Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №916/512/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/512/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод” – не з`явився

від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” – Кулаківський В.В. на підставі довіреності

від Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса – Дзиговська С.М., на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року про залишення позову без розгляду суддя першої інстанції Смелянець Г.Є. повний текст складено та підписано 04.05.2026

у справі №916/512/26

за позовом Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод”, м. Південне Одеської області

до відповідачів: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ

Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса

про визнання недійсними односторонніх правочинів

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У лютому 2026 року Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод”, м. Південне Одеської області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ та Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса, в якому просив визнати недійсним односторонній правочин Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ з відмови виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” від 03.07.2025 року №07/25, також визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса з відмови виконувати умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1, до якого позивач приєднався за заявою-приєднання від 01.01.2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору постачання електричної енергії від 03.07.2025 року №07/25 та договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №1, до якого позивач приєднався за заявою-приєднання від 01.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/512/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2026 року.

13.04.2026 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026 року учасників справи повідомлено про призначення підготовчого засідання на 29.04.2026 року із викликом учасників справи у підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року у справі №916/512/26 позов Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод”, м. Південне Одеської області до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ та Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м.Одеса про визнання недійсними односторонніх правочинів залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд, виходив з того, що позивач, якого суд викликав у підготовче засідання 29.04.2026 року, та якого про дату, час і місце цього підготовчого засідання було повідомлено належним чином, у підготовче судове засідання не з`явився, про причини свого нез`явлення суд не повідомив та заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року про залишення позову без розгляду у справі №916/512/26 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, за доводами апеляційної скарги зазначив, що матеріали справи містять докази повідомлення позивача про причини неявки у судове засідання 29.04.2026, тоді як попередньо призначене на 13.04.2026 підготовче засідання не відбулося через незалежні від учасників справи причини, а дата наступного судового засідання з позивачем не погоджувалась.

Крім того, відповідачем зазначено, що неявка в судове засідання позивача на 29.04.2026 була першою, про причини неявки останній повідомив суд із зазначенням поважності причин у заяві про відкладення від 28.04.2026 року.

Відтак, суд першої інстанції, на думку апелянта, мав відкласти підготовче засідання відповідно до ч. 2 ст. 183 та ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року про залишення позову без розгляду у справі №916/512/26, призначено справу до судового розгляду.

09.06.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає про її необґрунтованість та недоведеність, зазначаючи, зокрема, що посилання апелянта на те, що засідання 29.04.2026 року було першою неявкою позивача, не спростовує правомірності оскаржуваної ухвали, оскільки ні ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, ні п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не ставлять можливість залишення позову без розгляду у залежність від того, чи є неявка позивача першою або повторною.

Також, відповідач-2 звертає увагу суду, що апелянтом взагалі не доведено порушення своїх прав оскаржуваною ухвалою, оскільки ця ухвала не вирішує спір по суті; не встановлює прав та обов`язків сторін; не покладає на апелянта жодних додаткових обов`язків; не позбавляє позивача права звернутися до суду повторно. Тому, у апелянта відсутній належний правовий інтерес в оскарженні ухвали Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року.

Крім того, відповідачем-2 визначено, що зміст апеляційної скарги свідчить про те, що скаржник фактично оскаржує процесуальне рішення суду першої інстанції виключно з підстав незгоди із наслідками процесуальної поведінки позивача. За таких обставин, апеляційна скарга фактично спрямована на захист процесуальних інтересів іншої особи – позивача, що не відповідає засадам господарського судочинства та виходить за межі процесуальної ролі відповідача у справі.

Отже, за твердженням відповідача-2, апеляційна скарга не містить належного обґрунтування того, яким чином ухвала про залишення позову без розгляду порушує права чи законні інтереси скаржника, а наведені у ній доводи фактично містять можливі потенційні заперечення самого позивача, який дану ухвалу не оскаржив.

Крім того, відповідач-2 зазначив, що особливої уваги заслуговує та обставина, що апеляційну скаргу подано не позивачем, позов якого залишено без розгляду, а одним із відповідачів у справі.

Відзив долучено до матеріалів справи.

До Південно-західного апеляційного господарського суду 09.06.2026 від Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 10.06.2026 року задоволена.

В судовому засіданні скаржник підтримав доводи щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених письмово у відзиві.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до електронного кабінету ухвали про призначення судового засідання.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, що прийняли участь в засіданні суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про залишення позову (заяви) без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника апелянта, який приймав участь у режимі відеоконференції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року у справі №916/512/26 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено вище за текстом постанови, у лютому 2026 року Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод”, м. Південне Одеської області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ та Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса, в якому просило визнати недійсним односторонній правочин Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ з відмови виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” від 03.07.2025 року №07/25, також визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса з відмови виконувати умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1, до якого позивач приєднався за заявою-приєднання від 01.01.2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору постачання електричної енергії від 03.07.2025 року №07/25 та договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №1, до якого позивач приєднався за заявою-приєднання від 01.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/512/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2026 року.

13.04.2026 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області і ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026 року учасників справи повідомлено про призначення підготовчого засідання на 29.04.2026 року із викликом учасників справи у підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року у справі №916/512/26 позов Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод”, м. Південне, Одеська обл. до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ та Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса про визнання недійсними односторонніх правочинів залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд, виходив з того, що позивач, якого суд викликав у підготовче засідання 29.04.2026 року, та якого про дату, час і місце цього підготовчого засідання було повідомлено належним чином, у підготовче судове засідання не з`явився, про причини свого нез`явлення суд не повідомив та заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав.

29.04.2026 року о 15:10 год. (тобто, вже після судового засідання) до Господарського суду Одеської області подано заяву від Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод”, м. Південне Одеської області про відкладення розгляду справи на іншу дату, що мотивована зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Зі вказаною вище ухвалою відповідач-2 не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Предметом апеляційного перегляду в даній справі є ухвала місцевого господарського суду про встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для залишення без розгляду позовної заяви Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод”, м. Південне, Одеська обл. до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ та Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса про визнання недійсними односторонніх правочинів.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява залишається без розгляду якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Правова позиція щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України викладена в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 року у справі №916/3616/15, від 05.06.2020 року у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 року у справі №910/8816/19.

Так, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 року у справі№ 916/3616/15 зазначено таке.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 4 ст.202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як вже було зазначено судом, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, зміст ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду, як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки, не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Подібний висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 18.11.2022 у справі №905/458/21, від 17.03.2023 у справі №910/17906/21.

Крім того, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 року у справі №910/16978/19 та від 16.10.2020 року у справі №910/8816/19 додатково викладено таку правову позицію щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.06.2024 у справі №916/2316/23).

При цьому, саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Так, у даній справі, як вже зазначалося вище за текстом постанови, колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/512/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2026 року.

13.04.2026 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області і ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026 року учасників справи повідомлено про призначення підготовчого засідання на 29.04.2026 року із викликом учасників справи у підготовче засідання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у підготовче судове засідання, яке було призначено на 29.04.2026 року о 10:20, з`явилися представники відповідачів.

Як вбачається з протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №6340765 від 29.04.2026 року, у судовому засіданні суд з`ясовував, чи не надходили від позивача заяви чи клопотання про відкладення підготовчого засідання або проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача. В свою чергу, секретар судового засідання повідомив, що на час початку підготовчого судового засідання жодних заяв чи клопотань від позивача не надходило.

Отже, залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції констатував, що позивач не подавав до суду клопотань про розгляд справи без його участі, а також не повідомляв суд про причини неявки свого представника, з цих причин місцевий господарський суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

В подальшому, вже після судового засідання 29.04.2026 року о 15:10 год. (інформація міститься на вхідному штампі місцевого господарського суду та перевірено апеляційним господарським судом в Комп`ютерній програмі “Діловодство”) до Господарського суду Одеської області подано заяву від Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод”, м. Південне Одеської області про відкладення розгляду справи на іншу дату, що мотивована зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування положень п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, як підставу для залишення позову без розгляду, з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище за текстом постанови, така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема, у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21, а саме:

- проаналізувавши положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних (пункт 8.4);

- норми, закріплені у ч. 4 ст. 202 та у п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду (пункт 8.4);

- відповідно до ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості (пункт 8.7).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

При цьому у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14.02.2018 року у справі №910/33054/15.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Тобто, з наведеного випливає, що з моменту відкриття провадження у справі, яка переглядається, з огляду на прецедентну практику Європейського суду, позивач був зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком завчасно подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Водночас, ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Крім того, положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомленим про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватися судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2026 у справі №910/10674/25.

Тому, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, проте не з`явився в судове засідання, завчасно не повідомив суд про неможливість з`явитись у судове засідання 29.04.2026, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності або будь-яке інше клопотання з процесуальних питань, колегія суддів вважає такими, що відповідають нормам Господарського процесуального кодексу України та практиці Верховного Суду висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги про те, що про причини неявки останній повідомив суд із зазначенням поважності причин у заяві про відкладення від 28.04.2026 року, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки із матеріалів справи не вбачається, що позивач до початку судового засідання або під час його проведення завчасно, як вказано в кодексі, повідомляв суд про причини неявки свого представника у підготовче засідання, а також, вищезазначене не свідчить про вчинення ним усіх залежних від нього дій для забезпечення участі у судовому засіданні або своєчасного повідомлення суду про неможливість такої участі у випадку, якщо останній дійсно мав зацікавленість у розгляді його позову судом. Крім того, останній є юридичною особою, яка мала можливість направити до суду іншого представника, про що завчасно повідомити суд тощо.

Також, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав відкласти підготовче засідання при першій неявці позивача у судове засідання, суд апеляційної інстанції зауважує, що залишення позову без розгляду у випадках, прямо передбачених процесуальним законом, є встановленим законом процесуальним наслідком невиконання учасником справи своїх процесуальних обов`язків. Такий наслідок не позбавляє особу права на судовий захист взагалі, оскільки після усунення відповідних обставин позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду в загальному порядку.

Крім того, судова колегія зауважує, що апелянт виступає у справі саме відповідачем -2, а не позивачем і його апеляційна скарга фактично спрямована на захист процесуальних інтересів іншої особи – позивача, що не відповідає засадам господарського судочинства та виходить за межі процесуальної ролі відповідача у справі, якого позивач не уповноважував на вчинення такої процесуальної дії. В даному випадку, дійсно, апеляційна скарга не містить належного обґрунтування того, яким чином ухвала про залишення позову без розгляду порушує права чи законні інтереси скаржника, а наведені у ній доводи фактично містять можливі потенційні заперечення самого позивача, який дану ухвалу не оскаржив до суду апеляційної інстанції.

Тому, суд апеляційної інстанції виснує, що з огляду на вище зазначене за текстом постанови, сторона не звільняється від обов`язку добросовісно користуватися процесуальними правами, забезпечити участь уповноваженого представника у призначеному засіданні або завчасно повідомити суд про неможливість явки та подати відповідні заяви чи клопотання і у випадку відсутності таких заяв чи клопотань залишення позову без розгляду з причини неявки позивача є імперативним процесуальним обов`язком суду, що не залежить від того, чи була явка позивача першою, оскільки визначальним є факт належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання та відсутність поважних причин неявки чи належного повідомлення суду про такі причини.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі та не довів суду апеляційної інстанції неправильного застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення і не довів мотиви оскарження такої ухвали саме відповідачем у справі.

Отже, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, проте не з`явився в судове засідання, завчасно не повідомив суд про неможливість з`явитись у судове засідання 29.04.2026, завчасно не подав заяву про розгляд справи за його відсутності або про відкладення підготовного засідання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки відсутні визначені процесуальним законом підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса необґрунтованою та такою, що не потребує задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №916/512/26 такою, що відповідає обставинам справи та процесуальним вимогам і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 у справі №916/512/26 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 у справі №916/512/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.06.2026 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош