Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №676/4200/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 676/4200/21

провадження № 61-1749св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1 , Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація Хмельницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Костюкович Дмитро Карлович, на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У липні 2021 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації та

ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, треті особи: Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що розпорядженням Кам`янець-Подільської райдержадміністрації від 19 жовтня 2012 року

№ 1033/2012-р затверджено проект землеустрою та передано у власність

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0912 га, кадастровий № 6822489500:09:004:0006, розташовану за межами населених пунктів і призначену для ведення індивідуального садівництва.

3. На підставі зазначеного розпорядження 19 червня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4. Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 189 від 19 квітня 2021 року спірна земельна ділянка, відповідно до Публічної кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2011 років, накладається на квартал 45 Подільського лісництва та квартал 7 Староушицького лісництва ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп».

5. Прокурор зазначав, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася з порушенням вимог закону, оскільки на момент передачі земельна ділянка кадастровий № 6822489500:09:004:0006 відносилась до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебувала у постійному користуванні ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп» в межах лісового заказника місцевого значення «Староушицький». Натомість

Кам`янець-Подільська райдержадміністрація за відсутності відповідних повноважень і згоди позивача, всупереч установленому порядку змінила цільове призначення вказаної ділянки та передала її у власність ОСОБА_1 .

6. Оскільки спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, має обмежений режим господарювання та не може передаватися у приватну власність, то її зайняття треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, відтак у порядку задоволення негаторного позову ОСОБА_1 зобов`язаний повернути цю ділянку державі в особі Хмельницької облдержадміністрації з правом постійного користування ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп».

7. Враховуючи наведене, прокурор просив суд:

- визнати недійсним розпорядження Кам`янець-Подільської райдержадміністрації № 1033/2012-р від 19 жовтня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий № 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912 га з одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо цієї ділянки речових прав та їх обтяжень;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий

№ 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912 га державі в особі Хмельницької облдержадміністрації з правом постійного користування ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп».

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

8. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року позов керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп» про зобов`язання повернути земельну ділянку, залишено без розгляду.

9. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні позову керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Хмельницької облдержадміністрації.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка, що належить була сформована в 2012 році, зареєстрована відповідно до норм діючого на той час законодавства, ніколи не відносилась та не відноситься до земель лісогосподарського призначення. Прокурор не довів, що Хмельницькій облдержадміністрації чи ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» належала спірна земельна ділянка, а тому заявлений негаторний позов є безпідставним. Крім того, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки не може призвести та не призведе до захисту чи відновлення порушеного речового права держави у разі його наявності, зокрема повернення у володіння або користування такої земельної ділянки.

11. Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року скасовано заходи забезпечення позову. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

12. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року та додаткове рішення

Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 07 листопада 2022 року залишені без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Зазначено, що подані прокурором докази у сукупності не підтверджують факт передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення державної власності. Спірна земельна ділянка передана у власність відповідача для ведення садівництва з дотриманням вимог чинного законодавства. Водночас, зауважено, що у разі обґрунтованості позову прокурора земельна ділянка мала бути повернена державі в порядку задоволення негаторного позову.

14. Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2022 року, додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Скасовуючи оскаржувані судові рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд зауважував про передчасність висновку судів щодо недоведеності позовних вимог. Суди не врахували приписи пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, не надали оцінки планово-картографічним матеріалам лісовпорядкування Хмельницької області, Кам`янець-Подільського району (державному акту на право користування землею 1980 року, планшетам), які були долучені прокурором до відповіді на відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, які, відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, є документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками, в тому числі спірною земельною ділянкою.

16. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2023 року позовні вимоги керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», як правонаступника

ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп», залишено без розгляду,

17. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року позов задоволено.

18. Визнано недійсним розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації №1033/2012-р від 19 жовтня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».

19. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий № 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912 га, із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки кадастровий

№ 6822489500:09:004:0006 інших речових прав та їх обтяжень.

20. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення кадастровий № 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912 га, державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

21. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

22. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка розміщена в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Староушицький», віднесена до земель природно заповідного фонду та лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення повноважним органом виконавчої влади не приймалось, у законного користувача не вилучалася, відповідна проектно-технічна документація не розроблялася, а тому заявлений прокурором позов є обґрунтованим, а спосіб захисту є ефективним.

23. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом

Костюковичем Д. К., задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частині рішення в наступній редакції: «Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий

№ 6822489500:09:004:0006, площею 0,0912 га, державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації». В решті рішення залишено без змін.

24. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка накладається на земельні природно-заповідного фонду, рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду уповноваженим органом виконавчої влади не приймалося, у законного користувача вона не вилучалася і відповідна проектно-технічна документація не розроблялася, а тому ефективним способом судового захисту є пред'явлення негаторного позову. Зазначено, що дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоб попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу. Відтак у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_1 земельною ділянкою для будівництва садового будинку на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами. З огляду на зміст суспільного, публічного інтересу принцип пропорційності не порушено.

25. Водночас зобов`язавши відповідача повернути спірну земельну ділянку ДСГП «Ліси України», суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі вимоги прокурором після зміни предмету позову суду не заявлялись, а позовні вимоги керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ухвалою суду від 13 грудня 2023 року залишено без розгляду, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині змінено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

26. 11 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Костюкович Д. К., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

27. Заявник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). Також зазначає, що суди не оцінили всі докази у справі.

28. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що прокурором обрано об`єктивно неналежний спосіб захисту порушеного права. Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена положеннями статті 10 Лісового кодексу України та статтями 56, 57 Земельного кодексу України.

29. Зазначає, що суди не визначились з характером спірних правовідносин та не встановили категорію земель, до якої належить спірна земельна ділянка.

30. Вважає, що суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України, не урахувавши, що 23 червня 2015 року було проведено державну реєстрацію права державної власності на земельну ділянку кадастровий

№ 6822489500:09:004:0005, площею 797,8642 га, цільове призначення: для ведення лісового господарства з одночасною реєстрацією права постійного користування за ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство».

31. Акцентує увагу на неврахуванні судами даних Державного земельного кадастру і Публічної кадастрової карти, згідно з якими земельні ділянки кадастровий № 6822489500:09:004:0005 та № 6822489500:09:004:0006 в дійсності є лише суміжними і жодним чином не накладаються одна на одну. Наявні в матеріалах справи так звані матеріали лісовпорядкування, зокрема, квартал 45 Подільського лісництва та квартал 7 Староушицького лісництва ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп», не містять жодних точних координат або інших достовірних ідентифікуючих даних для визначення точних меж земельних ділянок.

32. Також вказує, що суди не розглянули його заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

33. Додатково посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (частин третьої, четвертої статті 49 ЦПК України) при прийнятті заяви позивача про зміну предмета і підстав позову після скасування попередньо ухвалених рішень Верховним Судом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

34. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № № 676/4200/21, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

35. 19 березня 2026 року матеріали цивільної справи № 676/4200/21 надійшли до Верховного Суду.

36. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2026 року, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В., справу передану судді Тітову М. Ю.

37. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю., справу передану судді-доповідачу.

38. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

39. 13 березня 2026 року Кам'янець-Подільська окружна прокуратура через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

40. Відзив обґрунтований посиланням на те, що факт знаходження спірної земельної ділянки в межах лісового та природно-заповідного фондів підтверджено письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

41. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 391 Цивільного кодексу України, а ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога про повернення земельної ділянки, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

42. Розпорядженням Кам`янець-Подільської райдержадміністрації

від 28 грудня 2009 року № 1016/2009-р надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення за рахунок земель сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої за межами населених пунктів Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з метою передачі її у власність для ведення садівництва.

43. У 2010 році фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва на території Чабанівської сільської ради за межами населеного пункту Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, який містить вихідну земельно-кадастрову документацію та довідку форми 6-зем про належність земельної ділянки (кадастровий № 6822489500:09:004:0006) до земель сільськогосподарського призначення. Ця документація із землеустрою погоджена в установленому порядку.

44. Розпорядженням Кам`янець-Подільської райдержадміністрації

від 19 жовтня 2012 року № 1033/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0912 га для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Чабанівської сільської ради за межами населених пунктів.

45. 19 червня 2020 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 37017854).

46. Земельна ділянка площею 0,0912 га кадастровий

№ 6822489500:09:004:0006 зареєстрована як об`єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення індивідуального садівництва, код цільового призначення - 01.05). У відкритій Поземельній книзі складений кадастровий план земельної ділянки та зроблений запис про відсутність обмеження використання земельної ділянки.

47. Згідно з листом Департаменту природніх ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації від 05 травня 2021 року ряд земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка кадастровий № 6822489500:09:004:0006, знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Староушицький» плошею 2,715 га, створеного рішенням Хмельницької обласної ради народних депутатів від 17 грудня 1993 року № 3 з метою збереження мальовничого крутосхилу та унікального берегового ландшафту Дністра, в якому зростають дуб, граб, сосна, клен, в трав`янистому покриві ростуть види рослин, що занесені до червоної книги України, а саме коручка морозниковидна, гніздівка звичайна, булатка великоквіткова. Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України , охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюються особливий режим охорони відтворення та використання.

48. Відповідно до інформації ДП «Кам`янець-подільський лісгосп» № 126

від 30 квітня 2021 року та № 195 від 15 червня 2021 року ряд земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка кадастровий № 6822489500:09:004:0006, які за даними публічної кадастрової карти передані у приватну власність для ведення садівництва співпадають з матеріалами базового лісовпорядкування (планшети 2001, 2011 років) в результаті накладення цифрових баз Держгеокадастру та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання

ВО «Укрдержліспроект». Згоди на вилучення або відокремлення цих земельних ділянок лісгосп не давав. Ці ділянки входили до складу Новоушицької лісомеліоративної станції, частина якої передана в постійне користування

ДП «Кам`янець-подільський лісгосп». У 1993 році частина територій Новоушицької МЛС були передані в постійне користування ДП «Кам`янець-Подільске лісове господарство» та включені до новоствореного заказника місцевого значення «Староушицький».

49. За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 19 квітня 2021 року № 189 спірна земельна ділянка, відповідно до Публічної кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування 2001 та 2011 років накладається на квартал 45 Подільського лісництва та квартал 7 Староушицького лісництва ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп».

50. Згідно з інформацією Хмельницького ОУЛМГ № 03-484 від 29 квітня

2021 року (без картографічного матеріалу), за інформацією ДП «Кам`янець-подільський лісгосп» виявлено накладення ряду земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки кадастровий № 6822489500:09:004:0006 на земельну ділянку лісового фонду, на вилучення якої лісгосп згоди не давав.

Позиція Верховного Суду

51. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

52. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

53. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

54. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

55. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається, прокурор зазначав про порушення права державної власності на земельну ділянку лісогосподарського та природно-заповідного фонду, зокрема в частині передачі її у приватну власність відповідача без прийняття уповноваженим органом виконавчої влад рішення щодо зміни цільового призначення такої земельної ділянки, без вилучення у законного користувача та без розроблення відповідної проектно-технічної документації.

56. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

57. Відповідно до статті 19 ЗК України (тут і надалі - у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

58. Згідно з положеннями частин першої, другої, четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим а органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

59. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

60. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

61. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів (пункт а частини другої статті 55 ЗК України).

62. Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 ЗК України, згідно з частиною першою якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

63. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

64. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті (частини друга, п`ята статті 149 ЗК України).

65. Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного

фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

66. Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

67. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

68. Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (тут і надалі - у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

69. Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

70. Частиною п`ятою статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

71. Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

72. Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

73. Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

74. Частина перша статті 150 ЗК України відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

75. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України).

76. Отже, системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

77. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 676/4211/21, від 27 листопада 2024 року у справі № 676/4253/21

78. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

79. Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

80. Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц зазначала, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

81. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

82. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

84. У цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

85. Встановивши, що спірна земельна ділянка знаходиться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Староушицький», який входить до складу природно-заповідного фонду України та перебуває у користуванні

ДП «Кам`янець-Подільський лісгосп» (ДСГП «Ліси України»), рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки природно-заповідного фонду уповноваженим органом виконавчої влади не приймалося, у законного користувача земельна ділянка не вилучалася і відповідна проектно-технічна документація не розроблялася, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

86. Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку пропорційності втручання у право відповідача на мирне володіння майном та необхідності такого втручання у суспільних інтересах. Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують. Враховуючи цінність земельної ділянки, необхідність її використання за цільовим призначення з метою збереження навколишнього середовища у суспільних інтересах, відсутність відомостей про здійснення будівництва чи використання земельної ділянки у цілях садівництва, її безоплатне набуття відповідачем, який міг знати про неможливість набуття такої земельної ділянки у власність для садівництва, колегія суддів погоджується з такою оцінкою суду апеляційної інстанції.

87. Суди виконали вказівки Верховного Суду, які викладені у постанові від 16 серпня 2023 року

88. Посилання заявника на безпідставність урахування при оцінці доказів положень пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України, є необґрунтованими та суперечать висновкам Верховного Суду, наданим у цій справі, які відповідно до частини першої статті 416 ЦПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

89. Верховний Суд у постановах від 13 серпня 2019 року у справі

№ 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18, від 15 лютого 2023 року у справі

№ 734/1560/20, від 09 жовтня 2024 року у справі № 621/989/20 виснував, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що відповідає частині четвертій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неоформлення земель під об`єктом природно-заповідного фонду не змінює його цільового призначення як земель, віднесених до земель природно-заповідного фонду, та не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

90. Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 734/1087/23 зазначив, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. Водночас, нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій розташований регіональний ландшафтний парк, та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності.

91. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності,з урахуванням принципу балансу вірогідностей, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність захисту права власності.

92. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

93. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

94. Посилання заявника на залишення без розгляду його заяви про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими. Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції зауважував, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення. Зазначене відповідає судовій практиці розгляду спорів щодо повернення земельних ділянок природно-заповідного фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц).

95. Безпідставними є також посилання заявника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті на новому розгляді заяви про зміну предмета та підстав позову.

96. З матеріалів справи вбачається, що заява про зміну предмета позову у порядку статті 49 ЦПК України було подано прокурором у вересні 2021 року, до закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи у суді першої інстанції (ухвала Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2022 року). Зазначене відповідає положенням частини третьої статті 49 ЦПК України.

97. Подання позивачем клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та визнання поважними причин їх неподання у встановлений законом строк після направлення справи на новий судових розгляд не може вважатись заявою про зміну предмета і підстав позову.

98. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

99. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

100. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

101. З урахуванням доводів касаційної заступника ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Костюкович Д. К., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Костюкович Дмитро Карлович, залишити без задоволення.

2. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: І. Ю. Гулейков

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк