Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №346/6584/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6584/25

Провадження № 2/346/919/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

У С Т А Н О В И В:

18.12.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне покійній майно, зокрема частку в квартирі АДРЕСА_2 . Позивач на момент смерті матері був зареєстрований та проживав разом з нею, а тому в розумінні ст.. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. В межах визначеного законом строку ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус Любичу С.В. відмовив через відсутність у спадкоємця оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно. Отримання дублікату свідоцтва про право власності на квартиру позивач змоги не має, оскільки для видачі даного документу необхідне звернення всіх співвласників, одним з яких є також відповідач. Але з останнім позивач і його родичі контактів не підтримують, місце його перебування їм не відоме. Крім цього, позивач вказує, що окрім нього, на момент смерті матері, в спірній квартирі був зареєстрований і його брат ОСОБА_3 , який в силу ст.. 1261 ЦК України також є спадкоємцем першої черги за законом. Проте, за місцем своєї реєстрації, ОСОБА_3 не проживає понад 15 років і станом на момент відкриття спадщини разом з спадкодавциею також не проживав, а тому не вважається таким, що прийняв спадщину. Інші спадкоємці першої черги за законом відсутні. За вказаних обставин, ОСОБА_1 стверджує, що відсутність в нього оригіналу свідоцтва про право власності на житло та неможливість отримання його дублікату, а також факт реєстрації відповідача за однією адресою разом з спадкодавцем на момент смерті, створюють позивачу перешкоди в оформленні спадщини в нотаріальній конторі, а тому просив захистити його спадкові права в судовому порядку в обраний ним спосіб.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 січня 2026 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання з викликом сторін. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Базюк Т.В. копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано з Коломийського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Повний витяг з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2026 року підготовче провадження закрито та призначеного до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з?явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з зазначенням причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи по якій він є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу його проживання та відсутності від нього повідомлень про зміну даної адреси.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого сторона позивача в судовому засіданні не заперечувала.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та цінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло виданого 18.07.2002р. начальником бюро по приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження № 11175 від 04.10.2001р.

Право спільної сумісної власності зареєстровано в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № Д21 під реєстровим № 4165, що підтверджується відміткою на правовстановлюючому документі та випискою з інвентаризаційних матеріалів.

Згідно даних технічного паспорту, квартира АДРЕСА_2 складається з: коридору (прим. 1), кімнат (прим. 2, 3, 7, 8), кладової (прим. 4), туалету (прим.5), ванної кімнати (прим. 6), кухні, (прим. 9) балкону. Загальна площа квартири 78,5 кв.м.

Відповідно до звіту № 573 про незалежну оцінку, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 12.06.2025р. становить 570934,00 грн.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 підтверджено, що ОСОБА_4 є матір?ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с-ща Отинія, Коломийського району, Івано-Франківської області.

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №43 складеного 10.07.1985 р. виконавчим комітетом Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області підтверджується, що ОСОБА_4 є матір?ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця с-ща Отинія, Коломийського району, Івано-Франківської області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Коломийським відділом ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції було складено актовий запис № 740.

З матеріалів спадкової справи №58/2024, копія якої була надана приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Базюк Т.В., слідує, що 27.12.2024р. заяву про прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 подав ОСОБА_1 .

Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був розірваний 05.01.1993 р.

27.12.2024р. заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь сина померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , подала її донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також 27.12.2024р. заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь сина померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , подали інші доньки спадкодавиці – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відомостей про інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 матеріали спадкової справи не містять.

При цьому, згідно листа начальника Управління ЦНАП Коломийської міської ради від 09.12.2024р., ОСОБА_4 станом на день своєї смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з нею на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_3 , 1985 р.н. та ОСОБА_1 , 1981 р.н.

Вказані відомості узгоджуються з інформацією, зазначеною у довідці, виданій головою ОСББ «Мазепи-183» 19.12.2025р. в якій вказано, що в квартирі АДРЕСА_1 станом на 13.08.2024р. були зареєстровані: ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.

Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В довідці голови ОСББ «Мазепи-183» від 19.12.2025р. вказано, що ОСОБА_3 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , з 1988 року, але у вказаному помешканні не проживає з 2010 року.

Підтвердженням даних обставин також є покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Так, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що знає сторін даного спору, оскільки відповідач являється її колишнім чоловіком, а позивач його рідним братом. З ОСОБА_12 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, але в 2010 році він поїхав на заробітки до Польщі і після того в Україну вже не повертався. Через деякий час вона припинила з ним подружні стосунки та їхній шлюб в судовому порядку було розірвано. Не зважаючи на дані обставини, весь цей час вона підтримувала зв?язок з матір?ю чоловіка та позивачем. Їй відомо, що ОСОБА_4 разом з синами ОСОБА_13 та ОСОБА_14 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_3 . ОСОБА_15 померла в серпні 2024 року. Її похованням займався ОСОБА_13 , а колишній чоловік свідка навіть на похорон до матері не приїздив. Вона писала ОСОБА_14 про смерть матері, але він нічого їй не відповів, зворотнього зв?язку з ним немає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з позивачем (вона на 9-му поверсі, а він на 8-му). В квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 проживала разом зі своїми двома синами. Старший син ОСОБА_13 проживав з матір?ю весь час і проживає дотепер, а менший син – ОСОБА_14 вже понад 15 років в квартирі не проживає і свідку не відомо місце його перебування, знає лише, що він був одружений, але з дружиною не проживає. На момент смерті ОСОБА_4 з нею проживав лише син ОСОБА_13 , який разом зі своїми сестрами і здійснював її поховання. ОСОБА_14 на похорон матері не приїздив.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, дослідивши та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку про підтвердження ними того факту, що на момент смерті ОСОБА_4 , відповідач хоч і був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавицею, однак фактично разом з нею не проживав, а відтак, в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_3 не вважається таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері та до кола спадкоємців першої черги за законом не належить.

В ч.5 ст. 1268 ЦК України зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Письмовим роз?ясненням від 11.11.2025р. №01-16/181, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та повідомив ОСОБА_1 про те, що оскільки у спадкоємця відсутні оригінали документів, які підтверджують право власності померлої ОСОБА_4 на спадкове майно, йому необхідно звернутися до суду за вирішенням цього питання.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

У пункті 37 Постанови від 07.02.2014р. №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У п. 37 Постанови Пленум ВССУ наголошується, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.

Крім того, Верховний Суд України у своєму Узагальненні «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» звертає увагу, що передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права власності на спадщину за законом, оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове нерухоме майно, з посиланням на те, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу.

Позивачем подавалося оголошення в газету «ЗР Інформ» про втрату Свідоцтва про право власності на житло, видане на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на квартира АДРЕСА_1 , і про те, що його слід вважати недійсним.

Пунктом 5 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано копію правовстановлюючого документу – Свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.07.2002р. начальником бюро по приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження № 11175 від 04.10.2001р. та вказано, що дублікат вказаного документу отримати неможливо.

Верховний Суд України розглядаючи справи № 192/2761/14, 645/3265/13 звернув увагу на те, що коли особа набуває статусу спадкоємця, то вона замінює спадкодавця у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Тобто, процедура спадкування свідчить про універсальне правонаступництво. Оскільки, у такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників. Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту. Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, суд вважає, що право власності спадкодавця на 1/4 частку нерухомого майна за допомогою письмових доказів знайшло своє належне підтвердження, а тому спадкові права позивача підлягають захисту, оскільки останній успадкував належну його матері частку у квартирі, однак не зміг отримати правопідтверджуючий документ на дане майно в нотаріальній конторі. Відтак, суд вбачає наявними підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 15, 16, 316, 328, 384, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1262, 1268, 1270, 1296, 1297, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року

Суддя: Третьякова І. В.