Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №902/610/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Справа № 902/610/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Толдіна І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі №902/610/26, постановлену суддею Шамшуріною М. В., повна ухвала складена 18.05.26р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм"

до Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс"

про стягнення 114 383,69 гривень

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" з позовною заявою до Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" про стягнення 114 383,69 грн. Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" № б/н від 06.05.2026 (вх.№ 01-30/4544/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову у справі №902/610/26 задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс", які знаходяться на банківських рахунках Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" та на майно, яке належить Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс" у межах ціни позову у сумі 114 383,69 гривень та судового збору у сумі 2 662,40 гривень.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. Приватне підприємство "Інженерно-виробничий центр "Озолс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.05.2026 у справі №902/610/26 про забезпечення позову. Постановити нову ухвалу, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “БК БУДТАЙМ” у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/610/26 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.26 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі №902/610/26, матеріали оскарження ухвали господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. витребувано з господарського суду Вінницької області.

05.06.26 матеріали оскарження ухвали від 14.05.26р. у справі №902/610/26 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.26 р. розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду на 25.06.26 р. о 10:00 год.

17.06.2026 р. до апеляційного господарського суду надійшла заява від представника Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 р. заяву представника Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/610/26 - задоволено.

З відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що суддя - учасник колегії Маціщук А.В. тимчасово непрацездатна у період з 22.06.2026 по 29.06.2026 включно.

Враховуючи, що ухвалою від 28.05.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі №902/610/26, відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України тридцятиденний строк розгляду апеляційної скарги спливає 29.06.2026 р..

Розпорядженням керівника апарату №01-05/510 від 23.06.2026р. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/610/26.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №902/610/26 у складі: головуюча суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі №902/610/26 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є..

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник апелянта підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі №902/610/26 скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “БК БУДТАЙМ” у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судове засідання 25.06.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" не прибув хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст ухвали суду першої інстанції.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову у справі № 902/610/26, суд першої інстанції виходив із того, що у випадку, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим, що підтверджується аналогічним висновком Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі №910/1/21.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Приватне підприємство "Інженерно-виробничий центр "Озолс" вказує на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу існування реального ризику невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

У матеріалах справи відсутні докази: припинення діяльності Відповідача; ліквідації підприємства; неплатоспроможності Відповідача; виведення активів; відчуження майна; вчинення дій щодо приховування майна; виведення коштів з рахунків; наявності виконавчих проваджень; вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення.

Як вбачається із заяви Позивача про забезпечення позову, Позивач фактично не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про існування реального ризику невиконання можливого судового рішення.

Зокрема, у заяві про забезпечення позову Позивач обмежився лише загальними твердженнями про те, що Відповідач «протягом 4-х років ухиляється від виконання своїх обов`язків», «не реагує на претензії» та що невжиття заходів забезпечення позову «може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду». Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження ризику відчуження майна, виведення активів, припинення діяльності підприємства, неплатоспроможності або вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення, Позивачем надано не було.

Суд першої інстанції не врахував реальну спірність правовідносин між сторонами та фактично вирішив питання забезпечення позову виключно на підставі доводів Позивача без можливості врахування заперечень Відповідача. При цьому на момент постановлення оскаржуваної ухвали судом не було забезпечено дотримання принципу змагальності сторін та рівності учасників процесу, оскільки Відповідач був фактично позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення щодо заяви про забезпечення позову.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки співмірності застосованих заходів забезпечення позову. Фактично застосовані судом заходи забезпечення позову є надмірними та такими, що порушують баланс інтересів сторін.

На даний час арешт грошових коштів уже фактично застосований до Відповідача та обмежує здійснення господарської діяльності підприємства.

Крім того, у межах виконавчого провадження державним виконавцем винесено окремі постанови про арешт коштів, майна та транспортних засобів Відповідача, що додатково підтверджує надмірність застосованих заходів забезпечення позову та непропорційність втручання у господарську діяльність підприємства.

При цьому сам по собі факт формального збереження права користування майном не свідчить про відсутність негативних наслідків для господарської діяльності підприємства, оскільки арешт коштів та майна безпосередньо впливає на можливість здійснення поточних розрахунків та виконання договірних зобов`язань, а також негативно впливає на ділову репутацію підприємства перед контрагентами та банківськими установами. Арешт коштів у сукупності з арештом основних засобів господарської діяльності може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та погіршення майнового стану сторони, що порушує баланс інтересів сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" не скористалось своїм процесуальним правом та не подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс".

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс", в якому просить стягнути за договором на поставку та монтаж дверей № 25/01-22 від 25.01.2022 року 62 825,00 гривень попередньої оплати, 9 455,00 гривень штрафу у розмірі 10% від суми договору, 34 352,98 гривень інфляційних втрат та 7 750,71 гривень 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.05.2026 постановив позовну заяву № б/н від 06.05.2026р. Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

Разом із позовною заявою 06.05.2026 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 06.05.2026 про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" № б/н від 06.05.2026 про забезпечення позову у справі № 902/610/26 призначено до розгляду у судовому засіданні 14.05.2025 року об 11:00 год.

12.05.2026 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про усунення недоліків №1205/26 від 12.05.2026 (вх. № 01-30/4810/26 від 12.05.2026) з додатками.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.05.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/610/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.06.2026 року о 10:00 год.

13.05.2026 до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла заява №1205/26/1 від 13.05.2026 про розгляд заяви за відсутності представника позивача. У вказаній заяві позивач зазначив, що заяву про забезпечення позову підтримує у повному обсязі.

На визначену судом дату у судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронних листів.

В заяві про забезпечення позову № б/н від 06.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" посилається на те, що ТОВ "БК Будтайм" звернулось до Господарського суду Вінницькій області з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 114 383,69 гривень у зв`язку із тривалим невиконанням відповідачем зобов`язань за договором на поставку та монтаж дверей № 25/01-22 від 25.01.2022 року.

Позивач зазначив, що на виконання умов укладеного договору здійснив передоплату на банківський рахунок ПП "ІВЦ "Озолс" за договором поставки та монтажу дверей у 2022 році; натомість ПП "ІВЦ "Озолс" порушуючи вимоги статті 712 ЦК України, протягом 4-х років ухиляється від виконання своїх обов`язків передбачених поговором поставки, не реагує на претензії, що були заявлені до підприємства позивачем та не повертає отриману суму передоплати.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать ПП "ІВЦ "Озолс" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З урахуванням наведеного, позивач просив накласти арешт на грошові кошти та майно які належать Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс" (код ЄДРПОУ 34765974) у розмірі ціни позову – 114 383,69 гривень та понесених витрат на сплату судового збору – 2 662,40 гривень.

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" № б/н від 06.05.2026 (вх. № 01-30/4544/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову у справі № 902/610/26 задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс", які знаходяться на банківських рахунках Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" та на майно, яке належить Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс" у межах ціни позову у сумі 114 383,69 гривень та судового збору у сумі 2 662,40 гривень.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у Справі "Пантелеєнко проти України" (заява №11901/02) наголошує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у Справі "Доран проти Ірландії" (заява №2214/04), було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини від 17 липня 2008 року у Справі "Каіч та інші проти Хорватії" (заява №50389/99) вбачається висновок, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.3. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. 4. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд не погоджується із прийнятою судом першої інстанції ухвалою, зазначаючи при цьому наступне.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п.8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Апеляційним господарським судом встановлено, що предметом позову в цій справі є грошова вимога.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник посилався лише на те, що ПП «ІВЦ «ОЗОЛС», порушуючи вимоги ст. 712 ЦК України, протягом 4-х років ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених поговором поставки, не реагує на Претензії, що були заявлені до підприємства .

Втім, апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду є передчасними, виходячи з такого.

Зі змісту заяви позивача про забезпечення позову, апеляційний господарський суд встановив, що в ній відсутні посилання на конкретні обставини із посиланням на докази, які підтверджують вчинення відповідачем будь-яких дій щодо розпорядження своїм майном чи закриттям рахунків.

До заяви позивачем теж не було додано жодних доказів, на підтвердження обставин, викладених у заяві.

У матеріалах оскарження ухвали відсутні докази: припинення діяльності Відповідача; ліквідації підприємства; неплатоспроможності Відповідача; виведення активів; відчуження майна; вчинення дій щодо приховування майна; виведення коштів з рахунків; наявності виконавчих проваджень; вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення.

Отже, фактично всі доводи заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, базуються на його припущеннях, не підкріплені жодними доказами у справі.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. В даному випадку, як встановлено апеляційним судом, позивачем не було належним чином обґрунтовано наявності підстав та обставин, за яких можливе вжиття заходів забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2025 року у справі №910/6025/25).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на той факт, що суд першої інстанції, накладаючи арешт на майно відповідача, що належить відповідачу у межах повної суми позову 114 383,69, не врахував вимоги і щодо співмірності заходів забезпечення позову заявленим вимогам.

Так, судом одночасно було накладено арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Інженерно-виробничий центр "Озолс", які знаходяться на банківських рахунках Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" та одночасно на майно, що належать відповідачу, у межах заявленої суми позову. Однак, у випадку наявності підстав для цього, арешт майна міг бути застосований лише у межах суми, достатньої для можливого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між ціною позову та сумою арештованих грошових коштів.

В даному випадку накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, земельні ділянки, які можуть бути наявні у відповідача, у межах усієї суми позову за наявності арешту грошових коштів призводить до фактичного подвійного забезпечення однієї й тієї самої вимоги, що суперечить принципу співмірності заходів забезпечення позову.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, в якій зокрема, висновувано, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; а умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву та вказуючи про наявність підстав для забезпечення позову, у порушення статей 86, 210, 136,137, 237 Господарського процесуального кодексу України, не зазначив і не дослідив обґрунтованості заяви про забезпечення позову з урахуванням співмірності, адекватності та збалансованості, а відтак, не встановив тих обставин, з якими пов`язаний ризик незабезпечення ефективного захисту порушених цих прав, що може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, як одне з чотирьох ключових питань, які суд обов`язково вирішує при забезпеченні позову.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне окремо зазначити, що зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач обмежився загальними посиланнями на можливість відповідача розпорядитися належними йому грошовими коштами та майном, що саме по собі є властивістю будь-якого суб`єкта господарювання та не може автоматично свідчити про наявність ризику невиконання майбутнього судового рішення в даному випадку, виходячи з конкретних обставин даної справи.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, фактично ототожнив сам факт заявлення грошових вимог із наявністю ризику невиконання рішення, що не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22. Саме по собі припущення потенційної можливості відповідачів розпоряджатися коштами та майном та потенційної можливості ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову не є підставою вважати, що існують такі ризики. Причому, судова колегія ще раз акцентує увагу на тому, що не існує в даному випадку універсального підходу до вирішення судами подібних правовідносин, оскільки, дійсно в кожному конкретному випадку при оцінці судом наданих сторонами обґрунтувань щодо наявності або відсутності підстав для застосування судом цих примусових заходів можна робити висновок як про їх застосування, так і про відмову, виходячи з того, що насправді існує можливість ризику виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення позову про стягнення грошових коштів, виходячи з самої природи таких активів, але в даному випадку потреба в наведенні заявником належним чином обґрунтувань при визначених ним самостійно певних способів є законодавчо врегульованою та не є такою, що не відповідає правовим позиціям суду касаційної інстанції щодо розгляду подібних правовідносин у кожній конкретній справі, виходячи з предмету та підстави заявлених вимог та співмірності, збалансованості і адекватності саме тих заходів забезпечення, які задоволені судом.

Таким чином, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів існування реального, а не гіпотетичного ризику утруднення виконання судового рішення, порушенням заявником принципів адекватності, співмірності, можливим порушенням прав осіб, які не є учасниками справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають нормам чинного процесуального законодавства України, а тому підстави для їх застосування в даному випадку відсутні.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності конкретних фактичних обставин для забезпечення позову, до яких він дійшов з урахуванням дослідження поданих позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог, з урахуванням співмірності та необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на все майно та грошові кошти відповідача на всю суму позову, в оскаржуваному судовому рішенні відсутній.

Підтримуючи доводи апеляційної скарги, відповідач пояснив, що не має наміру вчиняти будь-які дії, які перешкодили б виконанню судового рішення. Навпаки, вживає заходів з метою вирішення господарського спору, що виник між ним та позивачем.

Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити, з мотивів викладених у цій постанові.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що місцевий господарський суд допустив порушення статей 136, 137 ГПК України та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" про забезпечення позову.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

За таких обставин, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" слід задовольнити, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі №902/610/26 скасувати та відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" про забезпечення позову.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись ст. ст.271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інженерно-виробничий центр "Озолс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.05.26р. у справі №902/610/26 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.05.2026 у справі №902/610/26 скасувати. Прийняти нове рішення.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будтайм" № б/н від 06.05.2026 (вх. №01-30/4544/26 від 06.05.2026) про забезпечення позову у справі №902/610/26 відмовити.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.05.2026 у справі №902/610/26 надіслати Господарському суду Вінницької області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "25" червня 2026 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.