Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №643/14656/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/14656/25

Провадження № 2/643/1204/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засіданні Ісоєва К.М., представника позивача Дубровської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу запозовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

ПАТ «Харківенергозбут» (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (відповідачі) суму заборгованості за електричну енергію в розмірі 12465,44 грн., яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 ; суму сплаченого судового збору в розмірі 2422.40 грн. та судові витрати в розмірі 41,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач має ліцензію з постачання електричної енергії. Відповідачі, які є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є побутовими споживачами електричної енергії, що постачає позивач за вказаною адресою. Ураховуючи, що за вказаною адресою спожито електричну енергію, вважається, що між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії на умовах типового договору комерційної пропозиції. За період з 01.07.2021 по 01.08.2025 за вказаною адресою згідно переданих показань приладу обліку проведено нарахування за електричну енергію в розмірі 12468,44 грн.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 24.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 19.05.2026, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи складність справи, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відзиву на позов, а також заяву про розгляд справи за їх відсутності, суду не надали.

Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

Відповідачі є співвласниками квартири, що розташована у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 440881103 від 26.08.2025. Частка ОСОБА_1 складає 5/8, ОСОБА_2 – 3/8. Відтак, відповідачі є споживачами електричної енергії, що постачається позивачем за вказаною адресою.

За адресою Квартири зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується даними Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 05.09.2025. Відповідач ОСОБА_1 за вищевказаною адресою зареєстрованою не значиться.

Згідно з наданими позивачем довідки-розрахунку та довідки абоненту, заборгованість відповідачів за спожиту в період з 01.07.2021 по 01.08.2025 електричну енергію складає 12468,44 грн.

Під час подання позовної заяви до суду, позивачем не зазначено ідентифікуючих даних відповідача ОСОБА_1 , крім прізвища, ім`я та по-батькові. В обґрунтування представник позивача зазначила, що іншою інформацією відносно вказаного відповідача не володіє. Таким чином, ані дати народження, ані РНОКПП, ані адреси реєстрації місця проживання вказаного відповідача позивач не зазначив, що унеможливлює здійснення судом запитів щодо визначення адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , а також отримання даних з Єдиного державного демографічного реєстру відносно неї.

Ураховуючи наведене, ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 16.01.2026 витребувано з Департаменту реєстрації ХМР, як розпорядника Реєстру територіальної громади міста Харкова, наявні персональні дані (в тому числі ті, що містяться в архівних даних та у паперових документах, які надавались для вчинення реєстраційних дій) ОСОБА_1 , яка є співвласником будинку АДРЕСА_1 , а саме інформацію щодо її дати народження, РНОКПП, адреси реєстрації місця проживання, адреси фактичного місця проживання, мобільних телефонів.

На виконання ухвали суду Департамент реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради № 235/0/50-26 від 29.01.2026 повідомив, що в Реєстрі територіальної громади міста Харкова відсутні відомості стосовно реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Судом був зроблений запит щодо отримання копії рішення суду, на підставі якого за відповідачами визнано право спільної часткової власності на квартиру, проте згідно з відповіддю надати вказане рішення не виявилось можливим.

Таким чином, судом було вжито всіх можливих заходів для встановлення персональних даних ОСОБА_1 , які дозволять суду додатково ідентифікувати вказану особу.

Заяв та клопотань про витребування доказів представником позивача заявлено не було.

Статтею 5 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 (далі – Закон в редакції з 01.05.2019) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартплати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги в квартирі, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Обов`язок споживачів оплачувати електричну енергію передбачений також п.п. 1 п. 3 ст. 58, абз. 5 п. 13 розд. XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, п. 5.8., 5.9., 5.10., п.п. 1 п. 6.2. Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями абзацу п`ятого п. 13 розділу ХVІІ Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 79 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказано, що стороною відповідачів не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири, а відтак - зобов`язані нести тягар щодо її утримання.

За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 12468,44 грн., та задовольняє позов.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на отримання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в розмірі 41,00 грн., всього – 2463,40 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за електричну енергію за період з 01.07.2021 по 01.08.2025 у розмірі 12465,44 грн. (дванадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень сорок чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 2463,40 грн. в рівних частках, по 1231,70 грн. (одна тисяча двісті тридцять одна гривня сімдесят копійок) з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328).

Відповідач – ОСОБА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий).

Суддя Д.А. Крівцов