Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №915/243/22 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: зберігання

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №915/243/22

Суддя: Богатир К.В.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/243/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Військової частини НОМЕР_1 – Верещагін М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суддя суду першої інстанції Мавродієва М.В., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 16.04.2026

по справі №915/243/22

за позовом Військової частини НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта»,

про: зобов`язання повернути нафтопродукти за Договором зберігання,

особа, дії якої оскаржуються: головний державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернявська Альона Борисівна, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

У серпні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» (далі ТОВ «АВ-Нафта»), в якому просила суд зобов`язати відповідача повернути майно, а саме нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2023 по справі №915/243/22 у задоволені позову Військової частини НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» про зобов`язання відповідача повернути майно, а саме нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг, відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 по справі №915/243/22 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », - задоволено; скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2023 по справі №915/243/22; позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задоволено в повному обсязі; зобов`язано ТОВ «АВ-Нафта» повернути Військовій частині НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

Постановою Верховного Суду від 23.08.2023 по справі №915/243/22 касаційну скаргу ТОВ «АВ-Нафта» залишено без задоволення та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №915/243/22, залишено без змін.

15.06.2023 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 по справі №915/243/22 видано відповідний наказ.

29.06.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » направлено до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 по справі №915/243/22, до якої було долучено виданий наказ.

04.07.2023 заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Волкомор А.В., розглянуто заяву стягувача та відкрито виконавче провадження ВП №72143402 з виконання наказу №915/243/22, виданого 15.06.2023 Господарським судом Миколаївської області щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» повернути Військовій частині НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

22.11.2023 постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було закінчено виконавче провадження на підставі п.11) ч.1 ст.39, ст.40 Закону України “Про виконавче провадження”.

26.12.2025 Військова частина НОМЕР_1 подала до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву №470/1/925 про примусове виконання рішення, у якій просив прийняти до виконання наказ від 15.06.2023 по справі №915/243/22, виданий Господарським судом Миколаївської області, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» повернути Військовій частині НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

08.01.2026 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернявською А.Б., розглянуто заяву Військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2025 щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 15.06.2023 по справі №915/243/22 та винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за №79936459 у АСВП, яке супровідним листом №559-18/10-34/5 від 12.01.2026 направлене на адресу стягувача.

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області із скаргою №470/1/76 від 22.01.2026 (вх.№1038/26 від 23.01.2026) на дії головного державного виконавця Заводського ВДВС у м.Миколаєві ОМУ МЮ України, в якій просила суд:

- визнати незаконним повідомлення №559-18/10-34/25 від 12.01.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене (прийняте) головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернявською Альоною Борисівною;

- зобов`язати старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернявську Альону Борисівну відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2023 по справі №915/243/22.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 у задоволенні скарги Військової частини НОМЕР_1 №470/1/76 від 22.01.2026 (вх.№1038/26 від 23.01.2026) на дії головного державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві ОМУ МЮ України при примусовому виконанні постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №915/243/22 відмовлено.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції вказав, що 22.11.2023 державним виконавцем, з посиланням на приписи абз.3 ч.3 ст.63 та п.11 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка наразі є чинною. Підстави, за яких можливо розпочати знову виконавче провадження, яке закінчено відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”, зазначеним Законом не визначено. Таким чином, за вказаних обставин, у суду відсутні правові підстави для визнати незаконним повідомлення №559-18/10-34/25 від 12.01.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22.

Апелянт вказав, що Наказ від 15.06.2023 року по справі №915/243/22, виданий Господарським судом Миколаївської області, був повернутий у зв`язку з неможливістю в повному обсязі виконати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 року по справі №915/243/22, отже строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а сам документ може бути пред`явлено до виконання повторно.

Апелянт зазначає, що враховуючи те, що при зверненні до органу державної виконавчої служби строк пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувачем не було пропущено, дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання є неправомірними.

На думку апелянта, позбавлення права стягувача у виконавчому провадженні повторно звернутись з цим же виконавчим документом з приводу примусового виконання рішення суду, повністю нівелює гарантії держави щодо виконання судових рішень, а також гарантії, надані статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не може відповідати суті приписів ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 18 ГПК України

Апелянт вважає, що у Господарського суду Миколаївської області були всі законні підстави прийняти обґрунтоване рішення про задоволення скарги військової частини НОМЕР_1 на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернявської Альони Борисівни

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02 квітня 2026 року по справі №915/243/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким:

1. Визнати незаконним повідомлення №559-18/10-34/25 від 12.01.2026 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене (прийняте) головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернявською Альоною Борисівною;

2. Зобов`язати старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернявську Альону Борисівну відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2023 року по справі №915/243/22

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22.

Відділ ДВС вказав, що виконавче провадження №79936459 з примусового виконання наказу № 915/243/22, виданого 15.06.2023 Господарським судом Миколаївської області, було закінчено 22.11.2023 відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.11.2023 за № 72143402 стягувачем не оскаржувалась.

Відділ ДВС зазначив, що у Законі України "Про виконавче провадження" не передбачено випадків щодо можливості розпочати знову виконавче провадження, яке закінчено відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Відділ ДВС вказує, що Державний виконавець, приймаючи рішення про повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, діяв виключно в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства. Тому всі викладені доводи щодо неправомірності дій державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження №79936459 є хибними, безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами.

Керуючись викладеним вище, державний виконавець просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/243/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/243/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/243/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.05.2026; призначено справу №915/243/22 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 18.06.2026 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

18.06.2026 у судовому засіданні прийняв участь представник Військової частини НОМЕР_1 – Верещагін М.В.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026, якою призначено справу №915/243/22 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 18.06.2026 о 12:30, була отримана в електронному кабінеті відповідачем – 12.05.2026, державною виконавчою службою – 12.05.2026.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 18.06.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 по справі №915/243/22 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - задоволено; скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2023 по справі №915/243/22; позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задоволено в повному обсязі; зобов`язано ТОВ «АВ-Нафта» повернути Військовій частині НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

15.06.2023 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 по справі №915/243/22 Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

В ході проведення виконавчих дій, 19.07.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу у сумі 5100,0 грн, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення.

02.08.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі в сумі 10200,0 грн, за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Оскільки рішення боржником не було виконано, 01.09.2023 державним виконавцем надіслано до Миколаївського районного управління ГУ НП в Миколаївській області повідомлення про вчинення посадовими особами ТОВ «АВ-Нафта» кримінального правопорушення, а саме не виконання рішення суду.

22.11.2023 постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було закінчено виконавче провадження на підставі п.11) ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

16.12.2025 стягувач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою вих.№470/1/886 про видачу виконавчого документа, надісланого разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду.

18.12.2025 на адресу стягувача надійшов супровідний лист Господарського суду Миколаївської області за вих.№915/243/22/14453/25 разом з оригіналом судового наказу від 15.06.2023 по справі №915/243/22.

26.12.2025 стягувач подав до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву №470/1/925 про примусове виконання рішення, у якій просив прийняти до виконання наказ від 15.06.2023 по справі №915/243/22, виданий Господарським судом Миколаївської області, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» повернути Військовій частині НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

08.01.2026 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернявською А.Б., розглянуто заяву стягувача від 26.12.2025 щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 15.06.2023 по справі №915/243/22 та винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за №79936459 у АСВП, яке супровідним листом №559-18/10-34/5 від 12.01.2026 направлене на адресу стягувача.

19.01.2026 повідомлення надійшло на адресу стягувача, що підтверджується роздруківкою відстеження з офіційного веб-сайту “Укрпошта”.

Вказане повідомлення державного виконавця вмотивоване тим, що виконавче провадження з виконання наказу від 15.06.2023 №915/243/22 вже розпочиналось та здійснювалось раніше та було закінчено на підставі п.11) ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків, передбачених цим Законом. На думку головного державного виконавця, у Законі Україні “Про виконавче провадження” не передбачено випадків щодо можливості розпочати знову виконавче провадження, яке закінчено відповідно до п.11) ч.1 ст.39 ЗУ “Про виконавче провадження”.

Стягувач не погодився з такою позицією головного державного виконавця, у зв`язку з чим звернувся до Господарського суду Миколаївської області із скаргою №470/1/76 від 22.01.2026 (вх.№1038/26 від 23.01.2026) на дії головного державного виконавця Заводського ВДВС у м.Миколаєві ОМУ МЮ України, в якій просив суд:

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У розрізі спірних правовідносин колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку, встановленому цим розділом.

Статтею 339-1 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішення судів, що відповідно до закону підлягають примусового виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

22.11.2023 заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Волкомор А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11) ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”, а виконавчий документ надіслано до суду, який його видав.

Постанова державного виконавця від 22.11.2023 про закінчення виконавчого провадження стягувачем не оскаржувалась та є чинною.

В подальшому стягувачем на адресу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було направлено заяву №470/1/925 від 29.12.2025 про примусове виконання наказу від 15.06.2023 у справі №915/243/22.

08.01.2026 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Чернявською А.Б., розглянуто заяву стягувача та винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на приписи ч.1 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ч.1-3 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2). Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (абз.1 ч.3). У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (абз.2 ч.3). У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (абз.3 ч.3).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

22.11.2023 державним виконавцем, з посиланням на приписи абз.3 ч.3 ст.63 та п.11 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка наразі є чинною.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Однак, як було встановлено вище постанова Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11) ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження” не була скасованою та є чинною на даний момент.

Крім того, дана постанова та її законність не є предметом розгляду у даному випадку.

В той же час, підстави, за яких можливо розпочати знову виконавче провадження, яке закінчено відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”, зазначеним Законом не визначено.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у нього відсутні правові підстави визнати незаконним повідомлення №559-18/10-34/25 від 12.01.2026 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання останнього відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2023 по справі №915/243/22.

В той же час, у відповідності до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України, обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, є підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення. При цьому, невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

У разі не вчинення з боку державного виконавця дій щодо зміни способу або порядку виконання рішення суду, стягувач не позбавлений права ініціювати це питання шляхом подання до суду першої заяви відповідної заяви.

Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів, та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22 – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця по справі №915/243/22 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2026.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран

Оригінал: reyestr.court.gov.ua