннями, до серйозних порушень належать: умисне вбивство; тортури або нелюдське поводження, включаючи проведення біологічних експериментів; навмисне заподіяння великих страждань або серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров`ю; незаконна депортація, переміщення або утримання особи, що перебуває під захистом; примушування такої особи до служби у збройних силах ворожої сторони; захоплення заручників; а також широкомасштабне знищення чи привласнення майна, не виправдане військовою необхідністю та здійснене незаконно й безцільно.

Орієнтація на положення ст.ст. 50 Женевської конвенції I, 51 Женевської конвенції II, 130 Женевської конвенції III та 147 Женевської конвенції IV для формування основного переліку складів злочинів узгоджується з телеологічним і системним тлумаченням ст. 438 КК України, яка була запроваджена з метою виконання міжнародних зобов`язань України, що випливають, зокрема, зі ст.ст. 49 Женевської конвенції I, 50 Женевської конвенції II, 129 Женевської конвенції III, 146 Женевської конвенції IV, ст. 86 Додаткового протоколу I та ст. 28 Гаазької конвенції про захист культурних цінностей.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (далі ДП І), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво;

Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) (далі - Протокол) Високі Договірні Сторони підтверджуючи далі, що положення Женевських конвенцій від 12.08.1949 (995 151, 995 152, 995 153, 995 154) та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються сторонами в конфлікті чи приписуються їм.

Згідно з пунктом «е» ч. 3 ст. 85 Протоколу І на доповнення до серйозних порушень, визначених у ст. 11, вчинення нападу на особу, коли відомо, що вона припинила брати участь у воєнних діях, розглядаються як серйозні порушення цього Протоколу, коли вони вчиняються навмисне на порушення відповідних положень цього Протоколу і є причиною смерті або серйозного тілесного пошкодження чи шкоди здоров`ю.

Крім того, умисне вбивство, катування або нелюдське поводження, умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров`ю та незаконне позбавлення волі є воєнними злочинами відповідно до ст. 8 ч. 2 п. а) п.п. і), іі), ііі), vіі) Римського статуту Міжнародного кримінального суду. iii) умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров`ю;

Частина 3 Статті 25 Римського статуту Міжнародного кримінального суду закріплює індивідуальну кримінальну відповідальність особи, відповідно до якої особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню за злочин, що підпадає під юрисдикцію Суду, якщо ця особа вчиняє такий злочин особисто, спільно з іншою особою або через іншу особу, незалежно від того, чи підлягає ця інша особа кримінальній відповідальності.

Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є військовослужбовцями ЗС РФ та входять до складу збройних сил сторони міжнародного збройного конфлікту, є законними учасниками міжнародного збройного конфлікту. Частина 1 статті 43 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) визнає, що збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів. У ч. 2 ст. 44 Протоколу I наголошено, що всі комбатанти зобов`язані додержуватися норм міжнародного права, застосованого в період збройних конфліктів. З цього обов`язку випливає, що за воєнні злочини, які є прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, комбатанти несуть індивідуальну кримінальну відповідальність.

Даючи оцінку діям підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , колегія суддів приходить до висновку, що за результатами судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцями ЗС РФ та здійснюючи військові заходи із зайняття ЗС РФ (окупації) території України безпосередньо в м. Ізюм Харківської області, будучи обізнаним про наявність міжнародного збройного конфлікту, маючи при собі автоматичну зброєю, під час здійснення окупації, зайнявши та здійснюючи контролю над українським містом Ізюм Харківської області, 05 травня 2022 року перебуваючи на тимчасово окупованій РФ території м. Ізюм Харківської області, з метою виявлення громадян, нелояльних до окупації, придушення спротиву, з мотивів національної нетерпимості, навіяної впевненості безкарності, діючи свідомо та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, у порушення приписів ст.ст. 27, 31, 32, 33, 41, 42, 43, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст.ст. 11, 51, 75 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 12.08.1949, вчинили жорстоке поводження з цивільним населенням, поєднане з умисним вбивством потерпілого ОСОБА_22 , інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а підсудний ОСОБА_7 крім того, за вказаних обставин 07 травня 2022 року, вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, поєднане з умисним вбивством потерпілого ОСОБА_23 .

Колегія суддів наголошує, що під час судового провадження, будь-яких доказів того, що потерпілі ОСОБА_22 та ОСОБА_23 брали в активній чи пасивній формі участь в бойових діях, належали до складу Збройних Сил України, або склали зброю, учасниками судового провадження не надано, а тому колегія суддів вважає поза розумним сумнівом перебування потерпілих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в статусі захищених осіб у складі цивільного населення.

Приймаючи до уваги наведена, колегія суддів вважає, вчинені підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протиправні діяння, становлять серйозне порушення норм міжнародного гуманітарного права, так як під час судового провадження дослідженими колегією суддів доказами встановлено та безумовно підтверджено порушення підсудними законів та звичаїв війни.

Сукупність наведених та досліджених у судовому засіданні доказів, свідчать про те, що дії підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001, на час вчинення злочину) кваліфіковані вірно, так як вони своїми умисними діями вчинили жорстоке поводження з цивільним населенням, поєднане з умисним вбивством ОСОБА_22 , інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб; окрім того дії підсудного ОСОБА_7 за ст. 438 ч. 2 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001, на час вчинення злочину) кваліфіковані вірно, так як він своїми умисними діями вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, поєднане з умисним вбивством ОСОБА_23 .

При визначенні підсудним ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень-злочинів, які відповідно бо приписів ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, данні про особи підсудних :

- у відношенні ОСОБА_7 те, що він є громадянином російської федерації, відповідно до вимог чинного законодавства України, є особою, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась та не є судимою, є військовослужбовцем збройних сил країни агресора – російської федерації, не мав та не має, передбачених приписами діючого законодавства України, законних підстав для перебування на території Держави Україна, має реєстрацію та постійне місце проживання на території рф. (т. 2, а.с.а.с. 70-72; т. 3, а.с.а.с. 85-89);

- у відношенні ОСОБА_8 те, що він є громадянином України, раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, однак з 2023 році притягується до кримінальної відповідальності у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення-тяжкого злочину, передбаченого ст. 260 ч. 2 КК України (створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань), є військовослужбовцем збройних сил країни агресора – російської федерації у складі незаконно створеного військового формування «ЛНР» до лав якого, у порушення приписів Конституції України, приєднався добровільно та протизаконно, не одружений, має реєстрацію та постійне місце проживання на тимчасово непідконтрольній Державі України території Луганської області. (т. 2, а.с.а.с. 74, 79-81);

- у відношенні ОСОБА_9 те, що він є громадянином України, раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, однак з 2015 року перебуває у розшуку у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення-особливо тяжкого злочину, передбаченого ст. 258-3 ч. 1 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації), є військовослужбовцем збройних сил країни агресора – російської федерації у складі незаконно створеного військового формування «ЛНР» до лав якого, у порушення приписів Конституції України, приєднався добровільно та протизаконно, не одружений, має реєстрацію та раніше постійно мешкав в м. Полтава. (т. 2, а.с.а.с. 73, 82-85).

Обставин, які відповідно до приписів ст. 66 КК України, пом`якшують покарання підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 колегією суддів не встановлено.

У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за епізодом вчинення злочину у відношенні потерпілого ОСОБА_22 , колегією суддів визнається - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану; а у відношенні підсудного ОСОБА_7 , за епізодом вчинення злочину у відношенні потерпілого ОСОБА_23 , у відповідності до приписів п.п. 3, 6, 11 ч. 1 ст. 67 КК України, колегією суддів обставинами, які обтяжують покарання визнаються: вчинення кримінального правопорушення на ґрунті національної ворожнечі, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану

Сторона обвинувачення в обвинувальному акті, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України, посилається на обставину, яка обтяжує покарання підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою

Колегія суддів не враховує вказану обставину, передбачену приписами п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України, як таку, що обтяжує покарання підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , так як вказана обставина зазначена у формулюванні висунутого стороною обвинувачення та доведеного під час судового провадження обвинувачення підсудних та визначена в правовій кваліфікації, як кваліфікуюча ознака їх протиправних дій – вчиненні злочину, передбаченого ст. 438 ч. 2 КК України, з посиланням на приписи ст. 28 ч. 2 КК України, а тому не може бути повторно врахована, також як обставина, яка додатково обтяжує покарання підсудних.

При визначенні підсудним ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виду та розміру кримінального покарання, колегія суддів враховує приписи ст.ст. 50, 65-67 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймає до уваги дані, які характеризують особи підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обставини та умови за яких було вчинено вказані кримінальні правопорушення-особливо тяжкі злочини, які пов`язані з вчиненням умисного вбивства неозброєної цивільної особи - потерпілого ОСОБА_22 , а у відношенні підсудного ОСОБА_7 , крім того, вчинення умисного вбивства неозброєної цивільної особи похилого віку - потерпілого ОСОБА_23 , що є свавільним порушенням підсудними приписів ст. 3 Конституції України, якими визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та свідчить про аморальну та антисоціальну поведінку підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зухвале ігнорування ними правопорядку, нехтування загально прийнятних норм поведінки в суспільстві; відсутність обставин, які пом`якшують покарання підсудних, та наявність обставин, які обтяжують покарання підсудних, а тому на переконання колегії суддів, протиправні дії підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 становлять підвищену суспільну небезпеку, так як, вчинене ними кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином та належить до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, який характеризується особливою зухвалістю, демонстрацією невиправданого будь-якого насильства щодо цивільного населення, внаслідок якого спричинені тяжкі, непоправні наслідки у вигляді смерті беззахисних людей, що свідчить про наявність ризику вчинення ними інших кримінальних правопорушень, продовження злочинної поведінки та не досягнення визначеної приписами КК України мети кримінального покарання в разі застосування кримінального покарання ближче до найнижчої межі, встановленою в санкції ч. 2 ст. 438 КК України.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можливо лише в умовах ізоляції їх від суспільства, з призначенням їм міри кримінального покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 438 КК України; виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_7 , враховуючи те, що його злочинними, протиправними, умисними діями були спричинені тяжкі, непоправні наслідки у вигляді смерті двох беззахисних цивільних людей, на переконання колегії суддів, можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі, так як підсудний ОСОБА_7 потребує застосування найбільш суворого заходу державного примусу, що унеможливлює призначення йому кримінального покарання на певний строк та є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та їх наслідків – умисного вбивства двох людей, які опинилися в окупації, що підвищує суспільну небезпеку вчиненого.

Колегія суддів вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалами слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 19.11.2024 у відношенні підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у порядку передбаченому приписами ч. 6 ст. 193 КПК України було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, підсудні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не були затримані та доставлені до слідчого судді для розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне, після набрання вироком законної сили, рахувати початок строку відбуття покарання підсудними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із моменту їх фактичного затримання у порядку виконання цього вироку, та поміщення до кримінально-виконавчої установи для відбуття призначеної міри кримінального покарання, враховуючи те, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження. (т. 2, а.с.а.с. 146-147, 150-151, 154-155).

Запобіжний захід підсудним ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до набранням вироком законної сили та направлення їх для подальшого відбуття покарання, колегія суддів суд вважає необхідним залишити без змін – у вигляді тримання під вартою.

Потерпілими ОСОБА_15 , ОСОБА_16 цивільні позови в межах кримінального провадження не заявлені.

Потерпілою ОСОБА_14 заявлений цивільний позов про стягнення на її користь в підсудних солідарно з підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , солідарно, у відшкодування заподіяної моральної шкоди у сумі 1000000 гривен. (т. 1, а.с.а.с. 108-111).

Потерпіла ОСОБА_14 в обґрунтування цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди зазначила, що в результаті злочинних дій підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було спричинено смерть її батьку ОСОБА_22 , внаслідок чого був порушений її звичайний спосіб життя, погіршився стан її здоров`я, так як вона пережила сильний стрес, негативні емоції та хвилювання, що потягли подальші тривалі та глибокі душевні та фізичні страждання через втрату нею самої близької її людини.

Колегія суддів вважає цивільний позов ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами ч. 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до приписів ст.ст. 128, 129 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Приписами ч. 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичної особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Також колегія суддів зауважує, що за приписами ст. 1167 ч. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав, яка відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до приписів ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і негативними наслідками, що настали для потерпілої ОСОБА_14 , а тому потерпіла ОСОБА_14 внаслідок трагічної насильственної смерті батька ОСОБА_22 , зазнала моральних страждань.

Колегія суддів враховуючи характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала потерпіла ОСОБА_14 , їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у її житті, приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшла своє підтвердження як вина підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення-злочину, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_14 була заподіяна моральна шкода, а тому вважає обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування потерпілій ОСОБА_14 , заподіяної сумісними, узгодженими, цілеспрямованими злочинними діями підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які під час вчинення злочину діяли за попередньою змовою групою осіб, моральної шкоди у сумі 1000000 гривен, яка підлягає стягненюю на користь потерпілої з підсудних у солідарному порядку.

При проведенні судових експертиз по зазначеному кримінальному провадженню, експертами державних спеціалізованих установ : Закарпатським НДЕКЦ МВС України, Харківським НДЕКЦ МВС України, були витрачені кошти, які цільовим призначенням були виділені цім установам з Державного бюджету України, які колегією суддів відносяться, у відповідності до приписів ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат, а саме:

- судові молекулярно-генетичні експертизи, за епізодом вчинення злочину у відношенні потерпілого ОСОБА_22 , в загальній сумі 13415 гривен 96 копійок;

- судово-балістична експертиза, за епізодом вчинення злочину у відношенні потерпілого ОСОБА_23 , в сумі 1434 гривни. (т. 2, а.с.а.с. 42, 64; т. 3, а.с. 190).

Колегія суддів вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь держави в наступному порядку та розмірах :

- з підсудних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за епізодом вчинення злочину у відношенні потерпілого ОСОБА_22 , в рівних частках по 4471 гривні 99 копійок з кожного;

- з підсудного ОСОБА_7 , за епізодом вчинення злочину у відношенні потерпілого ОСОБА_23 , в повному обсязі в сумі 1434 гривни, а всього розмір загальної суми, яка підлягає стягненню з підсудного ОСОБА_7 становить 5905 гривен 99 копійок.

Речові докази : виявлена та вилучена 22.02.2023 під час огляду місця події куля від набою до вогнепальної зброї, - підлягає подальшому зберіганню в центральному автоматизованому балістичному обліку ДНДЕКЦ МВС; протокол огляду документів та фотографій від 27.02.2023 та оптичний носій інформації DVD-R диск, - підлягає подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження. (т. 3, а.с.а.с. 23, 166, 167-168, 194).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2, 438 ч. 2 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону:

- за ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2 КК України у виді 15 років позбавлення волі;

- за ст. 438 ч. 2 КК України у виді довічного позбавлення волі.

У відповідності до ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 , визначити до відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі, з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати із моменту його фактичного затримання у порядку виконання цього вироку, та поміщення до кримінально-виконавчої установи для відбуття призначеної міри кримінального покарання.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону у виді 15 років позбавлення волі, з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_8 рахувати із моменту його фактичного затримання у порядку виконання цього вироку, та поміщення до кримінально-виконавчої установи для відбуття призначеної міри кримінального покарання.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2 – 438 ч. 2 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону у виді 15 років позбавлення волі, з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_9 рахувати із моменту його фактичного затримання у порядку виконання цього вироку, та поміщення до кримінально-виконавчої установи для відбуття призначеної міри кримінального покарання.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до набранням вироком законної сили та направлення їх для подальшого відбуття покарання, залишити без змін – у вигляді тримання під вартою.

Стягнути, солідарно, з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_14 у відшкодування заподіяної моральної шкоди у сумі 1000000 гривен..

Стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в наступних розмірах:

- з ОСОБА_7 у сумі 5905 гривен 99 копійок;

- з ОСОБА_8 у сумі 4471 гривні 99 копійок;

- з ОСОБА_9 у сумі 4471 гривні 99 копійок.

Речові докази : кулю від набою до вогнепальної зброї, - зберігати в центральному автоматизованому балістичному обліку ДНДЕКЦ МВС; протокол огляду документів та фотографій від 27.02.2023, оптичний носій інформації DVD-R диск, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в той же строк, з моменту вручення їм копій вироку.

Згідно з ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Копію вироку вручити прокурору та захисникам засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі приписів ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисники користуються процесуальними правами обвинувачених, захист яких вони здійснюють.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Харкова.

Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді : ОСОБА_2

ОСОБА_3