Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №206/2012/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №206/2012/26

2/206/1805/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25.06.2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Румянцев О.П.

секретар судового засідання Богатько Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» звернулася до Самарського районного суду міста із позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що 02 лютого 2013 року між позивачкою - ОСОБА_1 , громадянкою України, та відповідачем - ОСОБА_2 , громадянином російської федерації, було укладено шлюб. Державну реєстрацію шлюбу здійснено Клінським відділом ЗАЦС Головного управління ЗАЦС Московської області, про що складено актовий запис про укладення шлюбу №59 та видано свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 02 лютого 2013 року. Проте, сімейне життя між позивачкою та відповідачем фактично припинене. Між сторонами відсутні спільні інтереси, мають діаметрально протилежні погляди на життя та політичні переконання, що унеможливлює порозуміння та взаємну довіру. Почуття любові та поваги один до одного повністю втрачені. Сторони тривалий час не ведуть спільного господарства, не проживають разом та не підтримують подружніх відносин. Протягом кількох років до 23.02.2022 року, а також після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України, позивачка не підтримує жодних стосунків із відповідачем. Подальше перебування у шлюбі є формальним та таким, що порушує права та інтереси позивачки. Крім того, перебування у шлюбі з громадянином російської федерації в умовах воєнної агресії проти України пригнічує її емоційно. Після початку воєнних дій примирення з відповідачем суперечить її моральним та політичним переконанням і є категорично неможливим. Від даного шлюбу позивачка та відповідач мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 . Дочка позивачки є уродженкою міста Клін (російська федерація). На підставі рішення Генерального консульства України в м. Едмонтон від 20 лютого 2025 року вона набула громадянства України відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України», про що видано довідку №61419/19-536-27670 від 10 березня 2025 року. Спір між сторонами щодо визначення місця проживання дитини відсутній. Дитина проживає разом із матір`ю, позивачкою у справі та перебуває на її повному утриманні. У зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України позивачка разом із неповнолітньою дитиною була вимушена залишити територію України з метою забезпечення безпеки життя та здоров`я та тимчасово виїхати до Канади, зокрема у місто Саскатун. Починаючи з 2025 року і по теперішній час позивачка разом із дитиною фактично проживає на території Канади. Неповнолітня донька позивачки, ОСОБА_4 , навчається в школі за адресою: АДРЕСА_1 , СК НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) та зарахована до навчального закладу з 26 серпня 2025 року. Станом на теперішній час дитина продовжує навчання у зазначеній школі, що підтверджується довідкою, виданою навчальним закладом 13 лютого 2026 року, з офіційним перекладом, копія якої додається до позовної заяви. Таким чином, неповнолітня дитина постійно проживає разом із матір`ю, перебуває на її повному утриманні, інтегрована у соціальне та освітнє середовище за місцем фактичного проживання в Канаді за адресою: 203-502 ТЕЙТ КРКСЕНТ, СОСКАТУН,СК S7Н 5L2, КАНАДА (203-502 TAIT CRESCENT SASKATOON SK S7H 5L2 CANADA). В свою чергу, відповідач зареєстрований та фактично проживає на території російської федерації. Просить розірвати шлюб та судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 08 квітня 2026 року справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника позивача Парханової О.І. надійшла заява з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов та не заперечує проти заочно рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Від відповідача відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суддя вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що 02 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Клінським відділом РАЦС Головного управління РАЦС Московської області, актовий запис №59.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також судом встановлено, що між сторонами по даній справі сімейні стосунки припинились. Зберігати сім`ю позивач не бажає та наполягає на розірванні шлюбу. Згідно з ч.5 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положенням ч.ч.3,4 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Статтею 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, що відповідає ст.51 Конституції України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.48, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені, суд дійшов висновку про те, що сім`я сторін розпалася остаточно, примирення бути не може і шлюб підлягає розірванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 55, 56, 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.6-13, 33, 34, 76-81, 83, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-279, 280-284 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 02 лютого 2013 року Клінським відділом ЗАЦС Головного управління ЗАЦС Московської області, актовий запис №59 – розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.П.Румянцев