Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №914/3869/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3869/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Стронська А.І.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ»

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 (повне рішення складено 30.03.2026, суддя Сухович Ю.О.)

та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.01.2026 (повну ухвалу складено 02.02.2026, суддя Сухович Ю.О.)

у справі № 914/3869/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ», м. Львів

до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про визнання протиправною та скасування вимоги про подання інформації № 63-02/9841е від 02.12.2025

За участю представників:

від позивача – Жук Р.С.

від відповідача – Марченко Х.А., Мудрик І.В.

Господарський суд Львівської області в ухвалі від 28.01.2026 постановив відмовити в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи.

Господарський суд Львівської області у рішенні від 19.03.2026 ухвалив: - відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про визнання протиправною та скасування вимоги про подання інформації № 63-02/9841е від 02.12.2025.

Не погодившись із зазначеними рішеннями місцевого господарського суду, позивач оскаржив їх в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу від 28.01.2026 у справі № 914/3869/25 та залучити до участі у справі № 914/3869/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; - скасувати рішення Господарського суду Львівської від 19.03.2026 у справі № 914/3869/25 та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати вимогу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63-02/9841е від 02.12.2025 про надання інформації.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2026, склад колегії з розгляду справи № 914/3869/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ», поданою на рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 та на ухвалу Господарського суду від 28.01.2026 у цій справі.

07.05.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/3869/25.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 28.01.2026, у якій розглянуто клопотання представника позивача про залучення третьої особи, місцевий суд виходив з положень ст. 50 ГПК України щодо можливості залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, лише за умови належного обґрунтування того, що рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін, а також обов`язку заявника зазначити підстави такого залучення. Суд встановив, що у поданому клопотанні не наведено конкретного та належного обґрунтування, яким чином рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки третьої особи та які саме матеріально-правові відносини можуть зазнати змін у разі ухвалення рішення у цій справі, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для її залучення до участі у справі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив із того, що відповідно до Конституції України та Закону України «Про Антимонопольний комітет України», органи Антимонопольного комітету України наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема шляхом витребування у суб`єктів господарювання необхідної інформації, а вимоги таких органів є обов`язковими до виконання у встановлені строки; при цьому, законодавство не надає суб`єктам господарювання права на власний розсуд визначати доцільність або форму надання витребуваної інформації та не передбачає можливості відмови від її подання, а тому, встановивши, що відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, а позивач не виконав обов`язку щодо надання запитуваної інформації та не звертався за продовженням строку її подання, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваної вимоги та відсутність підстав для її скасування.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями місцевого господарського суду та оскаржив їх в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:

- суд першої інстанції без належного обґрунтування відмовив у залученні до участі у справі ОСОБА_1 , як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча саме її звернення до Антимонопольного комітету України було безпосередньою підставою для прийняття оскаржуваної вимоги. Внаслідок цього, рішення у справі впливає на її права та обов`язки, а також на оцінку правомірності дій сторін у спірних правовідносинах. Попри це, суд обмежився формальним висновком про відсутність обґрунтування впливу рішення на права та обов`язки зазначеної особи, не дослідивши належним чином зміст поданого клопотання та не врахувавши фактичні обставини, що свідчать про прямий зв`язок третьої особи зі спірними правовідносинами. Така відмова суперечить положенням господарського процесуального законодавства та призвела до порушення принципів змагальності, диспозитивності та повного й всебічного з`ясування обставин справи, оскільки унеможливила участь особи, яка є ініціатором відповідних правовідносин та володіє істотною інформацією, необхідною для правильного вирішення спору;

- суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі фактичні обставини спору, зокрема зміст оскаржуваної вимоги Антимонопольного комітету України, підстави її направлення та характер правовідносин між сторонами. Доводи позивача щодо відсутності ознак недобросовісної конкуренції та необґрунтованості вимоги були відображені у рішенні поверхнево та без належної правової оцінки, що свідчить про неповне встановлення істотних обставин справи;

- суд фактично обмежився позицією відповідача, не надавши належної оцінки аргументам позивача щодо відсутності у його діях ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та недобросовісної конкуренції. Значна частина поданих доказів і пояснень залишилася поза увагою суду, що порушує принцип всебічного та об`єктивного розгляду справи;

- місцевий суд неправильно витлумачив норми Закону України «Про Антимонопольний комітет України», фактично визнавши необмежений характер права органу витребовувати інформацію. При цьому, не враховано, що такі повноваження можуть реалізовуватися лише за наявності чітко визначених підстав, у межах конкретного розслідування або перевірки, із зазначенням відповідних ознак порушення.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він покликається, зокрема, на таке:

- відповідно до положень Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції», територіальні відділення АМК України наділені виключною компетенцією щодо витребування інформації, необхідної для здійснення повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та недобросовісної конкуренції. Вказане право реалізується незалежно від стадії провадження — як під час розгляду заяв, так і на етапі проведення попереднього дослідження ринку. Законодавство не ставить реалізацію таких повноважень у залежність від відкриття формальної справи, що підтверджує його превентивний та дослідницький характер. Отже, вимога про надання інформації є законним інструментом реалізації контрольних функцій АМК України;

- законодавством України встановлено імперативний характер вимог органів Антимонопольного комітету України, які є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», суб`єкти господарювання зобов`язані надавати інформацію у визначені органом АМК України строки, при цьому, не наділені правом самостійно визначати доцільність, обсяг чи форму її подання, а також оцінювати обґрунтованість відповідної вимоги. Компетенція щодо визначення форми, обсягу та строків надання інформації належить виключно органам АМК України. Невиконання законних вимог є самостійним порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а спроби оскаржити сам факт їх направлення або обмежити обсяг запитуваної інформації суперечать системному тлумаченню конкурентного законодавства та підривають ефективність державного контролю у цій сфері;

- відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучення третьої особи можливе виключно за умови доведення того, що рішення у справі може безпосередньо вплинути на її права чи обов`язки. У даному випадку, такі обставини позивачем не обґрунтовані та належними доказами не підтверджені. Загальні твердження про доцільність участі особи у справі не можуть замінювати передбачені законом критерії залучення третьої особи. Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у залученні третьої особи є законною, обґрунтованою та прийнятою з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги в цій частині є декларативними та такими, що не впливають на правильність судового рішення.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В судове засідання з`явились представники сторін, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила такі обставини:

09.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» отримало вимогу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63-02/9841е від 02.12.2025 про надання інформації.

У зазначеній вимозі вказано, що підставою для її направлення стало надходження до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України скарги ОСОБА_1 від 12.11.2025 щодо можливого, на її думку, порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у діях Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Вимогою № 63-02/9841е від 02.12.2025 Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України зобов`язало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» у десятиденний строк з дня отримання вимоги надати такі документи та інформацію, зокрема:

1. Копії всіх установчих документів (статут, тощо) з усіма змінами та доповненнями, які виникали протягом існування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ», ідентифікаційний код юридичної особи 43946469.

2. Наявність/відсутність ліцензії на право здійснення господарської діяльності, зокрема «Організація будівництва будівель», Будівництво житлових і нежитлових будівель». У разі позитивної відповіді надати копію ліцензії.

3. Інформацію про Youtube канал «LEVDevelopment»:

3.1. Хто розміщує інформацію на YouTube канал «LEVDevelopment»?

3.2. Хто приймає рішення про зміст інформації, яка розміщується на каналі Youtube каналі «LEVDevelopment»:

4. Надати детальне роз`яснення щодо інформації, розміщеної на YouTube каналі «LEVDevelopment» за посиланням: //youtu.be/QYTy8JehsgU?si=HKfPfPA-bkhdAm7Z, а саме, що малось на увазі: «Територія, захищена від сторонніх очей»? З якого періоду часу ця інформація розміщена?

5. Інформацію про веб-сайт ТзОВ «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» https://lev-development.com.ua/:

5.1.Хто розміщує інформацію на веб-сайті: https://lev-development.com.ua/?

5.2. Хто приймає рішення про зміст інформації яка розміщується на веб-сайті https://lev-development.com.ua/?

5.3. Надати інформацію, хто несе відповідальність за наповнення веб-сайту https://lev-development.com.ua/, зокрема, інформації, розміщеної за посиланням: https://lev-development.com.ua/complex/zhk-feel-house/?

5.4. Надати детальне роз`яснення щодо інформації, розміщеної на веб-сайті https://lev-development.com.ua/, зокрема, інформації, розміщеної за посиланням: https://lev-development.com.ua/complex/zhk-feel-house/, а саме: «FEEL HOUSE - особливий житловий комплекс бізнес-класу від LEV Development. Малоповерховий проєкт у скандинавському стилі з ексклюзивними дизайнерськими холами та закритою територією. Розташований в локації з унікальною екосистемою та двома озерами для відпочинку. Місце, де народжуються ідеї та витає натхнення.» З якого періоду часу ця інформація розміщена?

Детально роз`яснити що малось на увазі: «у скандинавському стилі з ексклюзивними дизайнерськими холами та закритою територією».

Надати детальне роз`яснення щодо інформації, розміщеної на вебсайті https://lev-development.com.ua/, зокрема, інформації, розміщеної за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що гарантує додаткову безпеку. Територія не буде оточена іншими будинками. Тому, на відміну від забетонованих сусідів, тут достатньо світла, вільного місця і можна дихати на повну».

Детально роз`яснити, що малось на увазі: «Внутрішній двір буде доступний лише мешканцям ЖК FEEL HOUSE, що гарантує додаткову безпеку».

6. Надати підтвердження інформацій розміщених у пунктах: 4; 5.4; 5.5, а саме, що територія закрита.

7. Надати інформацію щодо Ваших конкурентів, зокрема які здійснюють діяльність за КВЕД «Організація будівництва будівель», «Будівництво житлових і нежитлових будівель».

8. Яким чином та на яких носіях, в яких містах України розміщувались інформаційні твердження зазначені у пунктах: 4; 5.4; 5.5, чітко зазначити протягом якого періоду часу.

9. Надати всі зразки рекламних зображень (фото плакатів та білбордів), оригінал-макети, копії договорів на виготовлення оригінал-макетів.

10. Чи надходили на адресу ТзОВ «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» скарги/претензії щодо інформацій зазначених у пунктах: 4; 5.4; 5.5? В разі якщо так, надати копії скарг/претензій та відповіді на них.

11. Крім того, ТзОВ «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» може надати будь-яку інформацію, яка може сприяти повнішому, всебічному та об`єктивному встановленню обставин предмету вимоги.

14.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу № 4.25/ФХ.

18.04.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні до попереднього договору купівлі-продажу № 4.25/ФХ від 14.07.2021.

14.02.2025 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні № 2 до попереднього договору купівлі-продажу № 4.25/ФХ від 14.07.2021.

Таким чином, договірні відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ОСОБА_1 виникли на підставі договору про заміну сторони у зобов`язанні № 2 до попереднього договору купівлі-продажу № 4.25/ФХ від 14.07.2021.

16.09.2025 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» було підписано акт огляду квартири.

06.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» із заявою, в якій зазначила, що є інвестором квартири АДРЕСА_1 . У заяві зазначалося, що під час укладення договору купівлі-продажу та в рекламних матеріалах забудовника містилася інформація про те, що територія житлового комплексу буде закритою та матиме обмежений доступ для сторонніх осіб. Разом з тим, на думку заявниці, фактично доступ до території житлового комплексу мають сторонні особи, що суперечить заявленим умовам та порушує її права, як споживача.

У зазначеній заяві ОСОБА_1 просила надати інформацію щодо причин відсутності огородження внутрішнього подвір`я житлового комплексу «FEEL HOUSE», причин відкритого доступу сторонніх осіб до території внутрішнього подвір`я житлового комплексу, а також повідомити, коли буде встановлено паркан навколо внутрішнього подвір`я ЖК «FEEL HOUSE» та коли територія внутрішнього подвір`я житлового комплексу стане закритою для третіх осіб.

05.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» було надано відповідь на вказану заяву в порядку, передбаченому Законами України «Про захист прав споживачів» та «Про звернення громадян», у якій повідомлено, що будівництво житлового комплексу здійснено відповідно до затвердженої проєктної документації, яка пройшла державну експертизу та отримала позитивний експертний звіт, а відхилення від такої проєктної документації є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та державних будівельних норм. Також зазначено, що відповідно до затвердженої проєктної документації, встановлення огородження по периметру внутрішнього двору житлового комплексу не передбачено; проєктом передбачено відкриту прибудинкову територію з вільним доступом до об`єктів благоустрою. Тобто, товариство повідомило, що встановлення паркану навколо внутрішнього подвір`я ЖК «FEEL HOUSE» проєктною документацією не передбачено та не планується. Одночасно, заявниці було роз`яснено, що у разі незгоди з викладеною позицією вона має право розірвати укладений попередній договір, а товариство поверне кошти, сплачені за квартиру.

12.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зі скаргою про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, введення споживачів в оману забудовником та здійснення психологічного тиску.

У скарзі заявниця просила провести перевірку дій Товариства з обмеженою відповідальністю «LEVDevelopment» на предмет відповідності вимогам законодавства у сфері захисту від недобросовісної конкуренції, надати правову оцінку поширеній забудовником інформації щодо «закритої території» житлового комплексу, яка, на її думку, фактично відсутня, а також надати оцінку діям забудовника, які, на її переконання, містять ознаки психологічного тиску. Окрім цього, заявниця просила оцінити достовірність твердження забудовника щодо введення об`єкта в експлуатацію з огляду на відсутність передачі прав власності та доступу до приміщень.

02.12.2025 Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в межах розгляду звернення ОСОБА_1 від 12.11.2025 (вх. № 63-01/56-АМ від 17.11.2025) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» було направлено вимогу № 63-02/9841е.

Позивач вважає зазначену вимогу такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ній не зазначено, які саме ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції були встановлені відповідачем, а також не вказано, в межах якої конкретної справи витребовується відповідна інформація.

Позивач зазначає, що правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ОСОБА_1 мають виключно договірний характер і не підпадають під сферу дії Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

У зв`язку з викладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою у якій просить суд визнати протиправною, недійсною та скасувати вимогу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації № 63-02/9841е від 02.12.2025.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до таких висновків:

Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», розвиток конкуренції є однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері, оскільки вона підвищує ефективність економіки.

Частиною 3 ст.42 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускає зловживань монопольним становищем, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що дозволяє здобувати економічні переваги завдяки власним досягненням. Внаслідок цього споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору товарів і послуг, а окремі учасники ринку не можуть самостійно визначати умови їх реалізації (ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

За приписами ст.3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єктів господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі"; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі".

Пунктом 5 частини 1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Статтею 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України, а саме: під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.

Положеннями ст. 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органів Антимонопольного комітету України, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання у встановлені строки, а суб`єкти господарювання, юридичні та фізичні особи зобов`язані надавати на вимогу таких органів документи, пояснення та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Антимонопольний комітет України завдань. Невиконання законних вимог органів Антимонопольного комітету України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, із наведених норм вбачається, що законодавець наділив органи Антимонопольного комітету України повноваженнями щодо витребування інформації, необхідної для здійснення покладених на них функцій, а відповідні вимоги є обов`язковими для виконання адресатами.

При цьому, закон не ставить реалізацію такого повноваження у залежність від відкриття справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналогічні правові висновки неодноразово викладені Верховним Судом у постановах від 29.05.2018 у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12403/18, у яких зазначено, що право органів Антимонопольного комітету України вимагати інформацію не залежить від факту порушення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а перелік випадків, коли така інформація може бути витребувана, не є вичерпним.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для направлення позивачу вимоги № 63-02/9841е від 02.12.2025 стало надходження до відповідача звернення ОСОБА_1 щодо можливого поширення позивачем інформації, яка, на думку заявниці, могла вводити споживачів в оману стосовно характеристик житлового комплексу FEEL HOUSE.

Саме з метою перевірки наведених у зверненні обставин відповідач витребував у позивача документи та пояснення щодо змісту рекламних тверджень, порядку їх поширення, осіб, відповідальних за їх розміщення, а також документального підтвердження відповідної інформації.

Витребувана інформація стосується змісту та способів поширення рекламних тверджень осіб, відповідальних за їх розміщення, а також підтвердження фактичних характеристик об`єкта нерухомості, а тому має безпосередній зв`язок із перевіркою доводів заяви про можливе поширення інформації, що вводить споживачів в оману.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що у вимозі повинні були бути зазначені конкретні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції або номер відкритої справи.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у вимозі про надання інформації номера справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або попередньо встановлених ознак такого порушення.

Навпаки, витребування інформації є одним із інструментів, за допомогою якого орган Антимонопольного комітету України з`ясовує наявність або відсутність підстав для подальшого реагування в межах наданих законом повноважень.

Тому, відсутність у вимозі посилання на відкриту справу сама по собі не свідчить про її протиправність.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем та ОСОБА_1 існують виключно договірні відносини, а тому відповідач не мав підстав для витребування інформації.

Предметом перевірки відповідача були не договірні права та обов`язки сторін попереднього договору купівлі-продажу, а обставини поширення суб`єктом господарювання інформації про характеристики об`єкта нерухомості та відповідність такої інформації вимогам законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Наявність між забудовником та споживачем договірних відносин не виключає можливості перевірки органом Антимонопольного комітету України відомостей про можливе поширення інформації, здатної вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів чи послуг.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не дослідив усіх обставин справи та не надав належної оцінки його аргументам, колегія суддів також відхиляє, оскільки:

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд встановив обставини надходження звернення ОСОБА_1 , направлення відповідачем спірної вимоги, зміст витребуваної інформації, правове регулювання повноважень органів Антимонопольного комітету України та надав оцінку усім істотним для вирішення спору обставинам.

Водночас, доводи апелянта фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та власного тлумачення норм законодавства, що саме по собі не свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Колегія суддів враховує, що після отримання вимоги позивач не надав відповідачу витребуваної інформації, не звертався із клопотанням про продовження строку її подання та не повідомляв про неможливість виконання вимоги у визначений строк.

При цьому, законодавство про захист економічної конкуренції не надає суб`єкту господарювання права самостійно визначати доцільність, обсяг чи обґрунтованість витребування інформації та з цих підстав відмовлятися від виконання законної вимоги органу Антимонопольного комітету України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі № 908/1369/19.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали місцевого господарського суду від 28.01.2026 про відмову у залученні третьої особи, колегія суддів зазначає таке:

Відповідно до положень ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Предметом спору в даному випадку є виключно питання правомірності вимоги Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації. ОСОБА_1 не є адресатом спірної вимоги, на неї не покладаються будь-які обов`язки у зв`язку з її виконанням чи невиконанням, а результат вирішення спору не змінює обсягу її цивільних прав та обов`язків ані щодо позивача, ані щодо відповідача. Саме по собі подання ОСОБА_1 звернення до органу Антимонопольного комітету України не свідчить про наявність підстав вважати, що рішення у цій справі впливатиме на її права чи обов`язки у розумінні ст. 50 ГПК України.

Навіть якщо за результатами розгляду спору оскаржувану вимогу буде визнано протиправною або, навпаки, законною, це не породжує, не змінює і не припиняє жодних прав чи обов`язків ОСОБА_1 у правовідносинах з позивачем, оскільки предметом даного спору не є встановлення достовірності рекламної інформації, наявності чи відсутності введення споживачів в оману або захист прав вказаної особи, як споживача, а виключно перевірка правомірності дій органу Антимонопольного комітету України щодо витребування інформації.

Крім того, факт звернення ОСОБА_1 до відповідача підтверджується матеріалами справи, є встановленим та не заперечується сторонами, у зв`язку з чим її участь у справі не є необхідною для повного та всебічного з`ясування обставин спору та правильного його вирішення судом.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, зводяться переважно до переоцінки досліджених у справі доказів та незгоди апелянта з встановленими відповідачем і судом першої інстанції фактичними обставинами, що саме по собі не свідчить про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних рішень місцевого господарського суду.

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення ухвалені відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ СОКІЛЬНИКИ ДЕВЕЛОПМЕНТ» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.01.2026 у справі № 914/3869/25 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 26.06.2026.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік