Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №473/2476/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2476/26

Номер провадження1-кп/473/290/2026

ВИРОК

іменем України

"26" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську матеріали кримінального провадження №62025150010000483 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсона, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді стрільця номера обслуги 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця номера обслуги 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ,в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9,11,16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стані, самовільно залишив місце служби – пункт тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , що був визначений біля АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце несення військової служби, тривалістю понад три доби з 03.03.2024 по 05.10.2024, коли прибув до військової частини НОМЕР_2 .

Обвинувачений ОСОБА_6 винним себе в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України визнав повністю, але на підставі ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення відносно себе.

Винність обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно повідомлення про кримінальне правопорушення командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024, 03.03.2024 під час перевірки особового складу була виявлена відсутність солдата ОСОБА_6 , який самовільно залишив район виконання завдання за призначенням. Місцезнаходження військовослужбовця станом на 25.09.2024 невідомо, а.с. 56.

Згідно витягу з наказу №199 від 18.07.2024, солдат ОСОБА_6 призначений на посаду стрільця-номера обслуги 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , а.с.77.

Згідно витягу з наказу №67 від 03.03.2024 солдата ОСОБА_6 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , що самовільно залишив пункт постійної дислокації, виключено з котлового забезпечення, а.с.78.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 №4778 доручено провести службове розслідування стосовно стрільця-номера обслуги 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата за призовом ОСОБА_6 щодо самовільного залишення місця служби поблизу АДРЕСА_2 , а.с.57-58.

Згідно акту службового розслідування від 27.09.2024 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №6834 від 27.09.2024 року, встановлений факт самовільного залишення 03.03.2024 пункту дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) солдатом ОСОБА_6 . Станом на 27.09.2024 року ОСОБА_6 у військовій частині НОМЕР_1 відсутній, а.с. 60-63, 64-67.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №286 від 05.10.2024 солдат ОСОБА_6 прибув до військової частини НОМЕР_3 та обліковується, як тимчасово прикомандирований, а.с.83.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №292 від 11.10.2024 з 11.10.2024 солдат ОСОБА_6 вважається таким що вибув з військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з самовільним залишенням військової частини, а.с.84.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_6 виключений зі списків особового складу військової частини, а.с.80-81.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву в своїй належності, достовірності та допустимості не викликають.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 , які виразилися в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, вбачає склад злочину передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно зі ст.66 КК України, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, а саме те, що це є тяжкий злочин, відсутність обставин, які пом`якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжуються його покарання, те, що він, раніше не судимий, посередньо характеризується, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтям 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Отже, у випадку вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, скоєного в умовах воєнного стану, при призначенні винній особі покарання застосування ст.69 КК України, є неможливим.

Таким чином у даному випадку відсутні правові підстави та можливості призначити ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, покарання із застосуванням ст.69 КК України, як просив обвинувачений в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання, у вигляді 5 (п`яти ) років позбавлення волі

Запобіжний захід ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили, залишити тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 26.06.2026 року. Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_6 строк тримання його під вартою з 01.04.2026 по 26.06.2026.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд усіма учасниками процесу протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_6 протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя