Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №600/2274/26-а — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 600/2274/26-а

Провадження № 2-а/727/190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого-судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Посилався на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №500 від 12.05.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп.

Суть правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним та перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , не з`явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення даних через додаток «Резерв+» у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).

Із зазначеною постановою він не погоджується та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки не порушив законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказував, що він є інвалідом 3-ї групи, у зв`язку із чим не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.2 ч.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Приблизно наприкінці травня 2024 року він перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав уповноваженій особі свої облікові дані для їх уточнення відповідно до вимог ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

01.05.2025 року працівниками поліції його було доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього було складено протокол ІНФОРМАЦІЯ_4 №500 від 01.05.2025 року за ч.1 ст.210-1 КУпАП.

Зазначив, що вчасно уточнив свої військово-облікові дані, а саме в кінці травня 2024 року.

Вважає, що протокол №500, на підставі якого винесена оскаржувана постанова, складено не уповноваженою особою, що є порушенням ст.254 КУпАП.

Також, оскільки останнім днем притягнення до адміністративної відповідальності міг бути лише 17.10.2024 року, відповідачем пропущений строк на притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що передбачений ч.7 ст.38 КУпАП.

Просив визнати протиправною та скасувати постанову №500 від 12.05.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзиву на позов відповідачем подано не було.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити в його відсутності. Позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як було встановлено судом, 01.05.2025 року стрільцем 1 відділення взводу охорони ОСОБА_2 було складено протокол ЧМТЦК №500 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу, 01.05.2025 року о 09 год. 05 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт адміністративного правопорушення, а саме: ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним та перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення даних через додаток «Резерв+» у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) (а.с.7).

12.05.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову №500 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно вказаної постанови, 01.05.2025 року о 09 год. 05 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 стрільцем 1 відділення охорони взводу охорони ОСОБА_2 було складено протоком про адміністративне правопорушення ЧМТЦК №500 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно протоколу, громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та притягується до адміністративної відповідальності у зв`язку із тим, що він не з`явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг, або шляхом уточнення даних через додаток «Резерв+» у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).

Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11.04.2024 року, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. З 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу. Тобто, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 11.09.2025 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи (а.с.6зв.).

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно із абз.6 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, у новій редакції викладено ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме встановлено, що громадяни зобов`язані, зокрема, інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Тобто, зазначені дані необхідно було оновити до 16 липня 2024 року.

Так, абз.4 п.п.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року шляхом: прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Позивач вказує, що не порушив законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію оскільки свої військово-облікові дані оновив вчасно.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Зазначене узгоджується із висновком постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 року у справі №727/12607/25.

Крім того, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У справах щодо застосування суб`єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

Згідно із ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 03.06.2026 року відповідачу з урахуванням особливостей розгляду справ даної категорії, визначених ст.286 КАС України, запропоновано у п`ятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.

Однак, відповідач не подав до суду відзиву на адміністративний позов, а також доказів вчинення позивачем вказаного порушення.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що встановлені у ході судового розгляду обставини свідчать про невиконання відповідачем процесуального обов`язку щодо доведеності правомірності оскаржуваної постанови, та вважає, що з огляду на приписи ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у даному випадку фактично свідчить про визнання ним позову.

Зазначене узгоджується із висновком постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 року у справі №727/2/26.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №500 від 12.05.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Одовічен Я.В.