Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №131/1149/25 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1149/25

Провадження № 2/131/399/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шелюховського М.В.,

за участю секретаря судового засідання Курман Ю.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллінецького районного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу з липня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з липня 2022 року по червень 2024 року проживала однією сім`єю, як дружина та чоловік із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік пішов на захист Батьківщини, де загинув під час виконання бойових завдань із захисту країни ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між ними не був зареєстрований офіційно через органи ДРАЦС на день смерті. Відсутність реєстрації шлюбу ніяк не впливала на їх теплі, щирі відносини, почуття взаємного та безмежного кохання, довіри та взаєморозуміння, планів на спільне майбутнє.

За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини у них народилась донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, у якому спільно проживали: робили ремонт, відпочивали. Крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів.

Позивач зазначає, що вона має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-ХІІ, у разі загибелі військовослужбовця, особою, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця), тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 липня 2025 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено проводити за правилами загального позовного провадження.

14 серпня 2025 року від представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшли пояснення щодо позову, в якому у вирішення поданої до суду заяви покладається на думку суду.

02 грудня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позивачем не доведено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінки з чоловіком ОСОБА_3 в період часу з липня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надано належних та обґрунтованих доказів, які б свідчили про це.

17 грудня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначила, що відповідачем жодним належним доказом не спростовано позовних вимог позивача.

23 грудня 2025 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких просить долучити до справи в якості доказів світлини на яких зображений ОСОБА_3 в період 15.05.2024 та 19.05.2024 року, та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю через їх недоведеність.

Позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просить їх задовільнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні просив суд відмовити у позові повністю, так як вимоги позивача не доведені належними доказами.

Свідок ОСОБА_8 допитана у судовому засіданні пояснила, що вона проживає недалеко від сім`ї ОСОБА_9 та бачила як ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_10 близько року, під час її вагітності і до його вступу до ЗСУ.

Свідок ОСОБА_11 допитана у судовому засіданні пояснила, що вона проживає поруч з Подолянами через хату від них та бачила їх стосунки люблячої пари, які проживали разом, потім ОСОБА_12 завагітніла. Вони мали плани розписатися та зареєструвати дитину на ОСОБА_13 . ОСОБА_13 ходив на роботу, потім підписав контракт з ЗСУ.

Свідок ОСОБА_14 допитана у судовому засіданні пояснила, що проживає у батьків свого чоловіка по АДРЕСА_1 . ОСОБА_13 та ОСОБА_15 почали зустрічатись в 2023 році та в червні 2023 року дізнались про вагітність та почали проживати разом, хотіли розписатись, але не встигли, так як ОСОБА_13 пішов служити в ЗСУ. Їх забезпечували батьки.

Свідок ОСОБА_16 допитаний у судовому засіданні пояснив, що проживає поруч з Подолянами та ОСОБА_17 дійсно постійно проживав разом з батьками ОСОБА_18 з 2023 року. ОСОБА_13 допомагав по господарству, шукав заробітки, все необхідне купували батьки ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_19 допитана у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_20 та ОСОБА_3 проживали разом у батьків позивачки з 2023 року. ОСОБА_12 готувала їсти, прибирала в будинку, ОСОБА_13 допомагав по господарству та на городі, жили за рахунок батьків ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_21 допитана у судовому засіданні пояснила, що вона є хрещеною ОСОБА_18 та їй відомо, що ОСОБА_12 зустрічалась з ОСОБА_13 , потім завагітніла та вони намагались створити сім`ю, спільного побуту у них не було, ОСОБА_13 допомагав по господарству. Проживали разом з вересня 2023 року по квітень 2024 року, спільного бюджету у них не було, їх забезпечували батьки.

Свідок ОСОБА_22 допитана у судовому засіданні пояснила, що проживає по АДРЕСА_2 недалеко від ОСОБА_18 та вона дружить з її батьками. Їй відомо, що ОСОБА_12 з 2023 року зустрічалась з ОСОБА_13 , потім почали проживати разом і ОСОБА_12 завагітніла. Поводили себе як чоловік та дружина, спільного бюджету не мали, жили за рахунок батьків ОСОБА_18 , намагались створювати побут, ОСОБА_13 визнавав себе батьком, у них були плани на одруження.

Свідок ОСОБА_23 допитана у судовому засіданні пояснила, що з весни 2023 року ОСОБА_20 та ОСОБА_3 проживали разом в АДРЕСА_1 . ОСОБА_13 допомагав по господарству та ставився до ОСОБА_18 як до дружини, ОСОБА_12 народила від ОСОБА_13 , він визнав дитину та забирав їх з пологового, мали плани на реєстрацію шлюбу.

Свідок ОСОБА_24 допитаний у судовому засіданні пояснив, що він дружив з ОСОБА_13 та служив з його братом ОСОБА_25 з 2014 року, піклувався про їх родину. ОСОБА_13 проживав у його будинку до літа 2023 року, він йому допомагав по навчанню та фінансово. Йому відомо, що у ОСОБА_13 були наміри створити сім`ю та чи проживав він з ОСОБА_26 йому не відомо, Коли ОСОБА_12 завагітніла, ОСОБА_13 проживав у своєї матері, щоб бути ближче до ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_27 допитана у судовому засіданні пояснила, що вона періодично спілкувалась з ОСОБА_28 , він бажав створити сім`ю, але жалівся, що не має коштів, не має де жити, а потім пішов служити в ЗСУ. ОСОБА_13 проживав зі своєю матір`ю, дитину від ОСОБА_18 визнавав та хотів разом проживати.

Свідок ОСОБА_29 допитана у судовому засіданні пояснила, що вона проживала в одному селі в Київській області з родиною ОСОБА_30 та дружила з ними. Спілкувалась з ОСОБА_31 до 2022 року, а після з ОСОБА_13 , який розповідав про свою дівчину ОСОБА_32 , яка завагітніла від нього у 2023 році, та те, що ходить до неї ночувати, але проживає з мамою. У батьківстві він був не впевнений, мав сумніви, забрав дитину з пологового. Батьки змушували його працювати і у 18 років він пішов у ЗСУ. Спільного бюджету у них не було, спільного житла та побуту не було.

Свідок ОСОБА_33 допитана у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_13 їй розповідав, що зустрічався з ОСОБА_26 та вона завагітніла, Одного разу казав, що живе у ОСОБА_9 . ОСОБА_13 з пологового забрав дитину та радів народженню доньки.

Свідок ОСОБА_34 допитаний у судовому засіданні пояснив, що його брат ОСОБА_13 зустрічався з ОСОБА_35 та 22 червня 2023 року дізнався, що ОСОБА_36 стане батьком. Допомагав йому фінансово. Брат проживав у ОСОБА_37 та у мами. Спільного проживання у них не було, його брат іноді залишався на ночівлю у ОСОБА_18 .

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується її паспортом громадянина України № НОМЕР_1 (а.с.6) та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_4 , її батьками записані ОСОБА_38 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України (ім`я та по батькові батька дитини записуються за вказівкою матері), що підтверджується витягом з ДРАЦС про державну реєстрацію народження (а.с.11).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Іллінецької міської ради від 05.06.2025 року №119 (а.с.12) ОСОБА_1 проживала з співмешканцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з липня 2022 року по березень 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне підсобне господарство.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками записані: ОСОБА_39 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с.22) та зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру №425709-2020(а.с.24).

Відповідно перепустки в гуртожиток ЦПТО-1 м.Вінниця вул.С. Зулінського, 29(а.с.115) ОСОБА_3 навчався на І курсі, гр.10, кімн.728, дійсний до 01.07.2024 року.

Відповідно до довідки, виданої Іллінецьким старостинським округом Іллінецької міської ради (а.с.116) склад сім`ї ОСОБА_3 наступний: мати – ОСОБА_2 , брат – ОСОБА_34 та відповідно до довідки-характеристики, виданої Іллінецьким старостинським округом Іллінецької міської ради від №64 (а.с.117) ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , характеризується позитивно.

Відповідно до відповіді Комунального закладу «Вінницький індустріальний професійний коледж» Вінницької обласної ради від 16 січня 2026 року №13, ОСОБА_3 вступив на навчання 01.09.2021 року до Державного навчального закладу «Центр професійно-технічної освіти №1 м.Вінниці» на професію «Слюсар-ремонтник, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів». Протягом навчання на І курсі з 01.09.2021 року по 30.06.2022 року відвідував заняття, пропуски занять були по хворобі, проживав у гуртожитку закладу. На ІІ курсі з 01.09.2022 р. по 30.06.2023 року після виробничої практики з 01.09.2022 р. по 15.11.2022 р., яку ОСОБА_40 проходив за місцем проживання, він став пропускати заняття, фактично пропустив січень-лютий 2023 року. 12.03.2024 року рішенням педагогічної ради ОСОБА_41 було відраховано з навчального закладу за його заявою.

ОСОБА_3 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах рядового складу з військовою частиною НОМЕР_4 27.03.2024 року (а.с.118-121).

ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_3 загинув у бою за нашу Батьківщину в результаті мінометно-артилерійського обстрілу на Сході України південно-Західніше села Соловйове Покровського району Донецької області, відповідно до сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_9 від 07.06.2024 року №2059 (а.с.122), надіслане матері загиблого ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки про проведення поховання, видане УЕРІ Іллінецької міської ради від 10.06.2024 року №483(а.с.123) ОСОБА_2 здійснила поховання свого сина ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами частин першої та другої ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з п. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктами 1-3 п. 2 статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Статтею 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сімей загиблих (померлих) осіб, зокрема: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п. 3 статті 16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим статті 16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

28 лютого 2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168 в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацами 1-3 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Як вже зазначалось, коло осіб, які мають право на одержання допомоги, визначене статтею 16-1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", і до таких належать: батьки, діти, які не досягли повноліття, вдова, жінка, з якою загибла особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, утриманці загиблого (померлого). Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги має, зокрема, жінка, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю разом з військовослужбовцем ОСОБА_3 . Як на підставу вказаного позову остання зазначила, що вона, як особа, яка проживала однією сім`єю разом з військовослужбовцем ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, має право на отримання грошової допомоги у зв`язку із його загибеллю відповідно до Закону України № 2011-XII. Таке її право по суті не визнається матір`ю загиблого ОСОБА_42 .

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи ОСОБА_1 належить до членів сім`ї військовослужбовця ОСОБА_3 , які відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII мають право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.

Отже належним способом захисту у даній справі є вимога позивача про визнання за нею права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 відповідно до ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ.

При цьому, у відповідність до статті 76 ЦПК України, суд зазначає, що у справах позовного провадження, встановлення певних юридичних фактів належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 21 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ст. 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Статтею 36 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Згідно вимог ч. 4 ст.3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (стаття 23 Сімейного кодексу України).

Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Згідно з ч. 2 статті 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У статті 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Факт спільного проживання не доводить факту проживання однією сім`єю, оскільки поняття сім`ї включає в себе не лише наявність інтимних стосунків, а й інші відносини, які визначають поняття «чоловіка та дружини». В судовому засіданні таких відносин не встановлено.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з липня 2022 року по червень 2024 року взагалі не може розглядатися та підлягати кваліфікації як шлюбні чи сімейні відносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , відтак упродовж зазначеного проміжку часу вона була неповнолітньою особою. Відповідно до чинного законодавства, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу передбачає наявність у осіб правової можливості перебувати у шлюбних відносинах. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зверталася до суду та отримала рішення про надання їй права на шлюб до досягнення повноліття.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду: від 11 березня 2026 року у справі № 686/4587/24 (провадження № 61-5444св25).

Крім того, при дослідженні матеріалів справи, обставин факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з липня 2022 року по червень 2024 року, наявність в них взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, судом не встановлено, показання допитаних в судовому засіданні свідків вказаного факту не підтвердили, усі свідки вказували, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 жили за рахунок батьків.

Під час судового розгляду позивачем не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї, зокрема, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з ОСОБА_3 .

Суд не бере до уваги надані сторонами виписки по рахунках, адже вони не підтверджують, для чого були переказані кошти, у призначенні платежу не зазначено будь-якої інформації, яка б давала підстави вважати, що ці кошти призначені на забезпечення їх сумісного побуду і тому інше. Також, не беруться до уваги надані фотознімки листування в месенджері, адже з них неможливо встановити з ким саме відбувалося листування.

Суд критично відноситься до наданих позивачем та відповідачем Довідки, виданої Іллінецьким старостинським округом Іллінецької міської ради від 05.06.2025 року та Довідки, виданої Іллінецьким старостинським округом Іллінецької міської ради від 27.03.2024 року про склад сім`ї, оскільки одна довідка суперечить іншій.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, встановив, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 293, ст.ст. 315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_6 .

Суддя: