Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №496/3409/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3409/26

Провадження № 3/496/1416/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

адвоката - Рвачова О.О., який приймає участь у режимі відеоконференції,

розглянувши матеріали, які надійшли від Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

військовослужбовця,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

18.04.2026 року о 15:25 год. за адресою: с. Усатове, траса Київ-Одеса 464 км. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку зі згоди водія на місці зупинки за допомогою алкотестеру Drager 6810 №0516 тест 54, результат - 2,54 проміле, водій з результатами погодився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні адвокат Рвачов О.О. в інтересах ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі, підтримав надане клопотання.

Адвокат Рвачов О.О. через систему «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому просив провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення - закрити або ж вирішити питання щодо можливості призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування клопотання зазначено, що з наявного в матеріалах справи відеозапису №0012 А (03 хв. 55 сек.) вбачається, що на запитання поліцейського до ОСОБА_1 стосовно того, чи влаштовують його показники приладу Драгер та щодо можливості проїхати до лікарні, він надав ствердну відповідь - «Поїхали в мед.заклад» (04 хв. 06 сек.). Разом з тим, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , після цього працівник поліції розпочав роз`яснювати йому, що в лікарні нібито буде такий самий прилад Драгер, тому йому краще туди не їхати. Однак, поліцейський не є лікарем і не може знати, які саме результати досліджень будуть отримані лікарем-наркологом. Фактично поліцейські своїми діями ввели в оману ОСОБА_1 щодо порядку огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, чим створили в нього хибне уявлення про такий порядок, тим самим спровокували його до відмови від проходження огляду в медичному закладі. Вищевикладені обставини свідчать про провокацію з боку працівників патрульної поліції до вчинення адміністративних правопорушень громадян, з метою їх подальшого викриття. Законом України «Про Національну поліцію» покладено обов`язки на працівника поліції саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до вчинення адміністративних правопорушень, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою їх подальшого викриття та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Рішення Європейського суду з прав людини свідчать про недопустимість підбурювання з боку поліції з метою подальшого викриття порушника та порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Законна вимога щодо проходження встановленого порядку огляду на стан сп`яніння - це послідовні вимоги працівників правоохоронних органів до водія, відносно якого є підстави вважати, що він перебуває в стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, проходження огляду з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису №0012 А (03 хв. 55 сек.) вбачається, що на запитання поліцейського до ОСОБА_1 стосовно того, чи влаштовують його показники приладу Драгер та щодо можливості проїхати до лікарні, він надав ствердну відповідь - «Поїхали в мед. заклад» (04 хв. 06 сек.), однак по факту ОСОБА_1 туди доставлено не було. Отже, вищевикладені обставини, а саме не доставлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп`яніння в заклад охорони здоров`я після того, як останній виразив категоричну незгоду з отриманим результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager», свідчить про недотримання встановленого законом порядку огляду, а саме порушення ч.ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП, п.6 Порядку №1103, п.7 Розділу I Інструкції №1452/735 та недійсність огляду в силу приписів ч.5 ст. 266 КУпАП, що в свою чергу безпосередньо вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Діяння, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, об`єктивною стороною охоплюються правопорушеннями, передбаченими ст. 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби. Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого ст. 172-20 КУпАП, саме військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів. Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, слід встановлювати факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень ч.4 ст. 24 Закону № 2232 ХІІ. Отже, з огляду на вищевикладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації саме за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою, щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб`єктом). Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта - військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого ст. 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 року №32. Відповідно до п.3 вищевказаного порядку огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, відносно військовослужбовців під час виконання службових обов`язків діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП, відповідно до яких огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться не працівниками поліції, а виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку в Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, відповідно до порядку, встановленого ч.ч.2-7 ст. 266-1 КУпАП. Як вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 станом на дату складання оскаржуваного протоколу перебував на військовій службі в в/ч НОМЕР_2 та виконував обов`язки пов`язані з проходженням військової служби, про що повідомляв поліцейських. Отже, 18.04.2026 року на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, був спеціальним суб`єктом правопорушення в розумінні норм КУпАП, а тому його огляд на перебування в стані алкогольного сп`яніння мав проводитися посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, або командиром його військової частини, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до спеціального порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а встановлений законом (ст. 266-1 КУпАП) порядок огляду на стан сп`яніння працівниками поліції був порушений, сторона захисту вважає, що вимога щодо проходження ним огляду була безпідставною та протиправною, а тому в ОСОБА_1 відповідно не виникало обов`язку її виконувати, що в свою чергу вказує, що вся процедура огляду є недійсною, а її результати недопустимими доказами в даній справі.

З роздруківки результатів тесту №54 вбачається, що огляд ОСОБА_1 здійснено 18.04.2026 року о 15:38 год. в Одеській області, с. Усатове при температурі повітря + 22°С. Згідно відкритих даних в м. Одесі та Одеській області 18.04.2026 року погода була наступною: + 16 градусів цельсія. Вказані вище обставини прямо вказують на некоректність роботи приладу «Drager Alcotest 6820» та недостовірність результатів вказаного приладу. Відомості, які зазначені в протоколі, не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи документам та відеозапису з нагрудних камер співробітників поліції. Згідно протоколу серії ЕПР 1 №644035 від 18.04.2026 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення в тому, що він нібито: «18.04.2026 о 15:25 год. с Усатове, траса Київ-Одеса, 464 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, на місці зупинки за допомогою алкотестреру Drager 6810 №0516 тест №54, результат позитивний 2,54 проміле, водій з результатом погодився, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП». Проте, вказані вище відомості не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими документами, згідно яких вбачається, що ОСОБА_3 проходив огляд на перебування в стані алкогольного сп`яніння саме за допомогою приладу Drager 6820, а не Drager 6810, як вказано в оскаржуваному протоколі. Адвокат Рвачов О.О. вважає, що докази, долучені поліцейськими до протоколу не підтверджують обставин, зазначених у фабулі протоколу, зокрема і щодо порушення вимог п. 2.9.а ПДР, у зв`язку з чим дана справа підлягає закриттю. Згідно вимог ч.4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Так, з наявних в матеріалах даної справи відеозаписів вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз`яснено, що його прав передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що в свою чергу яскраво свідчить про порушення останніми цілої низки правових норм, зорема ч.3 ст. 29 та ст. 59 Конституції України, які є нормами прямої дії та гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право скористатися правовою допомогою захисника. Порушення права ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, передбаченого ст. 59 Конституції України, свідчить про недопустимість доказів, наявних у матеріалах справи №496/3409/26. Отже, докази наявні в матеріалах справи є очевидно недопустимими, а тому ОСОБА_1 не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В матеріалах даної справи відсутня частина відеозаписів з портативних відеореєстраторів, на яких було б зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем, зупинку його працівниками поліції з повідомленням підстав для такої та інші обставини справи. Таким чином, вказані вище обставини свідчать про недотримання встановленого законом порядку огляду, а саме порушення ч.2 ст. 266 КУпАП, п.5 Розділу ІІ Інструкції 1026, що прямо вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення в силу приписів ч.5 ст. 266 КУпАП, оскільки за відсутності відеозапису з портативного відео реєстратора неможливо встановити всіх обставин та складу адміністративного правопорушення, а також оцінити дії поліцейських під час проведення огляду на стан сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення свідків та інформація щодо їх залучення, що вказує на порушення працівниками поліції вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, та вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та відсутність будь-яких доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєнні даного правопорушення. З наявних в матеріалах даної справи письмових документів вбачається, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування автомобілем, що ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладені в протоколі обставини, у зв`язку з чим дана справа підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX введено воєнний стан на всій території України через акт відкритої агресії з боку російської федерації, який неодноразово продовжувався та котрий триває і по сьогоднішній день. ОСОБА_1 перебуває на службі в лавах ЗСУ, станом на дату складання оскаржуваного протоколу обіймав посаду командира зенітно-ракетного взводу. У зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України, функціонування підрозділів ЗСУ має надзвичайно важливе значення для забезпечення оборони та захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Право керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_1 не для приватних цілей, а саме для виконання бойових завдань ЗСУ. ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, а тому враховуючи обставини, які пом`якшують його покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, адвокат Рвачов О.О. просить застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вислухавши пояснення адвоката Рвачова О.О., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події і складу правопорушення, зазначеного у ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані сп`яніння або у неї були явні ознаки сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

За змістом п.п.1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.9а. Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вини ОСОБА_1 увчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано до суду:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644035 від 18.04.2026 року;

- роздруківку тесту приладу «Drager Alcotest 6820» від 18.04.2026 року, відповідно до якого, ступінь алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 становив 2,54 проміле;

- акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- довідку інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області А. Стариченко, відповідно до якої, в період з 18.04.2025 року по 18.04.2026 року ОСОБА_1 за ознаками ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності не притягувався, на його ім`я видавалося посвідчення водія;

- диск з відеозаписами.

Адвокат Рвачов О.О. долучив до матеріалів справи, які підтверджують, що ОСОБА_1 , на момент вчинення адміністративного правопорушення, був військовослужбовцем, а саме: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2026 року №130; довідку військової частини НОМЕР_2 №5263/513 від 17.02.2026 року; копію посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 ; відпускний квиток №5263/1456 від 30.03.2026 року, відповідно до якого, у період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року ОСОБА_1 був звільнений у щорічну відпустку. Крім того, адвокат ОСОБА_2 надав роздруківку з сайту «Сіноптік».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а зазначив, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають повну подію правопорушення, оскільки на них зафіксовано в повному обсязі обставини, що дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Так, на підставі досліджених доказів суд встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, пройшов огляд на стан сп`яніння, який підтвердив стан сп`яніння - 2,54 проміле, погодився з результатами огляду (15:44:49 год.), що стало підставою для складення протоколу та відсторонення його від керування транспортним засобом.(15:44:58 год., 15:59:35 год.).

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор, який оформлював протокол, має упереджене ставлення щодо ОСОБА_1 при складанні протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, або що в нього були підстави для фальсифікації протоколу, або що він зацікавлений у результатах розгляду справи.

Відеозапис є допустимим доказом, адже здійснений на підставі п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення та, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків.

Відеозапис є одними із сукупності доказів у справі, які суд, у відповідності до 252 КУпАП, оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У справах «Тейксейра де Кастро проти Поругалії» від 09 червня 1988 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів сум має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Частиною 3 ст. 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Враховуючи, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, що зафіксовано на відеозаписах, підстави для направлення його до закладу охорони здоров`я для проведення повторного огляду на стан сп`яніння були відсутні.

Адвокат Рвачов О.О. зазначив у клопотанні, що ОСОБА_3 проходив огляд на перебування в стані алкогольного сп`яніння саме за допомогою приладу Drager 6820, а не Drager 6810, як вказано в оскаржуваному протоколі.

Так, зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння допомогою алкотестеру Drager 6810, натомість у роздруківці тесту приладу Drager Alcotest вказано №6820, проте суд розцінює такі розбіжності як технічну помилку при введенні даних в протокол про адміністративне правопорушення.

Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, суд дійшов висновку, що такі є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, підтверджують існування обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченого законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми.

У справах «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Отже, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду за допомогою належних та допустимих доказів, які є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів адвоката Рвачова О.О. про те, що відносно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП, слід зазначити наступне.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів (ч.2 ст. 266-1 КУпАП).

Частиною 3 ст. 266-1 КУпАП передбачено, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто, проведення огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння у порядку статті 266-1 КУпАП (посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України) передбачений лише у випадку, якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення), а також виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (аналогічний висновок викладено у постанові Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2025 року по справі №476/1041/24).

Судом встановлено, що 18.04.2026 року о 15:25 год. за адресою: с. Усатове, траса Київ-Одеса 464 км. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись.

Аналогічний висновок викладений у постанові Київського апеляційного суду від 14.04.2025 року по справі №759/469/25, у постанові Сумського апеляційного суду від 11.04.2025 року по справі №590/1030/24.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань.

До того ж матеріали справи не містять доказів про те, що у визначений в протоколі час водій ОСОБА_1 перебував під час виконання обов`язків військовослужбовця.

За таких обставин, порядок огляду водія ОСОБА_1 , який не перебував під час виконання обов`язків військової служби, та який керував транспортним засобам, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції має здійснюватися в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 такий порядок порушений не був (аналогічний висновок викладено у постанові Хмельницького апеляційного суду від 26.02.2024 року по справі №672/1223/23).

Стороною захисту не додано жодних відомостей про те, що вказаний автомобіль у встановленому порядку був закріплений (облікований) за відповідною військовою частиною і про те, що 18.04.2026 року ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним автомобілем як водій, виконував обов`язки військової служби.

Тобто, у даному випадку, ОСОБА_1 не керував військовим транспортним засобом.

Огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП, не залежно від його статусу та місця роботи.

Отже, в даному випадку, ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп`яніння мав проводитися відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку (аналогічний висновок викладено у постанові Дніпровського апеляційного суду від 08.05.2024 року по справі №933/791/23).

На підставі п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП, яким визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КУпАП), працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що відповідають обставинам справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отримуючи посвідчення водія та сідаючи за кермо автомобіля, яке є джерелом підвищеної небезпеки, ОСОБА_1 повинен був неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в абз.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення з ОСОБА_1 суд приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, і вважає, що адміністративне стягнення повинно бути накладене на нього у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Адвокат Рвачов О.О. просив застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Проте, в ході судового розгляду суд не встановив підстав для застосування більш м`якого стягнення, ніж передбачено санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291, 307, 308 КУпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення п`ятнадцятиденного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2026 року.

Суддя М.Л. Пасечник