Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №643/5623/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/5623/26

Провадження № 2/643/5006/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Афанасьєва В.О.,

за участі секретаря судових засідань Ткаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа – Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Любов Леонідівни, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача, яким просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги мотивує тим, що мати позивачки – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була донькою ОСОБА_3 , які були зареєстровані та проживали за однією адресою – АДРЕСА_1 . Спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , належала померлій на праві власності. Після смерті ОСОБА_4 , її мати – ОСОБА_3 подала заяву для оформлення спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину, однак свідоцтво про право на спадщину за життя так і не отримала Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали разом, ОСОБА_3 вважається такою, що фактично прийняла спадщину після смерті доньки ОСОБА_4 . Однак в 2020 році позивачка виїхала з м. Харкова в місто Львів на постійне проживання і в 2021 році з бабусею був втрачений зв`язок та про її смерть позивачка дізналася лише в 2025 році. 28.07.2025 позивачка звернулась з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до приватного нотаріуса, однак отримала відмову у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини. У зв`язку з чим вимушена були звернутись до суду з даним позовом для захисту свого права на спадщину.

Представником відповідача Харківської міської ради до суду направлено відзив. Відповідно до змісту якого, позовні вимоги заперечує у повному обсязі, вважає, що об`єктивність пропуску не містить документального підтвердження, крім того, у позові відсутня інформація про наявність або відсутність інших зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача ОСОБА_2 , через свого представника, до початку судового засідання надійшла заява, у якій вона просила проводити розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача – Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений своєчасно та належним чином, у відзиві просив розглянути справу за його відсутності.

Третя особа – ПН ХМНО Харченко Л.Л. в судове засідання не з`явилась, завчасно надала суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками є – (мовою оригіналу) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » після реєстрації шлюбу.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

З витягу про реєстрації в Спадковому реєстрі № 51339590 слідує, що приватним нотаріусом Малік О.В. зареєстровано спадкову справу № 62183263, спадкодавець – ОСОБА_4

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З витягу про реєстрації в Спадковому реєстрі № 82010904 слідує, що приватним нотаріусом Харченко Л.Л. зареєстровано спадкову справу № 74393544, спадкодавець – ОСОБА_3 .

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо, по-перше, у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; по-друге, ці обставини можливо визнати поважними.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцеве дає відповідь на питання про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Так, позивач посилається на те, що ОСОБА_2 виїхала з міста Харкова на постійне проживання і втратила зв`язок з бабусею.

Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Згідно з положеннями постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року, справа № 565/1145/17, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Зазначений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у постановах: від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12.

Постановою приватного нотаріуса Харченко Л.Л. № 233/02-31 від 28.07.2025 підтверджується, що ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Статтею 13 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вбачається, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 (справа №681/203/17-ц, провадження №61-26164св18).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п.24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі»; п.32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п.32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя наприклад, коли усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований у практиці Європейського суду з прав людини, отримане, хоча і не оформлене належним чином спадкове майно охоплюється поняттям «майно» у розумінні ст.1 Першого протоколу.

Суд бере до уваги, що спадщина після померлої ОСОБА_3 на даний час залишилась відкритою та ніким не прийнята, заяв про відмову від спадщини позивач не подавав.

Крім того, суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки ОСОБА_2 втратить право на спадкування майна за заповітом, і вказані обставини будуть для позивача занадто надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Далі, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 вбачається, що при вирішені питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватися правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд приймає до уваги доводи позивача про пропущення строку подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини, практику Європейського суду з прав людини, і те, що факт пропуску позивачем строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення останньої від спадкування, відтак суд вважає, що причини, на які посилається позивач є поважними, а тому є підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 81, 83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ( АДРЕСА_2 )

Відповідач: Харківська міська рада (м. Харків, майдан Конституції, 7),

Третя особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Любов Леонідівна ( АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення складено 26.06.2026.

Суддя В.О. Афанасьєв