Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №946/645/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 24 червня 2026 р.

Справа: №946/645/26

Суддя: Присакар О. Я.

Справа № 946/645/26

Провадження № 2-а/946/54/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 6546295 від 22.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення, мотивуючи тим, що він не курував транспортним засобом, а спав у ньому тривалий час. Перебування у салоні транспортного засобу обумовлене виконанням функцій супроводження вантажу, що не передбачає керування транспортним засобом та не надає йому повноважень чи обов`язків. Фактично транспортним засобом керувала інша особа, яка зупинила транспортний засіб та залишила його спати в салоні, після чого від`їхала, повідомивши, що повернеться зранку. Саме ця особа приймала рішення щодо зупинки та стоянки транспортного засобу і несла фактичний контроль за ним. Він не здійснював жодних дій з керування транспортним засобом, не здійснював його зупинку чи стоянку та не мав фактичного контролю над транспортним засобом у момент інкримінованого правопорушення. На момент підходу працівників поліції транспортний засіб перебував у стані стоянки, не знаходився в русі та двигун транспортного засобу був вимкнений, отже будь-які ознаки керування транспортним засобом з його боку були відсутні. Він прокинувся лише після того, як у вікна транспортного засобу почали світити ліхтариками працівники поліції. Не розуміючи, що відбувається прокинувся, відкрив двері транспортного засобу та поцікавився причиною звернення працівників поліції. Жодних дій, які б свідчили про керування транспортним засобом або підготовку до такого керування, ним вчинено не було. Таким чином, сам факт перебування у салоні транспортного засобу не може ототожнюватися з фактом керування, що прямо суперечить вимогам адміністративного законодавства. Також вказує, що оскільки він не керував транспортним засобом та не вчиняв дій, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник надав заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні та просив провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, надав до суду письмовий відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 15.11 ПДР: у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги. Спеціальні майданчики для стоянки обладнуються під час будівництва доріг через 15-40 км і позначаються дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки». З метою гарантування безпеки дорожнього руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості для стоянки потрібно використовувати призначені для цього майданчики, а якщо їх немає - вивести транспортний засіб за межі дороги. Згідно з п. 4 «Правил паркування транспортних засобів» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 N?1342 (далі - Постанова КМУ N?1342): відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 p. N? 1306. 11. 8 Постанови КМУ N?1342: розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за породження з уповноваженим підрозділом Національної поліції. П. 13 Постанови КМУ N?1342 майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної. Отже, місце стоянки транспортного засобу Позивача ніяк не можна визначити як безпечне. Автомобільна дорога (дорога) — частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. (п. 1.10 ПІДР). Відповідно до п. 9.9. а) у разі вимушеної зупинки на дорозі мати бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація. Однак Позивач знехтував даним пунктом правил, наражаючи на небезпеку тим самим інших учасників дорожнього руху. Окрему увагу суду слід звернути на те, що стоянка вантажного автомобіля в темну пору доби на автодорозі може призвести до трагічних непоправних наслідків, в першу чергу водій наражає себе на небезпеку та інших учасників дорожнього руху, особливо в темну пору доби внаслідок чого підвищується ймовірність виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Тим паче Позивач в темну пору доби здійснюючи стоянку ніяк зовсім не позначив видимість свого транспортного засобу на проїзній частині, знехтувавши навіть ввімкненням аварійної світлової сигналізації. Варто зазначити, що автодорога Київ-Чернігів М-01 міжнародного значення користується дуже великою пропускною здатністю автомобілів, тому стоянка на автодорозі дуже часто призводить до ДТП. Транспортний засіб Позивача було виявлено з порушенням правил дорожнього руху, а саме позивач здійснив стоянку поза населеним пунктом в темну пору доби також позивачу повідомлено про причину перевірки документів, а саме - порушення правил дорожнього руху, що виразилось у невиконанні п. 15.11. ПДР, на що й погоджується й сам Позивач. На відео з нагрудного відео реєстратора інспектора N?475468 зафіксовано факт порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу MAN TGX 18.480 », д.н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку поза населеним пунктом в темну пору доби, чим порушив п. 15.11. ПДР. Позивач без заперечень передав інспектору посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Усі доводи Позивача спростовуються відео з нагрудної камери Інспектора N?475468, 473792. Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що поліцейський взводу N?1 роти N?3 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП капрал поліції Федченко А.Б. під час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення постанови серії ЕНА N? 6546295 від 22.01.2026 р. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, жодним чином не порушив права позивача, а оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП є обґрунтованою та законною, а також є такою, що не підлягає скасуванню.

В судове засідання представник відповідача - батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Згідно ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, відеозапис, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 22.01.2026 року відносно ОСОБА_1 була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6546295 від 22.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

З постанови серії ЕНА № 6546295 від 22.01.2026 року вбачається, що 22.01.2026 року о 03:04:28 дорога М01 Київ Чернігів 41 км водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN TGX 18.480 », д.н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку поза населеним пунктом в темну пору доби, чим порушив п. 15.11. ПДР – порушення вимог стоянки в темну пору, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п. 15.11 ПДР, у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні від 20.02.19 ВС/КАС по справі № 404/4467/16-а зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Так, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що транспортний засіб (вантажний автомобіль у складі з напівпричепом) перебував у нерухомому стані, був припаркований, двигун не працював, жодного руху транспортного засобу не здійснювалось, поліцейські під`їхали до нерухомого транспортного засобу.

Тобто, з відеозапису не вбачається, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з напівпричепом Wilcox, д.н.з. НОМЕР_2 , якій стояв припаркованим.

З товарно-транспортної накладної № 016526 від 21.01.2026 року вбачається, що автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Wilcox, д.н.з. НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу з м. Південний до м. Мена (Чернігівська область) водієм зазначений ОСОБА_2 , а експедитором ОСОБА_1 .

Таким чином, товарно-транспортною накладною підтверджується, що ОСОБА_1 виконував функції експедитора і не керував транспортним засобом з напівпричепом Wilcox, д.н.з. НОМЕР_2 .

Таким чином, відповідачем не було надано доказів, що транспортний засіб перебував під керуванням позивача і що саме позивач керуючи автомобілем MAN TGX 18.480 », д.н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку поза населеним пунктом в темну пору доби.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є не доведеним.

Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм, необхідно прийти до висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що працівник поліції, який виніс оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, а також відповідний батальйон патрульної поліції не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином належним відповідачем в межах даної справи є лише Департамент патрульної поліції, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до другого відповідача батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції слід відмовити.

Враховуючи, що представником Управління патрульної поліції в Одеській облаcті Департаменту патрульної поліції не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 6546295 від 22.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 665 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Бориспіль, вул. Романа Шухевича, 4) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6546295 від 22 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 665 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

В задоволенні позовних вимог до батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua