Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №347/1278/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1278/26

Провадження № 1-кп/347/298/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження №12026091190000112 від 23.04.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Жукотин Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не депутата, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили, за нижче наведених обставин.

ОСОБА_4 постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12.12.2025 у справі № 347/1322/25, яка набрала законної сили 23.12.2025, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

В подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленою з нею, оскільки вона була направлена за його місцем проживання засобами поштового зв`язку з відміткою про отримання, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 22.04.2026 близько 15:20 год., рухаючись по вулиці Дружби, що в адміністративних межах міста Косів, Івано-Франківської області керував автомобілем марки та моделі «Volkswagen Transporter» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та пояснив, що він за вказаних в обвинувальному акті обставин керував транспортним засобом, оскільки мав поїхати до роботи. Під час розгляду справи по ст.130 КУпАП відносно нього він не був присутній в судовому засіданні, але копія постанови за результатом розгляду цієї справи прийшла поштою на його адресу – її отримала його дружина, оскільки він перебував на заробітках на Закарпатті, а коли повернувся за три тижні – він ознайомився із цією постановою, якою його, зокрема було позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік. При цьому у його застосунку «Дія» його права були дійсними, тому він вважав, що може керувати транспортними засобами. Разом з тим, його права були вилучені працівниками поліції під час складання протоколу по ст.130 КУпАП. Щиро кається у вчиненому злочині, вже не керує транспортними засобами та у подальшому подібного злочину не вчинятиме. Просить суд врахувати наявність на його утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, що у нього велика сім`я, важка робота та призначити йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, що не становитиме для нього надмірний тягар.

Крім, повного визнання вини самим обвинуваченим, його винність доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм про позбавлення права оскарження обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.

Судом досліджені характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_4 наступні письмові докази:

- копію інформації про особуОСОБА_4 , згідно якої останній є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцемс. Жукотин Коломийського району Івано-Франківської області, проживає по АДРЕСА_1 ;

- довідку про судимість №26118365472096106966, на підставі якої доводиться, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності;

- копію листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2077 від 24.04.2026 року, за змістом якого ОСОБА_4 перебуває на обліку військовозобов`язаних, на військову службу по мобілізації не призивався, користується правом на відстрочку на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- довідки КНП «Косівської ЦРЛ» № 176 та № 156 від 27.04.2026 року, відповідно до яких ОСОБА_4 не знаходиться на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті даного медичного закладу;

- характеристику на ОСОБА_4 №864 від 29.04.2026 року, згідно з якою останній за місцем проживання характеризується позитивно;

- довідку про склад сім`ї № 610 від 29.04.2026 року та акт обстеження матеріально-побутових умов життя №609 від 29.04.2026 року, за змістом яких ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 разом із матір`ю, дружиною та чотирма дітьми;

- витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дітей – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , із яких вбачається, що їхнім батьком єОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали обвинувального акту та матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченомуОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Також, суд враховує досліджені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті не перебуває, раніше не судимий, одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, жодних скарг на його поведінку від місцевих жителів не надходило.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення вперше, щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.

Також суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Отже, суд, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи винного, його майнового та сімейного стану, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненому злочині та щиро розкаявся, став на шлях виправлення, з урахуванням положень ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, відповідно до дискреційних повноважень суду, дотримуючись принципів законності і верховенства права, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу в межах санкції відповідної частини статті, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, на становитиме для нього надмірний тягар та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. За цих же обставин суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.

Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є копія постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12.12.2025 у справі №347/1322/25, світлокопія корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та оптичний носій інформації (DVD-диск) з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та реєстратора службового автомобіля по факту запинки транспортного засобу під керування ОСОБА_4 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження.

За правилами п.7 ч.9 ст.100 КПК України – документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Отже, вказані речові докази підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 369-371, 373, 374 - 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази у даному кримінальному провадженні - копію постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12.12.2025 у справі №347/1322/25, світлокопію корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та оптичний носій інформації (DVD-диск) з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та реєстратора службового автомобіля по факту запинки транспортного засобу під керування ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1