Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №638/23874/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/23874/25

Провадження № 1-кп/638/1177/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові об`єднані в одне кримінальні провадження № 12025226240000716 від 16 листопада 2025 року та № 12025226240000730 від 20 листопада 2025 року з обвинувальними актами щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, українки, громадянки України, із середньою освітою, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 125 КК України,

встановив:

15 листопада 2025 року приблизно о 17 год. 06 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Шкільна», яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Перемоги 65-Г, схопила за ошийник собаку, яка весь час була поруч з нею та, піднявши її вгору, почала трясти собаку в різні боки. Побачивши це потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробила ОСОБА_4 зауваження, щоб та відпустила собаку. ОСОБА_4 почала нецензурно висловлюватися та, підійшовши ближче до потерпілої ОСОБА_5 , у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_4 , тримаючи собаку у правій руці, лівою рукою нанесла один удар по правій задній потиличній ділянці голови потерпілій ОСОБА_5 .

В результаті противоправних дій ОСОБА_4 , згідно висновків судово-медичної експертизи № 12-14/837-А/25 від 19.11.2025, потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були спричинені наступні тілесні ушкодження: синець потиличної ділянки справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 вчинила умисне кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Окрім того, 15 листопада 2025 року близько 18:20 год. ОСОБА_4 знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , де також знаходився її співмешканець - потерпілий ОСОБА_6 . В ході спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, під час якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин із ОСОБА_6 , у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .

Так, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно, переслідуючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, взявши у праву руку кухонний ніж, та ставши навпроти ОСОБА_6 , нанесла йому один удар вказаним ножем у ділянку грудної клітини. Після чого. ОСОБА_4 самостійно припинила свої протиправні дії.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинила ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудної клітини по передній поверхні декілька праворуч від серединної лінії на рівніпередніх відізків 7 — 8 ребер, така, що не проникала у грудну та черевну порожнини й у середостіння, з ушкодженням окістя грудини й хрящових відрізків 7 - 8 ребер праворуч, яка відповідно до висновку експерта №09-1951/25 відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному, погодилася з кваліфікацією вчинених нею діянь та підтвердила обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала обставин вчинення кримінального правопорушення щодо неї. Щодо призначення покарання, то підтримала позицію прокурора, яка просила призначити обвинуваченій покарання у виді 240 годин громадських робіт.

Потерпілий ОСОБА_6 надав заяву про згоду зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 винною у пред`явленому обвинуваченні визнала себе повністю, її показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні.

Оскільки обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та вивченням матеріалів, що характеризують її особу, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_4 доведеною поза розумним сумнівом та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 125 КК України, тобтоумисне легке тілесне ушкодження, за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_5 , та за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_6 .

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпечність та характер вчинених нею кримінальних правопорушень, які є кримінальними проступками, обставини їх вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу обвинуваченої, яка офіційно не працює, має середню освіту, незаміжня, осіб на утриманні не має, має зареєстроване та фактичне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судима, проте протягом 2024-2025 років була двічі засуджена за ч. 1 ст. 125 КК України, що свідчить її схильність до вчинення заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень іншим особам.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у близьких стосунках ( ОСОБА_6 ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченої до вчинених правопорушень, та зважаючи на те, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України, з призначенням остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, у виді громадських робіт, оскільки покарання у виді штрафу, на переконання суду, не зможе досягти легітимної мети покарання, враховуючи дані про особу обвинуваченої, яка неодноразово була засуджена за ч. 1 ст. 125 КК України, проте на шлях виправлення не стала і знову вчинила аналогічні кримінальні проступки.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 та інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 200 (двісті) годин громадських робіт;

- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити до відбуття покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Речові докази, а саме чотири паперові конверти «Національна Поліція України», яких запаковані змиви речовини бурого кольору, а також один паперовий конверт «Національна Поліція України», в якому запакований зріз з рушнику з речовиною бурого кольору, передані за зберігання до камери схову Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області за квитанцією № 4046 від 20.12.2025 – знищити.

Вирок може бути оскаржений, за винятком заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1