Вирок від 18 червня 2026 р. у справі №477/362/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/362/26

Провадження №1-кп/477/385/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026152230000001 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старий Оскол Білгородської області Росії, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: - 16.04.1997 року вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області за ст. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; - 25.06.2001 року вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 45 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 1 рік; - 15.08.2002року вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України до 7 років 8 місяців позбавлення волі, 30.04.2009 року звільнений умовно-достроково із невідбутим терміном 6 місяців 16 днів, - 14.12.2011року вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 29.01.2016року, за відбуттям строку покарання; - 14.08.2017року вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 3 роки; - 06.11.2018 року вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України, до 5 років 3 місяців позбавлення волі, 08.11.2022року на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області звільнений умовно-достроково із невідбутим терміном 5 місяців 30 днів,

- у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч.4 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілої – ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, вчинив нові кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, восени 2025 року (більш точного часу та дати встановити не вдалось за можливе), перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи прямий умисел на підробку посвідчення учасника бойових дій, у бланку посвідчення УБД НОМЕР_1 , виданого 18.03.2025 Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України, яке він знайшов раніше, вніс зміни, відокремивши фотокартку власника та вклеїв свою погрудну фотокартку, таким чином підробив посвідчення УБД N?352022, з метою його подальшого використання.

Таким чином, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 358 КК України, а саме підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.

Окрім того, 31.12.2025року близько 11 год. (більш точного часу встановити не вдалось за можливе) обвинувачений, знаходячись на Миколаївському міжміському автовокзалі за адресою: пр. Богоявленський, 21, м. Миколаїв, Миколаївська область, діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого ним документу для безоплатного проїзду, пред?явив водію маршрутного таксі ТОВ «Алан-Техно» зі сполученням «Миколаїв-Білозірка» підроблене посвідчення учасника бойових дій УБД N?352022, видане 18.03.2025 Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України, після чого водій пропустив обвинуваченого до пасажирського місця даного маршрутного таксі для подальшої поїздки до с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області.

Таким чином, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого посвідчення, що видається підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає права або звільняє від обов?язків.

Окрім того, 31.12.2025 близько 12 год., (більш точного часу в ході досудового розслідування та під час судового розгляду встановити не вдалось за можливе) обвинувачений, перебуваючи в с. Білозірка Миколаївського району Миколаївської області та з метою особистого збагачення вирішив викрасти майно потерпілої.

Невідкладно реалізуючи свій злочинний корисливий намір, направлений на викрадення чужого майна, діючи в умовах введеного в країні Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, обвинувачений прийшов до огородженої території домоволодіння потерпілої, розташованого по АДРЕСА_4 , та через відсутній фрагмент огорожі зі сторони присадибної земельної ділянки, незаконно проник на територію двору вказаного домоволодіння. Діючи на реалізацію свого корисливого умислу, обвинувачений пройшов до вхідних дверей будинку, які були закриті, однак не зачинені на замок, та приклавши фізичну силу, натиснув на вказані двері, і таким чином відчинивши їх, проник до приміщення вищевказаного будинку, у якому знаходилася потерпіла.

Перебуваючи у приміщенні будинку, обвинувачений став вимагати у потерпілої передати йому заощаджені грошові кошти, при цьому з метою примусити потерпілу виконати його вимогу, дістав із кишені куртки ніж та, приставивши його до шиї потерпілої, став погрожувати останній, яка є особою похилого віку, застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров?я, у тому числі її вбивством, внаслідок чого потерпіла, сприймаючи висловлені обвинуваченим погрози як реальну загрозу своєму життю та здоров?ю, у спальній кімнаті будинку із своєї сумки дістала грошові кошти в сумі 1000 грн., після чого передала їх обвинуваченому. Не зупиняючись на цьому, обвинувачений, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, став вимагати у потерпілої передати йому золоту обручку вартістю 6000 грн., при цьому самостійно зняв її із пальця останньої, а також заволодів мобільним телефоном марки Infinix X6532 IMEI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 вартістю 2946,67 грн., який знаходився на дивані. Своїми умисними, протиправними діями обвинувачений спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 9946,67 грн.

Таким чином, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану

Відповідальність за дії, вчинені обвинуваченим, передбачена ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч.4 ст. 187 КК України

Потерпіла в судовому пояснила, що обвинуваченого знає як односельця, неприязних відносин між ними не було. Вона пенсіонерка, 1952 року народження, має інвалідність, за своїм місцем проживання вона здійснює підприємницьку діяльність. 31 грудня 2025 року вона перебувала в будинку за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 ., та готувала їсти. Почула, як хтось увійшов до будинку. Вона думала, що то прийшов син. Але до кімнати зайшов обвинувачений. Вона запитала в обвинуваченого, чого він прийшов, на що він відповів: « ОСОБА_9 », бо зараз заріжу», витягнув ніж та приставив їй до шиї. Вона злякалась, зрозуміла, що він хоче грошей та віддала йому тисячу гривень, які він поклав до кишені. Потім обвинувачений помітив належний їй телефон та забрав і його, також зняв у неї з пальця золоту обручку. Потім сказав дати йому мотузку, щоб він її зв`язав. Мотузки не було, а на шафі лежав електричний масажер, але дроту від масажеру не вистачило для зв`язування. Обвинувачений кудись поспішав, тому залишив її, сказавши, щоб вона нікуди не виходила, та пішов, підперши двері ззовні палкою. Згодом вона вийшла з будинку, пішла до сусідів, розповіла, що сталось, та сусідка викликала поліцію та «швидку допомогу». Як їй стало відомо від працівників поліції, обвинуваченого знайшли за телефоном, який він у неї забрав. Після цього випадку вона погано себе почувала, одразу після події її забрали до лікарні, вона двічі проходила лікування, на шиї залишались сліди від ножа. Позов підтримала, просила його задовольнити. Зазначила, що мобільний телефон їй повернули, але без сім-карти.

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю, погодився з обставинами, викладеними у обвинувальному акті та пояснив, що, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину. Влітку 2025 року він знайшов посвідчення учасника бойових дій на іншу особу. У нього також було посвідчення, але з метою, щоб при перевірці документів його не виявили як особу, яка самовільно залишила військову частину, приблизно через три-чотири місяці після того, як він знайшов чуже посвідчення, він переклеїв у нього свою фотокартку зі свого посвідчення, та трохи підправив текст, щоб було непомітно. В подальшому він носив підробне посвідчення з собою та пред`являв його за необхідності, в тому числі і 31 грудня 2025 року, коли їхав до населеного пункту, де проживала потерпіла. 31 грудня 2025 року приблизно о 12.00год. він приїхав до місця проживання потерпілої, зайшов до будинку та вчинив дії, викладені в обвинувальному акті та про які зазначила потерпіла. Підтвердив, що згоден з показаннями потерпілої, так, як вона розповіла, все так і відбувалось. Зазначив, що повністю визнає цивільний позов потерпілої, спричинену шкоду їй не відшкодовував. Шкодує про вчинене, попросив вибачення у потерпілої, просив суворо не карати.

За згодою прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілої, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи досліджені по справі докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, використанні завідомо підробленого посвідчення, що видається підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає права або звільняє від обов?язків, а також у нападі з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч.4 ст. 187 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, судом враховується, що він вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 385 КК України та ч.4 ст. 385 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є проступками, та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, раніше судимий, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, на обліку у лікаря-нарколога або лікаря–психіатра не перебуває, не працює, є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, посередньо характеризується за місцем служби, негативно характеризується за місцем проживання, вину у вчиненому визнав повністю, у вчиненому розкаявся, попросив вибачення у потерпілої.

Обставинами, які пом`якшують покарання, судом визнається визнання вини.

Обставинами, які обтяжують покарання, судом визнається вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Враховуючи тяжкість та обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарань у виді обмеження волі в межах санкцій ч.1 ст. 358 КК України та ч.4 ст. 358 КК України, та покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст. 187 КК України, з конфіскацією усього належного на праві власності майна, визначивши остаточну міру покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно до ст. 70 КК України, вважаючи саме таку міру покарання необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі ст. 72 КК України в строк покарання обвинуваченому підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення - з 01 січня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 02 січня 2026 року до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз – ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року – по 09 серпня 2026 року включно.

Враховуючи, що ризики, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зменшились, а інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити вчинення ним нових злочинів, колегія суддів приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід слід залишити до набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягає стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 13816,70грн.

Потерпілою ОСОБА_8 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків в сумі 7000грн. та моральної шкоди в сумі 10 000грн, який вона підтримала в судовому засіданні та просила задовольнити.

Обвинувачений позов визнав повністю.

Розглянувши цивільний позов, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками.

Згідно зі ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки діями обвинуваченого потерпілій завдано матеріальних збитків на суму 9946,67грн., з урахуванням вартості повернутого майна, а саме мобільного телефону вартістю 2946,67грн, не відшкодованими залишаються збитки в розмірі 7000грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як визначено в статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала матеріальної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначені розміру моральної шкоди, яку слід стягнути на користь потерпілої, колегія суддів враховує обставини вчинення неправомірних дій відносно неї з боку обвинуваченого, тривалість протиправних дій, вчинених обвинуваченим, похилий вік потерпілої та неспроможність останньої активно протистояти незаконним діям обвинуваченого та, з урахуванням визнання позову обвинуваченим, приходить до висновку про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди на суму 10 000грн.

На підставі ст. 100 КПК України, речові докази по справі: грошові кошти в сумі 620грн. купюрами номіналом 500грн., 100грн, 20грн., передані до камери речових доказів ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, слід конфіскувати в дохід держави; посвідчення УБД N?352022, видане 18.03.2025 Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України на ім`я ОСОБА_10 , ніж з рукояткою коричневого кольору, передані до камери речових доказів ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, підлягають знищенню; електричний масажер, мобільний телефон марки Infinix X6532 IMEI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 , передані під розписку потерпілій ОСОБА_8 , слід залишити останній за належністю.

На підставі статті 368 КПК України підлягає зняттю арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2026року на грошові кошти в сумі 620грн. купюрами номіналом 500грн., 100грн, 20грн., посвідчення УБД N?352022, видане 18.03.2025 Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України на ім`я ОСОБА_10 , ніж з рукояткою коричневого кольору, мобільний телефон марки Infinix X6532 IMEI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 .

Керуючись ст. ст. 366, 367-369, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч.4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 358 КК України – у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за ч.4 ст. 358 КК України – у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

за ч.4 ст. 187 КК України – у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з конфіскацією усього належного на праві особистої власності майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з конфіскацією усього належного на праві особистої власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання – з 01 січня 2026 року.

У строк покарання ОСОБА_5 зарахувати строк тримання під вартою – з 01 січня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 13816 (тринадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 70коп.

Цивільний позов потерпілої задовольнити повністю. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 7000 (сім тисяч)грн на відшкодування матеріальних збитків та 10000 (десять тисяч)грн на відшкодування моральної шкоди.

Речові докази по справі: грошові кошти в сумі 620грн. купюрами номіналом 500грн., 100грн, 20грн., передані до камери речових доказів ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати в дохід держави; посвідчення УБД N?352022, видане 18.03.2025 Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України на ім`я ОСОБА_10 , ніж з рукояткою коричневого кольору, передані до камери речових доказів ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, - знищити; електричний масажер, мобільний телефон марки Infinix X6532 IMEI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 , передані під розписку потерпілій ОСОБА_8 , - залишити останній за належністю.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2026року на грошові кошти в сумі 620грн. купюрами номіналом 500грн., 100грн, 20грн., посвідчення УБД N?352022, видане 18.03.2025 Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України на ім`я ОСОБА_10 , ніж з рукояткою коричневого кольору, мобільний телефон марки Infinix X6532 IMEI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 .

На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3