Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №338/985/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/985/25

23 червня 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Битківський Л.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (смт Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу серії ЕПР1№394902 від 18.07.2025 року ОСОБА_1 18 липня 2025 року о 00 год 59 хв в с. Пороги на вул. Січових Стрільців керував скутером марки «Honda DIO027» з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю, тремтіння рук, поведінка, що не відповідала обстановці). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства внаслідок психічних розладів.

За дорученням Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги від 07.08.2025 року адвоката Годованця В.Ф. уповноважено здійснювати захист ОСОБА_1 у рамках справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Захисник Годованець В.Ф. у ході судового розгляду заявив, що ОСОБА_1 виявляє очевидні ознаки неосудності. На користь такого твердження вказав на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства внаслідок психічних розладів. За результатами останньої ЛКК у нього діагностовано помірну розумову відсталість з основним типом олігофренічного дефекту з соціальною дезадаптацією. Він потребує стороннього догляду. Тому для визначення психічного стану ОСОБА_1 та встановлення того чи може він бути суб`єктом інкримінованого адміністративного правопорушення, клопотав про призначення судово-психіатричної експертизи

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2025 року у справі призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу.

18 червня 2026 року на адресу суду надійшов висновок №160 за результатами судово-психіатричної експертизи. Згідно з висновком експерта за результатами судово-психіатричної експертизи, що була проведена 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 на період часу, що відноситься до інкримінованих щодо нього протиправних дій так і на даний час, виявляє ознаки легкої розумової відсталості, що згідно МКХ-10 F-70.0. На період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій (відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення) підекспертний ОСОБА_1 перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації неускладненої, що згідно МКХ-10 F10.00.

На період часу, що відноситься до інкримінованого йому правопорушення так і на даний час, ОСОБА_1 перебував у стані і перебуває на даний час, при якому не здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Годованця В.Ф., який клопотав про закриття провадження, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, тобто при розгляді справи суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються наявними у справі доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до ст. 252 КУпАП.

Згідно ст. 20 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, характеризується виключно умисною формою вини, коли особа усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його шкідливі наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства. Згідно з наданою суду довідкою Лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) від 25.09.2023 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз за МКХ-10 F71.0 (Помірна розумова відсталість), виражене стійке порушення здатності до орієнтації у просторі та самообслуговування, а також вказано на потребу постійного стороннього догляду.

В той же час, згідно з письмовим висновком судово-психіатричної експертизи (СПЕ) № 160 ОСОБА_1 встановлено діагноз МКХ-10 F70.0 (Легка розумова відсталість) у поєднанні з F10.00 (Гостра алкогольна інтоксикація, неускладнена). Експертом фактично констатовано стан обмеженої осудності, за якого особа в момент вчинення діяння не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Оцінюючи зазначені докази, суд звертає увагу на наявність суттєвої законодавчої прогалини в Кодексі України про адміністративні правопорушення, який був прийнятий у 1984 році і на відміну від чинного Кримінального кодексу України (ст. 20 КК України), не містить окремого інституту "обмеженої осудності". Водночас ст. 20 КУпАП визначає, що не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка діяла в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок, хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, а також слабоумства чи іншого хворобливого стану.

За міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) встановлені ОСОБА_1 діагнози F70.0 та F71.0 клінічно охоплюються медичним поняттям вродженого слабоумства (олігофренії). Розбіжність у діагнозах, які виставлені ЛКК та судово-медичним експертом, на думку суду не нівелює суті розладу, а лише підтверджує фактичний стан особи, який балансує на межі між легкою та помірною розумовою відсталістю. Проте для кваліфікації за КУпАП ця різниця не є принциповою, оскільки обидва коди за класифікацією МКХ-10 охоплюються поняттям "слабоумство".

Суд зазначає, що недосконалість процедурних норм КУпАП та відсутність у ньому дефініції "обмеженої осудності" не можуть нівелювати фундаментальні конституційні принципи права та діяти на шкоду людині. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усяке обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що особа, яка на державному та медичному рівнях визнана такою, що потребує постійного стороннього догляду, тобто фактично позбавлена можливості самостійно та безпечно забезпечувати свій побут і життєдіяльність без нагляду інших осіб, юридично не може бути повноцінним та самостійним суб`єктом відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Поєднання вродженого слабоумства, яке при діагнозі F70.0 свідчить про інтелектуальний рівень дитини 9-12 років, а при F71 - інтелектуальний рівень дитини 6-9 років, офіційно визнаної ЛКК нездатності до критики свого стану, а також стану гострої алкогольної інтоксикації (яка у пацієнтів з олігофренією протікає значно тяжче та нівелює залишки контролю), виключає як інтелектуальний, так і вольовий критерії вини. Дії ОСОБА_1 , який за відсутності догляду у момент події скористався чужим скутером, мали хаотичний, неусвідомлений характер, що виключає вину у формі умислу, що є обов`язковим елементом суб`єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення.

За таких обставин, зважаючи на відсутність усвідомлених дій, вини, як обов`язкової ознаки правопорушення, в діянні ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.247, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Л. М. Битківський