Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №910/7984/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/7984/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. -головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 (колегія суддів: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Мальченко А. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 (суддя Курдельчук І. Д.) у справі

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діатом" про стягнення 4 439 961,06 грн,

за участю представників:

відповідача - адвоката Трипілки А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - ДП "Медичні закупівлі України") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діатом" (далі - ТОВ "Діатом") із позовом про стягнення 4 439 961,06 грн штрафу.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю від 16.12.2024 № 09/605-12/2024 (далі - договір) в частині надання сканованої копії реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) для кожного виду продукції, що постачається, що стало підставою для нарахування відповідачу на підставі підпункту 8.3.1 договору 20 % штрафу від ціни договору, вказаної у специфікації.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 16.12.2024 ДП "Медичні закупівлі України" (замовник) та ТОВ "Діатом" (постачальник) уклали договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити замовнику

503 040 таблеток АБІРАТЕРОНУ АЦЕТАТ ТАБЛЕТКИ (Абіратерон 250 мг) та 360 000 таблеток АБІРОН (Абіратерон 250 мг) (номер оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2024-11-12-008976-a) - на загальну суму вартості товару 22 199 805,31 грн (відповідає специфікації), а замовник зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

4. За умовами пунктів 2.1 та 2.2 договору поставка продукції здійснюється відповідно до Інкотермс 2020. Поставка продукції здійснюється на умовах DDP - склад замовника (Київ чи Київська область, Україна).

5. Пунктом 2.4 договору визначено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної та/або акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору.

6. Відповідно до пункту 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають із цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

7. Пунктом 7.1 договору передбачено, що постачальник гарантує якість продукції, що постачається. Продукція, що постачається, повинна відповідати нормам і стандартам, законодавчо встановленим на території України, а також вимогам тендерної документації, цього договору та, зокрема, але не виключно, наступним критеріям: діючим офіційним стандартам, встановленим законодавством України та відповідними державними органами (у тому числі МОЗ України). Зокрема, але не виключно, це означає відповідність умов виробництва продукції вимогам до виробництва продукції в Україні, бути належним чином зареєстрована в Україні та мати реєстраційні посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн), сертифікати якості та подібні документи, які дають змогу використовувати продукцію в Україні впродовж усього терміну придатності продукції; додатковим вимогам, зазначеним у специфікації; будь-яким іншим вимогам до якості продукції, які містяться у цьому договорі та відповідній заявці на поставку продукції.

8. У підпункті 8.3.1 договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього договору з постачальника, крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) % від загальної ціни договору, вказаної в специфікації (додаток № 1). При цьому в позові позивач зазначив, що штраф складає 20 % від вартості непоставленої (неприйнятої) продукції, проте розрахунок штрафних санкцій здійснено саме з урахуванням вказаної в специфікації ціни договору (22 199 805,31 х 20 % = 4 439 961,06).

9. Пунктом 6 додатка № 1 до договору (специфікації) унормовано, що відповідно до пункту 10.1 договору останній діє до 20.04.2025 включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції, - до повного виконання.

10. Згідно з наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції від 23.12.2024 № 8886 позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 22 199 805,31 грн.

11. 20.12.2024 виробник товару, який передбачений умовами договору (МСН ЛАБОРАТОРІС ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД, Індія), звернувся до МОЗ України із заявою про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу. 13.02.2025 Державним експертним центром МОЗ України надано висновок, в якому ухвалено рекомендувати відповідний лікарський засіб до державної реєстрації в Україні.

12. 24.02.2025 оформлено реєстраційне посвідчення UA/20788/01/01 на лікарський засіб, що поставлений відповідачем позивачу на підставі договору.

13. Листом від 27.02.2025 № 175 ТОВ "Діатом" направило ДП "Медичні закупівлі України" копію реєстраційного посвідчення UA/20788/01/01.

14. Відповідно до видаткових накладних від 16.04.2025 № 509 та від 23.04.2025 № 559 відповідач передав, а позивач прийняв товар на підставі договору на загальну суму 22 184 371,63 грн.

15. ДП "Медичні закупівлі України" звернулося до ТОВ "Діатом" із претензією від 06.05.2025 № 05/1866-05/2025, в якій просило відповідача сплатити, зокрема, штраф у розмірі 4 439 961,06 грн з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання із надання сканованої копії реєстраційного посвідчення. Позивач у претензії вказав, що визначений підпунктом 7.1.1 договору 60-денний строк для надання сканованої копії реєстраційного посвідчення сплив 14.02.2025.

16. Зазначена претензія у частині заявлених 4 439 961,06 грн штрафу залишена відповідачем без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. 28.08.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025, про відмову у задоволенні позову.

18. Суди дійшли висновку, що отримання відповідачем реєстраційного посвідчення UA/20788/01/01, яке оформлено 24.02.2025, відбулось 27.02.2025, хоча заявка на реєстрацію лікарського засобу була зареєстрована ще 20.12.2024. Тобто саме реєстраційне посвідчення було оформлено вже після закінчення строку, встановленого підпунктом 7.1.1 договору для його надання позивачу.

19. При цьому суди встановили, що процедура розгляду відповідної заявки на реєстрацію лікарського засобу та саме оформлення реєстраційного посвідчення не залежить від будь-яких дій відповідача, а здійснюється МОЗ України згідно із механізмом проведення державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, застосування яких в Україні допускається тільки після такої реєстрації, що передбачено Порядком державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 № 376.

20. Суди дійшли висновку про відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов`язання за договором, що згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дає підстави для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій, заявлених у цій справі.

Короткий зміст касаційної скарги

21. 16.02.2026 ДП "Медичні закупівлі України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

22. Підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

23. Узагальнено доводи касаційної скарги полягають у наступному:

- суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили, які дії були вчинені відповідачем на пришвидшення отримання необхідного реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, що є предметом державного контракту. Адже від моменту укладення договору до фактичного отримання посвідчення відповідач не вчинив жодних дій для пришвидшення процесу, не направляв запитів та не виявляв зацікавленості у стані реєстрації. Така пасивна поведінка відповідача повинна була трактуватися судом першої та апеляційної інстанцій на користь скаржника, що не було зроблено судами;

- суди неправильно застосували статті 7, 9, абзац другий статті 17, статтю 27 Закону України "Про лікарські засоби"; пункти 5, 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну"; підпункт 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затверджений наказом МОЗ України від 26.08.2005 № 426 (далі - Порядок № 426);

- суди не дослідили та не поклали в основу рішення обставини, що мали об`єктивне значення для правильного вирішення справи, а саме: не врахували специфікацію від 16.12.2024 № 1 до договору від 16.12.2024 № 09/605-12/2024 (додаток до позовної заяви № 4, сторінки 57- 60), зі змісту якої вбачається, що закупівля проводилася за напрямами профілактики, діагностики та лікування "Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати", тому лікарський препарат, що є предметом договору, має значне суспільне значення;

- суди не взяли до уваги, що у разі задоволення позову відповідач у справі має можливість звернутися у порядку регресу з претензією / вимогою про відшкодування отриманих збитків, що відбулися з вини постачальника відповідача. Вказане свідчить, що в разі задоволення позову відповідач мав можливість уникнути для себе значних фінансових втрат шляхом звернення до свого контрагента на відшкодування завданої ним шкоди.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Позиція Верховного Суду

25. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу з огляду на несвоєчасне виконання останнім визначеного договором зобов`язання щодо надання сканованої копії реєстраційного посвідчення.

26. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

27. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

28. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

29. За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

30. Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника.

31. Зі змісту наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

32. Тож для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за цих умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

33. Отже, неможливість виконання зобов`язання не має бути викликана обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

34. У подібних правовідносинах у справах про стягнення збитків, заподіяних несвоєчасною реєстрацією податкових накладних, Верховний Суд неодноразово наголошував, у тому числі в постановах Касаційного господарського суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21 та від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, що порушення державним (зокрема податковим) органом строків вчинення реєстраційних дій не звільняє контрагента за договором від відповідальності (санкцій) за порушення строків здійснення такої реєстрації перед своїм партнером.

35. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП "Медичні закупівлі України" (замовник) та ТОВ "Діатом" (постачальник) уклали договір від 16.12.2024 № 09/605-12/2024, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар (таблетки) загальною вартістю товару 22 199 805,31 грн (відповідає специфікації), а замовник зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

37. Відповідно до пункту 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

38. У підпункті 8.3.1 договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього договору з постачальника, крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від загальної ціни договору, вказаної в специфікації (додаток № 1).

39. Згідно з підпунктом 7.1.1 договору у разі, якщо на дату укладення цього договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов`язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення цього договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається МОЗ України для кожного виду продукції, що постачається.

40. У разі, якщо на дату укладення цього договору або на дату постачання продукції відсутній чинний документ, виданий Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, що підтверджує відповідність умов виробництва лікарських засобів вимогам до виробництва лікарських засобів в Україні, постачальник зобов`язаний на момент постачання надати копію чинного документа, виданого Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, що підтверджує відповідність умов виробництва лікарських засобів вимогам до виробництва лікарських засобів в Україні, або копію висновку про якість ввезеного в Україну лікарського засобу, а у випадках, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством, або якщо продукція постачається з-за кордону нерезидентом (окрім випадків визначених законодавством, обов`язкового надання документа, що підтверджує відповідність умов виробництва лікарських засобів чинним в Україні вимогам належної виробничої практики), мають бути надані копії чинних сертифікатів відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам GMP, видані компетентним органом Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Канади, Швейцарської Конфедерації, Нової Зеландії, Австралії, Японії, Ізраїля, держав - членів Європейського Союзу на виробничі дільниці, які є відповідальними за випуск (сертифікацію) серії готової продукції, яка постачається (буде постачатися) в Україну (підпункт 7.1.2 договору).

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дату укладення договору продукція не мала реєстраційного посвідчення в Україні.

42. Також суди встановили, що виробник продукції (МСН ЛАБОРАТОРІС ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД, Індія) своєчасно звернувся із заявою про реєстрацію до МОЗ України, а саме 20.12.2024, однак лише 24.02.2025 МОЗ України на підставі експертизи Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення №/20788/01/01 на лікарський засіб, що поставлений відповідачем позивачу на підставі договору.

43. Оскільки реєстраційне посвідчення було видано МОЗ України із затримкою, що вийшла за межі 60-денного строку, замовник нарахував постачальнику штраф у розмірі 20 % від ціни договору, посилаючись на порушення строку надання сканованої копії реєстраційного посвідчення.

44. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем виконано умови підпункту 7.1.1 договору із простроченням, оскільки відповідне реєстраційне посвідчення було надано позивачу пізніше ніж 14.02.2025, а саме 27.02.2025.

45. Разом із тим аналіз змісту підпункту 7.1.1 договору свідчить про те, що зазначений пункт містить два самостійні елементи: обов`язок постачальника зареєструвати продукцію в Україні та обов`язок надати замовнику скановану копію реєстраційного посвідчення не пізніше ніж протягом 60 календарних днів. Отже, 60-денний строк встановлено для підтвердження факту реєстрації шляхом надання відповідного реєстраційного посвідчення. При цьому формулювання "на підтвердження цього надати … скановану копію" вказує на обов`язок замовника надати відповідний наявний у нього документ, а не здійснення самої процедури державної реєстрації, що виконується уповноваженим органом у встановленому порядку.

46. Відповідно до статті 213 ЦК України при тлумаченні умов договору враховується буквальне значення слів і словосполучень, а також логічний зв`язок між окремими умовами договору. Звідси, мета пункту 7.1.1 полягає в отриманні від постачальника підтвердження факту реєстрації, а не у встановленні строку для проведення самої реєстраційної процедури, що регламентується Порядком державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 року № 376 (далі - Порядок № 376) та Порядком № 426.

47. Окремо слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про лікарські засоби" та Порядку № 376, заяву про реєстрацію подає заявник. При цьому законодавство не встановлює вимог щодо того, хто саме може виступати заявником. Однак на практиці заявником є виробник або його уповноважений представник, оскільки саме виробник володіє необхідною технічною документацією, реєстраційним досьє на лікарський засіб та несе відповідальність за відповідність продукції встановленим вимогам.

48. У цьому випадку заявником виступав виробник, який своєчасно звернувся до МОЗ України із відповідною заявою, а відповідач листом від 27.02.2025 № 175 направив ДП "Медичні закупівлі України" копію реєстраційного посвідчення UA/20788/01/01 на лікарський засіб, зареєстрованого 24.02.2025.

49. Таким чином, за наведених обставин не доведено неналежне виконання постачальником визначеного договором обов`язку.

50. З урахуванням викладеного нарахування штрафу у розмірі 20 % від ціни договору є необґрунтованим, оскільки згідно з умовами договору (підпункт 7.1.1) 60-денний строк встановлено виключно для надання документа на підтвердження здійсненої реєстрації, а не для проведення самої реєстраційної процедури; позивачем не наведено доводів щодо неналежного виконання постачальником обов`язку з реєстрації продукції.

51. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте з інших мотивів щодо правових підстав такої відмови, обґрунтовуючи відсутністю вини постачальника.

52. Оскільки за умовами підпункту 7.1.1 договору 60-денний строк встановлено для надання документа на підтвердження вже здійсненої реєстрації, замовником не доведено неналежного виконання постачальником обов`язку з реєстрації продукції, а пропуск строку надання посвідчення є виключно наслідком затримки його видачі МОЗ України, колегія суддів вважає, що підстави для застосування положень статті 614 ЦК України у спірних правовідносинах є необґрунтованими.

53. Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували обставин відсутності з боку відповідача як постачальника будь-яких дій для пришвидшення процесу отримання реєстраційного посвідчення, що мало б трактуватися судом на користь скаржника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що суб`єктом звернення для державної реєстрації лікарського засобу виступав безпосередньо його виробник. Законодавчо визначений порядок реєстрації покладає основний обсяг прав, обов`язків та відповідальності за формування реєстраційного досьє, надання належних сертифікатів якості та комунікацію з уповноваженими державними органами саме на заявника, яким у цьому випадку є виробник (або його уповноважений представник), а не на постачальника. Оскільки постачальник не є заявником щодо реєстрації лікарського засобу, він позбавлений правових підстав та процесуальних інструментів для безпосереднього впливу на хід, строки чи пришвидшення розгляду документів реєстраційним органом. Отже, посилання скаржника на пасивну поведінку відповідача як на ознаку неналежного виконання зобов`язань є безпідставним.

54. Підставою для оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 7, 9, абзац другий статті 17, статтю 27 Закону України "Про лікарські засоби"; пункти 5, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну"; підпункт 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 426.

55. Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питання застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин і підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

56. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (пункт 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).

57. Отже, формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права можливе лише у тому випадку, коли відповідна норма матеріального права регулює спірні правовідносини і підлягає застосуванню судами під час вирішення спору.

58. Натомість скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених ним норм права (статті 7, 9, абзац другий статті 17, стаття 27 Закону України "Про лікарські засоби"; пункти 5, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 № 902 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну"; підпункт 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 426 в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень.

59. Наведені скаржником норми права регулюють питання державної реєстрації, експертизи матеріалів та державного контролю якості лікарських засобів з метою забезпечення їх безпеки та ефективності. Оскільки сам факт належної реєстрації продукції та її якості скаржником не оспорюється, строк надання сканованої копії реєстраційного посвідчення, який підтверджує реєстрацію лікарського засобу, не може свідчити про порушення судами зазначених норм матеріального права, а стосується оцінки поданих сторонами доказів.

60. Оскільки суди встановили наявність державної реєстрації продукції та виконання постачальником своїх зобов`язань в цій частині, прагнення скаржника змістити акцент зі змісту (наявності реєстрації ліків) на форму (строк надання сканованої копії) свідчить про його незгоду з оцінкою доказів, що, за наведених обставин, не може слугувати підставою для формування правового висновку Верховним Судом. Тому посилання скаржника на відсутність та у зв`язку з цим, необхідність формування висновку Верховним Судом є суто декларативним.

61. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у позові, але з інших підстав. Тому мотивувальні частини цих судових рішень слід змінити, виклавши їх у редакції цієї постанови, а резолютивні частини - залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

63. Згідно зі статтею 311 цього Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

64. За наведених обставин колегія суддів, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін. Із цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

65. З огляду на висновок про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/7984/25 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач