Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №570/424/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

Суд: Костопільський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

Дата: 24 червня 2026 р.

Справа: №570/424/26

Суддя: Цвіркун О. С.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 570/424/26

25 червня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Костопіль, в режимі відеоконференції, обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025000000003141 від 24.11.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Кошатів, Здолбунівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 4 ст. 358 КК України;

за участю сторін кримінального провадженння:

прокурора – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника — ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , 24.10.2024 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Наказом командира військової частини № 314 від 29.10.2024 курсант ОСОБА_3 , зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався відповідними указами та діє на теперішній час.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації на території всіх областей та міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»».

У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України і триває до цього часу.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист ї суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про національну безпеку України» визначено, що Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування та відсіч збройної агресії проти України, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України, у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст. 4 «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, у тому числі, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (п. 9), які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи (п. 11).

У невстановлені досудовим розслідуванням місці, дату та час, але не пізніше 19.11.2024, у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України ОСОБА_3 виник протиправний умисел на ухилення від несення обов`язків військової служби, шляхом використання підроблених документів.

З метою реалізації свого злочинного задуму, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 знаходячись у невстановленому досудовим розслідування місці та у невстановлений час, але не пізніше 19.11.2024, із використанням засобів миттєвого обміну повідомленнями, звернувся до раніше незнайомих Особи 1 та Особи 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, які діючи спільно, за грошову винагороду, погодились виготовити підроблені медичні документи щодо оформлення його дружині ОСОБА_6 групи інвалідності по вигаданій хворобі та з цією метою надав цій особі персональні дані своєї дружини.

Використовуючи отримані від ОСОБА_3 дані, Особа 1 та Особа 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, у невстановлений час, але не пізніше 17.40 год 19.11.2024 підробили наступні офіційні документи, а саме: Довідку до акта огляду медико соціальною-експертною комісією серія: 12 ААВ № 544792, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК № 2, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено інвалідність II (другої) групи, та заключення ЛКК, видане нібито Медичним центром «ОМП МЕД», про те, що догляд за останньою довірено виконувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отримавши грошову винагороду, Особа 2, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, під вигаданими (не справжніми) анкетними даними іншої особи - ОСОБА_7 , не пізніше 17.40 год 19.11.2024 перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Воскресенський, 40, у відділенні ТОВ «Нова Пошта» № 103, поштовим відправленням № 20451042809117, направив зазначені підроблені документи із використанням поштово-логістичної компанії ТОВ «Нова Пошта» до Рівненської області, м. Здолбунів, вулиця Паркова, 72, (відділення № 3), на ім`я ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних сил України після отримання перелічених підроблених документів, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах особливого періоду, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 02.12.2024, подав командиру зведеної навчальної роти 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 рапорт у якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав, передбачених п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинний на момент подання рапорту тобто 10.12.2024), а саме сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю.

До рапорту про звільнення, курсант ОСОБА_3 додав завідомо неправдиві документи, а саме: Довідку до акта огляду медико соціальною-експертною комісією серія: 12 ААВ № 544792, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК № 2, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено інвалідність II (другої) групи, та заключення ЛКК, видане нібито Медичним центром «ОМП МЕД», про те, що догляд за останньою довірено виконувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Цього ж дня, вказаний рапорт із долученими до нього документами прийнятий та зареєстрований за № 9458.

За результатами розгляду поданого ОСОБА_3 рапорту та долучених до нього підроблених документів, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2024 № 363 солдата ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і направлено для зарахування на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 409 КК України, тобто ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім цього, у невстановлені досудовим розслідуванням місці, дату та час, але не пізніше 19.11.2024, у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України ОСОБА_3 виник протиправний умисел на ухилення від несення обов`язків військової служби, шляхом використання підроблених документів.

Отримавши грошову винагороду, Особа 2, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, під вигаданими (не справжніми) анкетними даними іншої особи - ОСОБА_7 , не пізніше 17.40 год 19.11.2024 перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Воскресенський, 40, у відділенні ТОВ «Нова Пошта» № 103, поштовим відправленням № 20451042809117, направив зазначені підроблені документи із використанням поштово-логістичної компанії ТОВ «Нова Пошта» на до Рівненської області, м. Здолбунів, вулиця Паркова, 72, (відділення № 3), на ім`я ОСОБА_6 .

До рапорту про звільнення, курсант ОСОБА_3 додав завідомо неправдиві документи, а саме: Довідку до акта огляду медико соціальною-експертною комісією серія: 12 ААВ № 544792, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК № 2, згідно якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено інвалідність II (другої) групи, та заключення JTKK, видане нібито Медичним центром «ОМП МЕД», про те, що догляд за останньою довірено виконувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Цього ж дня, вказаний рапорт із долученими до нього документами прийнятий та зареєстрований за № 9458.

Ці умисні дії, ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підроблених документів.

Під час досудового розслідування між процесуальним прокурором у кримінальному провадженні — прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника підозрюваного — адвоката ОСОБА_5 , 27 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 12025000000003141 від 24.11.2025 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з угодою ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 409 та ч. 4 ст. 358 КК України.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 , буде призначене покарання за ч. 4 ст. 409 КК України у виді 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України, сторони погоджуються звільнити підозрюваного ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України та за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України відноситься до тяжких злочинів, кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 358 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Таким чином, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним від 27 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 12025000000003141 від 24.11.2025 року відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 та ст. 473 КПК України.

Судом також встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди, судом з`ясовувалось питання щодо можливої подачі обвинуваченим скарг.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам держави та суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника підозрюваного — адвоката ОСОБА_5 , 27 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 12025000000003141.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов — відсутній.

Відносно підозрюваного ОСОБА_3 діє запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись статтями 373, 374, 475, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Угоду від 27 січня 2026 року по кримінальному провадженню № 12025000000003141 про визнання винуватості укладену між прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника підозрюваного — адвоката ОСОБА_5 – затвердити.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 та ч. 4 ст. 358 КК України на підставі яких призначити йому узгоджене покарання:

- за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_3 визначити за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, і застосувавши статті 75, 76 КК України звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням – встановивши йому іспитовий строк терміном 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у вигляді застави, що застосований до ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/32510/25-к від 16.07.2025 року - скасувати, а заставу у розмірі 242 240 гривень 00 копійок повернути заставодавцям:

– ОСОБА_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 - у розмірі 121120 грн. 00 коп., сплачених відповідно до квитанції № 2.221336757.1 від 17.07.2025;

- ОСОБА_9 , РНОКПП: НОМЕР_3 - у розмірі 121120 грн. 00 коп., сплачених відповідно до квитанції № 1.221295925.1 від 17.07.2025.

Скасувати накладений, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/32691/25-к від 22.07.2025 року, арешт на вилучене майно.

Речові докази по справі, а саме:

- мобільний телефон «Iphone xs”, IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , з сім карткою НОМЕР_6 ; мобільний телефон “Oscal с80”, IMEI 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 , з сім карткою НОМЕР_9 , після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_3 ;

- висновок від 19.11.2024 на ім`я ОСОБА_6 на 1 арк; консультаційний висновок спеціаліста (ф №028/0) на ім`я ОСОБА_6 (копія та оригінал на 1 арк. кожен); заключення ЛKK № 83 від 19.11.2024 на ім`я ОСОБА_6 (копія та оригінал на 1 арк. кожен); ехокардіографія № 39 від 16.10.2024 на ім`я ОСОБА_6 (копія та оригінал на 1 арк. кожен); електрокардіографія № 38 від 16.10.2024 на ім`я ОСОБА_6 (копія та оригінал на 1 арк. кожен); довідка до акта МСЕК № 544792 на ім`я ОСОБА_6 на 1 арк.; довідка № 119199 на ім`я ОСОБА_3 на 1 арк.; витяг з наказу № 363 від 13.12.2024 на ім`я ОСОБА_3 на 1 арк.; обліково-послужна картка серії НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_3 на 1 арк.; повістка про виклик на ім`я ОСОБА_3 на 1 арк.; медична картка № 1473122 на ім`я ОСОБА_3 на 8 арк.; обмінна картка вагітної жінки на ім`я ОСОБА_6 на 35 арк., з метою забезпечення збереження речових доказів – залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12024000000001523 від 25.07.2024.

На вирок суду може бути подана апеляцiя до Рiвненської апеляцiйного суду через Костопільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

СуддяОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua