Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №134/891/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/891/26

3/134/178/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2026 року селище Крижопіль

Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

На розгляді в Крижопільському районному суді Вінницької області перебувають три адміністративних матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КпАП України, на особу, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а тому адміністративні справи № 134/891/26, 134/892/26 та 134/893/26 необхідно об`єднати в одну справу за № 134/891/26.

Судом встановлено, що 19 травня 2026 року о 16 годині 15 хвилин в с. Заболотному по вул. Чоботарській ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ TF698Р державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 210994-20 державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався по вул. Чоботарській під керуванням гр. ОСОБА_2 чим порушив п. 10.9 ПДР – порушення правил руху транспортного засобу заднім ходом. В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальної шкоди, травмованих осіб немає.

Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670109 від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 19 травня 2026 року о 16 годині 15 хвилин в с. Заболотному по вул. Чоботарській, керуючи автомобілем ЗАЗ TF698Р державний номерний знак НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме: здійснив зіткнення із автомобілем марки ВАЗ 210994-20 державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався по вул. Чоботарській під керуванням гр. ОСОБА_2 , залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 а ПДР - залишення водіями місця дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670090 від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 19 травня 2026 року о 16 годині 15 хвилин в с. Заболотному вул. Чоботарській керував транспортним засобом ЗАЗ TF689Р державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці події, із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810». Результат: 2,51 проміле, тест № 01464, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Лукавський І.А. зазначив, що ОСОБА_1 підтверджує той факт, що він дійсно 19 травня 2026 року о 16 годині 15 хвилин в с. Заболотному по вул. Чоботарській керуючи своїм транспортним засобом рухався заднім ходом, не побачив автомобіля марки ВАЗ 210994-20 державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем. Щодо обвинувачення його за ст.122-4 КУпАП, а саме: залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, вини не визнає, оскільки, після вчиненого ним ДТП, він свій автомобіль відігнав додому, щоб не перекривати рух іншим транспортним засобам, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася на перехресті, а він живе за 100 метрів від пригоди, та зразу ж повернувся до потерпілої, щоб домовитися із неї про відшкодування шкоди за пошкодження її транспортного засобу. Факт вказаного ним ДТП він не заперечує, від відповідальності уникнути не намагався, пропонував добровільно відшкодувати потерпілій збитки. Працівникам поліції він пояснював, що він не залишав місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, просто відігнав автомобіль, який заважав руху іншим автомобілям, на місце вчинення ним ДТП повернувся одразу, прямого умислу, спрямованого на приховування ДТП у нього не було. З цих підстав представник просив суд закрити провадження у справі за ст. 122-4 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, адвокат Лукавський І.А. зазначив і про закриття адміністративної справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП із-за відсутності складу даного адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення працівниками поліції порядку оформлення матеріалів справи по даному правопорушенню. При цьому вказав, що коли прибули працівники поліції то почали оформляти документи. Працівник поліції запропонувала ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки як вона зазначила, що у нього є ознаки сп`яніння, він погодився. ОСОБА_1 погодився пройти дане освідування на місці. Йому було надано прилад, він його продув і працівник поліції повідомила йому, що тест позитивний, показавши при цьому йому на екрані цифри і сказала, що буде складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Що означали ті цифри на екрані ОСОБА_1 не розумів, коли працівники поліції запитали чи він пив горілку, ОСОБА_1 повідомив останню, що горілку не вживав. Разом з тим, працівник поліції не запитала ОСОБА_1 чи він згідний з даним результатом, чи ні. Під час оформлення протоколів та постанови відносно нього, він весь час сидів в поліцейській машині. Через деякий час працівник поліції зазначила, що всі протоколи готові і йому необхідно розписатися в них. Він вийшов із машини і підписав постанову та три протоколи про адміністративне правопорушення, де підписувати йому показувала працівник поліції, оскільки він був без окулярів. Будь-яких інших документів ОСОБА_1 не підписував. Після чого працівник поліції зазначила йому, що він може йти додому і він одразу ж після підписання цих документів пішов додому. Всі інші дії працівники поліції проводили без ОСОБА_1 . При ознайомленні з матеріалами справи ОСОБА_1 було виявлено документи, які він не підписував і працівники поліції в його присутності їх не складали та його не ознайомлювали, а саме: роздруківку про результати огляду на прилад Alkotest 6810, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Адвокат Лукавський І.А. заначив, що дане твердження підтверджується і з відеозапису, на якому видно, що після проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , працівниця поліції не змогла його роздрукувати через технічну несправність приладу. Разом з тим, на даному відеозаписі видно, як ОСОБА_1 підписує тільки постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутність страхового полісу, а також три постанови про адміністративне правопорушення, а саме: за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, після чого працівник поліції відпускає ОСОБА_1 додому. Тому, за таких обставин в матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ згоди ОСОБА_1 із результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відсутні будь-які дані про згоду ОСОБА_1 з результатами освідування, тест та акт підписано не ним, тому ці дані свідчать про його незгоду з результатами освідування, а вище вказані матеріали складено у його відсутність. З цих підстав вважає, що результати освідування на приладі Alkotest 6810 проведене на місці працівниками поліції не може бути взято судом, як належний доказ керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла наступних висновків.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд зазначає наступне.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Крім повного визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, які досліджені судом, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 670102 від 19.05.2026, згідно якого ОСОБА_1 19 травня 2026 року о 16 години 15 хвилин в с. Заболотному по вул. Чоботарській керуючи транспортним засобом ЗАЗ TF698Р державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 210994-20 державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався по вул. Чоботарській під керуванням гр. ОСОБА_2 чим порушив п. 10.9 ПДР – порушення правил руху транспортного засобу заднім ходом. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, та завдано матеріальної шкоди, травмованих осіб немає;

- рапортом працівника поліції від 19.05.2026 року;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 19.05.2026 року;

- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 19.05.2026 року;

- схемою місця ДТП в с. Заболотному по вул. Чоботарській від 19.05.2026 року;

- відеозаписом;

Оцінюючи зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суддя дійшла висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини водія ОСОБА_1 , який порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення у відповідності до вимог статті 33 КУпАП враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи викладене, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Даний вид адміністративного стягнення буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових адміністративних правопорушень особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 665,60 грн.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вину даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Суддя звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи надання доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Особа може бути визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення лише в тому випадку, коли її вина обвинуваченої доведена поза розумним сумнівом. Це означає, що за допомогою наданих доказів належить встановити, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні правопорушення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і саме ця особа є винною у його вчиненні.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В той же час, у справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1995 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справах «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ у судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 9 КУпАП регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об`єкт правопорушення, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.

Постанова судді згідно з статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП суддя бере до уваги наступне.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її вчинення, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Так, статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

За змістом цієї статті обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони зазначеного у ній правопорушення є умисне залишення водіями місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні та визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні. Суб`єктом правопорушення є фізично осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

В судовому засіданні адвокат Лукавський І.А. вказав, що ОСОБА_1 не залишав місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, а повернувся до місця події відразу ж після того, коли забрав свій автомобіль з дороги та відігнав додому, щоб не заважати іншим учасникам руху (зазначив, що останній проживає за 100 метрів від події), а будь-яких належних доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.

Дане твердження захисника підтверджується дослідженими матеріалами справи, а саме: поясненнями ОСОБА_2 , яка є потерпілою в даній дорожньо-транспортній пригоді, яка зазначила, що після того як ОСОБА_1 в`їхав в її автомобіль, останній від`їхав від її автомобіля, став на площі перед сільською радою, вийшов з нього та підійшов до неї і зазначив, що визнає що скоїв ДТП; із даних відеозапису даних подій, на якому вбачається, що відеофіксація починається в присутності ОСОБА_1 , який пояснює, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів адміністративної справи вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 умислу на вчинення протиправних дій щодо залишення місця ДТП, суду не надано, (факт, що останній відігнав свій автомобіль додому, як стверджує сам ОСОБА_1 був ним здійснений для того, щоб не заважати руху іншим транспортним засобам, крім того він живе неподалік, що підтверджується і відомостями, які містяться на відеозаписі, та з яких вбачається, як ОСОБА_1 разом з працівником поліції їде додому і показує свій автомобіль), що виключає в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Зокрема, органом поліції не надано доказів того, що ОСОБА_1 одразу після пригоди залишив місце події, не зупинив транспортний засіб або не перебував на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Обґрунтування в протоколі, та долучені до матеріалів справи схема місця ДТП та інші документи підтверджують лише сам факт настання дорожньо-транспортної пригоди, однак не підтверджують факту залишення ОСОБА_1 місця пригоди.

Водночас, наявними матеріалами справи не доведено та відсутні будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 будучи причетним до ДТП залишив його місце, що свідчить про відсутність ознак залишення місця дорожньо-транспортної пригоди в розумінні визначення, закріпленого у п. 1.10 Правил дорожнього руху, що в свою чергу дає підстави зробити висновок про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП, оскільки останній повернувся на місце події, що виключає таку складову цього правопорушення, як умисел.

Враховуючи викладене, оцінивши наведені адвокатом доводи на підтвердження відсутності його вини, суддя дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, то суддя враховує наступне.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вину даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до п. п. "а" п.2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає в разі керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія(судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Уразі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно п. 3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07листопада 2015 року №1395 (далі Інструкції), направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від17грудня 2008року №1103(зі змінами) (далі Порядок).

Відповідно до п.6 розділу Х Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно пункту 3 Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п. 4 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 КУпАП відсутні.

Оглянувши в судовому засіданні відеозапис, який долучений органом поліції до матеріалів справи як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з якого вбачається, що працівник поліції освідує ОСОБА_1 , за його згоди, на місці на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», після чого показує останньому прилад, на якому зафіксований результат «2.51» та зазначає ОСОБА_1 , що відносно нього буде складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому запитує останнього чи той вживав горілку, на що ОСОБА_1 відповідає, що не пив. Разом з цим, працівник поліції не запитує, чи він згідний із результатами чи ні. На відео зафіксовано, як при намаганні працівника поліції роздрукувати результат за допомогою приладу, у неї не виходить у зв`язку із несправністю його (як зазначила сама працівник поліції). В подальшому на відео не зафіксовано, що даний результат роздруковувався. Разом з тим, на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 підписує постанову про накладення штрафу за відсутність страхового полісу, а також три постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому на відео не вбачається, що ОСОБА_1 окрім зазначеного підписує будь-які документи, зокрема - результат алкотестеру та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому, в матеріалах справи містяться зазначені докази із підписами ОСОБА_1 (який заперечує свій підпис). Інших доказів, зокрема відео, де пізніше ОСОБА_1 власноручно підписує зазначені документи, суду не надані органом поліції.

Так, на відеозаписі зафіксовано процедуру огляду особи на стан сп`яніння під час якої було оголошено результат 2.51 % , з яким останній не зазначив, що згідний (таке твердження відсутнє на відеозаписі). Разом з тим, будь-яких письмових пояснень у ОСОБА_1 відібрано працівниками поліції не було. Тому, на думку судді працівник поліції мала би запитати у ОСОБА_1 чи згідний він з результатами тесту, та у разі незгоди - запропонувати останньому пройти огляд в медичному закладі, що не було зроблено останньою, а у разі згоди останнього із результатами продовжити оформлювати документи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, згідно Кодексу про адміністративні правопорушення, Інструкції та Порядку.

Разом із тим, доводи і пояснення адвоката Лукавського І.А. зводяться до того, що зазначені документи (результат драгеру та Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів) були складені без участі ОСОБА_1 , підписані не ним, а тому є сфальсифікованими. При цьому зазначав, що відповідний акт ОСОБА_1 не вручався, а про його існування він дізнався лише з матеріалів справи; підпис у графі «з результатами згоден» йому не належить. Аналогічні зауваження стосуються й роздруківки приладу «Drager», де підпис особи, що тестувалася, також, за твердженням адвоката, виконаний не ОСОБА_1 . Суддя встановила, що дані твердження адвоката підтверджуються відеозаписом, який був досліджений, шляхом відтворення в судовому засіданні. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Тому у судді не виникає сумніву щодо того, що ОСОБА_1 не підписував зазначені документи (видно із самого відеозапису, що останньому працівник поліції дані документи не давала на підпис). Відеозаписом, долученим до матеріалів справи, підтверджуються доводи про порушення поліцейським порядку огляду на стан сп`яніння.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Оцінюючи сукупність зібраних у справі доказів у їх взаємному зв`язку, суддя виходить із того, що визначальне значення для встановлення події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, мають належність, допустимість і достовірність доказів, на яких мають ґрунтуватися висновки суду.

Як установлено під час судового розгляду доказами, якими органом поліції обґрунтовувався факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, були роздруківка результатів тестування приладу «Drager» та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Водночас із відеозапису достовірно підтверджено, що підписи у вказаних документах виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, що виключає можливість визнання таких доказів та допустимими у розумінні статті 251 КУпАП. Досліджений відеозапис є безперервним, а тому, є належним доказом того, що висновки щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складені не відповідно до вимог Інструкції та ст. 266 КУпАП.

За відсутності підтвердження участі особи у процедурі огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до діючого законодавства, та з огляду на встановлений факт виконання підписів невстановленою особою, порушення порядку проведення огляду у зв`язку з незгодою водія (органом поліції, наданими доказами не підтверджено протилежного) з результатом огляду, суддя доходить висновку, що вказані документи не можуть свідчити про дотримання встановленого законом порядку фіксації стану сп`яніння та не підтверджують беззаперечно факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Інші докази, які надані органом поліції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , зокрема протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції самі по собі не містять відомостей, які б у сукупності та поза розумним сумнівом підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, без належного підтвердження результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суддя не може покласти в основу притягнення особи до адміністративної відповідальності виключно відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені в ньому обставини.

Враховуючи викладене, за умов невиконання працівниками поліції нормативних актів, що регулюють провадження у справах, щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності, враховуючи, що невиконання вказаних приписів тягне за собою недійсність проведених процесуальних дій і можливість необґрунтованого притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на те, що його вина не випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, вважаю за необхідне провадження у справі закрити.

В результаті аналізу досліджених доказів, суддя змушена дійти висновку про те, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об`єктивної сторони складу інкримінованого йому діяння.

З урахуванням викладеного суддя приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме — його об`єктивна сторона, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги судді однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що обставини, викладені у протоколі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а досліджені у судовому засіданні докази не є достатніми для висновку про наявність складу вказаного адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 130 КУпАП) в діях ОСОБА_1 .

Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 122-4, 124, 130, 247, 266, 283, 284 КУпАП, суддя –

постановила:

Справи № 134/891/26 (номер провадження 3/134/178/2026), 134/892/26 (номер провадження 3/134/179/2026) та № 134/893/26 (номер провадження 3/134/180/2026) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП об`єднати в одне провадження для їх спільного розгляду, присвоївши об`єднаній справі номер 134/891/26 (номер провадження 3/134/178/2026).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Роз`яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена через Крижопільський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя