Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №185/157/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

м. Київ

справа № 185/157/25

провадження № 61-15440св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комісія з розслідування нещасного випадку в особі Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», Дніпропетровська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України, Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ілющенко Анна Анатоліївна, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року в складі суді Головіна В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року в складі колегії суддів Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комісії

з розслідування нещасного випадку в особі Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), Дніпропетровської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, у якому просив:

- встановити наявність порушень при складанні комісією з розслідування нещасного випадку акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії від 06 квітня

2022 року, що стався 17 грудня 2021 року з ОСОБА_1 , що полягають у викладенні неповного діагнозу в акті та не визначенні закритої черепно-мозкової травми, пов`язаної з виробництвом;

- зобов`язати комісію з розслідування нещасного випадку в особі відповідачів ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», Дніпропетровської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області усунути допущені порушення шляхом проведення нового розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 17 грудня 2021 року, з урахуванням висновків суду.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працює в ПраТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Першотравенське» шахта «Степова» на посаді гірничого майстра з повним робочим днем у шахті.

17 грудня 2021 року в третю зміну о 22 год 30 хв майстер гірничий ОСОБА_1 , на ПК267 178 бортового штреку підійшов до складованого бетоніту біля лівого боку виробки, взяв двома руками одну цеглину бетоніту і поклав її собі на праве плече. У цей момент позивач втратив рівновагу і впав спиною на складовий бетоніт. Бетоніт, який позивач тримав, під час падіння вдарив його по правій нозі. При падінні позивач також вдарився головою об бетоніт.

Позивачу надали першу медичну допомогу та направили до підземного пункту охорони здоров`я. До Першотравенської міської лікарні потерпілого доставлено о 01 год 18 грудня 2021 року, лист непрацездатності відкрито цього ж дня.

Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 4032, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Першотравенська міська лікарня» з 18 грудня 2021 року до 28 грудня 2021 року. При надходженні у потерпілого зафіксовано скарги на головний біль, біль у правому колінному суглобі. Вказано заключний діагноз: Забій правого колінного суглобу, закрите пошкодження медіальної зв`язки, гематома завушної ділянки справа (травма виробнича 17 грудня 2021 року). Діагноз зазначений в акті розслідування нещасного випадку записаний на підставі висновку про важкість виробничих травм від 20 грудня 2021 року за № 01-24/6-2389 КНП «Першотравенська міська лікарня»: «Підшкірна гематома завушної ділянки справа. Закрите пошкодження медіальної зв`язки правого колінного суглобу, нестабільність зв`язкового апарату».

Позивач зазначав, що діагноз, який відображений в акті від 20 грудня 2021 року, не містив відомостей про отриману ним травму голови.

За наслідками повторного розслідування нещасного випадку 06 квітня 2022 року відповідач склав акт, у якому відобразив такий же діагноз, як і в акті від 20 січня 2022 року.

Позивач вважав, що відповідач протиправно не зазначив в акті розслідування нещасного випадку про отриману ним закриту черепно-мозкову травму і такі дії відповідача порушують його право на отримання належного соціального забезпечення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 08 вересня 2025 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, у позові відмовив.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що у цій справі не встановлено порушень при складанні комісією з розслідування нещасного випадку акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії від 06 квітня 2022 року, що стався 17 грудня 2021 року з ОСОБА_1 , зокрема отримання позивачем закритої черепно-мозкової травми не підтверджено відповідними медичними документами та проведеною судово-медичною експертизою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ілющенко А. А., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Заявник указує на те, що під час нещасного випадку на виробництві, який стався 17 грудня 2021 року, ОСОБА_1 отримання закриту черепно-мозкову травму, що не було відображено ні при складанні акту розслідування нещасного випадку від 20 грудня 2021 року, ні в акті повторного розслідування нещасного випадку від 06 квітня 2022 року. Відповідач порушив вимоги пункту 33 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, оскільки не надіслав запит до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодо закритої черепно-мозкової травми позивача.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та працює на посаді гірничого майстра у виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Першотравенське» шахта «Степова».

17 грудня 2021 року о 22 год 30 хв на підприємстві стався нещасний випадок. ОСОБА_1 , підіймаючи блок бетоніту, втратив рівновагу і впав спиною на складовий бетоніт, вдарившись також головою об нього. При падінні блок бетоніту, який він тримав, вдарив його по правій нозі.

Відповідно до екстреного повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) від 18 грудня 2021 року потерпілому ОСОБА_1 встановлений попередній діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій колінного суглобу.

18 грудня 2021 року о 03 год 30 хв позивача доставлено та госпіталізовано до КНП «Першотравенська міська лікарня». Діагноз при надходженні до лікарні: «Закрита черепно-мозкова травма. Гематома завушної ділянки голови. Забій правого колінного суглобу. Нестабільність зв`язочного апарату АГ?».

Згідно з виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 4032, позивачу встановлений діагноз: «Забій правого колінного суглобу. Закрите пошкодження медіальної зв`язки? Гематома завушної ділянки справа (травма виробнича 17 грудня 2021 року)».

Заключний діагноз відображений в акті розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 17 грудня 2021 року о 22 год 30 хв, затвердженому 20 січня 2022 року директором ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за формою Н-1/П.

На виконання вимог припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28 березня 2022 року наказом ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 29 березня 2022 року № 2344 призначено повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем.

За наслідками повторного розслідування нещасного випадку на виробництві складено акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 17 грудня 2021 року о 22 год 30 хв, затверджений 06 квітня 2022 року директором ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за формою Н-1/П, у якому відображений такий же діагноз: «Підшкіряна гематома завушної ділянки справа. Закрите пошкодження медіального зв`язки правого колінного суглобу, нестабільність зв`язкового апарату».

З 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності та 30 % втрати працездатності за виробничою травмою.

Відповідно до висновку експерта від 31 січня 2023 року № 54 за результатами аналізу медичної документації, у ОСОБА_1 встановлено: забій голови з підшкірною гематомою завушної ділянки справа, яка спричинена від травматичної дії - удару тупого твердого предмета в завушну ділянку справа або при ударі об такий вказаною ділянкою голови. Термін виникнення встановленої гематоми завушної ділянки справа відповідає даті 17 грудня 2021 року, тобто є наслідком травмування на виробництві та знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку. За своїм характером встановлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком експерта від 21 липня 2023 року № 301-Д за результатами аналізу наданої медичної документації, у ОСОБА_1 встановлено: забій голови з підшкірною гематомою завушної ділянки справа, яка спричинена від травматичної дії - удару тупого твердого предмета в завушну ділянку справа або при ударі об такий вказаною ділянкою голови. Будь-якої неврологічної симптоматики, яка могла б свідчити про отриману 17 грудня 2021 року черепно-мозкову травму, не встановлено.

Також будь-яких негативних наслідків стану центральної нервової системи після отриманої травми голови 17 грудня 2021 року не встановлено, про що свідчать дані огляду невропатолога під час двох обстежень медико-соціальною експертною комісією (10 травня 2022 року, 15 серпня 2022 року).

Такі обставини установлені також у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 185/4792/22 (провадження № 61-2257св24), ухваленій щодо спірного нещасного випадку, який відбувся з позивачем 17 грудня 2021 року, якою суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі судові рішення та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами завдання йому черепно-мозкової травми під час нещасного випадку, який відбувся з позивачем 17 грудня 2021 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають.

У частинах першій і другій статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції, яка ратифікована Україною.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Позов у цій справі виник у зв`язку із тим, що, на думку позивача, відповідач допустим порушення закону під час складання акта розслідування нещасного випадку на виробництві від 06 квітня 2022 року, що стався 17 грудня 2021 року з ОСОБА_1 , а саме протиправно не зазначив в акті про завдання позивачу закритої черепно-мозкової травми.

Згідно із частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

У частинах першій та другій статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» також установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.

Отже, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а в разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві врегульована Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

Пунктом 12 Порядку № 337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи.

Окрім того, пунктом 29 указаного Порядку визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку. Якщо такий факт встановлено в судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).

Пунктом 33 Порядку № 337 передбачено, що комісія (спеціальна комісія) зобов`язана:

- провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім`ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4;

- обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5, розробити ескіз місця, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, згідно з додатком 6 і провести фотографування місця настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (у разі потреби та можливості); одержати письмові пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства (установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) згідно з додатком 7, опитати осіб - свідків нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та осіб, причетних до них, згідно з додатком 8;

- вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та у разі потреби надіслати запити до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодо зв`язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу;

- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

- визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

- з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

- визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням), у тому числі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів з охорони праці;

- скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого;

- розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною);

- передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження;

- дотримуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних потерпілих та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування та задокументовані в акті за формою Н-1.

Згідно з пунктом 34 Порядку № 337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Відповідно до пункту 52 Порядку № 337 обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, серед інших, є також:

- перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

- підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;

- раптове погіршення стану здоров`я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов`язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов`язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку.

Пунктом 53 Порядку № 337 визначено, що нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються не пов`язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

Відповідно до пункту 58 Порядку № 337 протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1. За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння). Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку. Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії). Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

Зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом.

Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні.

Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24), на яку міститься посилання в касаційній скарзі.

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У цій справі позивач наполягає, що за наслідками нещасного випадку на виробництві він отримав закриту черепно-мозкову травму, а не зазначення відповідачем у своїх висновках про указану закриту черепно-мозкову травму свідчить, на думку позивача, про допущені відповідачем порушення при складанні рішення комісії з розслідування нещасного випадку та відповідного акта розслідування нещасного випадку та є підставою для задоволення позову.

Суди у цій справі встановили, що комісія з розслідування в особі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» провела розслідування нещасного випадку, за наслідками якого прийняла рішення та склала акт розслідування нещасного випадку від 20 січня 2022 року.

На виконання вимог припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28 березня 2022 року наказом ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 29 березня 2022 року № 2344 призначено повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем.

За наслідками повторного розслідування нещасного випадку на виробництві складено акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 17 грудня 2021 року о 22 год 30 хв, затверджений 06 квітня 2022 року директором ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за формою Н-1/П, у якому відображений такий же діагноз: «Підшкіряна гематома завушної ділянки справа. Закрите пошкодження медіального зв`язки правого колінного суглобу, нестабільність зв`язкового апарату».

З 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності та 30 % втрати працездатності за виробничою травмою.

Відповідно до висновку експерта № 54 від 31 січня 2023 року, за результатами аналізу медичної документації, у ОСОБА_1 встановлено: забій голови з підшкірною гематомою завушної ділянки справа, яка спричинена від травматичної дії - удару тупого твердого предмета в завушну ділянку справа або при ударі об такий вказаною ділянкою голови. Термін виникнення встановленої гематоми завушної ділянки справа відповідає 17 грудню 2021 року, тобто є наслідком травмування на виробництві та знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку. За своїм характером встановлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком експерта № 301-Д від 21 липня 2023 року, за результатами аналізу наданої медичної документації, у ОСОБА_1 встановлено: забій голови з підшкірною гематомою завушної ділянки справа, яка спричинена від травматичної дії - удару тупого твердого предмета в завушну ділянку справа або при ударі об такий вказаною ділянкою голови. Будь-якої неврологічної симптоматики, яка могла б свідчити про отриману 17 грудня 2021 року черепно-мозкову травму, не встановлено.

Також будь-яких негативних наслідків стану центральної нервової системи після отриманої травми голови 17 грудня 2021 року не встановлено, про що свідчать дані огляду невропатолога під час двох обстежень медико-соціальною експертною комісією (10 травня 2022 року, 15 серпня 2022 року).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не довів тих обставин, якими обґрунтовував позов, а саме отримання ним закритої черепно-мозкової травми під час нещасного випадку на виробництві, який стався 17 грудня 2021 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

З таким висновком судів колегія суддів Верховного Суду погоджується.

Колегія суддів констатує, що у спорах цієї категорії суди мають оцінити відповідність процедури розслідування нещасного випадку вимогам Порядку № 337 та у зв`язку із цим вирішити питання щодо скасування чи відмови у скасуванні акта розслідування нещасного випадку за формою Н-1/НП. При цьому вимога позову про зобов`язання комісії з розслідування нещасного випадку провести нове розслідування нещасного випадку задоволенню не підлягає, оскільки скасування акта за формою Н-1/НП має своїм наслідком проведення комісією повторного розслідування (пункт 11.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, провадження № 14-37цс24).

Однак у цій справі помилкове зазначення позивачем та розгляд судами по суті вимоги позову про зобов`язання комісії з розслідування нещасного випадку провести нове розслідування нещасного випадку не призвело до неправильного вирішення спору і не дає достатніх підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Суди встановили, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами тих обставин, на які посилався як на підстави позову, а саме невідповідність вимогам закону акта розслідування нещасного випадку від 06 квітня 2022 року, що стався 17 грудня 2021 року з ОСОБА_1 , що полягають у викладенні неповного діагнозу в акті (не зазначення завдання позивачу закритої черепно-мозкової травми), що свідчить недоведеність позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Тому, на переконання суду касаційної інстанції, помилкове зазначення позивачем та розгляд судами по суті вимоги позову про зобов`язання комісії з розслідування нещасного випадку провести нове розслідування нещасного випадку не дає достатніх підстав для скасування ухвалених судових рішень, висновки яких зводяться до недоведеності вимог позивача, оскільки скасування судових рішень лише з наведених вище підстав призведе до надмірного формалізму у застосуванні процесуального закону, що у цій справі є невиправданим. Крім того, касаційна скарга не містить доводів про вказані недоліки судових рішень, ухвалених у цій справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року (заява № 8269/02), Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року (заява № 50208/06) зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Аналогічні за своєю суттю висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11цс18).

Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками, які викладені в оскаржених судових рішеннях.

Перевіряючи доводи заявника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24), колегія суддів виснує, що у цій справі висновки судів про застосування норм права узгоджуються з висновками, викладеними у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Відмінність результату розгляду по суті позовних вимог у справі, яка переглядається, та у справі № 227/2301/21, на яку посилається заявник, є наслідком оцінки судами доказів у кожній із цих справ. Так, позивач у справі № 227/2301/21 підтвердив належними та допустимими доказами невідповідність акта розслідування нещасного випадку вимогам закону, на відміну від справи, яка переглядається, в якій позивач не виконав свого процесуального обов`язку щодо доведення заявлених позовних вимог, що стало наслідком відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач порушив вимоги пункту 33 Порядку № 337, так як не надіслав запит до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодозакритої черепно-мозкової травми позивача, не відповідають дійсності, оскільки рішення комісії з розслідування нещасного випадку та складений акт розслідування нещасного випадку від 06 квітня 2022 року обґрунтовано посиланнями на матеріали відповідного розслідування, дослідження обставин, за яких стався нещасний випадок, місця події, пояснень потерпілого та свідків, а також довідок закладу охорони здоров`я із заключним діагнозом позивача.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги переглянув рішення місцевого суду, надав відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин.

Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих оскаржуваних судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника, що у цій справі є безпідставним.

Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (вимоги частини другої статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Ілющенко Анна Анатоліївна , залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара