Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №751/5281/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 751/5281/24

провадження № 61-10065св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2024 року у складі судді Деркача О. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К.,

Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що 14 жовтня 2023 року між ОСОБА_2

і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки (її частини)

у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, за умовами якого відповідач зобов`язався передати позивачу у власність 0,75 % частки

у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія передових реактивних двигунів» (далі - ТОВ «Лабораторія передових реактивних двигунів»), а позивач зобов`язався прийняти і сплатити за цю частку, вартість якої становить 911 172,40 грн.

Позивач вказував, що порядок розрахунків сторони визначили у пункті 4.1 договору, за змістом якого покупець повинен здійснити розрахунки

з продавцем за придбану частку у статутному капіталі товариства у день укладення цього договору у готівковій формі шляхом передання грошових коштів продавцю за такими реквізитами: Одержувач: ОСОБА_2; Рахунок: НОМЕР_1 ; SWIFT: НОМЕР_2; Назва банку: Paysera LT, UAB; Адреса банку: Pilaites pr. 16, Vilnius, LT-04352 Lithuania.

17 березня 2023 року ОСОБА_1 на виконання умов договору через платіжну систему британсько-литовського онлайн-банку Revolut перевів на зазначений рахунок 23 600,00 євро.

Проте відповідач не виконав умов вказаного договору, не передав позивачу у власність частку у статутному капіталі ТОВ «Лабораторія передових реактивних двигунів».

13 травня 2024 року позивач на електронну адресу відповідача altustechnic@gmail.com направив вимогу про виконання умов договору купівлі-продажу частки (її частини) у статутному капіталі товариства

з обмеженою відповідальністю від 14 жовтня 2023 року у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги, яку відповідач проігнорував.

22 травня 2024 року позивач на електронну адресу відповідача направив повідомлення про відмову від договору та вимогу про повернення коштів. Проте на день звернення до суду з цим позовом кошти не повернено.

ОСОБА_1 вказував, що оскільки 23 600,00 євро він передав

ОСОБА_2 на підставі та на виконання договору купівлі-продажу, умови якого в частині передання права власності на частку у статутному капіталі товариства відповідач не виконав, що і стало підставою для відмови від вказаного правочину, то вказані кошти відповідач утримує у себе без достатньої правової підстави.

Посилаючись на статті 1212, 1213 ЦК України, ОСОБА_1 просив стягнути

з ОСОБА_2 на свою користь 23 600,00 євро.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2024 року позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі

23 600,00 євро.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що платіж у сумі 23 600,00 євро був здійснений саме на виконання умов договору, а тому ОСОБА_1 набув права вимагати належного виконання умов договору зі сторони ОСОБА_2 .

Суд дійшов висновку, що відповідач набув права власності на кошти на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу частки

(її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 14 жовтня 2023 року, проте невиконання ним умов вказаного договору без поважних причин стало підставою для відмови позивача від договору і звернення з вимогою про повернення коштів. Тобто відповідач утримує кошти позивача без достатньої правової підстави, а тому відповідно до частини першої статті 1213 ЦК України зобов`язаний їх повернути. Відповідач не надав доказів, які спростовували б докази, надані позивачем, щодо утримання коштів позивача без достатньої правової підстави.

Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від

10 грудня 2024 року заяву представника позивача адвоката Лобача І. А. про відшкодування судових витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Суд з урахуванням складності справи, розміру заявлених вимог, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, а також взявши до уваги принцип розумності та справедливості, уважав заявлені витрати в сумі 50 000,00 грн не співмірними зі складністю справи, розміром заявлених вимог та обсягом наданих адвокатом послуг, у зв`язку з чим дійшов висновку про їх зменшення до 30 000,00 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада

2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 жовтня

2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лобача І. А. задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на правничу допомогу 50 000,00 грн.

Апеляційний суд уважав, що заявлений розмір витрат на правову допомогу

в сумі 50 000,00 грн є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами) і витраченим часом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

01 серпня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги доводи сторони відповідача про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими; обставини, на які посилається позивач, не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені належними доказами. Вказує, що позивач не здійснив перерахунок коштів відповідно до умов договору, оскільки кошти були перераховані 17 жовтня 2023 року, а не 14 жовтня

2023 року. Позивач здійснив переказ 23 600,00 євро, а умовами договору передбачено 911 172,40 грн, що свідчить про те, що такий переказ здійснено на виконання умов іншого договору. Кошти не були сплачені у касу товариства, а тому підстав для підписання акта приймання-передання не було. Звертає увагу на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи, чим порушив права ОСОБА_2 на правничу допомогу.

Інші доводи учасників справи

29 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - Лобач І. А. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від

11 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від

02 липня 2025 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції правильно встановив спірні правовідносини та за наслідками вирішення цього спору ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права; апеляційний суд за результатами перегляду рішення залишив його без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Доводи касаційної скарги є безпідставними, помилковими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що між сторонами немає інших правовідносин.

04 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідь мотивована тим, що позивач не здійснив перерахунок коштів відповідно до умов договору, оскільки кошти були перераховані 17 жовтня 2023 року, а не 14 жовтня 2023 року - як передбачено умовами договору. Позивач здійснив переказ 23 600,00 євро, а умовами договору передбачено 911 172,40 грн, що свідчить про те, що такий переказ здійснено на виконання умов іншого договору. Сума у євро не еквівалентна сумі у гривні, визначеній

у договорі.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Новозаводського районного суду м. Чернігова.

06 листопад 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року зупинено виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада

2024 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

14 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки (її частини) у статутному капіталі товариства

з обмеженою відповідальністю, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність позивача частину своє частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цю частку.

Предметом зазначеного договору є 0,75 % частки у статутному капіталі

ТОВ «Лабораторія передових реактивних двигунів», вартість якої становить

911 172,40 грн (підпункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до підпункту 2.1 договору моментом переходу до покупця права власності на частку у статутному капіталі товариства є підписання сторонами акта приймання-передання частини частки у статутному капіталі

ТОВ «Лабораторія передових реактивних двигунів».

Порядок розрахунків сторін визначений у підпункту 4.1 договору, за змістом якого покупець повинен здійснити розрахунки з продавцем за придбану частку у статутному капіталі товариства у день укладення цього договору

у готівковій формі шляхом передання коштів продавцю за такими реквізитами: Одержувач: ОСОБА_2; Рахунок: НОМЕР_1; SWIFT: НОМЕР_2; Назва банку: Paysera LT, UAB; Адреса банку:

Pilaites pr. 16, Vilnius, LT-04352 Lithuania.

17 жовтня 2023 року позивач на виконання умов договору через платіжну систему британсько-литовського онлайн-банку «Revolut» перевів на зазначений у договорі рахунок на ім`я відповідача кошти в розмірі 23 600,00 євро, цей факт підтверджується платіжною інструкцією «Revolut».

13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про виконання умов договору купівлі-продажу частки (її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 14 жовтня 2023 року,

в якій вимагав виконати умови договору у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги.

22 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2

з повідомленням про відмову від договору та вимогою про повернення коштів.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленим

у Конституції України принципом верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так

і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи тощо.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд

з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, зокрема

у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15 (провадження № 14-14цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16 (провадження

№ 14-597цс18) та інших, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Юрисдикція господарських судів визначена у статті 20 ГПК України, за змістом пункту 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи

у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав

в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Тобто справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами.

Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Подібні висновки зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від

03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) та

у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2026 року у справі № 759/23457/24 (провадження № 61-13095св25).

У справі, що переглядається, наявний спір щодо стягнення невиплачених коштів за умовами договору купівлі-продажу частки (її частини) у статутному капіталі товариства.

Тобто у цій справі спір сторін виник щодо корпоративних прав у юридичній особі (оплати частки статутного капіталу).

Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, норм пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України і частини першої статті 19 ЦПК України, позовні вимоги ОСОБА_1 мають розглядатися у порядку господарського судочинства.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкових висновків про можливість його розгляду

в порядку цивільного судочинства.

Отже, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів.

Висновки щодо розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судових рішень статті 263 ЦПК України та їх ухвалення

з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

На виконання частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи до юрисдикції господарського суду та наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних рішень та закриття провадження у справі, то Верховний Суд не поновлює виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від

11 листопада 2024 року, залишеного без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року, зупинене ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, статтями 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада

2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 липня

2025 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштівзакрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів. Протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови ОСОБА_1 має право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2024 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун