Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №357/7047/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7047/26

Провадження № 2-а/357/340/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. , розглянувши у порядку письмового провадження, в м.Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року адвокат Павлецька М.А., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом про визнання протиправною і скасування постанови № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України та закриття провадження у справі.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на оскарження постанови, позивач посилається на те, що про наявність оскаржуваної постанови пзивачу стало відомо 22.04.2026 року, після отримання рекомендованим поштовим відправленням від Сквирського відділу ДВС Київської області ЦМУМЮ України постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80648488 від 01.04.2026 року разом з ідентифікатором доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження. Із вказаної постанови вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією та трекінгом поштового відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта» від 22.04.2026 року АТ «Укрпошта». Таким чином, саме 22.04.2026 року є датою, з якої позивач фактично дізнався про існування оскаржуваної постанови, її реквізити, зміст та про порушення своїх прав, оскільки до цього часу копія постанови йому у встановленому законом порядку не вручалась, про розгляд справи його належним чином не повідомляли, а сама постанова до нього не доводилась, а тому позивач просив поновити строк на оскарження постанови № БЦРТЦК/1/874/2 5 від 28.11.2025 по справі про адміністративне правопорушення.

Зі змісту оскаржуваної постанови, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 слідує, що було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення та винесено постанову, № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, оскільки установлено, що ОСОБА_1 був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11.11.2025 для проходження медичного огляду, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.21. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України.

Представник позивача вважає, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки прийнята з порушенням чинного законодавства, законних прав та інтересів ОСОБА_1 , у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Позивач не отримував оскаржувану постанову, ані у день її винесення, ані в подальшому у строки, передбачені законом для її оскарження. Більше того, позивач не був належним чином повідомлений про існування такої постанови та про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того на обгрунтування своєї позиції про незаконність оскаржуваної постанови представник позивача посилається на ту обставину, що з метою отримання інформації та документів, необхідних для з`ясування обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності, представником позивача - адвокатом Павлецькою М.А. 07.04.2026 року було направлено адвокатський запит вих. № 07/04/2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому адвокат просила, повідомити, чи вручалися ОСОБА_1 будь-які повістки, чи складався щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, чи виносилася постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, а у разі складення чи винесення таких документів - надати їх належним чином засвідчені копії. 16.04.2026 на дане звернення було отрмано відповідь, що згідно ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною, а також роз`яснено,

що саме призовник, військовозобов`язаний або резервіст має право отримувати інформацію про себе.

Крім того, у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено, що особисто клієнт, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , має право звернутися до

ІНФОРМАЦІЯ_4 для одержання інформації, зазначеної у зверненні, та одночасно уточнити персональні та службові дані згідно зі статтями 7, 8 Закону № 1951 - VIII. Отже, із змісту наданої відповіді вбачається, що відповідач не надав жодного належного підтвердження, що ОСОБА_1 був особисто чи належним чином повідомлений про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не надав доказів вручення йому повістки, не надав належним чином засвідченої копії протоколу про адміністративне правопорушення, не надав копії постанови про

притягнення до адміністративної відповідальності та не підтвердив дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Окрім цього, 21.04.2026 року представником позивача було направлено окремий адвокатський запит до Сквирського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ України, з проханням надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80648488 із зазначенням ідентифікатора доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, а також копії документів, на підставі яких було відкрито виконавче провадження.

23.04.2026 року на вказаний адвокатський запит представником позивача було отримано письмову відповідь Сквирського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області за вих.№ 19872. До відповіді було долучено копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80648488 від 01.04.2026 року, з якої вбачається, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена за відсутності належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, без належного повідомлення позивача про виклик та про розгляд справи, без вручення йому копії постанови у визначенай законом спосіб та з істотним порушенням його права на захист.

Враховуючи вказані обставини, представник просить суд скасувати постанову № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, стягнути судові витрати по справі.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , заперечуючи позовні вимоги, направив суду відзив з додатками. Зокрема, щодо строків звернення до суду, відповідач заперечує твердження позивача про те, що він довідався про порушення своїх прав лише після отримання 22.04.2026 року доступу до ВП №80648488 відкритого державним виконавцем 01.04.2026 року щодо виконання оскаржуваної постанови № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025 року, відповідно, і позов подано в межах 10-денного строку визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України, тобто, 28.04.2026 року. Державний виконавець виніс постанову 01.04.2026 року про відкриття виконавчого провадження, а 01–02.04.2026 року було проведено арешт коштів боржника, тому позивач мав довідатися про накладення арешту через засоби порталу «Дія», інші засоби комунікації, не пізніше 02.04.2026 року. За ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішмення (постанови) та в ухвалі від 05.05.2026 року про відкриття провадження у справі СУД, на підставі ч.ч. 1,3 ст. 122, ч. 1 сг. 121 КАС України, не поновлював позивачу 10 -денний процесуальний строк, визначений ч 2 ст.286 КАС України.

Представник відповідача, зважаючи на правову позицію викладену ВП ВС у постанові від 17.04.2025 року по справі № 990/20/25 вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування причин (явищ, дій), які б могли об`єктивно завадити йому у визначений ч. 2 ст. 286 КАС України строк оскаржити постанову № БЦ РТЦК 1/ 874/25 від 28.11.2025 року.

Сторона відповідача посилається на ВІІ ВС у постанові від 17.04.2025 року по справі № 990/20/25 де зроблено висновок, що суб`єктивне власне розуміння правових наслідків акта, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можуть вважатися об`єктивною причиною, яка перешкоджає захищати свої права у строки, встановлені процесуальним законом. Тому помилкове уявлення про відсутність порушення прав протягом триватого періоду не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності.

Таким чином, представник відповідача просив постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з ненаданням доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Крім того представник відповідача зазначає, що задекларованим/зареєетрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 є: АДРЕСА_1 , то відповідно до ч. 3 ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» останній перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних на території адміністративно- територіальної одиниці Сквирської міської територіальної громади, що належить до території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ).

Належним відповідачем/співвідповідачем у справі мас бути не ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 ), а перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 ) і суд в силу вимог п. 4 ч. З ст. 2, ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язаний був вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тому, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з подачею позивачем позову не до належного відповідача, що є самостійною підставою відмови у позові.

Крім того представник відповідача повідомив, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_10 . З метою направлення на проходження медичного огляду (ВЛК), позивач засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від 29 жовтня 2025 №5292589 був оповіщений за адресою місця його проживання; АДРЕСА_1 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11 листопада 2025, однак останній не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки (частини 1,3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку ,та мобілізацію», пункти 21. 27. 34, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Мі ніс грів України від 16 травня 2024 року №560).

З пунктів (5), (34) (37) Облікової картки ЄДРПВР позивача вбачається, що останній з моменту взяття на військовий облік військовозобов`язаних та на умовах проведення мобілізації, в особливий період, взагалі самостійно не з`являвся до Відділу з метою проходження медичного огляду (ВЛК при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

В силу вимог ч. І ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» лише по повістці військовозобов`язані особи викликаються з метою отримання направлення «для проходження медичного огляду».

У «Картотеці вільних залишків», підкартотеки «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації» вбачається, що позивач не був заброньований/не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, і до дати виклику по повістці до Відділу, не звільнявся від обов`язку проходження ВЛК згідно абз, 5 п. 69, абз. 1. 3п. 63 1 (Постанови Кабміну від 16.05.2024 року за № 560.

Згідно з пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК’' під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Оскільки повістку надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ТЦК та СП є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі№674/42/25 від 16 квітня 2025 року).

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення AT «Укрпошта» №R067026758049, - повістку від 29 жовтня 2025 №5292589 позивачу не було вручено, повернуто відправнику з відміткою про причини повернення: «адресат відсутній за зазначеною адресою». Таким чином, повернення рекомендованого поштового відправлення з формулюванням «адресат відсутній за зазначеною адресою» свідчить про належне вручення повістки, оскільки згідно правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 222/1402/16 дії презумпція добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків.

Відповідачем направлялося за адресою місця проживання позивача Повідомлення про розгляд справи про адмінправопорушення №1/ 4504, згідно якого позивачу доведено до відома, що у разі його неприбуття до Відділу у строки визначені у повістці, його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210-1 КУпАП у такому разі. - розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбудеться 28 листопада 2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 : у разі неявки, справу буде розглянуто без участі позивача: даним повідомленням позивач вважається ознайомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оскільки позивач був належним чином повідомлений про виклик, однак не з`явився у визначену дату та час. порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що в силу вимог ч. 6 ст.258. ст.235 КУпАП 28.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення БЦ РТЦК/1/874/25 за ч. З ст. 210-1 КУпАП, яку було скеровано для примусового виконання.

02.06.2026 року адвокат Павлецька М.А., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» направила відповідь на відзив, в якому зазнгачила, що позивач не погоджується з твердженням відповідача про пропущення строку звернення до адміністративного суду, оскільки такі доводи ґрунтуються не на належних і допустимих доказах фактичного отримання позивачем оскаржуваної постанови або його обізнаності про її зміст, а виключно на припущеннях відповідача.

Відповідач зазначає, що оскільки 01.04.2026 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 01–02.04.2026 року нібито проведено арешт коштів боржника, то позивач мав довідатися про накладення арешту через засоби порталу «Дія», інші засоби комунікації або не пізніше 02.04.2026 року. Однак такі твердження відповідача є припущеннями, а не доказами.

Сам по собі факт винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження або накладення арешту на кошти боржника не свідчить про те, що позивач фактично отримав таку постанову, ознайомився з її змістом, отримав доступ до матеріалів виконавчого провадження або дізнався про реквізити оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025.

Арешт коштів у виконавчому провадженні може свідчити лише про наявність певного виконавчого провадження або застосування виконавцем заходів примусового виконання. Водночас такий арешт сам по собі не доводить, що особа знала або повинна була знати про конкретну постанову суб`єкта владних повноважень, дату її винесення, зміст, правові підстави, порядок та строк її оскарження

Отже, саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладався обов`язок довести, що копію постанови було належним чином вручено або направлено позивачу у спосіб, який давав йому реальну можливість ознайомитися з її змістом та реалізувати право на оскарження. Відповідач таких доказів не надав. Наявність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не замінює собою обов`язку відповідача довести належне вручення або направлення позивачу саме постанови про адміністративне правопорушення

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2025 року у справі № 990/20/25 не спростовує позиції позивача, а навпаки підтверджує необхідність встановлення конкретних обставин, які беззаперечно свідчать про те, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що для висновку про те, що особа «повинна була дізнатися» про порушення своїх прав, суд має встановити обставини, які беззаперечно свідчать, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь такої ймовірності був високим і достатнім. У цій справі таких обставин відповідачем не доведено.

Крім того, позивач не є спеціалістом у сфері виконавчого провадження, електронних реєстрів чи автоматизованих систем та не має обов`язку постійно здійснювати моніторинг Автоматизованої системи виконавчого провадження, порталу «Дія», банківських застосунків чи інших електронних сервісів на предмет можливого існування щодо нього постанов про адміністративні правопорушення.

Закон не покладає на особу обов`язку самостійно відшукувати у державних реєстрах або електронних сервісах постанови суб`єктів владних повноважень, які самі ж не забезпечили належного вручення таких постанов особі. Належне повідомлення особи про постанову у справі про адміністративне правопорушення є обов`язком органу, який виніс постанову, а не обов`язком особи самостійно здогадуватися про існування такої постанови за непрямими ознаками, зокрема за фактом арешту коштів.

Також представник позивача просила врахувати, що накладення арешту на кошти не завжди дає особі повне розуміння правової підстави такого арешту. Особа може бачити лише факт обмеження доступу до рахунку або списання/блокування коштів, однак це не означає, що вона знає зміст виконавчого документа, дату його винесення, орган, який його видав, та порядок оскарження відповідного рішення. Тому твердження відповідача про те, що позивач повинен був звернутися до суду вже з 01.04.2026 або 02.04.2026 року, є юридично необґрунтованим. Відтак строк звернення до суду не може обчислюватися з дати, яку відповідач визначає припущено, без належних доказів фактичної обізнаності позивача про порушення його прав.

Щодо доводів відповідача про неналежного відповідача у справі, то позивач зазначає, що такі доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду у цій адміністративній справі є не питання перебування позивача на військовому обліку та не питання територіальної належності позивача до певного відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а питання законності постанови № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова була винесена саме ІНФОРМАЦІЯ_11 , а не ІНФОРМАЦІЯ_12 . Саме ІНФОРМАЦІЯ_13 зазначений у постанові як орган, який розглянув справу про адміністративне правопорушення та застосував до позивача адміністративне стягнення. Відповідно, саме цей суб`єкт владних повноважень прийняв індивідуальний акт, який порушує права та інтереси позивача, і саме цей суб`єкт владних повноважень повинен відповідати за позовом про визнання такого акта протиправним та його скасування.

З огляду на викладене, ІНФОРМАЦІЯ_13 є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень виніс оскаржувану постанову № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025, яка є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Щодо доводів відповідача про належне повідомлення позивача та наявність належних доказів вручення повістки і постанови, то позивач не погоджується з такими доводами відповідача.

Так, відповідач посилається на направлення позивачу повістки рекомендованим листом та наявність у поштовому повідомленні позначки «адресат відсутній за зазначеною адресою». Водночас самі додані до відзиву документи не підтверджують дотримання встановленої законом процедури повідомлення особи. Фактично додані відповідачем документи не дають можливості встановити, ким саме, коли саме та за яких обставин було внесено відмітку про відсутність адресата. За таких обставин неможливо вважати такі документи належним та беззаперечним доказом належного повідомлення позивача. Більше того, відповідач не надав жодного доказу дотримання інших вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, зокрема щодо інформування адресата за номером телефону або вкладення повідомлення до абонентської поштової скриньки. Відсутні також будь-які докази того, що поштове відправлення дійсно перебувало у відділенні поштового зв`язку протягом встановленого строку зберігання та що позивач мав реальну можливість його отримати.

Також представник звертає увагу, що відповідач фактично змішує повідомлення про виклик до ТЦК та СП із повідомленням про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Навіть у випадку направлення особі повістки для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки це саме по собі не свідчить про належне повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення у розумінні вимог ст. 268 КУпАП. Відповідачем не надано жодного належного доказу того, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи 28.11.2025 року, що йому було направлено повідомлення про розгляд справи або що йому було забезпечено можливість реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. Відповідачем не надано жодного належного доказу того, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи 28.11.2025 року, що йому було направлено повідомлення про розгляд справи або що йому було забезпечено можливість реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. Так само відповідач не надав належних доказів вручення позивачу копії постанови у строки та спосіб, визначені ст. 285 КУпАП.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 головуючим суддею визначено Ярмолу О.Я.

Ухвалою судді від 05.05.2026р. відкрито провадження у даній справі, повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_14 докази по справі.

Представник відповідача отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 18.05.2026, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було повернуто суду 21.05.2026.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, приходить до наступного.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом просив поновити строк звернення до суду, оскільки про наявність Постанови № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025, він дізнався 22.04.2026 року, коли вже вчинялися дії з виконання цієї постанови, та зі змістом винесеної відповідачем постанови представник позивач ознайомилася за допомогою ідентифікатора доступу на постанові про відкриття ВП № 80648488 від 01.04.2026 року, отримала примірник даної постанови, та з даним позовом звернулася до суду 29.04.2026, про що свідчать матеріали справи.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, положення ст. 121, 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд вважає, що у позивача наявні поважні причини пропуску 10-денного строку звернення до суду з даним позовом, оскільки відсутні докази його повідомлення про розгляд адміністративної справи та вручення йому Постанови № БЦРТЦК/1/874/25 від 28.11.2025 в інший період часу, ніж вказує сам позивач, а тому слід поновити процесуальний строк на оскарженя рішення суб`єкта владних повноважень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Встановлено, що 28.11.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_2 виніс постанову щодо визнання винним громадянина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 17000 грн.

Зі змісту цієї постанови слідує, що ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від № 5292589 від 29 жовтня 2025 року, був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.11.2025 для проходження медичного огляду, однак не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки. Зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.21. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказана постанова винесена за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Також, зі змісту постанови слідує, що її не вручали позивачу і не направляли поштою.

01.04.2026 головним державним виконавцем Сквирського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області КМУМЮ України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80648488 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу у розмірі 34 000 грн. в рамках виконання Постанови № БЦРТЦК/1/874/25.

Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було сформовано Повістку № 5292589 від 29 жовтня 2025 року, згідно з якою йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.11.2025 для проходження медичного огляду. У вказаній повістці зазначено адресу: АДРЕСА_1 . Також відповідачем ще надана копія розписки про виклик позивача для проходження медичного огляду.

Крім того, в справі міститься Повідомлення від 29 жовтня 2025 про дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, у разі неприбуття за повісткою.

Норми права, які застосував суд.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-XII) визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У свою чергу, передумовою для виникнення в особи обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є отримання ним повістки про виклик.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який визначає:

- механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

- процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

- процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

- організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно з п. 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. п. 30-2 - 30-3 указаного Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть:

централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;

друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Пунктом 34 Порядку №560 передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

За правилами пп. 2 п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, законодавець наділив повноваженнями, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки надсилати повітки на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. Така повістка може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних. Належним врученням такої повістки, направленої на адресу місця проживання, зазначену під час уточнення облікових даних, вважається день, визначений у пп. 2 п. 41 Порядку №560.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, із системного аналізу зазначених правових норм слідує, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Та із встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 не було належно оповіщено про виклик до відповідача на розгляд справи про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова не містить інформації про вручення/невручення повідомлення військовозобов`язаному».

На час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вищезазначений час.

Відповідно до наявного в матеріалах справи опису вкладення до поштового відправлення, на ім`я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , направлялась Повістка № 5292589 та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП у разі неприбуття за повісткою. У даному описі найменування об`єкта поштового зв`язку зазначено ВПЗ Сквира, а також міститься відтиск календарного штемпеля оператора поштового зв`язку, з якого відправлено поштового відправлення «Укрпошта» №R06702675 8049 – Сквира та зазначено дату відправлення – 28.10.25.

Як вбачається з відміток на поштовому відправленні за номером №R06702675 8049, відбулася невдала спроба вручити повістку адресату ОСОБА_1 , про що працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою». Після невдалої спроби вручити повістку про виклик, поштове відправлення було повернуто відправнику. Крім того, за номером поштового відправлення R067026758049 за трекінгом поштового відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта», на який посилається відповідач, відсутня інформація щодо руху та вручення поштового відправлення, що додатково ставить під сумнів достовірність поданих відповідачем доказів.

Як стверджує у позовній заяві позивач, суду не надано жодного належного доказу того, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи 28.11.2025 року, що йому було направлено повідомлення про розгляд справи, або що йому було забезпечено можливість реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. Так само відповідач не надав належних доказів вручення позивачу копії постанови у строки та спосіб, визначені ст. 285 КУпАП.

Суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання процесу і порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.

Суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано Договір про надання правової допомоги №02/04 від 02.04.2026 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Павлецькою М.А.; додаток до Договору про надання правової допомоги №02/04; прибутковий касовий ордер №02/04 від 02.04.2026 згідно якого загальна сума наданих та оплачених послуг становить 10 000 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера №02/04 від 02.04.2026 про отримання грошових коштів за договором №02/04 від 02.04.2026.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Неспівмірність суми гонорару визначається з критерію складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.

Враховуючи результат розгляду справи у вигляді задоволення позовних вимог позивача та з урахуванням критеріїв співмірності та розумності, адвокатських витрат, а також виходячи з її конкретних обставин, суд вважає за доцільне вимоги в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн,

У тому числі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,60 грн., відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову № БЦРТЦК/1/874/25 від 28 листопада 2025 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 10665 грн.60 коп. (десять тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса місцезнаходження : АДРЕСА_5 .

Рішення складено та підписано 25.06.2026 року.

СуддяО. Я. Ярмола