Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №624/506/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/506/26

провадження № 1-кп/624/66/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Кегичівка, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221090000296 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дегтяново, Унечінського району, Брянської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, вдівця, утриманців не маючого, не працюючого, інвалідності не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , представника потерпілої – адвоката ОСОБА_6 ,

- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

09.02.2026 близько 11:55 годині ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно проживає зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 та її донькою ОСОБА_5 , діючи умисно, в порушення вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, то принижує гідність, поводженню або покаранню, в порушення вимог статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильства стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) та ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання, вчинив сварку із донькою співмешканки – ОСОБА_5 , під час якої умисно її ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим спричинив потерпілій психологічні страждання, приниження честі та гідності, що призвело до погіршення якості її життя.

За вказаним фактом, 24.02.2026 Кегичівським районним судом Харківської області, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно доньки своєї співмешканки – ОСОБА_5 .

Крім того, 05.03.2026 близько 12:30 годині ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно проживає зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 та її донькою ОСОБА_5 , діючи умисно, в порушення вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, в порушення вимог статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) та ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання, вчинив сварку із донькою співмешканки – ОСОБА_5 , під час якої умисно її ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим спричинив потерпілій психологічні страждання, приниження честі та гідності, що призвело до погіршення якості її життя.

За вказаними фактами, 16.03.2025 Кегичівським районним судом Харківської області, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно доньки своєї співмешканки – ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_3 притягнуто судом до адміністративної відповідальності за двома фактами вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_5 , що свідчить про систематичність його дій.

Однак, ОСОБА_3 незважаючи на вищезазначене, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став.

Так, о 15:30 годині 10.04.2026, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно проживає зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 та її донькою ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, вчинив щодо ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим спричинив потерпілій психологічні страждання, приниження честі і гідності, що призвело до погіршення якості її життя.

Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, а саме - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

25.06.2026 між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 469 КПК України. Згідно з угодою ОСОБА_3 визнає свою винуватість і щиро розкаюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України. Потерпіла ОСОБА_5 цивільний позов не заявляла, будь-яких претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має. Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 126-1 КК України. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений у виді 180 годин громадських робіт, із застосуванням обмежувальних заходів, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді проходження програми для кривдників строком на 2 місяці.

Крім цього, угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочині за вищевикладених обставин. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.

Потерпіла просила затвердити угоду про примирення, зазначила, що в даний час вони примирилися з обвинуваченим, претензій до останнього вона не має, ініціатором укладення угоди була вона. Також зазначила, що зазначену угоду укладала добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для неї зрозумілі.

Представник потерпілої – адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив затвердити укладену угоду, зазначив, що ініціатором укладення угоди про примирення була потерпіла, на даний час потерпіла та обвинувачений примирилися, а тому просив призначити узгоджене покарання.

Прокурор в судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення, визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому узгоджене покарання згідно умов угоди про примирення, оскільки укладення угоди не суперечить вимогам закону.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та розглядаючи питання про затвердження угоди, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним про примирення.

Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника (абз. 2, ч. 1 ст. 469 КПК України).

Як було встановлено у судовому засіданні ініціатором укладення угоди про примирення була потерпіла ОСОБА_5 .

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ст. 126-1 КК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом також з`ясовано, що потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того, судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та потерпілою, визначена у межах санкції ст. 126-1 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої у судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції потерпілої, якій зрозумілі наслідки затвердження угоди, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення від 25.06.2026, укладеної між потерпілою та обвинуваченим у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, перебуває на обліку Берестинського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області щодо відбування покарання у виді 30 годин громадських робіт, призначеного постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 16.03.2026 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому судом не встановлені.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлені.

Із врахуванням скоєного злочину, особи обвинуваченого, відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення та ставлення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди про примирення від 25.06.2026 у виді громадських робіт строком 180 годин. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особистості обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань судом не встановлено.

Відповідно до положень частини 1 статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Сторонами угоди відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України було визначено застосувати до ОСОБА_3 обмежувальні заходи у вигляді направлення для проходження програми для кривдників за місцем проживання на строк два місяці.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався.

Цивільний позов не заявлено. Арешт на майно не накладався.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 , укладену 25 червня 2026 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання - у виді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 2 (два) місяці та покласти на нього обов`язок пройти цю програму.

Роз`яснити обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_3 не обирати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1