Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №346/1723/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/1723/26

Провадження № 22-ц/4808/1192/26

Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

секретар Шемрай Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дикуна Ігоря Васильовича на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2026 року у складі судді Коваленко Д. С., постановлену у м. Коломия Івано-Франківської області, у справі за заявою ТОВ «ФК «Позика», заінтересовані особи ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір Олег Вікторович про заміну стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у порядку ст. 442 ЦПК України. В обґрунтування заяви вказувало, що 09 січня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 628416072.

12 березня 2021 року приватний нотаріус Головкіна Я. В. видала виконавчий напис № 25962 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на підставі якого 05 серпня 2021 приватний виконавець Кушнір О. В. ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження № 66398269 з примусового виконання виконавчого напису № 25962 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису. Однак, станом на даний час виконавче провадження не завершене та перебуває на примусовому виконанні.

Також заявник вказував, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 628416072.

В подальшому 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 та додаткові угоди до нього, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 628416072.

В свою чергу, 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 161025-01-ОФ, за умовами якого ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 628416072 у розмірі 5 726,37 грн.

Посилаючись на те що, ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором, заявник просив замінити стягувача ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» на його правонаступника ТОВ «ФК «Позика» у виконавчому провадженні № 66398269 з примусового виконання виконавчого напису №25965, виданого приватним нотаріусом Головкіною Я. В. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2026 року заяву ТОВ «ФК Позика» про заміну стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні задоволено.

Постановлено замінити стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у виконавчому провадженні № 66398269 з примусового виконання виконавчого напису № 25962, що видав приватний нотаріус Головкіна Я. В. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису на його правонаступника ТОВ «ФК «Позика».

У апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду представник ОСОБА_1 адвокат Дикун І. В., посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржену ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Судом першої інстанції не було враховано того, що ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до боржника тільки в сумі 5 726,37 грн., з яких: 0 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 3 951,87 грн. – заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 1 774,50 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Водночас, вказана заборгованість була погашена ним до початку розгляду справи по суті, що підтверджується квитанцією від 28 квітня 2026 року. А тому, на думку представника скаржника, плата за вчинення виконавчого напису не повинна була стягуватись із боржника ОСОБА_1 .

Представник скаржника також звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції взагалі не було розглянуто заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в виконавчому провадженні № 66398269 відносно ОСОБА_1 із примусового виконання виконавчого напису № 25962 від 12 березня 2021 року, що видав приватний нотаріус Головкіна Я. М. у зв`язку з повним погашенням заборгованості.

При цьому, адвокат Дикун І. В. зазначає, що ОСОБА_1 погасив наявну в нього заборгованість, маючи гостру потребу в грошових коштах, оскільки ще з 14 березня 2022 року здійснює безперервно захист України від російського агресора (призваний по мобілізації) та внаслідок воєнних дій став обмежено придатним, що стверджується довідкою ВЛК від 27 вересня 2024 року.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дикуна І. В. не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Дикуна І. В., який просив апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Позика» про заміну стягувача у виконавчому провадженні №66398269, суд першої інстанції прийшов до висновків, що заявник ТОВ «ФК «Позика», як новий кредитор-правонаступник, набув право вимоги за кредитним договором № 628416072.

З цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2021 року постановою приватного виконавця Кушніра О. В. відкрито виконавче провадження № 66398269 з виконання виконавчого напису нотаріуса Головкіної Я. В. № 25962 від 12 березня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 21 594,50 грн. (а.с. 7-8).

Також судом першої інстанції встановлено, що 09 січня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 628416072.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 628416072 (а.с. 33-39). До вказаного договору факторингу було укладено ряд додаткових угод № 26 від 31 грудня 2020 року (а.с. 45-51), № 27 від 31 грудня 2021 року (а.с. 35), № 31 від 31 грудня 2022 року (а.с. 56), № 32 від 31 грудня 2023 року (а.с. 57), якими сторони продовжували строк дії договору. Згідно реєстру прав вимоги № 75 від 22 квітня 2020 року до даного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 628416072 від 09 січня 2020 року на суму заборгованості у розмірі 18 210,50 грн. (а.с. 58-60).

В подальшому 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 628416072 (а.с. 61-66). Згідно реєстру прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року до даного договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 628416072 від 09 січня 2020 року на суму заборгованості у розмірі 18 620 грн. (а.с. 70-72).

В свою чергу, 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 161025-01-ОФ, за умовами якого ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 628416072 (а.с. 73-79). Згідно реєстру боржників № 3 від 16 жовтня 2025 року до даного договору факторингу ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 628416072 від 09 січня 2020 року на суму заборгованості 5 726,37 грн. (а.с.84-86).

Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що після видачі виконавчого документа процесуальний статус позивача у правовідносинах, пов`язаних із примусовим виконанням судового рішення, змінюється на стягувача.

Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями статті 55 ЦПК України. Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена статтею 442 ЦПК України.

Виходячи із цих норм, зокрема, за пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

За змістом статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 456/6160/13 (провадження № 61-24410св18).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору або не заборонено законом.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1972/17 міститься висновок про те, що за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

У справі, що переглядається встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 628416072 від 09 січня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Позика» у зв`язку з укладенням між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» договору факторингу № 28/1118-01ТОВ від 28 листопада 2018 року, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» договору факторингу №161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року.

Колегія суддів зауважує, що відомості про те, що зазначені вище договори факторингу, на підставі якого ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 , будь-ким оспорені або визнані недійсними у встановленому порядку в матеріалах справи відсутні. Не заперечує укладення вказаних договорів і сам скаржник.

Слід зазначити, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19).

Таким чином, наявні в матеріалах справи копії документів та досліджені судом надані представником заявника докази підтверджують факт переходу прав вимоги до ТОВ «ФК «Позика».

За таких обставин суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про можливість здійснення заміни стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на його правонаступника ТОВ «ФК «Позика».

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість була погашена ним до початку розгляду справи по суті, а тому у суду були підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки факт погашення заборгованості боржником під час судового процесу жодним чином не впливають на правомірність заміни сторони у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дикуна Ігоря Васильовича – залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 червня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта