Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №916/2344/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2344/25

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання - Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Приміч Д.В., за ордером;

від відповідача: Фінєєв Д.С., у порядку самопредставництва;

від третьої особи: Лук`яненко В.О., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 03 лютого 2026 року (повний текст складено 13.02.2026)

у справі № 916/2344/25

за позовом Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт"

до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ АЛЬЯНС"

про визнання недійсним та скасування рішення.

суддя суду першої інстанції: Нікітенко С.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 17.06.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт» (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/25-р/к від 15.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення заходів державного контролю щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт», Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було неналежним чином визначено монопольне становище суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання. Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не було здійснено достатнього заходу щодо аналізу та дослідження ринку з надання послуг щодо користування портовою інфраструктурою морськими, річковими портами, які знаходяться на території України, а саме в Одеському регіоні. Позивачем також зазначено, що ціна за надання послуг щодо користування інфраструктурою Порту не порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у справі №916/2344/25 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ АЛЬЯНС" про визнання недійсним та скасування рішення відмовлено повністю.

Висновок суду мотивований тим, що Південним МТВ АМКУ встановлено і доведено, що ДП «Ренійський МТП» встановило такі умови надання послуг з використання об`єктів портової інфраструктури, які належать на праві господарського видання ДП «Ренійський МТП» при перевантаженні 20-ти та 40-ка футових навантажених та порожніх контейнерів, за яких позбавило споживачів можливості отримати та оплатити тільки ті послуги, які отримують споживачі та в отриманні яких виникає необхідність у споживачів.

Крім того, при вирішені спору судом враховано правову позицію, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 21.10.2021 по справі № 914/2667/20, де зазначено, що норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку.

Також судом зазначено, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 05.03.2026 Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у справі №916/2344/25 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/25-р/к від 15 квітня 2025 року. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на наступні обставини:

- судом першої інстанції фактично було зведено перевірку оскаржуваного рішення до констатації відсутності порушень з боку територіального відділення АМКУ;

- не було перевірено повноту та належність дослідження ринку відповідно до вимог Методики визначення монопольного становища;

- не надано належної оцінки доводам апелянта щодо помилкового визначення товарних меж ринку та відсутності аналізу взаємозамінності послуг;

- не перевірено економічну обґрунтованість висновків про наявність зловживання монопольним становища;

- не надано належної оцінки доводам апелянта щодо помилкового визначення товарних меж ринку та відсутності аналізу взаємозамінності послуг;

- не перевірено економічну обґрунтованість висновків про наявність зловживання монопольним становищем, зокрема щодо неможливості встановлення спірних умов за наявності конкуренції.

Також апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні ґрунтується на припущеннях, а саме поєднання доступу до інфраструктури та надання послуг у межах двох договорів саме по собі є неправомірним, без встановлення обов`язкових ознак порушення, передбачених ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Більш детальні доводи та обґрунтування вимог Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» викладені в апеляційній скарзі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 05.03.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у справі №916/2344/25. Продовжено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 на розумний строк.

Призначено справу №916/2344/25 до розгляду на 27.05.2026 року о 12:00 год. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

31.03.2026 через систему Електронний суд від представника Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив залишити рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у даній справі без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» - без задоволення.

Так, у відзиві представник відповідача посилається на наступні обставини:

- апеляційна скарга Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» має аналогічний зміст, що містився у позовній заяві, а доводи, які наводить апелянт в апеляційній скарзі належним чином вже досліджені судом першої інстанції;

- обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного становища на ринку покладається на орган Антимонопольний комітет України. Однак, суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції;

- Відділенням повністю доведено монопольне становище Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на ринку послуг з використання об`єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання в межах території морського порту Рені з визначенням таких меж відповідно до Методики. Зазначене обумовлено тим, що вказана послуга в межах морського порту Рені надається виключно Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт», визначеного на підставі адміністративного акту органу державної влади. Інші суб`єкти господарювання, які бажають здійснювати стивідору та іншу діяльність в межах зазначеного об`єкту транспортної інфраструктури, повинні отримувати зазначену послугу від державного підприємства.

03.04.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» через систему «Електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких просив прийняти зазначені додаткові пояснення у даній справі, апеляційну скаргу Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» залишити без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області залишити без змін; Забезпечити участь представника - адвоката, можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

У додаткових поясненнях представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» зазначені наступні обставини:

- протиправні дії Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» підлягають у встановленні умов надання послуг з використання об`єктів портової інфраструктури, що належать на праві господарського відання ДП «Ренійський МТП» при перевантаженні 20-ти та 40-ка футових навантажених та порожніх контейнерів, за яких Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт» позбавило споживачів можливості отримати та оплатити тільки ті послуги, які отримують споживачі та в отриманні яких виникає необхідність у споживачів;

- зазначене вище порушення було правильно кваліфіковане відповідачем як зловживання монопольним становищем на ринку відповідно до п.1 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ АЛЬЯНС" про проведення судового засідання у справі №916/2344/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Вирішено провести судове засідання у справі №916/2344/25, розгляд якого призначено на 27.05.2026 о 12:00 год. за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №1. Надано можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ АЛЬЯНС" - Лук`яненку Віталію Олександровичу взяти участь у судовому засіданні, розгляд якого призначено на 27.05.2026 о 12:00 год. у справі №916/2344/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України (https//vkz.court.gov.ua) електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1

05.05.2026 до суду надійшла заява від представника Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» - Приміч Дениса Володимировича, якою заявник просить надати йому (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон: НОМЕР_1 ) можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 заяву Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про проведення судового засідання у справі №916/2344/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Вирішено провести судове засідання у справі №916/2344/25, розгляд якого призначено на 27.05.2026 о 12:00 год. за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №1. Надати можливість представнику Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» - Примічу Денису Володимировичу взяти участь у судовому засіданні, розгляд якого призначено на 27.05.2026 о 12:00 год. у справі №916/2344/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України (https//vkz.court.gov.ua) електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_2

Ухвалою суду від 27.05.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2026 року о 10:45 год.

У судовому засіданні 17.06.2026 представник ДП "Ренійський морський торговельний порт" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити останню.

Представник Антимонопольного комітету України проти задоволення апеляційної скарги заперечував а, виклавши свою позицію у справі, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" підтримав позицію Антимонопольного комітету України.

В судовому засіданні 17.06.2026, яке проводилось у режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи свідчать, що 15.04.2025 було прийнято рішення №65/25-р/к адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету у справі №65/86-01/2024, яким було:

- визнано, що Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт» у період з вересня 2022 року по березень 2025 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з використання об`єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання, у територіальних межах морського порту Рені, із часткою 100 %;

- визнано дії ДП «Ренійський МТП», які полягали у встановленні умов надання послуг з використання об`єктів портової інфраструктури при перевантаженні 20- та 40-футових навантажених і порожніх контейнерів, такими, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких умов придбання послуг, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції;

- накладено на ДП «Ренійський МТП» штраф у розмірі 68 000 грн;

- зобов`язано ДП «Ренійський МТП» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт» не погоджується з висновками суду першої інстанції та рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/25-р/к від 15.04.2025, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та без належного дослідження доказів, що мають істотне значення.

Відповідно до статей 2, 7, 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, з метою захисту своїх прав та законних інтересів Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт», керуючись статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України і звернулося до суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та надає такі фактичні обставини, аргументи й заперечення щодо висновків, викладених у спірному рішенні.

Як підтверджується матеріалами справи, у період з 23.02.2024 по 17.06.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» із використанням власних та залучених сил і засобів здійснило обробку 16 суднозаходів. Зазначені господарські операції є реальними та підтверджуються первинними документами, зокрема коносаментами, генеральними актами, актами виконаних робіт та іншими документами бухгалтерського обліку, що відповідає вимогам статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведене свідчить про фактичне використання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» інфраструктури порту, яка перебуває на балансі Державного підприємства «Ренійський МТП», закріплена за підприємством на праві господарського відання відповідно до статей 73, 136, 137 Господарського кодексу України та не передана в оренду, з метою здійснення перевантажувальних робіт та іншої діяльності, пов`язаної з експлуатацією портової інфраструктури.

13.09.2022 між Державним підприємством «Ренійський МТП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» було укладено Договір про надання послуг № 101-156.

Відповідно до статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та зобов`язані належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов`язання.

За умовами зазначеного договору порт зобов`язався за дорученням клієнта здійснювати перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи) та зберігання експортних та імпортних контейнерів, а також надавати інші послуги, пов`язані з перевалкою і зберіганням вантажів, тоді як клієнт зобов`язався забезпечити завезення/вивезення вантажу та своєчасно оплачувати надані послуги.

При цьому приймання та перевалка швидкопсувних, небезпечних вантажів, а також вантажів, що потребують спеціальних умов зберігання та перевалки, не були предметом зазначеного договору.

Крім того, 04.10.2023 між Державним підприємством «Ренійський МТП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» укладено Договір про надання послуг № 500-013, предметом якого є надання користувачу права користування відкритими складськими майданчиками, технологічними проїздами та твердим покриттям, які закріплені за портом та перебувають на його балансі, для забезпечення здійснення перевантажувальних робіт на причалах морського порту Рені.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, на підставі господарських договорів.

Згідно з пунктом 1.4 договору користувач був належним чином повідомлений про об`єкти інфраструктури, які перебувають на балансі Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а також про об`єкти, що знаходяться на балансі Державного підприємства «Ренійський МТП».

Додатком №1 до договору №500-013 передбачено надання користувачу невиключного права користування об`єктами портової інфраструктури для здійснення перевантажувальних робіт власними або залученими силами та засобами користувача.

08.11.2023 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору № 500-013, якою уточнили предмет договору та визначили, що користувачу надається право користування інфраструктурою порту для здійснення перевантажувальних робіт на причалах морського порту Рені.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про морські порти України» функціонування та розвиток морських портів здійснюються на принципах об`єднання інтересів та можливостей держави і приватного бізнесу, конкуренції та забезпечення рівного доступу суб`єктів господарювання до послуг у морському порту.

Таким чином, законодавство України прямо передбачає можливість здійснення господарської діяльності у морських портах як державними, так і приватними суб`єктами господарювання, що спростовує висновки відповідача щодо виключного становища ДП «Ренійський МТП» на відповідному ринку послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про морські порти України» об`єкти портової інфраструктури можуть перебувати у державній, комунальній або приватній власності, а також використовуватись суб`єктами господарювання на підставі договорів оренди, концесії, спільної діяльності чи інших правових підстав.

Отже, сам факт перебування майна на праві господарського відання ДП «Ренійський МТП» не свідчить про наявність у підприємства виключного права на здійснення господарської діяльності в межах порту.

На території морського порту Рені фактично здійснюють діяльність різні суб`єкти господарювання, які надають стивідорні, агентські, транспортно-експедиторські та інші послуги, що підтверджує існування конкурентного середовища та відсутність виключного становища позивача.

Відповідно до статей 73, 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство здійснює діяльність на основі права господарського відання та зобов`язане забезпечувати належне використання і збереження державного майна, закріпленого за ним.

Таким чином, Державне підприємство «Ренійський МТП» не має права самостійно відмовлятися від виконання покладених на нього функцій або розпоряджатися державним майном поза межами наданих законом повноважень.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) є становище суб`єкта господарювання, який не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості доступу інших суб`єктів господарювання до ринку чи наявності інших обставин.

Разом із тим, згідно зі ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням є саме зловживання монопольним становищем, тобто дії чи бездіяльність, які призводять або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морського порту забезпечує рівний доступ суб`єктів господарювання до об`єктів портової інфраструктури загального користування.

При цьому у разі використання об`єктів, які перебувають на балансі Державного підприємства «Ренійський МТП», укладення окремого договору з балансоутримувачем є необхідною та законною умовою користування державним майном.

Крім того, споживачі мають можливість користуватися послугами інших морських портів України, що свідчить про наявність альтернатив у ширших географічних межах ринку та спростовує висновки відповідача щодо відсутності конкуренції.

20.11.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору №500-013, відповідно до якої порт надав користувачу у тимчасове користування складський майданчик 21 причалу площею 3915 кв. м для монтажу контейнерного перевантажувача.

Зазначена угода укладена відповідно до статей 626, 627, 628, 631 Цивільного кодексу України, а її умови поширені на правовідносини сторін, які фактично виникли з 01.11.2023, що прямо відповідає частині третій статті 631 Цивільного кодексу України.

Умовами додатку сторони погодили порядок користування майданчиком, строки та порядок оплати послуг, відповідальність за порушення строків оплати, а також встановили обмеження щодо використання майданчика виключно для монтажу контейнерного перевантажувача без права зберігання вантажів без укладення окремого договору.

Таким чином, правовідносини між Державним підприємством «Ренійський МТП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ АЛЬЯНС» мають виключно договірний та господарський характер, здійснюються відповідно до вимог цивільного, господарського та спеціального законодавства у сфері функціонування морських портів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, додаткові пояснення, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Надаючи оцінку доводам Державного підприємства «Ренійський МТП» в частині неправомірності визначення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України монопольного (домінуючого) становища позивача, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або він не зазнає значної конкуренції внаслідок наявності бар`єрів доступу на ринок, обмеженості можливостей інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, збуту товарів, наявності пільг чи інших обставин.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання встановлено Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605.

Згідно з пунктом 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища може включати, зокрема, встановлення товарних, територіальних та часових меж ринку, визначення кола споживачів та конкурентів, розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку, а також дослідження бар`єрів вступу на ринок та виходу з нього.

При цьому пунктом 2.2 Методики передбачено, що етапи визначення монопольного (домінуючого) становища, їх кількість та послідовність можуть змінюватися залежно від особливостей відповідного ринку та фактичних обставин справи.

Дослідивши зміст оскаржуваного рішення №65/25-р/к та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Південним МТВ АМКУ належним чином проведено дослідження ринку послуг з використання об`єктів портової інфраструктури у межах території морського порту Рені та правомірно встановлено, що у спірний період Державне підприємство «Ренійський МТП» займало на цьому ринку монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 %.

Матеріалами справи підтверджується, що саме Державне підприємство «Ренійський МТП» було єдиним суб`єктом господарювання, який надавав послуги з використання об`єктів портової інфраструктури, що перебувають у нього на праві господарського відання, а доступ інших суб`єктів господарювання до відповідної інфраструктури був можливий виключно шляхом укладення договорів із позивачем.

Зазначене також узгоджується з положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України"».

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Порушенням є саме зловживання таким становищем.

Водночас доводи апелянта щодо наявності значної кількості суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у морському порту Рені, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки такі суб`єкти діють на суміжних ринках, зокрема ринках стивідорних, транспортно-експедиторських та інших послуг, а не на ринку послуг з використання об`єктів портової інфраструктури.

Крім того, посилання апелянта на наявність конкуренції з боку інших морських портів України не спростовують висновків відповідача, оскільки Південним МТВ АМКУ визначено окремі територіальні межі відповідного товарного ринку - територію морського порту Рені.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно недоведеності факту зловживання монопольним становищем, судова колегія зазначає таке.

Як встановлено матеріалами справи, підставою для початку розгляду справи №65/86-01/2024 стала заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Альянс» від 28.06.2024 про порушення Державним підприємством «Ренійський МТП» законодавства про захист економічної конкуренції.

Під час розгляду справи Південним МТВ АМКУ встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікінг Альянс» та Державним підприємством «Ренійський МТП» 13.09.2022 укладено договір №101-156, предметом якого було надання послуг із перевалки та зберігання контейнерів, а також інших послуг, пов`язаних із перевалкою вантажів.

Разом із тим 04.10.2023 між цими ж сторонами укладено договір №500-013, відповідно до якого Державне підприємство «Ренійський МТП» надавало користувачу право використання об`єктів портової інфраструктури, зокрема відкритих складських майданчиків, технологічних проїздів та твердого покриття, необхідних для здійснення перевантажувальних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що без укладення зазначеного договору користування об`єктами портової інфраструктури здійснення відповідної господарської діяльності було неможливим.

Також Південним МТВ АМКУ встановлено, що споживачі послуг Державного підприємства «Ренійський МТП» були позбавлені можливості окремо отримувати та оплачувати лише ті послуги, у яких виникала фактична потреба, оскільки надання послуг було обумовлено необхідністю одночасного укладення та виконання декількох договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем є дії або бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне становище, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 13 цього Закону передбачено, що зловживанням монопольним становищем, зокрема, є встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Південним МТВ АМКУ доведено встановлення Державним підприємством «Ренійський МТП» таких умов надання послуг з використання об`єктів портової інфраструктури, за яких споживачі були позбавлені можливості отримувати та оплачувати виключно ті послуги, яких вони фактично потребували.

При цьому для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання монопольним становищем не є обов`язковим встановлення факту настання негативних наслідків у вигляді заподіяння збитків чи реального порушення прав споживачів. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним становищем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №907/384/18.

Також колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.10.2021 у справі №914/2667/20, відповідно до якого визначення меж товарного ринку належить до дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України, а господарський суд при розгляді спорів цієї категорії перевіряє правильність застосування органом АМКУ норм матеріального та процесуального права, не перебираючи на себе функції такого органу щодо самостійного визначення товарних, територіальних та часових меж ринку.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним та скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/25-р/к від 15.04.2025.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції нібито обмежився лише констатацією відсутності порушень з боку територіального відділення АМКУ, спростовується змістом оскаржуваного судового рішення, у якому судом детально досліджено обставини справи, правові підстави прийняття рішення АМКУ, а також надано оцінку доказам та аргументам учасників процесу відповідно до вимог статей 2, 72- 77, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неперевірення повноти та належності дослідження ринку також є необґрунтованими. Територіальним відділенням АМКУ під час прийняття рішення було здійснено аналіз ринку відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМКУ №49-р від 05.03.2002. Суд першої інстанції перевірив дотримання відповідачем положень зазначеної Методики та дійшов обґрунтованого висновку про належність проведеного дослідження, зокрема щодо визначення товарних та територіальних меж ринку, кола споживачів та учасників ринку, а також умов доступу до відповідної інфраструктури.

Безпідставними є й твердження апелянта щодо неналежної оцінки судом доводів про помилкове визначення товарних меж ринку та відсутність аналізу взаємозамінності послуг. Судом встановлено, що послуги з надання доступу до об`єктів портової інфраструктури, які перебувають у господарському віданні Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт», мають специфічний характер та не можуть бути замінені іншими послугами в межах відповідної території здійснення господарської діяльності. Наявність інших суб`єктів господарювання у порту не спростовує факту відсутності альтернативного доступу до конкретних об`єктів інфраструктури, що перебувають у користуванні апелянта.

Посилання апелянта на відсутність економічного обґрунтування висновків щодо зловживання монопольним становищем також не заслуговують на увагу. Відповідно до статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживання монопольним (домінуючим) становищем має місце, зокрема, у разі встановлення таких умов реалізації товару чи надання послуг, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Суд першої інстанції встановив, що спірні умови договорів були нав`язані суб`єкту господарювання саме внаслідок відсутності альтернативного доступу до відповідної інфраструктури, а тому висновки АМКУ про наявність ознак зловживання є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, судом було враховано, що право господарського відання апелянта щодо об`єктів портової інфраструктури фактично забезпечує йому виключний контроль над доступом до відповідних об`єктів, що створює для інших суб`єктів господарювання залежність від умов, визначених Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт». Саме тому доводи апелянта про існування конкурентного середовища та можливість вільного вибору послуг не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються переважно на незгоді апелянта з висновками суду першої інстанції та фактично зводяться до переоцінки належним чином досліджених судом доказів, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, за таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у справі №916/2344/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» - без задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 у справі №916/2344/25 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.06.2026, у зв`язку із перебуванням у відпустці з 22.06.2026 по 24.06.2026 (включно) головуючого судді Савицького Я.Ф.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Ярош А.І.