Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №644/4067/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ритов Я. М.

Справа № 644/4067/26

Провадження № 2/644/3606/26

24.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:

Головуючого судді Ритова Я.М.,

за участю секретаря Швайка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01.06.2018 року у загальному розмірі 42 259,59 грн., а також судового збору в сумі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписала Анкету-заяву № б/н від 01.06.2018 та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції і саме ця редакція надається до позовної заяви, оскільки це умови публічного договору, то суд має можливість самостійно перевірити відповідність умов та тарифів, що додаються до позовної заяви, та умов та тарифів сайті банку, що діяли на дату підписання заяви.

Таким чином, між банком та відповідачем був укладений договір, в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.

На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 51 000 грн.. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала кредитну картку номер НОМЕР_1 , строком дії - 05/22, тип - Універсальна.

Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалась карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача.

Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: кредитна картка номер – НОМЕР_2 , строк дії - 08/22, тип Універсальна GOLD; кредитна картка номер – НОМЕР_3 , строк дії - 10/27, тип Універсальна GOLD.

В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8% річних, у процесі користування рахунком 20.03.2022 р. відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських, на підставі якої, погоджені суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу.

Тобто, відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 20.03.2022 року відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 40,8%. При цьому, за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 8866,59 грн.

У зв`язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії РФ, Банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 р. відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.

Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач зобов`язана повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Проте, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим, станом на 25.03.2026 року має заборгованість 42 259,59 грн., яка складається з наступного: 33 393, грн. - заборгованість за тілом кредита, 8866,59 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова від 16.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала та просила розстрочити виконання рішення суду у зв`язку із скрутним матеріальним станом.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо, у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2018 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої, банк надав банківські послуги у вигляді платіжної картки кредитка з кредитним лімітом.

Відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 51 000 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 26.03.2026 року.

На виконання зазначеного кредитного договору відповідачу було видано наступні кредитні картки НОМЕР_2 , строк дії - 08/22, тип Універсальна GOLD; кредитна картка номер – НОМЕР_3 , строк дії - 10/27, тип Універсальна GOLD, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 26.03.2026 року.

Відповідач підписала паспорт споживчого кредиту від 01.06.2018 р., в якому також зазначена інформація про відсоткові ставки по кредитуванню по картковим рахункам.

Відповідачем не надано суду, а так само і відсутні у матеріалах справи заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому, як вбачається з виписки за договором б/н за період 01.06.2018 року по 26.03.2026 року, частково погашала заборгованість, що свідчить про обізнаність відповідача з умовами кредитування.

В подальшому, в процесі користування рахунком 20.03.2022 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої, погоджені суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 20.03.2022 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 40,8% .

Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором припинила виконувати вчасно, внаслідок чого, банком нарахована заборгованість, яка станом на 25.03.2026 р., становить 42 259,59 грн. та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 33 393 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8866,59 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність угоди між сторонами підтверджується заявою позичальника та паспортом кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-82 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

На підставі викладеного, у судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно надав відповідачу грошові кошти, які остання зобов`язана повернути щомісячними платежами у визначений строк, проте зобов`язання свої не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 42 259,59 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Суд вважає встановленим факт порушення відповідачем умов кредитного договору, а заборгованість в сумі 42 259,59 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 33 393 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8866,59 грн., доведеною, та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, також належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2662,40 грн.

Беручи до уваги скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 , яка не працює та має на утрмианні малолітню дитину, суд вважає за можливе розглянути питання щодо розстрочення виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням.

Частиною 5 статті 435 ЦПК України визначено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, виходячи в загальної суми, яка підлягає до стягнення за рішенням суду – 44 921,99 грн. (42 259,59 грн. + 2662,40 грн.), починаючи з дати ухвалення рішення суду шляхом сплати відповідачем на користь позивача рівних платежів щомісяця на 1 число відповідного місяця в сумі по 3743,49 грн., а в останній місяць в сумі 3743,60 грн.

Керуючись ст.ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 10,12,76,77,81,89,141,265,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 01.06.2018 року у загальному розмірі 42 259 (сорок дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 59 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 33 393 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8866,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, починаючи з дати ухвалення рішення суду, шляхом сплати ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» рівних платежів щомісяця на 1 число відповідного місяця в сумі 3743,49 грн., а в останній місяць в сумі 3743,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570;

відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя Я.М. Ритов