Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №532/533/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/533/26

2/532/638/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Тесленко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Корнійчука А. С.,

відповідача – ОСОБА_2

представника третьої особи Даценко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Корнійчук Артур Сергійович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення графіку періодичних побачень, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2026 року в провадження судді Кобеляцького районного суду Тесленко Т. В. передана позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Урізко Катерина Євгенівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення графіку періодичних побачень.

Позивач ОСОБА_1 прохала суд визначити місце проживання її трьох малолітніх дітей за адресою її постійного місця проживання, встановити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми за певним графіком, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 27.03.2026 в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачеві строк до 23 березня 2026 року:

- для можливого подання ним до суду відзиву на позовну заяву та всіх письмових доказів, що підтверджують заперечення проти позову;

- надіслання позивачеві копій відзиву та доданих до нього документів.

24.03.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків на подання відзиву.

24.03.2026 та 27.03.2026 від представника позивача надійшли заяви про долучення доказів до справи, заяви про уточнення позовних вимог в частині визначення графіка участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми та порядку передачі дітей.

27.03.2026 підготовче засідання було відкладено на 12.05.2026 за клопотанням відповідача.

03.04.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення психолога та заперечення на заяву про забезпечення позову.

04.05.2026 представник позивача – адвокат Урізко К. Є. надала суду клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи.

05.05.2026 ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітніх дітей та визначення способів участі батьків у вихованні дітей шляхом встановлення графіку періодичних побачень. Також подав заяву про перенесення розгляду справи, оскільки перебуває у відрядженні.

12 травня 2026 року в підготовчому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, заперечували проти прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви, оскільки вона подана відповідачем в порушення ст. 193 ЦПК України, а саме понад встановлені законом терміни, не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, відкликали клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Даценко Г. В. заперечувала проти прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви, поданої відповідачем та не заперечувала проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач до суду не з`явився, про що надав відповідну заяву.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відмовлено ОСОБА_2 в прийнятті його зустрічного позову до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей та визначення способів участі батьків у вихованні дітей шляхом встановлення графіку періодичних побачень, до спільного розгляду з первісним позовом. Повернуто ОСОБА_2 зустрічний позов. Закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до судового розгляду по суті об 11 год 00 хв 18 червня 2026 року за участю сторін.

17.06.2026 Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області у складі головуючого судді Назарьової Л. В. у справі № 532/1363/26 (2/532/1055/2026) об`єднано справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 при визначення місця проживання дітей та визначення способів участі батьків у вихованні дітей і справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей і визначення способів участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення графіку періодичних побачень. Надано об`єднаній цивільній справі № 532/533/26 (провадження №2/532/638/2026).

18.06.2026 у судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник - адвокат Корнійчук А. С. повністю підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матірю за адресою її постійного проживання в будинку АДРЕСА_1 , встановити спосіб участі батька у вихованні та проживанні дітей за графіком, однак змінили місце зустрічі та передачі дітей від матері до батька й повернення дітей від батька до матері, яке має здійснюватися саме за зареєстрованою адресою проживання батька та матері.

ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 в частині почергового проживання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почергово з кожним з батьків по два тижні, не визнала, пояснивши, що діти після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 постійно проживали з нею та їх місце проживання є зареєстрованим спільно з нею. Під час проживання в зареєстрованому шлюбі, коли сини були маленькими, а вона вагітною, ОСОБА_2 зраджував їй в подружній вірності з жінкою, з якою наразі є одруженим та має двох спільних дітей, одна дитина яких такого ж віку як і її донька, що свідчить про брехливу поведінку відповідача та його аморальність. Нинішня дружина ОСОБА_2 була його вихованкою в спортивній школі, яку він тренував та скориставшись доступом до вихованки вступив з нею в близькі інтимні стосунки, від яких вона завагітніла. ОСОБА_2 продовжує працювати тренером-викладачем та часто має тривалі відрядження, у тому числі закордонні.

Після одного з відряджень, коли діти перебували у батьтків відповідача, ОСОБА_2 не повернув їх та до цього часу утримує за місцем свого проживання, а нова сім`я ОСОБА_2 негативно впливає на поведінку дітей, маніпулюючи їх свідомістю, вседозволеністю та налаштуванням не поважати рідну матір.

За час судового розгляду відповідач ОСОБА_2 жодного разу не передав дітей матері, чим повністю не виконав ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом позовні вимоги не визнав та наполягав на задоволенні його позовних вимог щодо почергового проживання дітей по два тижні з батьком та з матір`ю.

Представник третьої особи служби у справах дітей Кобеляцької міської ради Даценко Г. В. пояснила, що після вивчення умов проживання дітей та поведінки батьків щодо їх виховання, виходячи з інтересів малолітніх дітей служба вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з матір`ю ОСОБА_1 , таких висновків дійшов орган опіки та піклування виконавчий комітет Кобеляцької міської ради.

Суд, заслухав сторони, перевірив та дослідив матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 потрібно задовольнити повністю, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 потрібно відмовити.

Суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Суд установив, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 липня 2018 року до 22 вересня 2022 року, хоча спільне проживання припинили з початку 2021 року, оскільки відповідач фактично створив нову сімю, а ОСОБА_1 в цей час була вагітною та доньку ОСОБА_5 народила ІНФОРМАЦІЯ_4 й догляд за грудними дітьми здійснювала фактично без участі батька.

Наразі діти зареєстровані та фактично до березня 2026 року проживали з матір`ю, а батько ОСОБА_2 , своїми діями спільно зі своєю нинішньою дружиною та їх спільними дітьми, фактично маніпулює поведінкою малолітніх дітей, порушуючи права матері на їх виховання.

Орган опіки та піклування виконавчий комітет Кобеляцької міської ради своїм рішенням № 20 від 26.01.2026 вирішив визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 ( т. 1 а. с. 26).

Факт утримання дітей батьком та ігнорування законних прав матері підтверджується зверненнями до органів Національної поліції, а також відповіддю на адвокатський запит від № 770102026 від 31.03.2026 (1056742), що свідчить про системність та тривалість порушень.

Відчуження одного з батьків суд оцінює як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дітей насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці до одного з батьків, переконанні дітей у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дітям відчуття, що вони знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, залякування їх перебуванням у сірому будиночку, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім`ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.

Позивач ОСОБА_1 ніколи не перешкоджала батькові ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст.18 СК України, суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; припинення правовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; зміна правовідношення.

Спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України та Законом України «Про охорону дитинства».

Статтею 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Вирішення батьками питання про виховання дитини регулюється ст. 157 СК України. Так, відповідно до норми зазначеної статті той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов`язаний приймати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

З урахуванням встановлених судом обставин, а також виходячи з того, що мати та батько - найрідніші для дитини люди, тому одним із основних їх немайнових прав є можливість постійного або хоча б систематичного спілкування: безпосереднього (прямого), телефонного, листовного.

При визначенні способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей, суд враховує малолітній вік дитини, її стан здоров`я, її прихильність та повна залежність, в силу віку від матері, дошкільний вік дітей, їх підготовка до шкільного життя та навчання в початковій школі, часті в тому числі закордонні відрядження батька.

У частинах першій, другій статті 161 СК України зазначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Визначаючи найкращі інтереси дитини у кожній конкретній справі, необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Під час оцінки та визначення найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, ідеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини. У цій справі суди встановили, що з моменту розірвання шлюбу між сторонами їх малолітні діти залишалися проживати разом із матір`ю, яка зі свого боку не перешкоджала зустрічам відповідача з нею. Після тимчасового перебування дітей в родині діда та баби у березні 2026 року батько не повернув дітей матері.

Проаналізувавши все перераховане вище, суд вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою їх та її постійного місця проживання. Встановити спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 потрібно відмовити.

Здійснити розподіл судових витрат відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України.

Оскільки первісний позов задоволено, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача ОСОБА_2 .

За ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Для підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, йому необхідно: укласти у письмовій формі договір; включити до договору умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо); включити до договору посилання на реквізити або сторін судової справи, у якій надається правнича допомога; детально фіксувати послуги, які надаються у рамках ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час) та вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість); детально фіксувати витрати, які понесені адвокатом у зв`язку із наданням послуг щодо ведення відповідної судової справи (витрати на відрядження, нотаріальні послуги, переклад документів тощо); належно оформляти та зберігати документи, що підтверджують такі витрати; належним чином оформляти платіжні документи під час здійснення оплати послуг адвоката.

Оскільки у матеріалах справи є підтвердження понесених ОСОБА_1 судових витрат, то потрібно стягнути з ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 2662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 82, 141, ч. 4 ст. 223, 258-259, 263-265, 268,280 ЦПК України, ст. ст. 18,141,150,153,157,159,160,161СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Корнійчук Артур Сергійович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей шляхом встановлення графіку періодичних побачень – задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою її постійного проживання в будинку АДРЕСА_1 .

Встановити спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми, визначивши такий графік:

-кожні вихідні з 9:00 годин суботи до 20:00 годин неділі.

Місце зустрічі та передачі дітей здійснюється від матері до батька та від батька до матері, а саме ОСОБА_2 зобов`язаний забрати дітей за адресою постійного проживання матері від будинку по АДРЕСА_1 та по завершенню перебування дітей у батька ОСОБА_2 зобов`язаний супроводити дітей за адресою їх постійного проживання та особисто передати під фізичну опіку іншого з батьків.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати пов`язані з розглядом цивільної справи 9662, 40 грн (дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві грн 40 коп), з яких 2662 грн 40 коп. судового збору та 7000 грн витрат за правничу допомогу адвоката.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

26.06.2026 складено повне судове рішення.

Суддя