Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №477/2517/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

Справа № 477/2517/25

Провадження № 1-кп/477/317/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді ОСОБА_1 , з секретарем – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025152230000483, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, з середньою освітою, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, маючого статус учасника бойових дій, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із постановою Верховної Ради України №2471 від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна» зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян без відповідного на те дозволу, відповідно до Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від № 622 від 21 серпня 1998 року, визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.

Однак, в порушення зазначених вимог законодавства, 10 вересня 2025 року обвинувачений ОСОБА_3 на околиці с. Пересадівка Миколаївського району Миколаївської області, у невстановленому місці та у невстановлений час, виявив вибухову речовину - тротилову шашку 200 гр., яку вирішив зберігати за місцем свого проживання, після чого не маючи передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, привласнив її собі, тобто незаконно придбав вибухову речовину.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, обвинувачений ОСОБА_3 не маючи на меті, відповідно до ч. З ст. 263 КК України, видачу органам влади вибухової речовини, переніс її на територію домоволодіння АДРЕСА_1 за місцем свого фактичного проживання, де почав незаконно зберігати її в салоні автомобіля марки «ВАЗ-21051», д.н. НОМЕР_1 , без передбаченого законом дозволу до 13 вересня 2025 року.

Далі, 13 вересня 2025 року обвинувачений ОСОБА_3 передав в користування та розпорядження автомобіль марки «ВАЗ-21051», д.н. НОМЕР_1 , дружині ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 .

14 вересня 2025 року в період часу з 12 год. 30 хв. до 13 год. 20 хв. під час проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , в салоні автомобіля марки «ВАЗ-21051», д.н. НОМЕР_1 , було виявлено та вилучено вибухову речовину - тротилову шашку ТШ-200 (200 гр.), яка відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності і виявлених вибухових матеріалів відноситься до 3 категорії вибухонебезпечності «Обмежено небезпечний», яку обвинувачений ОСОБА_3 знайшов та зберігав за вказаним місцем проживання без передбаченого законом дозволу.

Відповідальність за вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 діяння передбачена частиною 1 статті 263 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Суду пояснив, що після демобілізації із Збройних Сил України повернувся до с. Пересадівка Миколаївського району Миколаївської області. Біля їх села відбувались активні бойові дії у зв`язку з чим на околицях села залишилось багато зброї та боєприпасів. Одного дня він вигулював собаку і у посадці неподалік села він знайшов тротилову шашку, яку переніс додому та почав зберігати у автомобілі під сидінням. Зазначав, що мав намір віддати її військовим, проте цього не зробив. Обізнаний, що для придбання та зберігання тротилової шашки необхідна спеціальна зброя. Він посварився з дружиною і перейшов жити до матері. Через деякий час дружина забрала у нього авто, у якому виявила тротилову шашку, про що повідомила поліцію

ОСОБА_8 розкаявся у вчиненому та просив суворо не карати.

Визначена органом досудового розслідування як потерпіла ОСОБА_7 , яка фактично є заявником, суду показала, що обвинувачений є її чоловіком. Вони посварилися і деякий час проживали окремо. Їй знадобився автомобіль для того, щоб возити дітей до школи і вона разом із зятем (чоловіком старшої доньки) поїхала до місця проживання обвинуваченого та забрала у нього автомобіль. Вдома під час огляду авто вони виявили тротилову шашку, про що повідомили поліцію.

Крім визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненому підтверджується змістом досліджених в судовому засіданні письмових доказів.

Протоколом огляду місця події від 14 вересня 2025 року з фототаблицями, з огляду на який було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_2 та автомобіль марки «ВАЗ-21051», д.н. НОМЕР_1 , що там знаходився. Власником автомобіля є ОСОБА_3 . В ході огляду автомобіля було виявлено тротилову шашку.

Згідно з висновком експерта від 26.09.2025 року № СЕ-19/115-25/15906-ФХВР за результатом судової балістичної експертизи зброї, наданий на експертизу зразок речовини у пакеті із застібкою «zip-lock», який поміщено до полімерного спец-пакету № CRI 1028506 є вибуховою речовиною – тротил.

Аналізуючи докази в сукупності, суд вважає повністю доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав вибухову речовину без передбаченого законом дозволу і його дії за частиною 1 статті 263 КК України органами досудового розслідування кваліфіковані вірно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є визнання вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого, а також дані про особу обвинуваченого.

Обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, судимості не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має статус учасника бойових дій, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

Також суд, враховуючи те, що обвинувачений визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, має сталі соціальні зв`язки, виховує трьох неповнолітніх дітей, має статус учасника бойових дій, позитивно характеризується за місцем проживання, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізолювання від суспільства і вважає за можливе звільнити його від відбування покарання, на підставі статті 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, вважає, що призначення покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 1 статті 263 КК України, з застосуванням положень статей 75-76 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.

На підставі частини 2 статті 124 КПК стягнути з обвинуваченого понесені витрати на залучення експерта у сумі 1782,80 грн.

Речовими доказами розпорядитись відповідно до ст. 100 КПК України.

Під час судового розгляду запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань від учасників про обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку – одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Зобов`язати засудженого ОСОБА_3 , на підставі ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.

Речові докази у справі: тротилову шашку ТШ-200 (200 гр), яка поміщена до сейф-пакету № CRI 1028507, зразок речовини з шашки, перепакованого до сейф-пакету 5734788, якіпередані на зберігання до камери зберігання ВП № 4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області (квитанція № 252) – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1