Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №916/2509/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2509/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2026, постановлену суддею. Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 27.04.2026,

у справі № 916/2509/25

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в особі Фонду державного майна України

до відповідача: Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України»

про: усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ

У червні 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі Фонд) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі Санаторій), в якому просить усунути перешкоди державі в особі Фонду у користуванні та розпорядженні нерухомим майном об`єднання санаторно-курортних закладів на курорті «Куяльник» (санаторій ім. Пирогова), розташованим за адресами: м. Одеса, вул. Лиманна, 152, 170, 170-А, 170-Б, 170-В, шляхом виселення Санаторія із ряду займаних ним приміщень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2025, зокрема, вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2509/25 та залучено до участі у ній третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України».

21.07.2025 відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі № 916/2509/25 судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2026 у справі № 916/2509/25 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2026.

Не погодившись з постановленою протокольною ухвалою, Санаторій подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити відповідне клопотання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 апеляційну скаргу Санаторія повернуто на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду).

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2026 Санаторію відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 про повернення апеляційної скарги у справі № 916/2509/25.

Поряд з цим, 13.04.2026 від відповідача до Господарського суду Одеської області надійшли клопотання:

- про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом (вх. № 12515/26 та вх. № 12528/26);

- про поновлення строку та витребування доказів (вх. № 12536/26);

- про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про призначення у справі № 916/2509/25 судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи (вх. № 12537/26).

16.04.2026 від відповідача до Господарського суду Одеської області надійшли клопотання:

- про виключення ксерокопії постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 916/3620/19 з числа доказів у господарській справі № 916/2509/25, як недопустимого доказу (вх. № 13134/26);

- про виключення ксерокопію наказу ФДМУ «Про визначення балансоутримувача державного майна, загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та додатку до нього з числа доказів у господарській справі № 916/2509/25, як недопустимого, неналежного, недостовірного доказу (вх. № 13136/26);

- про поновлення строку та призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи (вх. № 13146/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 у справі № 916/2509/25 відповідачу відмовлено у поновленні строку на подання клопотань:

- про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом від 13.04.2026 (вх. № 12515/26);

- про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом від 13.04.2026 (вх. № 12528/26);

- про поновлення строку та витребування доказів від 13.04.2026 (вх. № 12536/26);

- про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про призначення у справі № 916/2509/25 судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи від 13.04.2026 (вх. № 12537/26);

- про поновлення строку та призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи від 16.04.2026 (вх. № 13146/26).

Щодо клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про призначення у справі судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи (вх.12537/26) та про поновлення строку та призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи (вх.13146/26), суд зазначив, що під час підготовчого засідання клопотання відповідача від 21.07.2025, які є однаковим за змістом, вже були розглянуті. Протокольною ухвалою від 12.03.2026 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, яку у подальшому відповідачем було оскаржено в апеляційному порядку, проте апеляційну скаргу було повернуто.

Щодо клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом (вх.12515/26 та 12528/26) та про поновлення строку та витребування доказів (вх.12536/26), суд зазначив, що з відповідними клопотаннями відповідач звернувся поза межами встановленого процесуальним законом строку (до початку розгляду справи по суті), в той час викладені відповідачем підстави для поновлення строку без надання доказів на їх підтвердження не свідчать про поважність причин пропуску строку на подачу клопотань, оскільки несвоєчасне подання клопотання зумовлене, з огляду на доводи, наведені заявником, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Не погодившись з ухвалою суду від 20.04.2026 у справі № 916/2509/25, Санаторій подав на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Санаторій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду від 20.04.2026 у справі № 916/2509/25 про відмову відповідачу у поновленні строку на подання клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом від 13.04.2026 (вх. № 12515/26); про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом від 13.04.2026 (вх. № 12528/26); про поновлення строку та витребування доказів від 13.04.2026 (вх. № 12536/26); про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про призначення у справі № 916/2509/25 судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи від 13.04.2026 (вх. № 12537/26); про поновлення строку та призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи від 16.04.2026 (вх. № 13146/26).

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Санаторій посилається на те, що ним були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску, представник відповідача не просто заявив про поновлення строку, а виклав конкретні обставини з наданням доказів на їх підтвердження, які свідчать про поважність причин пропуску строку на подачу клопотань, а також підтверджують, що строк пропущено не через бездіяльність, а через незалежні від відповідача обставини. Також скаржник зазначає, що непризначення місцевим судом експертизи безпосередньо впливає на права відповідача та перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскільки унеможливлює встановлення обставин, що мають вирішальне значення, а відповідач не має можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом звернення до з клопотанням про призначення судової комплексної будівельно- технічної та економічної експертиз.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області копії матеріалів справи № 916/2509/25, необхідних для розгляду апеляційної скарги Санаторія на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2026, відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження копій матеріалів з суду першої інстанції.

21.05.2026 копії матеріалів справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено іншим учасникам строк до 05.06.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи) та роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

08.06.2026 від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу Прокурором заявлено клопотання про продовження встановленого апеляційним судом процесуального строку на його подання, про визнання дій представника скаржника зловживанням процесуальними правами та про застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

25.06.2026 від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до завершення інвентаризації спірного майна та отримання її результатів.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників прави не надходило.

Щодо відзиву Прокурора на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Як вже зазначалося раніше, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, якою відкрити апеляційне провадження у даній справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 05.06.2026.

Натомість, з відзивом на апеляційну скаргу Прокурор звернувся до суду лише 08.06.2026, тобто поза межами строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.

Строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом, отже, його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, водночас положеннями ч. 2 ст. 119 ГПК України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

Таким чином, Прокурор мав можливість у строк, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 (у даному випадку - до 05.06.2026 включно) або подати відзив на апеляційну скаргу, або заяву про продовження судом процесуального строку на його подання (на підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України), однак таких звернень до суду апеляційної інстанції не надходило.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зауважує, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів залишає без розгляду відзив Прокурора на апеляційну скаргу (у тому числі заявлені в його прохальній частині клопотання про визнання дій представника скаржника зловживанням процесуальними правами та про застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу) в порядку ст. 118 ГПК України.

Щодо заявленого скаржником клопотання про зупинення провадження у справі до завершення інвентаризації спірного майна та отримання її результатів, колегія суддів зазначає, що воно (клопотання) також подано скаржником поза межами строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, а тому також залишається без розгляду в порядку ст. 118 ГПК України. У будь-якому випадку, на даній стадії розгляду справи суд апеляційної інстанції позбавлений права вирішувати відповідні питання.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Насамперед колегія суддів зазначає, що відкриваючи апеляційне провадження у даній справі, колегія суддів враховувала, що у даному випадку предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду якою відмовлено відповідачу у поновленні пропущеного процесуального строку для подання спірних клопотань.

Зазначене кореспондується з п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України, згідно з яким окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

Крім того, відкриваючи апеляційне провадження у даній справі, колегія суддів враховувала висновки щодо застосування п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України, викладені у постановах Верховного суду від 12.01.2026 у справі № 922/2907/25, від 20.07.2022 від 910/5810/17 та від 03.12.2020 у справі № 923/1/19.

Отже, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відповідачу відмовлено у поновленні строку на подання клопотань: про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом від 13.04.2026 (вх. № 12515/26); про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом від 13.04.2026 (вх. № 12528/26); про поновлення строку та витребування доказів від 13.04.2026 (вх. № 12536/26); про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про призначення у справі № 916/2509/25 судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи від 13.04.2026 (вх. № 12537/26); про поновлення строку та призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи від 16.04.2026 (вх. № 13146/26).

За приписами ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, крім іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Отже, пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і є таким, що породжує відповідні правові наслідки.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Водночас у ч. 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Щодо поновлення законодавчо встановленого процесуального строку, то законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично та безумовно поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує з огляду на поважність причин пропуску процесуального строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені для обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановлює, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише за наявності об`єктивних, а не суб`єктивних причин, визнаних поважними судом шляхом наведення мотивованого висновку.

Що ж стосується пропущеного процесуального строку, встановленого судом, то такий строк може бути продовжений за заявою учасника, поданою до закінчення встановленого судом строку, чи з ініціативи суду, в іншому випадку документ, поданий учасником справи з пропущенням такого строку підлягає залишенню судом без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.

На відміну від поновлення процесуального строку вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

Щодо клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про призначення у справі судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи (вх.12537/26) та про поновлення строку та призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи (вх.13146/26), суд першої інстанції зазначив, що під час підготовчого засідання клопотання відповідача від 21.07.2025, які є однаковим за змістом, вже були розглянуті. Протокольною ухвалою від 12.03.2026 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, яку у подальшому відповідачем було оскаржено в апеляційному порядку, проте апеляційну скаргу було повернуто.

Щодо клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про витребування оригіналів документів та дослідження їх судом (вх.12515/26 та 12528/26) та про поновлення строку та витребування доказів (вх.12536/26), суд зазначив, що з відповідними клопотаннями відповідач звернувся поза межами встановленого процесуальним законом строку (до початку розгляду справи по суті), в той час викладені відповідачем підстави для поновлення строку без надання доказів на їх підтвердження не свідчать про поважність причин пропуску строку на подачу клопотань, оскільки несвоєчасне подання клопотання зумовлене, з огляду на доводи, наведені заявником, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що скаржником вони жодним чином не спростовані, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Тобто, підготовче засідання та судове засідання мають різну мету, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

Так, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. 1- 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вже зазначалося, протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2026 у справі № 916/2509/25 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2026.

З відповідними клопотаннями представник відповідача звернувся до суду 13.04.2026 та 16.04.2026, тобто після закриття судом у даній справі підготовчого провадження.

Водночас, скаржник не навів жодних вагомих обставин, які перешкоджали подати відповідні клопотання до суду першої інстанції вчасно, що виключає можливість повернення до стадії підготовчого засідання, адже це нівелює стадії підготовчого провадження та розгляду справи по суті.

Крім того, колегією суддів враховується, що протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2026 у справі № 916/2509/25 вже було відмовлено у задоволенні аналогічних клопотань відповідача про огляд в судовому засіданні іншої судової справи (№ 916/3620/19), про витребування доказів та про призначення у справі експертизи, і при поданні нових аналогічних (ідентичних) клопотань представником відповідача не наведено жодних інших підстав або нових обставин, з яких би вбачалась обґрунтованість повторного звернення до суду з такими клопотаннями.

Також колегія суддів зазначає, що дії представника відповідача, направлені на ознайомлення з матеріалами іншої господарської справи № 916/3620/19 (шляхом подачі до суду заяви від 07.04.2026) та з матеріалами реєстраційної справи (шляхом направлення відповідного адвокатського запиту до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради від 08.04.2026) вчинялись представником відповідача вже під час перебування даної справи (№ 916/2509/25) на стадії розгляду по суті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відхилення клопотань Санаторія про поновлення строку на подання відповідних клопотань, що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового рішення.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 та ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання клопотань, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в частині відхилення клопотання відповідача про поновлення строків на подання клопотань - без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 у справі № 916/2509/25 - без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська