Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №379/155/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/155/26

Провадження № 2/379/340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,

У С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з указаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, суму додаткових витрат на дітей в розмірі 59 020,27 грн. та вирішити питання про стягнення судових витрат.

Позиція сторін у справі.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_2 є батьком двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.12.2018 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03 лютого 2020 року у справі №379/520/19 з відповідача стягнуті аліменти на користь позивача на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі п`ять тисяч гривень щомісячно з подальшою індексацією відповідно закону, починаючи з 09 квітня 2019 року до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 31 травня 2022 року у справі №379/17/22 визначено місце проживання дітей з матір`ю. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року у справі №379/1344/23 стягнуто з відповідача на користь позивача додаткові витрати на дітей в розмірі 37 628,12 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2024 року у справі № 379/1344/23 рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення витрат на заняття танцями, в сумі 18 278 грн. 12 коп. та витрат на табір, в сумі 13 950 грн. скасовано та ухвалено по справі в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року у справі №379/451/24 позов про зміну прізвища дітей без згоди батька - задоволено. Змінено прізвище малолітніх дітей сторін з з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Відповідач участі у додаткових витратах на дітей, пов`язаних із забезпеченням дітям належних умов проживання, систематичного лікування та оздоровлення, розвитком їх індивідуальних здібностей, не приймає. Згідно з випискою з амбулаторної картки № 2794, наданою 06.06.2023 року, малолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лікарем надано медичні рекомендації щодо оздоровлення, а саме — відвідування басейну, занять лікувальною фізкультурою та фізичною активністю у спортивних гуртках. Відвідування басейну має регулярний характер та є складовою комплексного оздоровлення дітей відповідно до рекомендацій лікаря.

Загальна вартість відвідування басейну за вказаний період склала 24 800,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами. Разом із цим, починаючи з 27 березня 2024 року, ОСОБА_3 перебуває під постійним наглядом лікаря-дерматолога у зв`язку з виявленими порушеннями стану шкіри. За результатами обстеження встановлено діагноз: «L21 — себорейний дерматит». Фактично понесені позивачем додаткові витрати на лікування ОСОБА_3 у лікарів-дерматологів становлять 27 981,55 грн. Починаючи з 21 листопада 2021 року, малолітні діти позивача — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають на регулярному ортодонтичному лікуванні у лікаря-ортодонта з метою профілактики та корекції патологій розвитку зубощелепної системи. Фактично понесені позивачем додаткові витрати на лікування дітей у лікаря – ортодонта становлять 65259,00 грн. Позивачка зауважує, що відповідач, як батько дітей, не переймається їх потребами в житті, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по забезпеченню добробуту дітей. Лише щомісяця сплачує аліменти в сумі 5000 грн. на двох дітей, але ця сума не покриває додаткові витрати на дітей.

На підставі наведеного, позивачка просить стягнути з відповідача:

12 400,00 грн. (з розрахунку - 24800,00 грн./2) - витрати на басейн;

13990,77 грн. (з розрахунку – 27981,55 грн./2) - витрати на лікування у лікаря дерматолога;

32629,50 грн. (з розрахунку – 65259,00 грн./2) - витрати на лікування у лікаря – ортодонта,

а всього додаткових витрат на суму 59 020,27 грн. (а.с.1-15 т.1).

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 10.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін (а.с.236-237 т.1).

12.03.2026 від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.247-249 т.1).

06.04.2026 від позивача надійшла заява про долучення доказів (а.с.9-10 т.2).

07.04.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшли пояснення на позовну заяву (а.с.35-42 т.2).У своїх поясненнях представник відповідача зазначає, що 29.08.2009 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилось двоє доньок: ОСОБА_7 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.12.2018 року шлюб між ними розірвано. 3 лютого 2020 року було прийнято рішення про стягнення аліментів. Позивач звернулась за примусовим виконанням рішення лише у січні 2023 році, коли 05.01.2023 року державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів ВП № 70669038.З моменту припинення сімейних відносин з позивачем, відповідач не відмовлявся від участі у вихованні та утриманні своїх дітей. Намагався зустрічатись з дітьми, проводити спільно час, однак на даному етапі відносин з позивачем такі зустрічі чи спроби брати участь у житті дітей закінчувались конфліктними ситуаціями.Окрім того, доказом прояву турботи відповідача до своїх доньок є те, що відповідач подарував донькам квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .З листопада 2019 року сторони примирились та почали проживати разом однією сім`єю до травня 2021 року. За цей час відповідач утримував свою родину, кошти витрачав на сімейні цілі, ремонт іншої квартири, придбаної на ім`я позивача. Вказує на те, що дані обставини досліджувались судом неодноразово, зокрема ці обставини та факти були встановлені в рішенні Таращанського районного суду Київської області у справі №379/1344/23 від 10.11.2023 року та постанові Київського апеляційного суду у справі №379/1344/23 року про стягнення додаткових витрат на дітей, рішенні Таращанського районного суду Київської області у справі №379/527/23 від 20.03.2026 року про збільшення розміру стягнутих аліментів. Дані рішення додані позивачкою до позовної заяви, а встановленні в них обставини не підлягають доведенню в цій справі.Акцентує увагу суду на тому, що позивачем подано позов про збільшення розміру аліментів, що задоволено частково, який ґрунтувався на аналогічних доводах.Вважає, що позивачем не доведено наявності особливих обставин, що вимагають виникнення додаткових витрат, не підтверджено належними та допустимими доказами того, що позивач узгодив виникнення та наявність таких додаткових витрат із відповідачем, також не надано доказів того, що відповідач узгодив та погодився на виникнення таких додаткових витрат, що обумовлено матеріальною можливість їх несення відповідачем. Додані квитанції до позовної заяви свідчать про перерахування коштів ФОПам,дееякі без призначення платежу, що в принципі унеможливлює ідентифікацію таких платежів і яким чином вони пов`язані із утриманням і лікуванням дітей. Не враховано позивачем зміни фізичного, матеріального та сімейного становища відповідача, не відповідають дійсності твердження позивача про наявність нерухомого майна у позивача та матеріальної можливості сплатити додаткові витрати на дітей в такому розмірі. Не зазначено позивачем за який саме період вона просить суд стягнути додаткові витрати на дітей. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заперечення на пояснення на позовну заяву до суду не надходили.

Позивачка ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилася, про день, час та місце проведення судових засідань повідомлена належно та завчасно. До суду направила заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.1-2, 28-29, 57-58, 65-66 т.2).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 у судові засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення судових засідань повідомлені належно та завчасно. Представник відповідача до суду направила заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі (а.с.67-68 т.2).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені сторонами у заявах по суті, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що з 29.08.2009 позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, та рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 10.12.2018 у справі ЄУН 379/982/18 шлюб між ними було розірвано (а.с.23 т.1).

Сторони у справі є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , виданими 20.09.2024 повторно Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.21,22 т.1).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03.02.2020 у справі № 379/520/19 стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітніх дочок: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 09 квітня 2019 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.24-29 т.1).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 31.05.2022 у справі ЄУН 379/17/22, яке набрало законної сили 01.07.2022, постановлено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.30-32 т.1).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року у справі №379/1344/23 стягнуто з відповідача на користь позивача додаткові витрати на дітей в розмірі 37 628,12 грн. (а.с.33-47 т.1). Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2024 року у справі № 379/1344/23 рішення Таращанського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення витрат на заняття танцями, в сумі 18 278 грн. 12 коп. та витрат на табір, в сумі 13 950 грн. скасовано та ухвалено по справі в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. У решті рішення суду першої інстанції (щодо витрат, пов`язаних з відвідуванням басейну) залишено без змін (а.с.48-59 т.1).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року у справі №379/451/24, що набрало законної сили 20.08.2024, позов про зміну прізвища дітей без згоди батька - задоволено. Змінено прізвище малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Змінено прізвище малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.60-77 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 171/24 від 26.04.2023 з метою захисту прав та законних інтересів дітей, визначено способи участі батька – гр. ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши йому відповідний графік спілкування з дітьми. Матір дітей ОСОБА_1 повідомлено про відповідальність, передбачену ч. 5 ст. 184 КУпАП за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними того з батьків, хто проживає окремо від дитини (а.с.78-79 т.1).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 20.03.2026 року у справі №379/527/23 збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області від 03.02.2020 року ЄУН 379/520/19 на утримання неповнолітніх дітей, у твердій грошовій сумі з 5000 грн. до 11000 грн. щомісячно і до досягнення дітьми повноліття (а.с.11-25 т.2). Рішення набрало законної сили 27.04.2026.

Позивачкою подано ряд копій повідомлень, яким відповідач повідомляв позивачку та службу у справах дітей про неможливість виконання ним рішення виконавчого комітету щодо побачень з дітьми у період з 19.01.2024 по 21.01.2024, з 02.02.2024 по 04.02.2024, 15.03.2024 по 17.03.2024 та на наступний тиждень з 22.03.2024 по 24.03.2024, 19.04.2024 по 21.04.2024, 07.06.2024 по 09.06.2024, 05.07.2024 по 07.07.2024, 06.09.2024 (діти не вийшли, на телефонні дзвінки не відповідали), з 20.09.2024 по 22.09.2024, з 04.10.2024 по 06.10.2024, з 18.10.2024 по 20.10.2024, з 01.11.2024 по 03.11.2024, з 15.11.2024 по 17.11.2024, з 06.12.2024 по 08.12.2024, з 20.12.2024 по 22.12.2024, з 21.02.2025 по 23.02.2025, з 07.03.2025 по 09.03.2025, з 21.03.2025 по 23.03.2025, з 18.04.2025 по 20.04.2025, з 02.05.2025 по 04.05.2025, з 06.06.2025 по 08.06.2025, з 20.06.2025 по 22.06.2025, з 18.07.2025 по 20.07.2025, з 01.08.2025 по 03.08.2025, з 05.09.2025 по 07.09.2025, з 19.09.2025 по 21.09.2025, з 17.10.2025 по 19.10.2025, з 21.11.2025 по 23.11.2025, з 05.12.2025 по 07.12.2025, з 19.12.2025 по 21.12.2025 з 16.01.2026 по 18.01.2026 (а.с.80-109 т.1).

Згідно наданої інформації управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у м. Києві від 12.03.2024, № СЕД-2324-2024 від 12.03.2024 убачається, що: 1) 01.03.2024 о 17:28 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 01.03.2024 о 17:27 за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця ОСОБА_1 повідомила, що її колишній чоловік не з`явився на побачення з дітьми (а.с.110 т.1).

Згідно наданої інформації управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у м. Києві № 67264-2025 від 25.02.2025 убачається, що: 1) 01.03.2024 о 17:28 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 01.03.2024 о 17:27 за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця ОСОБА_1 повідомила, що її колишній чоловік не з`явився на побачення з дітьми; 2) 05.04.2024 о 19:47 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 05.04.2024 о 19:46 за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця ОСОБА_1 повідомила, що діти відмовляються по графіку спілкуватися з батьком ОСОБА_2 ; 3) 17.05.2024 о 19:02 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 17.05.2024 о 19:01 за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця ОСОБА_1 повідомила, що її колишній чоловік не забрав дітей о 17:00 згідно рішення служби у справах дітей, про причини не повідомив, такі ситуації трапляються періодично (а.с.111-112 т.1).

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2024 у справі єдиний унікальний номер 369/4507/24, яка набрала законної сили 30.07.2024, провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 184 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.113-114 т.1).

Письмові докази, додані позивачкою до позовної заяви, що стосуються виконання батьківських обов`язків відповідачем (а.с.78-114 т.1),суд не приймає до уваги, оскільки такі не мають значення до предмету спору у даній справі про стягнення додаткових витрат на дітей, а стосуються інших правовідносин.

З копії виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2794, виданої 06.06.2023 на ім`я ОСОБА_10 , вбачається, що дитина перебуває на обліку в амбулаторно-поліклінічному медичному центрі ТОВ «МЕДЕСАНА» з 10.12.2020 з діагнозом: сколіоз 1-2ст., плоскостопість 1-2ст., МКХ-10: М41. Рекомендовано плавання в басейні, лікувальна фізкультура та заняття у спортивних гуртках, зокрема художня гімнастика. (а.с.115 т.1).

З копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2794, виданої 06.06.2023 на ім`я ОСОБА_9 , вбачається, що дитина перебуває на обліку в амбулаторно-поліклінічному медичному центрі ТОВ «МЕДЕСАНА» з 10.12.2020 з діагнозом: сколіоз 1-2 ст., вальгусна стопа 2ст., МКХ-10: М41. Рекомендовано плавання в басейні, лікувальна фізкультура та заняття у спортивних гуртках, зокрема художня гімнастика. (а.с.116 т.1).

Відповідно до копії наданого консультаційного висновку дерматолога від 27.03.2024 лікаря-дерматолога медичного центру «Клінічна академія лазерної медицини (CALM)», у ОСОБА_9 відмічається себорейний дерматит, жирна себорея. ОСОБА_9 рекомендовані спеціальні засоби догляду (а.с.117 т.1).

За надані медичні послуги медичному центру «Клінічна академія лазерної медицини (CALM)» та придбані лікувальні засоби було сплачено загалом 5925 грн., що підтверджується копіями актів наданих робіт (послуг) від 27.03.2024, 16.06.2024, 06.12.2024 (а.с., 118,119,121 т.1).

Згідно копії накладної № 307156088 від 07.09.2024, позивачем у ФОП ОСОБА_11 було придбано лікувальні засоби проти лупи на суму 3489,25 (а.с.120 т.1).

Відповідно до копії консультативного заключення від 17 грудня 2024 року лікарем- дерматологом медичного центру «Evgeniy Eroshkin M.D Skin Center» ОСОБА_3 встановлено діагноз: «Акне ІІ ступеня (папуло-пустульозна форма)», призначено лікувальні засоби (а.с.127 т.1).

17 грудня 2024 року позивачем у ФОП ОСОБА_12 , було придбано призначені медичні засоби на загальну суму 5 424,00 грн., що підтверджується копією товарного чеку № 54 (а.с.123 т.1).

Крім того, 22 лютого 2025 року позивачем у ФОП ОСОБА_12 було придбано засоби медичного догляду на загальну суму 9 200,00 грн., що підтверджується копією товарного чеку № 55 (а.с.124 т.1).

З долучених до позову копій витягу абонементу на басейн в «Софія SPORT» № 000175147 від 23.01.2026 та № 000175148 від 23.01.2026 вбачається сплата на суму 12400,00 грн. кожен, сумарно - 24800,00 грн. (а.с.125 т.1).

На підтвердження обставин щодо стягнення вартості витрат пов`язаних зі стоматологічним лікуванням дітей у лікаря - ортодонта стоматологічної клініки «Ceram Dental Clinic», позивачем до суду надано копії: план лікування ортодонтія за одну щелепу ОСОБА_13 від 05.04.2023 на суму 7200 грн. (а.с.126 т.1); план лікування ортодонтія за одну щелепу ОСОБА_14 від 05.04.2023 на суму 7200 грн. (а.с.127 т.1); план лікування ортодонтія за одну щелепу ОСОБА_13 від 04.10.2023 на суму 9550 грн. (а.с.128 т.1); план лікування ортодонтія за одну щелепу ОСОБА_14 від 04.10.2023 на суму 9550 грн. (а.с.129 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 15.01.2026 на суму 450 грн. (а.с.130 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 04.12.2021 на суму 100 грн. (а.с.131 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 22.01.2022 на суму 1600 грн. (а.с.132 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 27.05.2022 на суму 6500 грн. (а.с.133 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 20.05.2025 на суму 250 грн. (а.с.134 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 10.06.2022 на суму 600 грн. (а.с.135 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 06.10.2023 на суму 7000 грн. (а.с.136 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 22.07.2022 на суму 600 грн. (а.с.137 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 18.11.2023 на суму 600 грн. (а.с.138 т.1); ); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 27.12.2023 на суму 1050 грн. (а.с.139 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 12.04.2024 на суму 1050 грн. (а.с.140 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 14.06.2024 на суму 1050 грн. (а.с.141 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 30.08.2024 на суму 1020 грн. (а.с.142 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 15.10.2024 на суму 1445 грн. (а.с.143 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 28.02.2025 на суму 3825 грн. (а.с.144 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 02.09.2025 на суму 1445 грн. (а.с.145 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_14 від 20.11.2021 на суму 450 грн. (а.с.146 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 27.11.2021 на суму 1200 грн. (а.с.147 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 04.12.2021 на суму 200 грн. (а.с.148 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 04.12.2021 на суму 900 грн. (а.с.149 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 22.01.2022 на суму 1050 грн. (а.с.150 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 11.05.2022 на суму 650 грн. (а.с.151 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 11.05.2022 на суму 100 грн. (а.с.152 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 11.05.2022 на суму 550 грн. (а.с.153 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 20.05.2022 на суму 450 грн. (а.с.154 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 24.05.2022 на суму 300 грн. (а.с.155 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 02.09.2022 на суму 300 грн. (а.с.156 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 27.05.2022 на суму 6500 грн. (а.с.157 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 04.10.2023 на суму 800 грн. (а.с.158 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 04.10.2023 на суму 500 грн. (а.с.159 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 06.10.2023 на суму 7000 грн. (а.с.160 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 11.10.2023 на суму 400 грн. (а.с.161 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 17.11.2023 на суму 900 грн. (а.с.162 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 18.11.2023 на суму 1050 грн. (а.с.163 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 27.12.2023 на суму 600 грн. (а.с.164 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 12.04.2024 на суму 2050 грн. (а.с.165 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 14.06.2024 на суму 1050 грн. (а.с.166 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 30.08.2024 на суму 1020 грн. (а.с.167 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 15.10.2024 на суму 1020 грн. (а.с.168 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 28.02.2025 на суму 3825 грн. (а.с.169 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 07.03.2025 на суму 1147 грн. (а.с.170 т.1); акт виконаних робіт щодо ОСОБА_13 від 17.12.2025 на суму 2250 грн. (а.с.171 т.1).

На підтвердження оплати за вищевказані надані послуги позивачем долучено копії платежів на суму 65 259,00 грн. за лікування ОСОБА_9 та ОСОБА_15 в стоматологічній клініці «Ceram Dental Clinic» (а.с. 172-210 т.1) та копії рентгенографії зубів (а.с.211-222 т.1).

Також позивачем зазначено, що з часу подання позовної заяви були понесені додаткові витрати на лікування ОСОБА_3 у лікаря - дерматолога на суму 3943,30 грн., що підтверджується копією акта наданих послуг № LM-12092379-001 від 30.01.2026 (а.с.250 т.1).

Суд установив з доданого позивачкою клопотання про долучення доказів і те, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 20.03.2026 року ЄУН №379/527/23 збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області від 03.02.2020 року ЄУН 379/520/19 на утримання неповнолітніх дітей, у твердій грошовій сумі з 5000 грн. до 11000 грн. щомісячно і до досягнення дітьми повноліття (а.с.11-25 т.2).

З доданих до пояснень на позовну заяву доказів суд установив, що згідно з довідкою, виданою Таращанським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області, заборгованість за ВП № 70669038 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей відсутня (а.с.45 т.2).

Крім того, 11.07.2023 відповідач зареєстрував шлюб із ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 11.07.2023 Білоцерківським відділом ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.46 т.2).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідача народився син ОСОБА_17 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданим 15.02.2024 Білоцерківським відділом ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.47 т.2).

Норми права якими керується суд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню в судовому засіданні особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

У постанов від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 зокрема просить стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на відшкодування половини вартості дитячого абонемента в басейн у розмірі 12400,00 грн.

Суд вважає, що ці витрати, половина з яких заявлена позивачкою до стягнення з відповідача, вірно віднесені до додаткових витрат, оскільки зумовлені станом здоров`я дітей, медичними рекомендаціями лікарів щодо занять лікувальною фізкультурою та фізичною активністю у спортивних гуртках.

Ці обставини підтверджуються рішенням Таращанського районного суду Київської області від 10.11.2023 року, ЄУН №379/1344/23, яке в частині стягнення додаткових витрат за відвідування дітьми басейну залишено в силі постановою Київського апеляційного суду від 17.05.2024 року.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, суд погоджується, що відвідування дітьми басейну, за що сплачено 24800 грн., є додатковими витратами та не належить до основних витрат, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок отриманих аліментів, оскільки останні викликані особливими обставинами – заняттями лікувальною фізкультурою дітей.

З огляду на викладене, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення половина вартості зазначених витрат, що становить 12400 грн. та є законними і обґрунтованими.

Щодо проведення відповідного медичного обстеження ОСОБА_18 у приватних закладах охорони здоров`я, а саме медичному центрі «Клінічна академія лазерної медицини (CALM)» та медичному центрі «Evgeniy Eroshkin M.D Skin Center» та придбання лікувальних засобів на суму 13990,77 грн., суд зазначає, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того, що понесені нею витрати викликані саме особливими обставинами (частина перша статті 185 СК України), та не доведено, що обстеження дитини не могло бути проведено в державній установі та щодо необхідності проведення такого обстеження саме в приватних медичних центрах. Ці витрати не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька на утримання дітей на користь матері за рішенням суду. Позивачем не доведено, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на утримання дітей.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, наведеною в постанові від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19.

Крім того, як вбачається з тексту позовної заяви позивачка, звертаючись із вимогою про стягнення додаткових витрат на дітей, обґрунтовуючи позов, посилалася на те, що із 21.11.2021 року діти позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають на регулярному ортодонтичному лікуванні у лікаря – ортодонта з метою профілактики та корекцій патологій розвитку зубощелепної системи.

На підтвердження обставин щодо стягнення вартості витрат пов`язаних зі стоматологічним лікуванням дітей брекет-системами, позивачем до суду надано план лікування ОСОБА_10 та ОСОБА_9 що містить в собі розрахунок вартості лікування, складений лікарем- ортодонтом.

Проте позивачем не доведено необхідності у стоматологічному лікуванні дітей брекет-системами на час звернення із позовом, враховуючи особливості розвитку дітей, не обґрунтовані належними медичними документами, а саме: не надано медичного висновку або призначення лікаря щодо необхідності встановлення дитині брекет-системи, і що таке встановлення необхідне для лікування хронічної хвороби, у віці якого досягли діти.

Що стосується стягнення понесених додаткових витрат, пов`язаних із: видаленням молочних зубів, герметизацією фісур зубів та встановленням лікувальних прокладок, надання стоматологічних послуг без зазначення їх виду, встановлення тимчасової пломби, зняттям відбитків щелепи, проведенням професійної чистки зубів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із системного аналізу статті 185 СК України вбачається, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Витрати на лікування, надання медичних послуг, різноманітні результати проходження дитиною аналізів, також не є додатковими витратами, оскільки відповідно до норми закону, що регулює це питання, підставою для стягнення таких витрат є каліцтво дитини, або тяжка хвороба, разом з тим позивачкою не доведено, що такі витрати пов`язані саме з тяжкою хворобою або каліцтвом дитини.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що понесені витрати на вищевказані стоматологічні послуги пов`язані із тяжкою хворобою дітей та не покриваються за рахунок доходу позивачки та аліментів на утримання дітей.

Також підлягає врахуванню і та обставина, що 2023 році сімейний стан відповідача змінився тана його утриманні з`явилась ще одна дитина.

Крім того, суд враховує, що за час розгляду вищевказаної справи рішенням Таращанського районного суду Київської області від 20.03.2026 року ЄУН №379/527/23 збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області від 03.02.2020 року ЄУН 379/520/19 на утримання неповнолітніх дітей, у твердій грошовій сумі з 5000 грн. до 11000 грн. щомісяця і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 12400 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи згідно вимог ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір, обрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в сумі 279,68 грн. (12400*1331,20/59020,27).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 150, 180, 185 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2-5, 10, 12, 76-81, 83, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 12400 (дванадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 279 (двісті сімдесят дев`ять) гривень 68 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 22.06.2026.

Суддя О.В. Невгад