Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №175/19934/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 175/19934/25

Номер провадження 1-кп/175/2059/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року селище Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілих ОСОБА_10 ,

свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 62025170030000269 від 13.01.2025, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дніпро (Дніпропетровськ), громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, молодший сержант, учасник бойових дій, зареєстрований АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, кваліфікація дій обвинуваченого

Молодший сержант ОСОБА_5 13 січня 2025 року приблизно о 16:30, перебуваючи на посаді командира 3 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Центрального ОТО НГУ, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належав йому на праві власності, рухався по проїзній частині ділянки автодороги вул. Горького в смт Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вул. Горького зліва направо по вказаному нерегульованому пішоходу, в порушення вимог ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.14 Закону України «Про дорожній рух», п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, маючи реальну можливість виконати вказані норми, діючи зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявляючи неуважність до дорожньої обстановки, не зменшивши швидкість керованого ним автомобіля та не зупинивши його, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_13 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 на нерегульованому пішохідному переході, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження несумісні з життям, у вигляді: сумісної тупої травми тіла; рани на лівій кисті, численних саден на верхніх кінцівках та лицевій частині голови, синців на кінцівках, грудній клітині праворуч та повіках очей; переломів лівої лопатки, кісток правого передпліччя та гомілок, гілок правої лобкової кістки тазу та правого крижово-клубового зрощення тазу, кісток мозкового відділу черепа та ребер ліворуч та праворуч; крововиливів у м`які покривні тканини голови та грудної клітини, тазової ділянки та кінцівок, під м`яку мозкову оболонку головного мозку, клітковину органокомплексу тіла та легені; слабкого кровонаповнення внутрішніх органів, крововиливів під ендокардом на сосочкових м`язах серця (плями Мінакова); атеросклерозу аорти, які у своїй сукупності мають ознаки тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості, які привели до настання смерті потерпілої та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої, що настала від сумісної тупої травми тіла у вигляді переломів кісток скелету, крововиливів у м`які покривні та внутрішні тканини тіла і органи, саден, синців та рани на ділянках тіла, котра ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується вищевказаними даними.

Кваліфікація дій обвинуваченого

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав частково, оскільки вважав, що у події, яка трапилась є вина і самої загиблої. Обвинувачений не визнав інкриміноване обвинувачення в частині його дій, а також місцезнаходження пішохода в момент зіткнення.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 надав суду показання, що 13 січня 25-го року приблизно о 16:00 керував автомобілем Lanos, пасажиром був його товариш ОСОБА_12 . Рухались по Обухівці в напрямку міста Дніпро. Їхали додому, поспішав за сімейними обставинами, починались сутінки. Рухались в межах населеного пункту, рельєф був нерівний - з одного боку було підвищення. В момент наближення до місця ДТП його засліпила зустрічна машина. Після засліплення він зменшив швидкість, почав пригальмовувати, але повністю гальмування не застосовував. Коли пройшло засліплення, то метра за два побачив, що з`явилась людина перед автомобілем, після чого він почав маневрувати на зустрічну смугу та гальмувати. В цей момент пішохід, яка переходила дорогу, зробила крок назад. Якби жінка не рухалась, то обвинувачений би не збив її. Після збиття, обвинувачений зупинився, вийшов з пасажиром ОСОБА_12 , підійшов до потерпілої, вона була ще жива - впала на відстані 20 м від зебри. Обвинувачений став на зустрічну смугу, щоб на потерпілу не наїхали автомобілі, почали дзвонити 102 та 103. Бачив, що на дорозі лежать розсипані предмети потерпілої, автомобілі, які проїжджали поряд, розносили їх по дорозі, тому вони виявились розсипані. Приїхала швидка, слідчий по ДТП, а також слідчий з ДБР, оформлювали документи. Потерпіла померла у швидкій. На момент зіткнення швидкість автомобіля обвинуваченого була приблизно 70 км/год, так показував спідометр. Чому експертиза дала висновок, що його швидкість була в діапазоні 89-96 км/год, пояснити не може. Знаку пішохідного переходу він не бачив, хоча такий знак є на зустрічному боці дороги. Біля місця ДТП був пішохідний перехід, але пішохід була в 10 метрах за "зеброю", а не на пішоходному переході. В момент збиття пішохід була на смузі руху автомобіля Lanos.

Обвинувачений вважає, що у події, яка трапилась, є вина самого пішохода, адже вона переходила дорогу поза межами пішохідного переходу. Перед початком переходу дороги жінка не переконалась в тому, що це буде безпечно для неї. Якби пішохід не зробила крок назад, а просто не рухалась, то він би її не збив, а об`їхав по зустрічній смузі.

З метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин кримінального провадження, суд допитав свідків, потерпілих.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила суду, що очевидцем подій не являється. Того дня їй зателефонували знайомі та повідомили, що її маму збили в ДТП. Мама не вижила, померла у швидків. Потерпіла пояснила, що заявила цивільний позов до обвинуваченого, оскільки понесла матеріальні витрати на поховання. Також злочином їй завдано моральної шкоди. Мама була для неї близькою дорогою особою, допомагала виховувати дітей, оскільки сама вдова. Після цієї події у потерпілої погіршився стан здоров`я, з`явився тривожний депресивний розлад, вона проходить лікування. Цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що не була очевидцем. На час події перебувала вдома, їй зателефонували сусіди і повідомили, що збили жінку, але кого саме невідомо.Тоді потерпіла почала телефонувати мамі, але відповіді не було. Пізніше стало відомо, що маму збили в ДТП і смерть настала у швидкій допомозі. У кримінальному провадженні заявила цивільний позов, оскільки понесла матеріальні витрати пов`язані з похороном. Також злочином її завдано моральної шкоди. Хоча жодні гроші не покриють втрату матері, але має бути хоч якась справедливість, та іншого механізму, окрім як відшкодування моральної шкоди грошима немає. Обвинувачений шкоду добровільно не відшкодовував. Натомість до її чоловіка приїздив батько обвинуваченого і сказав, що сталось - те сталось, але вони бідні люди, і брати з них нічого. На що чоловік потерпілої відповів, що з похороном справляться самі.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що була очевидцем події, яка відбулись минулого року. Вона проживає поруч біля місця ДТП, виїхала з двору на своєму автомобілі Mercedes і зупинилась перед головною дорогою, збираючись виїхати на головну, пропускаючи автомобілі. У цьому місці дорога рівна, було сухо. Свідок бачила, як з автобусу вийшла жінка з пакетом, підійшла до пішохідного переходу, стала і пропустила авто, після цього пішла на пішохідний перехід. Встигла пройти кілька кроків. І в цей момент свідок побачила, як Lanos темного кольору їде по дорозі з очевидним перевищенням швидкості - більше 60 км/год. Свідок може зробити такий висновок, оскільки має досвід керування більше 30 років. Lanos виїхав на зустрічну смугу і збив жінку на пішоходному переході. Чула звук гальмування. Після збиття водій зупинився і вийшов, підбіг до збитої жінки. Пакет з продуктами, який був в руках жінки, від удару розсипався за пішохідним переходом. Безпосередньо перед збиттям сама свідок знаходилась приблизно за 20 м від пішохідного переходу, дивилась на дорогу і тому добре все бачила. Збиття відбулось на зустрічній смузі руху щодо автомобіля Lanos. Свідок точно бачила що потерпіла йшла по "зебрі", оскільки автобус перед цим зупинився перед "зеброю", і потерпіла його обходила. Після зіткнення пішохід відлетіла і впала на зустрічній смузі. Безпосередньо в момент зіткнення пішохід стояла на пішохідному переході, а після зіткнення впала попереду автомобіля Lanos. Свідок поїхала до лікарні, яка розташована неподалік, бо це було швидше, ніж чекати швидку, потім повернулась. В машині, яка збила жінку, було двоє у військовій формі.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що обвинувачений є його товаришем. Сам свідок не водій, правил дорожнього руху досконало не знає. 13 січня 25-го року вони виїхали до Дніпра, їхали по Обухівці, в місці, де відбулось ДТП, був невеликий спуск. Перед зіткненням їх засліпила зустрічка. Після цього бачив пішохода, водій загальмував та вирулив на зустрічну смугу, але відбулось зіткнення. Вони зупинились, вийшли. Виявились, що була збита жінка. Відразу викликали швидку допомогу і поліцію, залишались поряд. Після збиття пішохід лежала за пішохідним переходом. Яка була швидкість на момент збиття - не знає. Пішохода збили правою стороною автомобіля. В момент збиття пішохід був на полосі руху Ланоса. В момент наїзду пішохід рухався. Чи були речі у пішохода не бачив. Вже після ДТП бачив, що на дорозі були пакет і розкидані речі. Пішохід лежав на дорозі, а рух транспорту не перекривався, тому обвинувачений стояв біля пішохода, щоб автомобілі не наїхали на пішохода. В момент засліплення він гальмування не відчував. Розмітку на дорозі, а саме пішохідний перехід, він побачив вже після зупинки, до самого наїзду "зебри" свідок не бачив. Чи був пішохід на момент зіткнення на "зебрі", свідок не бачив.

Також з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин кримінального провадження, судом було досліджено письмові докази:

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.01.2025 зі схемою до нього та фототаблицею, згідно з якими установлено, що місцем ДТП є вул. Горького в смт Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області. ДТП відбулось 13.01.2025, приблизно о 16:30, погодні умови - ясно, без опадів. Відбувся наїзд автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 на пішохода ОСОБА_13 . Описана наявна розмітка (п.1.14.1 ПДР - “зебра”, якою позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги), та дорожні знаки (5.38.1, 5.38.2 - “Пішохідний перехід”). Нерівності та пошкодження дорожнього покриття відсутні. Наявні пошкодження автомобіля в передній частині. В протоколі та на схемі зазначені відомості про розміщення виявлених предметів щодо транспортного засобу, слідів, навколишніх предметів і елементів. Зі схеми ДТП встановлено, що на місці ДТП наявна розмітка "зебра" та знак “Пішохідний перехід”, автомобіль розташований на зустрічній смузі руху, наявний слід гальмування вже позаду пішоходного переходу; між автомобілем і дорожньою розміткою "зебра" позначено розсипані на дорозі предмети потерпілої. Протокол та схему підписано обвинуваченим ОСОБА_5 без доповнень і зауважень.

Протоколом огляду трупа від 13.01.2025 з фототаблицею, під час якого в автомобілі швидкої допомоги оглянуто труп ОСОБА_13 , зафіксовано зовнішні тілесні ушкодження.

Висновок експерта №СЕ-19/104-25/5932-ІТ від 06.03.2025, згідно якого в ході проведення судової інженерно-транспортної експертизи на момент експертного огляду робоча гальмова система автомобіля Daewoo Lanos (номерний знак НОМЕР_2 ) виконує свої функції та перебуває в працездатному стані. На момент експертного огляду рульове керування автомобіля Daewoo Lanos (номерний знак НОМЕР_2 ) виконує свої функції та перебуває в працездатному стані.

Протоколом зняття (отримання, вилучення) показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 12.02.2025, встановлено відеозапис події кримінального правопорушення, здійснений камерою спостереження перед в`їздом до домогосподарства АДРЕСА_3 здійснений з 16:19 до 16:26 13.01.2025. На вилученому відеозаписі зафіксовано обставини та механізм ДТП, що мала місце 13.01.2025 у смт Обухівка Дніпровського району. Відеозапис скопійовано на оптичний диск.

В судовому засіданні досліджено відеозапис, та встановлено, що камерою зафіксовано момент ДТП - збиття пішохода.

Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_13 №148м від 16.01.2025, відповідно до якого 13.01.2025 пішохід травмований при зіткненні з автомобілем за адресою: АДРЕСА_4 .

Висновок експерта №148м від 11.02.2025 за результатами судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого виявлені тілесні ушкодження та морфологічні зміни: сумісна тупа травма тіла: - рана на лівій кисті, численні садна на верхніх кінцівках та лицевій частині голови, синці на кінцівках, грудній клітині праворуч та повіках очей; - переломи лівої лопатки, кісток правого передпліччя та гомілок, гілок правої лобкової кістки тазу та правого крижово-клубового зрощення тазу, кісток мозкового відділу черепа та ребер ліворуч та праворуч; - крововиливи у м`які покривні тканини голови та грудної клітини, тазової ділянки та кінцівок, під м`яку мозкову оболонку головного мозку, клітковину органокомплексу тіла та легені; - слабке кровонаповнення внутрішніх органів, крововиливи під ендокардом на сосочкових м`язах серця (плями Мінакова); - атеросклероз аорти. Усі вказані тілесні ушкодження причинені прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмету (предметів), чи о такий (такі), можливо за умови, яка вказана у фабулі постанови, тобто, при дорожньо-транспортній події, при контактуванні потерпілої з рухаючимся транспортним засобом, та, вірогідно, відкиданням та травмуванням її об дорожнє покриття, що підтверджується характером та локалізацією тілесних ушкоджень на трупі. Усі тілесні ушкодження у своїй сукупності мають ознаки тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості як такі, що призвели до настання смерті (згідно правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» п. 2.1), перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої.

Смерть потерпілої настала від сумісної тупої травми тіла у вигляді переломів кісток скелету, крововиливів у м`які покривні та внутрішні тканини тіла і органи, саден, синців та рани на ділянках тіла, котра ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується вищевказаними даними проведеної судово-медичної експертизи трупу.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

Згідно постанови, смерть потерпілої констатована співробітниками ШМД 13.01.2025 р. о 17:00.

При судово-токсикологічному дослідженні печінки зі стінками жовчного міхура з трупа не виявлені: похідні барбітурової кислоти, фенотіазину, 1,4-бензодіазепіну, саліцилової кислоти, фенілалкіламінів, морфін, кодеїн, метадон, трамадол, димедрол, клозапін; амітриптилін.

Висновок експерта №СЕ-19/104-25/28905-ФП від 25.07.2025, згідно якого в ході проведення судової фототехнічної експертизи ймовірно середня швидкість руху автомобіля «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_2 , що зафіксований у відеозапису з назвою «NVR_ch5_main_20250113161900_20250113162559», що міститься на наданій на дослідження карті флешпам`яті «Patriot», з урахуванням похибки (інтервал довіри), у проміжок кадрів №4016-4019 (16:21:41 (часова мітка на відеозображені) – становить в межах [89,28; 96,72] км/год.

Судом досліджено також представлені матеріали службового розслідування, серед яких службова характеристика на обвинуваченого.

Протокол огляду карти пам`яті з відеозаписом ДТП від 09.09.2025, відповідно до якого 16.21.31 відображено, як до проїзної частини наближається пішохід, який зупинився та пропускає 2 легкові автомобілі, які рухаються ліворуч від пішохода. Далі, після проїзду зазначених автомобілів пішохід ще подолав невелику відстань та зупинився пропускаючи ще один автомобіль. Після проїзду третього автомобіля о 16.21.37 пішохід відновлює рух перетинаючи проїзну частину. В процесі руху пішохода, на 16.21.40 в поле зору камери потрапляє легковий автомобіль, який наближається до пішохода праворуч. На 16.21.42 відбувається контакт даного автомобіля з пішоходом, після чого цей автомобіль зникає за зеленими насадженнями. При цьому на відеозаписі перед вказаним автомобілем візуально відсутні будь- які перешкоди та тварини.

Висновок експерта №СЕ-19/104-25/38551-ІТ від 08.10.2025, згідно якого в ході проведення судової автотехнічної експертизи при заданих вихідних даних, в діях водія ОСОБА_5 по керуванню автомобілем «Daewoo Lanos» (р.н. НОМЕР_2 ) вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з ДТП, а виконаний ним маневр (за описовою частиною висновку - зміна напрямку руху з виїздом на зустрічну смугу руху) слід вважати технічно не обґрунтованим.

Також суд дослідив надані цивільним позивачем докази матеріальної шкоди, а саме долучені копії накладної від 14.01.2025, товарного чеку від 14.01.2025 щодо вартості послуг на поховання, договір №1/92 від 01.06.2026 про надання послуг на проведення будівельно-монтажних робіт на кладовищі з кошторисом та рахунком, акт приймання-передачі наданих послуг до договору №1/92 від 01.06.2026, платіжні інструкції №8417-4451-5847-5656 від 06.06.2026, №8417-4452-5995-9816 від 06.06.2026.

Відтак, суд визнає наведені докази, які були досліджені в судовому засіданні, як належні та допустимі, а сукупність - достатня та переконлива для доведення вини обвинуваченого "поза розумним сумнівом".

Захисна позиція обвинуваченого ОСОБА_5 зводилась до того, що він, не заперечуючи факт збиття автомобілем пішохода, вказував, що наїзд відбувся поза пішоходним переходом, і у події, яка трапилась є вина самої загиблої, адже вона переходила дорогу поза межами пішохідного переходу та не переконалась в тому, що це буде безпечно для неї. Якби загибла не зробила крок назад, а просто не рухалась, то він би її не збив, а об`їхав по зустрічній смузі.

Суд розцінює захисну позицію як необґрунтовану, безпідставну, очевидно висловлену з метою уникнення обвинуваченим відповідальності за фактично вчинене. Ці доводи сторони захисту повністю спростовуються вищенаведеними належними, достовірними та допустимими доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_11 , протоколом огляду місця ДТП, відеозаписом події ДТП, висновком судової автотехнічної експертизи, які є послідовними, логічними, переконливими та узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами, а тому суд не знаходить підстав ставити їх під сумнів.

Версію сторони захисту суд відхиляє, виходячи із досліджених у кримінальному провадженні доказів.

Так, очевидець свідок ОСОБА_11 , яка має стаж керування більше 30 років, була на відстані 20 м від пішохідного переходу і чітко вказала, що загибла зупинилась перед пішоходним переходом і пропустила автомобілі, після чого пішла по "зебрі", де її і збив автомобіль обвинуваченого, який їхав з очевидним перевищенням швидкості, та зробив незрозумілий маневр - виїхав на зустрічну смугу. Розсипані по дорозі речі свідок пояснила саме збиттям загиблої, від удару її разом з речами відкинуло від пішохідного переходу.

Судом встановлено, що збиття відбулось саме на нерегульованому пішохідному переході. Окрім переконливих показань свідка ОСОБА_11 , це підтверджується дослідженим протоколом огляду місця ДТП із схемою та фотознімками, а також оглянутим відеозаписом моменту ДТП. На схемі зафіксовано, що біля автобусної зупинки розмітка "зебра" нанесена на дорозі саме напроти магазину. Вірність цих позначень на схемі підтверджується фототаблицею місця ДТП. Сам обвинувачений протокол та схему підписав без зауважень.

Так, з урахуванням зафіксованих на схемі орієнтирів, а саме автобусної зупинки та магазину "Лісовий кошик", які добре видно на відеозаписі, встановлено, що в момент наїзду пішоход переходила дорогу напроти магазину в місці, де розташований пішохідний перехід, зліва направо по ходу руху автомобіля Ланос.

Будь-яких достовірних доказів протилежного судом не встановлено.

Відтак, обвинувачений викривив свої показання в тій частині, що загибла переходила дорогу поза пішоходним переходом, намагаючись таким чином зменшити свою відповідальність.

Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 в тій частині, що в момент збиття пішохід перебувала на смузі руху автомобіля Ланос спростовуються показаннями свідка ОСОБА_11 , яка засвідчила, що загибла в момент ДТП була на зустрічній смузі руху. Показання свідка ОСОБА_11 об`єктивно підтверджуються протоколом огляду місця ДТП із схемою та фотознімками, на яких зафіксовано, що автомобіль розташований на зустрічній смузі руху, де наявні сліди гальмування, і також саме на зустрічній смузі руху розкидані по дорозі речі загиблої. Обвинувачений викривив свої показання, намагаючись уникнути відповідальності, а його товариш ОСОБА_12 надав такі неспроможні показання, щоб допомогти в цьому.

Щодо спроби обвинуваченого перекласти вину на загиблу в тій частині, що якби вона не зробила крок назад, а просто не рухалась, то він би її не збив, а об`їхав по зустрічній смузі, суд зауважує наступне:

Висновком експерта №СЕ-19/104-25/38551-ІТ від 08.10.2025 надано однозначну відповідь, що саме дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 18.1 ПДР, та призвели до ДТП, а виконаний ним маневр зміни напрямку руху з виїздом на зустрічну смугу руху слід вважати технічно не обґрунтованим. У своїх дослідженнях експерт оцінював ті вихідні дані, що в процесі руху водій ОСОБА_5 для запобігання наїзду на пішохода, застосував відворіт ліворуч та виїхав на смугу зустрічного руху, де відбувся наїзд на пішохода, яка вже рухалась по пішоходному переходу.

Експерт вказав, що водій ОСОБА_5 в даній дорожній обстановці, здійснюючи рух в населеному пункті повинен був рухатись зі швидкістю не бульше 50 км/год, надати дорогу пішоходу, яка рухалась по нерегульованому пішоходному переходу, та перед зміною напрямку руху впевнитись, що цей маневр буде безпечним та він своїми діями не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасниками дорожнього руху. Наведений порядок дій передбачено п.10.1, п.12.4, п.12.9 б), п.18.1 ПДР:

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;

18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Ці обставини відображені у висновку експерта.

Обвинувачений не надав логічних пояснень, чому його дії не відповідали цим вимогам. Логічно пояснити розбіжність у швидкості, яку встановив експерт ([89,28; 96,72] км/год), із тією, про яку стверджував обвинувачений (70 км/год), останній не зміг.

Наведеним висновком експерта спростовується захисна позиція обвинуваченого, що саме дії загиблої призвели до ДТП, а він, нібито, мав можливість своїм маневром виїзду на зустрічну смугу уникнути збиття пішохода. Експерт зазначив, що безпека учасників дорожнього руху мала бути дотримана виконанням п.18.1, чого ОСОБА_5 не зробив, хоча мав відповідну технічну можливість.

Встановлені фактичні обставини свідчать про те, що саме дії обвинуваченого призвели до наїзду на пішохода ОСОБА_13 на нерегульованому пішохідному переході. При цьому обвинувачений ОСОБА_5 , проявляючи неуважність до дорожньої обстановки, не зменшивши швидкість керованого ним автомобіля та не зупинивши його, щоб дати дорогу пішоходу, діяв зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Зваживши сукупність досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена повністю.

Мотиви призначення покарання, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а саме:

Обвинувачений ОСОБА_5 є військовослужбовцем, учасник бойових дій, за місцем проходження служби характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим є необережним тяжким злочином, що спричинив смерть потерпілої. Обвинувачений раніше не судимий, вину визнав частково.

Щодо стверджуваного стороною захисту щирого каяття обвинуваченого суд зауважує наступне.

Згідно послідовної практики Верховного Суду (наприклад, справа № 199/6365/19) розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У цій справі обвинувачений заперечував інкриміновані обставини, заперечував провину у скоєному, не робив спроб відшкодувати шкоду потерпілим, а навпаки перекладав вину за події на загиблу, начебто вона переходила дорогу поза "зеброю", не переконавшись у безпеці, та в останній момент зробила крок назад під автомобіль, який її об`їжджав. Критичної оцінки своїм діям щодо необґрунтованого маневру на пішоходному переході, руху зі швидкістю, що перевищувала дозволену у населеному пункті, обвинувачений у судовому засіданні не надав.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. У цій справі поведінка не свідчила про бажання розкриття усіх обставин справи, правдиве повідомлення усіх деталей своєї злочинної поведінки. Обвинувачений не продемонстрував належного усвідомлення протиправного характеру своїх злочинних дій.

Суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, стверджуване стороною захисту щире каяття ОСОБА_5 , оскільки воно відсутнє.

Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, не інкриміновано.

Крім того, суд враховує характер вчиненого ОСОБА_5 злочину - неуважне керування автомобілем, рух в межах населеного пункту зі швидкістю, що перевищує дозволені межі, ігнорування правил безпечного проїзду пішоходного переходу, здійснення технічно необґрунтованого маневру виїзду на зустрічну смугу, де і відбулось збиття пішохода, яке потягло смерть потерпілої.

Суд також не може лишити поза увагою посткримінальну поведінку обвинуваченого - ОСОБА_5 вину визнав частково, заперечував встановлені, і об`єктивно підтверджені доказами обставини події, намагався перекласти вину на загиблу, стверджуючи, що саме її дії призвели до трагедії.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що на думку суду є необхідним та достатнім для попередження вчинення ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення та його перевиховання.

Зважаючи, що в ході судового розгляду обвинувачений не продемонстрував належного усвідомлення протиправного характеру своїх злочинних дій, суд не вважає за можливе застосувати звільнення від покарання з випробуванням, а тому для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 покарання слід відбувати реально.

Цивільний позов

Представником потерпілої адвокатом ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 104 075 грн, як вартість витрат на проведення поховання та встановлення пам`ятника, а також моральної шкоди в розмірі 1000000 грн, що обґрунтувано тим, що смерть матері є незворотною, спричиняє страждання, які тривають протягом необмеженого часу та фактично супроводжуватимуть потерпілу все життя. Моральні страждання в такому випадку мають характер виняткової інтенсивності, оскільки втрата матері є однією з найтяжчих психологічних травм, які може пережити людина.

Цивільний відповідач - обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов в частині матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині моральної шкоди – частково в розмірі 500 000 грн.

Також представником потерпілої адвокатом ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 104 075 грн, як вартість витрат на проведення поховання та встановлення пам`ятника, а також моральної шкоди в розмірі 1000000 грн, що обґрунтувано тим, що смерть матері є незворотною, спричиняє страждання, які тривають протягом необмеженого часу та фактично супроводжуватимуть потерпілу все життя. Моральні страждання в такому випадку мають характер виняткової інтенсивності, оскільки втрат матері є однією з найтяжчих психологічних травм, які може пережити людина.

Цивільний відповідач - обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов в частині матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині моральної шкоди – частково в розмірі 500 000 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд дослідив надані цивільними позивачами докази матеріальної шкоди, а саме долучені копії накладної від 14.01.2025, товарного чеку від 14.01.2025 щодо вартості послуг на поховання, договір №1/92 від 01.06.2026 про надання послуг на проведення будівельно-монтажних робіт на кладовищі, акту приймання-передачі наданих послуг до договору №1/92 від 01.06.2026, платіжних інструкцій №8417-4451-5847-5656 від 06.06.2026, №8417-4452-5995-9816 від 06.06.2026, які підтверджують витрати на поховання та встановлення пам`ятника в загальному розмірі 208150 грн. Ці загальні витрати сплачені цивільними позивачами в рівних частках по 104 075 грн кожною дочкою померлої, що підтверджується матеріалами цивільних позовів та їх поясненнями у судовому засіданні.

Цивільний відповідач - обвинувачений ОСОБА_5 розмір понесених позивачами витрат на поховання та встановлення пам`ятника не заперечував, під сумнів не ставив, в цій частині обидва цивільні позови визнав.

Зважаючи, що дослідженими доказами вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину доведена в повному обсязі, а також те, що його дії знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням події кримінального правопорушення та наслідками у вигляді матеріальних збитків для потерпілих, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню повністю - по 104075 гривень кожній.

Обвинувачений ОСОБА_5 в добровільному порядку відшкодування матеріальної шкоди до пред`явлення цивільного позову не здійснював.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд погоджується з доводами позивачів, що протиправна винна поведінка ОСОБА_5 , яка спричинила смерть їх матері ОСОБА_13 , перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з душевними стражданнями потерпілих, істотними негативними змінами в їх житті, які фактично є непоправними, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, практики Верховного Суду, та бере до уваги те, що цивільні позивачі понесли моральні страждання через втрату близької особи – матері, які і досі з плином часу, негативно впливають на їх життя, втрата рідної людини є найтяжчою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, відновити попередній стан життя цивільних позивачів неможливо, вказане негативно вплинуло на їх життя.

Обвинувачений ОСОБА_5 в добровільному порядку відшкодування моральної шкоди до пред`явлення цивільного позову не здійснював.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав до задоволення позовів цивільних позивачів у повному обсязі, а суму морального відшкодування у розмірі 1 000 000 гривень кожній такими, що відповідають засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду, з оцінкою ступеня та обсягу моральних та фізичних страждань цивільних позивачів, вимушених змін у їх житті.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_5 1000000 гривень моральної шкоди слід задовольнити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_5 1000000 гривень моральної шкоди слід задовольнити повністю.

Мотиви ухвалення інших рішень

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід суд не визначав, клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу учасники не заявляли.

На підставі ст.124 КПК України документально підтверджені витрати на проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст.174 КПК України, скасувавши арешт та повернувши автомобіль власнику.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим за ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання на виконання вироку.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_5 не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 12097 (дванадцять тисяч дев`яносто сім) гривень 60 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського (Центрального) районного суду міста Дніпропетровська від 17.01.2025 на транспортний засіб автомобіль «Daewoo lanos», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 .

Речові докази: автомобіль «Daewoo lanos», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 – повернути власнику ОСОБА_5 .

Цивільний позов, поданий представником потерпілої адвокатом ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 104075 (сто чотири тисячі сімдесят п`ять) гривень 00 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди -1000000 (один мільйон) гривень 00 коп.

Цивільний позов, поданий представником потерпілої адвокатом ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 104075 (сто чотири тисячі сімдесят п`ять) гривень 00 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди -1000000 (один мільйон) гривень 00 коп.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1