Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №920/1061/23(920/843/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 920/1061/23(920/843/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026

у справі № 920/1061/23(920/843/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до Фізичної особи-підприємця Суховія Олександра Володимировича

про стягнення 28 406,53 грн

в межах справи № 920/1061/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" .

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/1061/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", позивач) в межах справи про банкрутство звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця Суховія Олександра Володимировича (далі - ФОП Суховій О.В., відповідач) про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період надання послуги з 01.11.2021 по 31.03.2025 в сумі 22 724,46 грн, інфляційних втрат коштів в сумі 5 017,46 грн, 3% річних в сумі 664,61 грн, всього на загальну суму 28406,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 15.10.2006 забезпечує тепловою енергією на опалення підприємств, установ, організацій та населення у м.Шостка, у тому числі для багатоквартирного будинку №19 по вул. Героїв Шосткинщини (колишня назва - вул. Марата) в м.Шостка, у якій проводить свою діяльність відповідач, який є власником нежитлового приміщення (магазину промислових товарів), однак відповідач за період листопада 2021 року по березень 2025 року не оплачує позивачу надану ним послугу з постачання теплової енергії, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Фактичні обставини справи

З 15.10.2006 ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради №226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Рішеннями виконавчого комітету Шосткінської міської ради №298 від 20.10.2021, №340 від 19.11.2021, №311 від 18.10.2023, №317 від 18.10.2024 були встановлені тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання по ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" для різних категорій споживачів - населення, бюджетні установи, релігійні організації та інші споживачі.

Відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №120 позивачем приймались накази "Щодо перерахунку вартості теплової енергії" - №379 від 29.11.2021, №36 від 27.01.2022, №63 від 28.02.2022, №77 від 30.03.2022, №98 від 19.04.2022, №271 від 30.11.2022, №249 від 31.10.2023, №276 від 29.11.2023, №297 від 19.12.2023, №50 від 26.01.2024, №71 від 26.02.2024, №86 від 26.03.2024, №223 від 30.10.2024, №257 від 27.11.2024, №281 від 20.12.2024, №18 від 21.01.2025, №38 від 20.02.2025, №69 від 24.03.2025, яким у відповідних місяцях здійснювався перерахунок вартості теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії інші споживачі.

Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно Суховій Олександр Володимировича є власником об`єкта нерухомого майна - магазину промислових товарів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 17.06.2008.

У довідці КП "Шосткинське міськрайонне Бюро технічної інвентаризації" від 26.11.2024 №2267 зазначено, що право власності на магазин промислових товарів по АДРЕСА_2 м.Шостка, зареєстроване в кн. 79 р. 7623 ел.р. 14433201, загальна площа 51,6 кв.м, за Суховієм Олександром Володимировичем на підставі свідоцтва про право власності, виданого Шосткинською міською радою 11.04.2006р. та частина договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сидоровою А.В. 10.06.2008р. р.2080.

Розпорядженням голови Сумської ОДА (ОВА) №379-ОД "Про перейменування об`єктів топонімії у Сумській області" від 26.07.2024 АДРЕСА_1 у місті Шостка була перейменована на вулицю Героїв Шосткивщини.

Позивач вказує, що в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 років надавав послугу з постачання теплової енергії, у тому числі для багатоквартирного будинку № 19 по вулиці Героїв Шосткивщини (Марата), в якому знаходиться належне відповідачу нежитлове приміщення (магазин промислових товарів).

На підтвердження надано акти перевірки системи опалення після подачі теплоносія від 10.11.2021, від 25.10.2021, від 02.11.2022, від 27.10.2023, від 24.10.2024, акти приймання теплоносія на опалювальний об`єкт від 23.10.2021, від 23.10.2021, від 31.10.2022, від 27.10.2023, від 23.10.2024, покази теплового лічильника по об`єкту - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (Героїв Шосткивщини після перейменування) (1й ввід та 2й ввід) за період з листопада 2021 року по березень 2025 року (включно).

Вказані акти та покази теплових лічильників підписані представниками теплопостачальної організації (ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт") та управляючої компанії (КП ПВО "Енергія").

Позивачем надані акти огляду вимірювального комплексу обліку теплової енергії від 04.11.2021, від 02.03.2023, від 02.11.2023 та акт готовності вузла обліку теплової енергії до початку опалювального сезону від 01.09.2023, які підписані представниками позивача та управляючої компанії.

Позивачем надані помісячні розрахунки заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2025 року, з яких вбачається, що нарахування за теплову енергію позивачем для відповідача здійснювалось: за місця загального користування, функціонування та за абонентське обслуговування (за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року), за споживання теплової енергії для загальнобудинкових потреб та абонентське обслуговування (з листопада 2022 року) та лише за абонентське обслуговування (у міжопалювальний період).

Всі вказані розрахунки містять посилання на споживача - Суховій Олександр Володимирович, за адресою: АДРЕСА_1, договір №780 від 01.10.2021.

Оскільки, згідно наданих суду доказів, АДРЕСА_1 була перейменована на АДРЕСА_1 26.07.2024, то розрахунки були сформовані після дати перейменування .

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що приміщення, де він займається торгівлею, повністю від`єднано від загальнобудинкової системи теплопостачання, тому він не отримував теплової енергії від позивача і договору з ним не укладав. Також відповідач зазначає, що з документів (рахунків і актів), які раніше він отримував від позивача, вбачається, що заборгованість за начебто надані послуги суттєво менше ніж та, яку стягнув суд.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем надані копії акта звірки взаєморозрахунків від 30.04.2024, копії рахунку №780 від 31.12.2024, копії рахунку №780 від 30.04.2025.

Згідно акта звірки взаєморозрахунків від 30.04.2024, який підписаний лише позивачем, заборгованість відповідача станом на 30.04.2024 становить 4187,90 грн, у тому числі теплова енергія 3930,46 грн та абонентська плата 257,44 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Суховія О.В. на користь ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 22 724,46 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.03.2025, 5017,46 грн інфляційних втрат коштів, 664,61грн - 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив з обставин виконання позивачем своїх зобов`язань з надання відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з 01.11.2021 до 30.03.2025 та неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати таких послуг.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Суховій О.В. подав апеляційну скаргу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 апеляційну скаргу Суховія О.В. задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 06.08.2025. У позові відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в дохід Державного бюджету України 4 542 грн 00 коп. (судового збору за подання апеляційної скарги.

За результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення прийняте з невідповідністю висновків встановленим обставинам.

Постанову мотивовано доведеністю факту відсутності приладів опалення в місцях загального користування будинку, при невстановлені факту їх наявності за проектом на будинок чи самовільного демонтажу та відсутності доказів щодо технічних характеристик будинку, при відсутності заперечень відповідачів з даного приводу; недоведеністю та необґрунтованістю наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки за наявними у матеріалах справи доказами неможливо встановити факт надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії за спірний період у заявленому позивачем обсязі на заявлену суму, та, відповідно отримання цих послуг відповідачем.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 06.08.2025.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, на обґрунтування якої вказує про відсутність правового висновку щодо обов`язковості застосування пункту 8 розділу IV Методики № 315 судами при перевірці правильності нарахування та розподілу обсягів теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень багатоквартирного будинку і порядку розподілу обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення у разі відсутності приладів опалення в окремих місцях загального користування та допоміжних приміщеннях; допустимості відмови у стягненні заборгованості без застосування норми матеріального права, виключно з мотивів суб`єктивної оцінки доказів.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосувавши норми матеріального права, які підлягали обов`язковому застосуванню, а саме пункт 8 розділу IV Методики № 315, у системному взаємозв`язку з іншими нормами права, а саме: з пунктами 5, 6, 7 розділу IV Методики № 315, замінив правове регулювання власним внутрішнім переконанням щодо доказів.

Покладання апеляційним судом на позивача обов`язку доводити технічні характеристики багатоквартирного будинку та елементів внутрішньобудинкової системи опалення, які відповідно до законодавства не перебувають у віданні теплопостачальної організації, свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про житлово- комунальні послуги", Правил № 830 та Методики № 315.

Доводи інших учасників справи

Суховій О.В. у поданому відзиві заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити в силі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення в межах справи про банкрутство спору за позовом про стягнення на користь позивача (боржника в справі про банкрутство) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних у цій справі судових рішень, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.

За загальним правилом, встановленим статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Водночас статтею 634 ЦК України передбачено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зокрема, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 названого Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом частини шостої статті 19 та статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. До основних обов`язків споживача теплової енергії, зокрема, віднесено додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

В частині четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону (стаття 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (пункт 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 внесені зміни до постанови від 21.08.2019 №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Правила), якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина 1). Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (частина 2).

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

За встановленими у цій справі обставинами, текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії (Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії) 01.10.2021 розміщено на офіційному веб-сайті позивача та на офіційному веб-сайті Шосткинської міської ради.

Договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

Суди встановили, що позивач забезпечує тепловою енергією на опалення, зокрема, і багатоквартирний будинок № 19 по вулиці Героїв Шосткинщини в місті Шостка.

У зазначеному вище багатоквартирному будинку проводить свою діяльність фізична особа-підприємець Суховій Олександр Володимирович, який є власником нежитлового приміщення, а саме: магазину промислових товарів, загальною площею 51,6 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки нежитлове приміщення, власником якого є Суховій О.В., є частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 є укладеним у силу вимог частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наголошував на тому, що належне йому приміщення не підключене до системи централізованого опалення будинку. Позивач не подав доказів на спростування вказаних доводів.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях правомірно зазначили про те, що відключення нежитлового приміщення відповідачки, розташованого в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє її від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ними площі.

Поміж тим, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 14 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).

В частині 3 розділу III Методики розподілу визначено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях.

З огляду на правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги визначеної якості у замовника не виникає обов`язку з її оплати. Також для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення спірної заборгованості, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість наданого позивачем розрахунку, недоведеність факту надання відповідачу в спірний період послуг належної якості з постачання теплової енергії у заявленому обсязі на заявлену суму, а також неможливість перевірки правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

Наведені висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на тому, що за наявними у матеріалах справи доказами неможливо встановити, чи було передбачено проектом на будинок встановлення приладів опалення у місцях загального користування, чи вони були демонтовані, відсутні докази щодо технічних характеристик будинку (зокрема щодо кількості поверхів, наявності чи відсутності вертикальних стояків системи централізованого опалення будинку саме у місцях загального користування тощо), що не було враховано судом першої інстанції.

При цьому господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що у будинку стоять два окремих лічильника (на 1-3 під`їзди та на 4-6 під`їзди), проте з матеріалів справи неможливо встановити фактичне місцерозташування належного відповідачу магазину промислових товарів, його характеристики (вбудований, прибудований чи вбудовано-прибудований, якщо вбудований, то в якому під`їзді), наявність чи відсутність централізованого опалення у вказаному магазині, наявність чи відсутність транзитних трубопроводів та їх ізольованість тощо, тобто неможливо встановити факт надання позивачем відповідачу послуг.

Верховний Суд вважає наведені висновки апеляційного господарського суду недостатньо обґрунтованими з огляду на таке.

Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові слушно послався на положення частини 3 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та необхідність з`ясування обставин щодо повноти та якості надання спірної послуги її виконавцем.

Водночас під час розгляду цієї справи апеляційний суд залишив поза увагою, що згідно з положеннями частини 4 статті 16, частини 3 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктів 5, 14, 15 Правил на виконавця послуги покладено обов`язок доказування того, що якість наданої ним послуги відповідала встановленим вимогам саме в точці обліку такої послуги - за індивідуальним договором на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Тоді як обов`язок щодо забезпечення готовності внутрішньобудинкових систем до надання комунальних послуг, до експлуатації в осінньо-зимовий період, усунення неполадок за загальним правилом покладено на власників відповідного будинку (співвласників багатоквартирного будинку) та/або уповноважений ними відповідно до закону або договору управитель.

Тобто виконавець послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором (який не передбачає обслуговування внутрішньобудинкових систем) не несе відповідальність за її ненадання / надання не в повному обсязі / невідповідної якості в тому разі, якщо це зумовлено саме неналежною підготовкою внутрішньобудинкових систем багатоквартиного будинку, зокрема, через демонтаж і невідновлення виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком приладів опалення в місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, якщо їх встановлення було передбачено проектом на будівлю / будинок тощо.

Колегія суддів враховує, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі / будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення врегульовано розділом IV Методики розподілу згідно з наведеними в ній формулами, які застосовуються залежно від конкретних обставин, зокрема, наявності / відсутності проекту на будівлю / будинок, результатів енергоаудиту, даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах тощо.

Зокрема, в разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту, для визначення обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення, враховується загальна площа місць загального користування та допоміжних приміщень незалежно від наявності опалювальних приладів. У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень тощо, зазначений обсяг теплової енергії може бути визначений спрощено: як відповідна частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі / будинку, розмір якої залежить від поверховості будівлі / будинку. Визначений таким чином обсяг теплоенергії повинен бути додатково скорегований з урахуванням площі приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі / будинку (пункти 7, 8, 9 розділу IV Методики розподілу).

Тобто, у правовідносинах щодо відшкодування власником квартири, відключеної від системи централізованого опалення, частини обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, відсутність проектної документації на будинок або окремих відомостей щодо площ місць загального користування сама по собі не виключає застосування передбаченого Методикою розподілу способу визначення відповідного обсягу теплової енергії, якщо для цього наявні передбачені Методикою розподілу умови. Водночас правильність застосування такого способу та використаних у розрахунку показників підлягає перевірці судом з урахуванням усіх наданих сторонами доказів і стандарту доказування, визначеного процесуальним законом.

Проте під час вирішення спору в цій справі господарський суд апеляційної інстанції не дослідив надані учасниками справи докази (перелічені у рішенні та постанові свідоцтво, акти, показання теплового лічильника тощо) з точки зору підтвердження ними факту надання позивачем відповідної послуги та відповідності її якості у спірний період в точці обліку будинку конкретним вимогам, передбаченим законодавством і договором, у тому числі з урахуванням вимог щодо перевірки якості надання послуги з постачання теплової енергії, передбачених Порядком проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1145 від 27.12.2018.

Зокрема, зазначивши про неможливість перевірки правильності розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем згідно з положеннями пунктів 8, 9 розділу IV Методики розподілу, господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не навів мотивованих сумнівів, зокрема, щодо обґрунтованості застосування позивачем саме зазначених пунктів Методики розподілу, правильності визначення певного показника, передбаченого відповідною формулою тощо.

У цьому контексті апеляційний господарський суд послався на відсутність доказів щодо технічних характеристик будинку, зокрема, щодо кількості поверхів, наявності чи відсутності вертикальних стояків системи централізованого опалення будинку саме у місцях загального користування тощо, однак не з`ясував, з яких даних виходив позивач за змістом наданого розрахунку, та чи заперечує відповідач саме проти такого розрахунку, надаючи певні докази.

Адже, як стверджує у своїх запереченнях відповідач, з документів (рахунків і актів), які раніше він отримував від позивача, вбачається, що заборгованість за начебто надані послуги суттєво менше ніж та, яку стягнув суд першої інстанції.

Тобто, господарський суд апеляційної інстанції не здійснив належну оцінку зазначених обставин з огляду на дослідження доказів, наданих обома учасниками справи, в їх сукупності та взаємозв`язку з урахуванням стандарту доказування вірогідності доказів, передбаченого статтею 79 ГПК України.

З огляду на викладене слід погодитися з доводами позивача, що господарський суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку наданих ним розрахунків через призму положень розділу IV Методики розподілу, яка передбачає спрощений метод розрахунку, не встановив невідповідність певних елементів розрахунку вимогам Методики розподілу та не навів правового обґрунтування, яке б спростовувало здійснений позивачем розподіл обсягів теплової енергії.

Отже, господарський суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог статей 74, 79, 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи.

Щодо касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Разом з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи порушив норми процесуального права, а саме, не перевірив аргументи учасників цієї справи щодо обставин, які мають ключове значення для правильного вирішення спору між сторонами, а саме стосовно отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії за спірний період та якості цих послуг, як передумови для здійснення оплати, а також правильності та обґрунтованості наданих позивачем розрахунків споживання теплової енергії, відповідно до яких здійснено відповідні нарахування, колегія суддів не має процесуальної можливості викласти відповідний правовий висновок щодо застосування пункту 8 розділу IV Методики № 315 у системному взаємозв`язку з іншими нормами права, а саме: з пунктами 5, 6, 7 розділу IV Методики № 315.

Відтак, враховуючи, що оскаржувана у цій справі постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення з огляду на відсутність належної правової оцінки (із наведенням у мотивувальній частині мотивів прийняття до уваги або відхилення) наданим позивачем до матеріалів справи доказам, якими він доводить обставини надання відповідачу відповідної послуги, та наданим відповідачем доказам на спростування факту отримання цієї послуги, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого в межах заявлених позовних вимог, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в особі керуючого санацією Шаматріна Євгена Миколайовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі №920/1061/23(920/843/25) скасувати.

3. Справу № 920/1061/23(920/843/25) передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий К. Огороднік

Судді С. Жуков

В. Картере