Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №127/32049/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/32049/25

Провадження № 2/127/7159/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивача – адвоката Калачик Наталії Михайлівни,

представника відповідача – адвоката Шибінського Олександра Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 із позовом до суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 606573 грн, стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів моральну шкоду по 200 000 грн та 54437 грн майнової шкоди завданої ДТП. Мотивує заявлені вимоги тим, що 06.04.2025 відповідач керуючи транспортним засобом здійснив зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 . Постановою Вінницького міського суду Вінницької області відповідача визнано винним у вчинені ДТП та у порушенні ч. 1 ст. 130 КУпАП. З вини ОСОБА_3 позивачам було завдано реальних збитків, а саме: автомобіль втратив товарну вартість, яка оцінюється у 343868 грн. За період лікарняного позивачі не отримали заробіток, до того ж позивач був змушений зняти кошти, що перебували на депозиті, для ремонту авто. Тому їм завдано збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 180855, а також ОСОБА_2 у сумі 57437 грн. Позивачам було завдано і моральної шкоди, яка виражена в душевних стражданнях, які були завдані ДТП. ДТП порушила звичайний ритм життя, вільне пересування, зайняття підприємницькою діяльністю.

Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено здійснити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не надав.

У судовому засіданні сторона позивачів заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити із підстав наведених у позові. Кожен з позивачів вказав, що в зв`язку з дородньо-транспортною пригодою вони пережили стрес, фізичний біль, довгий час не могли користуватися транспортним засобом. Їх батькии і дитина інваліди і потребують послуг перевезення. Отже було попушено звичнимй римтм їх життя: вони вимушені були користуватися послугами перевезення ( таксі) та придбати інший транспортнипй засіб для чого розірвали договір депозиту на значну суму грошей та втратили дохід у вигляді відсотків. Відповідач довгий час нехтував їх правами, вводив їх в оману щодо відшкодування шкоди, ігнорував їх вимоги, грубіянив. Під час ДТП постраждала їх собака, і, хоча вони не висувають вимог провідшкодування матеріальної шкоди з цього приводу, про те зазаначають, що довго були в стані нервового напружеенння та хвилювання. Кожен з позивачів вказав, що після ДТП вони тиждень не рацював через отримані пошкодження ( струс мозку , мали головні болі) та втратили частину доходу. Рівень їх жииття після ДТП погіршився.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що відповідач вчинив адміністративне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння попередньо був позбавлений права керування транспортними засобами, що вказує на те, що він грубо нехтував вимогами ПДР, фактично не з легковажності, а умисно розуміючи протиправність своїх дій ОСОБА_3 сів за кермо транспортного засобу і скоїв ДТП.

Страховим полісом не передбачалося відшкодування моральної шкоди, втрати товарноговиду автомобіля і відшодування поліпшень, не передбачених комплектацією.

Представник позивачів просила суд не здійснювати розподілу судових витрат, зобов`язалася надати у встановлений термін докази понесення позивачами витрат на правничу допомогу.

Представник відповідачів проти позову заперечив, вказав на те, що страхова компанія відшкодувала позивачам шкоду причинену пошкодженням авто, втата заробітку позивачі в не доведена належними доказами.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19.07.2011 року.

ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Toyota Highlander 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є фізичними особами підприємцями.

06.04.2025 року о 18:35 у м. Вінниці по вул. Келецькій 122 а, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом Шкода Суперб д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу контролювати свій транспортний засіб, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Toyota Highlander д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 12.1 ПДР, п. 13.1 ПДР, п. 2.3. (б) ПДР.

Згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2025 ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Страхова відповідальність транспортного засобу Toyota Highlander 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК ПЗУ Україна».

Згідно висновку експерта №59Е-04/2025 від 06.05.2025 розмір нанесеного матеріального збитку власнику транспортного засобу «TOYOTA HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2021 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , внаслідок пошкоджень завданих дорожно-транспортною пригодою, станом на дату проведення експертизи, складає: 883662,65 грн. Величина втрати товарної вартості транспортного засобу. «TOYOTA HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2021 року випуску, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , внаслідок пошкоджень завданих дорожньо-транспортною пригодою, станом на дату оцінки, складає: 59421,34 грн.

Позивач ОСОБА_1 06.04.2025 о 18 год. 47 хв. звертався на диспетчерську службу КНП «ТМО «ФОЦЕМДМК ВОР» з приводу дорожньо-транспортної пригоди з метою виклику екстреної медичної допомоги. Попередній діагноз: струс головного мозку. Від госпіталізації відмовився.

Позивач ОСОБА_2 06.04.2025 о 18 год. 47 хв. зверталася на диспетчерську службу КНП «ТМО «ФОЦЕМДМК ВОР» з приводу дорожньо-транспортної пригоди з метою виклику екстреної медичної допомоги. Попередній діагноз: струс головного мозку. Від госпіталізації відмовилася.

Згідно виписки ОСОБА_1 07.04.2026 звернувся до КНП «ЦПМСД №2 м. Вінниці» із скаргами на запаморочення, головний біль, нудоту, коливання АТ. Встановлено діагноз струс головного мозку, легкий ступінь тяжкості. Позивачу відкрито МВТН з 07.04.2025 по 15.04.2025.

Згідно виписки ОСОБА_2 07.04.2026 звернулася до КНП «ЦПМСД №2 м. Вінниці» із скаргами на запаморочення, головний біль, нудоту. Встановлено діагноз струс головного мозку, легкий ступінь тяжкості. Позивачу відкрито МВТН з 07.04.2025 по 11.04.2025.

Позивачі 12.04.2025 зверталися до лікаря невролога СД «Нейромед» зі скаргами на стан здоров`я, лікарем було призначено курс лікування.

Згідно акту виконаних робіт ТОВ «Преміум Мотор» вартість встановлення відеореєстратора та сигналізації склала 16321 грн.

Згідно акту виконаних робіт ТОВ «Преміум Мотор» вартість бронювання та тонування авто склала 45200 грн.

Згідно розрахунку ТОВ «Преміум Мотор» здійснило встановлення сигналізації, яке оплачено позивачем, сума до сплати становила 12593,33 грн.

Суд приймає до уваги ст. 78,79 ЦПК України, вважає не належними та недопустимими доказами та не прийимає: акти звіряння ( не підтверлджують втрату заробітку) , розрахунки на бронювання та встановлення відеореєстратора ( відсутні відомості про оплату), довідку АТ «Укрсиббанк» ( не містить пізвищ вкладників, умов депозиту, підтвердження зняття коштів депозиту на ремонт авто та лікування) .

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2025 у справі №624/946/23 дійшов висновку, що грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень у наслідок зіткнення, що перебуває у прямому причинному зв`язку із порушенням ОСОБА_3 правил дорожнього руху. Факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_3 та наявність його вини підтверджується постановою про притягнення до адміністративної відповідальності та є підставою цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 як обов`язку відшкодувати шкоду ОСОБА_1 матеріальних збитків. Факт проведення ремонту підтверджено належними доказами, наданими ТОВ «Преміум Мотор», відповідно до яких ТЗ «TOYOTA HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_5 , за замовленням позивача перебував на відновленні.

Суд дослідивши надані докази прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме у сумі 140135,67 грн з яких: згідно висновку експерта втрата товарної вартості складає 59421,34 грн, витрати на проведення експертизи становить 6600 грн, бронювання авто 45200 грн, встановлення відеореєстратора становить 16321 грн, встановлення сигналізації 12593,33 грн. У задоволенні решти вимог суд відмовляє з причини недоведеності понесення витрат.

Відносно вимог про стягнення моральної шкоди то виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне та можливе стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Суд вважєа, що позивачі не надали належних та допустимих доказів вимог про стягнення коштів компенсації упущеної вигоди, втратченого заробітку . Тому в задоаоленні цих вимог належить відмовити.

Суд приймає повідомлення представника позивачів про надання доказів понесених ситрат після проголошення рішення суду та вважає можливим вирішення питання про відшкодування судових витрат здійснити додатковим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 140135 (сто сорок тисяч сто тридцять п`ять) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ,

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 .

Повний текст рішення суду складено 26.06.2026.

Суддя: