Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №477/972/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/972/26

Провадження №3/477/446/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року місто Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого — судді Козаченка Р.В.,

розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця Збройних сил України, який займає посаду начальника обслуги – заступника командира батареї 5-ої зенітної ракетної батареї 2-го ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , постійне зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 25 березня 2026 року, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних сил України, займаючи посаду обслуги – заступника командира батареї 5-ої зенітної ракетної батареї 2-го ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася в АДРЕСА_2 , належним чином не контролював свій підлеглий особовий склад, тому не знав, що молодший сержант ОСОБА_2 , заступник начальника зенітної ракетної обслуги 5-ої зенітної ракетної батареї, здійснив самовільне залишення розташування військової частини НОМЕР_2 , в якій виконував завдання в оперативному підпорядкуванні. В результаті він порушив:

-вимоги абзацу 12 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, згідно якого був зобов`язаний проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобіганню надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх командирові (начальникові);

-вимоги абзацу 2 статті 114 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, згідно якого був зобов`язаний всебічно знати особовий склад, постійно проводити індивідуальну роботу з виховання підлеглих;

-вимоги абзацу 7 статті 114 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, згідно якого був зобов`язаний підтримувати військову дисципліну і внутрішній порядок, чим спричинив недбале ставлення до військової служби.

Тим самим він обвинувачується у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 172-15 КУпАП.

Суд, перевіривши матеріали провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-15 КУпАП відповідальність настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

На підставі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 11 цього ж кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 25 березня 2026 року під час перевірки особового складу виявив о 09:00 відсутність сержанта ОСОБА_3 , про що відразу повідомив оперативного чергового. А через деякий час з ним на зв`язалися співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 , які повідомили про ОСОБА_4 .

Крім того до протоколу про адміністративне правопорушення додано письмові пояснення заступника начальника штабу 2-го зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 та начальника штабу-першого заступника командира цього ж підрозділу ОСОБА_6 , відповідно до яких про самовільне залишення військової частини (підрозділу) ОСОБА_7 стало відомо 26 березня 2026 року.

Також до протоколу про адміністративне правопорушення додається витяг з наказу №95 від 21 квітня 2026 року про результати службового розслідування, відповідно до якого за те, що ОСОБА_1 не доповів старшому командиру (начальнику) про правопорушення, вчинене підлеглим військовослужбовцем, за безконтрольність своїх підлеглих, за допущення негідного вчинку, за несприяння підтримання військової дисципліни, накласти дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

В той же час до справи матеріали службового розслідування не додані, тому у суда відсутні достовірні дані щодо того факту, що ОСОБА_1 невчасно повідомив начальство або свого безпосереднього командира про свого підлеглого військовослужбовця-правопорушника.

Із зазначених вище письмових пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також не зрозуміло з яких причин про СЗЧ сержанта ОСОБА_8 їм стало відомо на наступний день. В поясеннях зазначено, що про цю інформацію їм стало відомо із повідомлення військової частини НОМЕР_2 , але саме повідомлення суду не представлено і достовірно не підтверджено, що ОСОБА_1 повідомив про СЗЧ свого підлеглого не вчасно, оскільки не перевірені і не спростовані його пояснення, що він про інцидент повідомив в той же день чергового по військовій частині.

Таким чином суд приходить до висновку, що не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-15 КУпАП, тому суд, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважає необхідним закрити провадження в справі відносно нього за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За такого, керуючись ст.ст. 247, 256, 266, 283-285 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-15 КУпАП - закрити через відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Вітовський районного суд Миколаївської області.

Суддя Р.В.Козаченко