Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №910/9237/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/9237/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. -головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Сибіга О. М., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 (суддя Сівакова В. В.) у справі

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" про стягнення 4 478 297,96 грн,

(представники сторін до суду не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - ДП "Медичні закупівлі України") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (далі - ТОВ "Дойч-Фарм") із позовом про стягнення 4 478 297,96 грн штрафу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю в частині надання протягом 60 календарних днів копії реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) для кожного виду продукції, що поставляється, що стало підставою для нарахування відповідачу на підставі пункту 8.3.1 договору про закупівлю від 18.09.2024 № 09/348-09/2024 штрафу у розмірі 20 % від загальної ціни договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 18.09.2024 ДП "Медичні закупівлі України" (замовник) та ТОВ "Дойч-Фарм" (постачальник) уклали договір про закупівлю № 09/348-09/2024 (тут і далі - договір).

4. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник бере на себе зобов`язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується у Специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору (далі - продукція), а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

5. Згідно з пунктом 10.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення цього значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у Специфікації (додаток № 1), а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, утому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції, - до повного виконання.

6. За змістом пункту 1 Специфікації (додаток № 1) відповідно до пункту 1.1 договору під продукцією, що постачається за договором за напрямом (ами) профілактики, діагностики та лікування "Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних хворих" розуміється: фармацевтична продукція - Кальцію фолінат 100 мг; ДК 021:2015, код 33600000-6 (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, - ID: UA-2024-08-02-011072-a), виробник: Акціонерне товариство "Калцекс" (Латвія), у кількості 494.200 флаконів, загальною вартістю 99 021 485,08 грн, у тому числі ПДВ - 6 478 041,08 грн.

7. Відповідно до пункту 4.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у Специфікації (додаток № 1).

8. Згідно з пунктом 4 Специфікації (додаток № 1) сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний поставити товар у такі строки:

партія № 1 у кількості 111 300 флаконів до 01.11.2024 включно;

партія № 2 у кількості 188 500 флаконів до 01.07.2025 включно;

партія № 3 у кількості 192 400 флаконів до 01.06.2026 включно.

9. Додатковою угодою від 30.10.2024 № 1 сторони дійшли згоди та внесли зміни до пункту 4 Специфікації (додаток № 1), встановивши строк поставки для партії № 1 до 01.12.2024 включно.

10. Додатковою угодою від 14.03.2025 № 3 сторони дійшли згоди та внесли зміни до пункту 1 Специфікації (додаток № 1), зокрема слова "Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних хворих" замінено словами "Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних та онкогематологічних хворих"; зменшено обсяг продукції до кількості 417 380 флаконів загальною вартістю 83 969 092,73 грн.

11. Згідно з пунктом 4 Специфікації (додаток № 1) в редакції додаткової угоди від 14.03.2025 № 3 сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний поставити товар у такі строки:

партія № 1 у кількості 111 300 флаконів до 01.12.2024 включно;

партія № 2 у кількості 113 680 флаконів до 01.07.2025 включно;

партія № 3 у кількості 192 400 флаконів до 01.06.2026 включно.

12. Відповідно до пункту 3.4 договору, якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата продукції за цим договором здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.

13. Попередня оплата за цим договором здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених у пунктах 3.5-3.9 цього договору.

14. На виконання вимог договору позивач здійснив попередню оплату за договором в сумі 22 391 489,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.10.2024 № 7873.

15. Пунктом 7.1.1 договору встановлено, що у разі, якщо на дату укладення цього договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов`язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом

60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення цього договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається МОЗ України для кожного виду продукції, що постачається.

16. 19.09.2024 виробник Акціонерне товариство "Калцекс" (Латвія) звернулося до МОЗ України із заявою про державну реєстрацію лікарського засобу: Кальцію фолінат кальцекс, форма випуску: розчин для ін`єкцій або інфузій, 10 мг/мл, що підтверджується листом-прийняття МОЗ України за вх. № 16689/р.

17. Відповідач листом від 10.12.2024 № 807 повідомив позивача стосовно виконання п. 7.1.1.1 договору, вказавши, що заява на реєстрацію лікарського засобу (Кальцію фоліант кальцекс,форма випуску: розчин для ін`єкцій або інфузій, 10 мг/мл) була подана 19.09.2024, та надав лист прийняття цієї заяви про державну реєстрацію лікарського засобу центром адміністративних послуг МОЗ України "Єдине вікно" разом із відповідною заявою.

18. 22.04.2025 МОЗ України на підставі експертизи Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - ДП "ДЕЦ МОЗ України") зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення № UA/20827/01/01 на лікарський засіб "Кальцію фоліант калцекс", розчин для ін`єкцій або інфузій, 10 мг/мл, про що відповідач повідомив позивача листом від 02.05.2025, надавши відповідну копію реєстраційного посвідчення.

19. Позивач направив на електронну пошту відповідача претензію від 04.02.2025 № 05/433-02/2025 щодо сплати штрафних санкцій, на яку відповідач листом від 03.03.2025 № 918 повідомив про незгоду, попросив внести зміни до договору в частині строку державної реєстрації лікарських засобів та повідомив про неправильність розрахунку штрафу, після чого позивачем була направлена оновлена претензія від 10.03.2025 № 05/965-03/2025, яка залишилася без реагування. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з викладеними вимогами.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

20. 14.10.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026, про відмову у задоволенні позову.

21. Судові рішення мотивовано тим, що суд встановив факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором. Водночас відповідач довів обставини, які свідчать про відсутність його вини у неналежному виконанні цих умов. Зазначене зумовлено тим, що отримання реєстраційного посвідчення, яке видається МОЗ України для кожного виду продукції, що постачається, після складання ДП "ДЕЦ МОЗ України" висновків щодо якості, безпеки та ефективності лікарських засобів, не залежало від волі відповідача, а тому доведено відсутність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.

22. Крім того, суди попередніх інстанцій відзначили, що поведінка позивача у цьому випадку свідчить, що його метою у спірних правовідносинах є збагачення за рахунок стягнення штрафних санкцій.

Короткий зміст касаційної скарги

23. ДП "Медичні закупівлі України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

24. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

25. Узагальнено доводи касаційної скарги полягають у наступному:

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 7, 9, абзац другий статті 17, статтю 27 Закону України "Про лікарські засоби"; пункти 5, 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну"; підпункт 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом МОЗ України від 26.08.2005 № 426 (у редакції наказу МОЗ України від 23.07.2015 № 460) (далі - Порядок № 426);

- відповідач звернувся до ДП "ДЕЦ МОЗ України" для реєстрації лікарського засобу не 19.09.2024, а 04.10.2024, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДП "ДЕЦ МОЗ України";

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили, які дії були вчинені відповідачем на пришвидшення отримання необхідного реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, що є предметом державного контракту. З моменту укладення договору до фактичного отримання посвідчення відповідач не вчинив жодних дій для пришвидшення процесу, не направляв запитів та не виявляв зацікавленості у стані реєстрації, така пасивна поведінка відповідача повинна була трактуватися судом першої та апеляційної інстанцій на користь скаржника, що не було зроблено судами;

- право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина перша статті 550 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Укладений між сторонами договір фінансувався з державного бюджету, пеня та штраф, що є предметом цього спору, є бюджетними коштами, доходами загального фонду Державного бюджету України, а застосування санкцій до порушника є не лише правом, а й обов`язком держави, з метою компенсації втрат бюджету та попередження безкарності за неефективне використання бюджетних коштів;

- суди не взяли до уваги, що у разі задоволення позову відповідач у справі має можливість звернутися у порядку регресу з претензією / вимогою про відшкодування отриманих збитків, що відбулися з вини постачальника відповідача. Вказане свідчить, що в разі задоволення позову відповідач мав можливість уникнути для себе значних фінансових втрат шляхом звернення до свого контрагента на відшкодування завданої ним шкоди.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

26. ТОВ "Дойч-Фарм" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

27. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу з огляду на несвоєчасне виконання останнім визначеного договором зобов`язання щодо надання сканованої копії реєстраційного посвідчення.

28. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

29. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

30. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

31. За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

32. Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника.

33. Зі змісту наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

34. Тож для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за цих умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

35. Отже, неможливість виконання зобов`язання не має бути викликана обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

36. У подібних правовідносинах у справах про стягнення збитків, заподіяних несвоєчасною реєстрацією податкових накладних, Верховний Суд неодноразово наголошував, у тому числі в постановах Касаційного господарського суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21 та від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, що порушення державним (зокрема податковим) органом строків вчинення реєстраційних дій не звільняє контрагента за договором від відповідальності (санкцій) за порушення строків здійснення такої реєстрації перед своїм партнером.

37. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП "Медичні закупівлі України" (замовник) та ТОВ "Дойч-Фарм" (постачальник) уклали договір про закупівлю № 09/348-09/2024 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується у Специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору (далі - продукція), а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

39. Відповідно до пункту 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

40. У підпункті 8.3.1 договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього договору з постачальника, крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від загальної ціни договору, вказаної в специфікації (додаток № 1).

41. Згідно з підпунктом 7.1.1 договору у разі, якщо на дату укладення цього договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов`язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення цього договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається МОЗ України для кожного виду продукції, що постачається.

42. У разі, якщо на дату укладення цього договору або на дату постачання продукції відсутній чинний документ, виданий Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, що підтверджує відповідність умов виробництва лікарських засобів вимогам до виробництва лікарських засобів в Україні, постачальник зобов`язаний на момент постачання надати копію чинного документа, виданого Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, що підтверджує відповідність умов виробництва лікарських засобів вимогам до виробництва лікарських засобів в Україні, або копію висновку про якість ввезеного в Україну лікарського засобу, а у випадках, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством, або якщо продукція постачається з-за кордону нерезидентом (окрім випадків визначених законодавством, обов`язкового надання документа, що підтверджує відповідність умов виробництва лікарських засобів чинним в Україні вимогам належної виробничої практики), мають бути надані копії чинних сертифікатів відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам GMP, видані компетентним органом Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Канади, Швейцарської Конфедерації, Нової Зеландії, Австралії, Японії, Ізраїля, держав - членів Європейського Союзу на виробничі дільниці, які є відповідальними за випуск (сертифікацію) серії готової продукції, яка постачається (буде постачатися) в Україну (підпункт 7.1.2 договору).

43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дату укладення договору продукція не мала реєстраційного посвідчення в Україні.

44. Також суди встановили, що виробник продукції Акціонерне товариство "Калцекс" (Латвія) звернулося із заявою про державну реєстрацію лікарського засобу до МОЗ України, а саме 19.09.2024, однак лише 22.04.2025 МОЗ України на підставі експертизи ДП "ДЕЦ МОЗ України" зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення № UA/20827/01/01 на лікарський засіб, що поставлений відповідачем позивачу на підставі договору.

45. Згідно з пунктом 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 № 376 (у редакції, чинній на момент укладення договору) (далі - Порядок № 376) державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ України на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної ДП "ДЕЦ МОЗ України" у визначеному МОЗ України порядку.

46. Відповідно до пунктів 23, 25, 26 та 29 Порядку № 376 строк експертизи реєстраційних матеріалів для лікарських засобів, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, незалежно від країни виробника не повинен перевищувати 30 робочих днів.

47. Оскільки реєстраційне посвідчення було видано МОЗ України із затримкою, що вийшла за межі 60-денного строку, замовник нарахував постачальнику штраф у розмірі 20 % від ціни договору, посилаючись на порушення строку надання сканованої копії реєстраційного посвідчення.

48. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем виконано умови підпункту 7.1.1 договору із простроченням.

49. Разом із тим аналіз змісту підпункту 7.1.1 договору свідчить про те, що зазначений пункт містить два самостійні елементи: обов`язок постачальника зареєструвати продукцію в Україні та обов`язок надати замовнику скановану копію реєстраційного посвідчення не пізніше ніж протягом 60 календарних днів. Отже, 60-денний строк встановлено для підтвердження факту реєстрації шляхом надання відповідного реєстраційного посвідчення. При цьому формулювання "на підтвердження цього надати … скановану копію" вказує на обов`язок замовника надати відповідний наявний у нього документ, а не здійснення самої процедури державної реєстрації, що виконується уповноваженим органом у встановленому порядку.

50. Відповідно до статті 213 ЦК України при тлумаченні умов договору враховується буквальне значення слів і словосполучень, а також логічний зв`язок між окремими умовами договору. Звідси, мета пункту 7.1.1 полягає в отриманні від постачальника підтвердження факту реєстрації, а не у встановленні строку для проведення самої реєстраційної процедури, що регламентується Порядком № 376 та Порядком № 426.

51. Окремо слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про лікарські засоби" та Порядку № 376, заяву про реєстрацію подає заявник. При цьому законодавство не встановлює вимог щодо того, хто саме може виступати заявником. Однак на практиці заявником є виробник або його уповноважений представник, оскільки саме виробник володіє необхідною технічною документацією, реєстраційним досьє на лікарський засіб та несе відповідальність за відповідність продукції встановленим вимогам.

52. У цьому випадку заявником виступав виробник, який вчасно звернувся до МОЗ України із відповідною заявою, а відповідач листом від 02.05.2025 направив ДП "Медичні закупівлі України" копію реєстраційного посвідчення №/20827/01/01 на лікарський засіб, зареєстрований 22.04.2025.

53. Таким чином, за наведених обставин не доведено неналежне виконання постачальником визначеного договором обов`язку.

54. З урахуванням викладеного нарахування штрафу у розмірі 20 % від ціни договору є необґрунтованим, оскільки згідно з умовами договору (підпункт 7.1.1) 60-денний строк встановлено для надання документа на підтвердження здійсненої реєстрації, а не для проведення самої реєстраційної процедури; позивачем не наведено доводів щодо неналежного виконання постачальником обов`язку з реєстрації продукції.

55. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте з інших мотивів щодо правових підстав такої відмови, обґрунтовуючи відсутністю вини постачальника.

56. Оскільки за умовами підпункту 7.1.1 договору 60-денний строк встановлено для надання документа на підтвердження вже здійсненої реєстрації, замовником не доведено неналежного виконання постачальником обов`язку з реєстрації продукції, а пропуск строку надання посвідчення є виключно наслідком затримки його видачі МОЗ України, колегія суддів вважає, що підстави для застосування положень статті 614 ЦК України у спірних правовідносинах є необґрунтованими.

57. Щодо аргументів скаржника про те, що відповідач звернувся до ДП "ДЕЦ МОЗ України" для реєстрації лікарського засобу не 19.09.2024, а 04.10.2024, то вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, оскільки суди встановили, що виробник продукції Акціонерне товариство "Калцекс" (Латвія) звернувся із заявою про державну реєстрацію лікарського засобу до МОЗ України 19.09.2024, що також підтверджується наявним у матеріалах справи листом МОЗ України про прийняття цієї заяви про державну реєстрацію лікарського засобу центром адміністративних послуг МОЗ України "Єдине вікно".

58. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, чи відхиляти їх, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому вказані аргументи позивача фактично вимагають від суду виходу за межі своїх повноважень та здійснення переоцінки вже досліджених судами доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу вимог статті 300 ГПК України.

59. Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували обставин відсутності з боку відповідача як постачальника будь-яких дій для пришвидшення процесу отримання реєстраційного посвідчення, що мало б трактуватися судом на користь скаржника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що суб`єктом звернення для державної реєстрації лікарського засобу виступав безпосередньо його виробник. Законодавчо визначений порядок реєстрації покладає основний обсяг прав, обов`язків та відповідальності за формування реєстраційного досьє, надання належних сертифікатів якості та комунікацію з уповноваженими державними органами саме на заявника, яким у цьому випадку є виробник (або його уповноважений представник), а не на постачальника. Оскільки постачальник не є заявником щодо реєстрації лікарського засобу, він позбавлений правових підстав та процесуальних інструментів для безпосереднього впливу на хід, строки чи пришвидшення розгляду документів реєстраційним органом. Отже, посилання скаржника на пасивну поведінку відповідача як на ознаку неналежного виконання зобов`язань є безпідставним.

60. Підставою для оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 7, 9, абзац другий статті 17, статтю 27 Закону України "Про лікарські засоби"; пункти 5, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну"; підпункт 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 426.

61. Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питання застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин і підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

62. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (пункт 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).

63. Отже, формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права можливе лише у тому випадку, коли відповідна норма матеріального права регулює спірні правовідносини і підлягає застосуванню судами під час вирішення спору.

64. Натомість скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених ним норм права (статті 7, 9, абзац другий статті 17, стаття 27 Закону України "Про лікарські засоби"; пункти 5, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну"; підпункт 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 426 в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень.

65. Наведені скаржником норми права регулюють питання державної реєстрації, експертизи матеріалів та державного контролю якості лікарських засобів з метою забезпечення їх безпеки та ефективності. Оскільки сам факт належної реєстрації продукції та її якості скаржником не оспорюється, строк надання сканованої копії реєстраційного посвідчення, який підтверджує реєстрацію лікарського засобу, не може свідчити про порушення судами зазначених норм матеріального права, а стосується оцінки поданих сторонами доказів.

66. Оскільки суди встановили наявність державної реєстрації продукції та виконання постачальником своїх зобов`язань в цій частині, прагнення скаржника змістити акцент зі змісту (наявності реєстрації ліків) на форму (строк надання сканованої копії) свідчить про його незгоду з оцінкою доказів, що, за наведених обставин, не може слугувати підставою для формування правового висновку Верховним Судом. Тому посилання скаржника на відсутність та у зв`язку з цим, необхідність формування висновку Верховним Судом є суто декларативним.

67. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у позові, але з інших підстав. Тому мотивувальні частини цих судових рішень слід змінити, виклавши їх у редакції цієї постанови, а резолютивні частини - залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

69. Згідно зі статтею 311 цього Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

70. За наведених обставин колегія суддів, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін. Із цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

71. З огляду на висновок про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі № 910/9237/25 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач