Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №752/786/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 752/786/24

Провадження № 2/369/2591/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2026 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участю

представника позивача Журавльов О.В.

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду с. Києва з вказаним позовом. Позов обґрунтований тим, що 07.01.2021 позивач на власному автомобілі AUDA Q 5, д.н.з. НОМЕР_1 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, шляхом зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Власником транспортного засобу Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .

Працівниками поліції відносно позивача і відповідача були складені протоколи про адміністративне правопорушення, а саме відповідач порушив вимоги п.10.1, 10.2, 10.3 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124КУпАП.

Станом на день звернення до суду, позивач не має інформації щодо передачі матеріалів про адміністративне правопорушення до суду. Власними коштами позивач відновив транспортний засіб, чим поніс витрати на загальну суму 76 494,24 грн. Крім того, зазначає, що протягом тривалого часу з 07.01.2023 по 10.12.2023 у зв`язку з пошкодженням автомобіля позивача, останньому довелося самостійно шукати гроші для проведення ремонту автомобіля, користуватися таксі. Позивач приклав додаткові зусилля для відновлення транспортного засобу за власний кошт, чим фактично порушив звичайний устрій життя сім`ї, оскільки кошти на відновлювальний ремонт були взяті із сімейного бюджету позивача, що призвело до розладу стосунків у родині. Внаслідок вищезазначеного, позивачу було спричинено моральну шкоду, якій останній оцінює у розмірі 5000,00 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду і розмір 76 4954,24 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2024 матеріали справи передано до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.08.2024 матеріали справи передано до Фастівського міськрайонного суду Київської області за підсудністю.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.11.204 матеріали справи передані до Києво-Святошинського районного суду Київської області за підсудністю.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи.

04 лютого 2025 року від відповідача надійшли заперечення на позовні вимоги. Не погоджуючись з позовом, зазначив, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, який на місці пригоди визнав свою вину та підписав протокол без зауважень. Вказував, що постанови суду про визнання його винним у скоєнні ДТП не існує, адміністративна справа судом не розглядалася, судово-автотехнічна експертиза не проводилася, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди та розміру заявленої до стягнення шкоди.

У судовому засіданні 04.12.2025 здійснено перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та розпочато судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні.

Судом встановлено, що 07 січня 2023 року на автомобільній дорозі М-05 «Київ – Одеса» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля AUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_2 , та автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Власником транспортного засобу VOLKSWAGEN JETTA, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції були складені протоколи про адміністративне правопорушення: серії ААБ №292358 відносно ОСОБА_2 та серії ААБ №292359 відносно ОСОБА_1 .

Постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не приймались.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме винною особою.

Для покладення на особу обов`язку з відшкодування шкоди необхідною є наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки заподіювача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з указаних елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь, а недоведеність події та вини особи прирівнюється до доведеної невинуватості.

З матеріалів справи вбачається, що було складено два протоколи про адміністративне правопорушення:

07 січня 2023 року відносно ОСОБА_2 був складений протокол серії ААБ N? 292358 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУПАП, згідно з яким він 07.01.2023 о 12-20 год. на автомобільній дорозі M-05 «Київ-Одеса», рухаючись в напрямку м. Одеса, керуючи транспортним засобом AUDI Q5, Д.Н.3. НОМЕР_3 , не дотримався безпечної дистанції, не обрав безпечну швидкість, був неуважний, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом VOLKSWAGEN, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження та матеріальні збитки;

07 січня 2023 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол серії ААБ N? 292359 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, згідно з яким він 07.01.2023 о 12-20 год. на автомобільній дорозі M-05 «Київ-Одеса», рухаючись в напрямку м. Одеса, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN, д.н.3. НОМЕР_4 , перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде небезпечним, не створить перешкоди, небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом AUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_5 , внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження та матеріальні збитки.

На підставі поданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що у дтп, яке сталось 07 січня 2023 року є вина двох учасників, що підтверджується поданими суду доказами та наданими в судовому засіданні пояснень. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про порушення лише відповідачем Правил дорожнього руху України, наявність вини лише останнього у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачу шкодою.

При цьому суд зауважує, що сам по собі факт складення відносно відповідача протоколу про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом лише його вини, відсутності вини позивача та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано, зокрема висновку автотехнічної експертизи або інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Суд наголошує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд, на підставі наданих сторонами доказів, яким було дано належну оцінку, приходить до висновку, що позивачем не доведено факт спричинення йому матеріальної шкоди внаслідок ДТП лише діями ОСОБА_1 .

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статей 22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2019 року у справі 703/3912/16.

Оскільки судом не встановлено завдання позивачу діями лише ОСОБА_1 матеріальних збитків, не доведено завдання моральної шкоди лише діями відповідача, тому не підлягають до задоволення і вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи вищенаведене, встановивши дійсні обставини справи та проаналізувавши докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2026 року.

СУДДЯ Наталія ПІНКЕВИЧ