Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №736/1095/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 736/1095/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/493/26

Категорія - ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 194 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

головуючого-суддіОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретарів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника адвоката обвинуваченого ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024270290000240 від 27.11.2024 за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2026 року щодо:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 194 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2026 року ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 194 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 111 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, окрім житла;

- за ч. 2 ст. 194 КК України у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, окрім житла.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_10 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 30.11.2024 року до набрання вироком законної сили із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 постановлено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 до вступу вироку в законну силу залишено без змін - тримання під вартою у ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 30642 (тридцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 15 коп. процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням судових експертиз.

Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє дотепер.

Співпраця громадян України з Російською Федерацією, її збройними силами, спеціальними службами чи їх представниками, передача їм інформації, а також надання згоди на виконання активних дій в інтересах Російської Федерації явно шкодять суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України.

Усвідомлюючи вказані обставини, а саме наявності збройної агресії Російської Федерації проти України, намагання Російською Федерацією знищити Україну як державу, діючи в умовах воєнного стану, підтримуючи дії Російської Федерації щодо протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронним органам України, умисно, реалізуючи єдиний умисел на вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, з корисливих мотивів, добровільно, без фізичного чи психічного примусу, ОСОБА_10 , усвідомлюючи наявність воєнного стану в Україні, у період із листопада 2024 року по 29 листопада 2024 надав представнику Російської Федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за таких обставин.

Так, приблизно у листопаді 2024 року громадянин України ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому слідством місці, використовуючи свій мобільний телефон марки «iPhone 8», номер моделі: «MQ712LL/A», серійний номер « НОМЕР_1 », номер телефону НОМЕР_2 , в месенджері (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіофайлами) «Telegram», в якому був зареєстрований під іменем (нік-неймом) « ОСОБА_11 », прив`язаним до вказаного номеру телефону, вступив у спілкування з невстановленим слідством представником спеціальних служб Російської Федерації, а саме особою, яка використовувала ім`я (нік-нейм) « ОСОБА_12 », назва « ОСОБА_13 » (далі за текстом - особа « ОСОБА_13 »).

У ході спілкування особа « ОСОБА_13 » запропонувала ОСОБА_10 надавати допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, шляхом здійснення підпалів об`єктів інфраструктури та громадських будівель, із фіксуванням вчиненого на відеозапис. У подальшому вказані відеозаписи мали бути використані Російською Федерацією та їх представниками для проведення інформаційно-психологічної операції проти України, а саме бути опублікованими в мережі Інтернет щоб створити у глядачів враження, що населення України не підтримує діючу владу, вважає її нелегітимною. чинить активний опір та, таким чином, спонукати населення України погодитись на закінчення війни з Російською Федерацією на умовах останньої, а міжнародних партнерів України - до припинення її підтримки.

У свою чергу ОСОБА_10 , усвідомлюючи мету вказаної діяльності та приналежність особи «ОСОБА_13» до представників спеціальних служб Російської Федерації, дав свою згоду на дану пропозицію, яка фактично полягала у проведенні підривної діяльності проти України.

Після цього, особа « ОСОБА_13 » роз`яснила, що фіксувати вказані дії потрібно шляхом фото- та відеозйомки мобільним телефоном за допомогою спеціального програмного забезпечення «Timemark», яке додає до фото та відеозапису позначку із географічними координатами місця зйомки та поточних дати та часу. Після виконання вказаних завдань особа « ОСОБА_13 » обіцяла здійснювати оплату на криптогаманець.

Так, реалізовуючи вказаний злочинний умисел, 20.11.2024 ОСОБА_10 , перебуваючи на території Одеської області, на виконання завдання невстановленого слідством представника спеціальних служб Російської Федерації, а саме особи «ОСОБА_13», підібрав трансформатор по провулку Агрономічний (колишня назва Леніна) с. Доброолександрівка Одеської області, за координатами НОМЕР_4, після чого здійснив його фотографування за допомогою мобільного телефону.

У подальшому, ОСОБА_10 у період з 00 год. 10 хв. по 00 год. 11 хв. 21.11.2024, використавши заздалегідь підготовлену запальну суміш, облив нею вказаний трансформатор та здійснив його підпал, який зафіксував на мобільний телефон та передав відповідний відеозапис особі «ОСОБА_13».

Крім цього, у період з 00 год. 34 хв. по 00 год. 34 хв. та з 00 год. 38 хв. по 00 год. 40 хв. 21.11.2024 ОСОБА_10 повторно, використавши заздалегідь підготовлену запальну суміш, облив нею зазначений вище трансформатор та здійснив його підпал, який зафіксував на мобільний телефон.

При цьому, ОСОБА_10 усвідомлював, що його дії несуть шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в описаний вище спосіб.

За виконання вказаного завдання ОСОБА_10 отримав грошову винагороду у сумі 45 USDT від невстановленого слідством представника спеціальних служб Російської Федерації «ОСОБА_13» на криптогаманець «ОКХ».

У подальшому, на виконання завдання невстановленого слідством представника спеціальних служб Російської Федерації, а саме особи «ОСОБА_13», ОСОБА_10 у період з 23 год. 53 хв. по 23 год. 53 хв. 23.11.2024, використавши заздалегідь підготовлену запальну суміш, облив нею вказаний трансформатор по пров. Леніна у с. Доброолександрівка Одеської області, за координатами НОМЕР_4 та здійснив його підпал, який зафіксував на мобільний телефон та передав відповідний відеозапис особі «ОСОБА_13».

За виконання вказаного завдання ОСОБА_10 отримав грошову винагороду у сумі 48 USDT від невстановленого слідством представника спеціальних служб Російської Федерації «ОСОБА_13» на криптогаманець «ОКХ».

Перебуваючи на території Чернігівської області, ОСОБА_10 отримав завдання від представника спеціальних служб Російської Федерації, а саме особи «ОСОБА_13», підібрати для підпалу адміністративну будівлю.

На виконання завдання представника спеціальних служб Російської Федерації, а саме особи «ОСОБА_13» ОСОБА_10 підібрав адміністративну будівлю відділу надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради (надалі - ВНАП) за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, буд. 9 та, у період часу з 18 год. 47 хв. по 19 год. 01 хв. 26.11.2024, використавши заздалегідь підготовлену запальну суміш (2 «коктейлі молотова»), розбив цеглиною вікно вказаної адміністративної будівлі ВНАП у м. Корюківка, та закинув у вікно два коктейлі «молотова», тим самим здійснив його підпал, який зафіксував на мобільний телефон та передав відповідний відеозапис особі «ОСОБА_13».

За виконання вказаного завдання ОСОБА_10 отримав грошову винагороду у сумі 975 USDT від невстановленого слідством представника спеціальних служб Російської Федерації «ОСОБА_13» на криптогаманець «ОКХ».

При цьому, ОСОБА_10 усвідомлював, що його дії несуть шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в описаний вище спосіб.

26.11.2024, близько 18 години 40 хвилин, ОСОБА_10 , з метою умисного знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, прибув до адміністративної будівлі відділу надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, буд. 9, де на виконання завдання представника спеціальних служб Російської Федерації особи «ОСОБА_13», умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді пошкодження та знищення чужого майна та бажаючи їх настання, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на знищення та пошкодження чужого майна, з лицьової сторони вказаної вище адміністративної будівлі, цеглиною розбив скло у вікні, після чого за допомогою запальнички, підпалив заздалегідь підготовлену запальну суміш, а саме два «коктейлі молотова», та через розбите вікно закинув по черзі їх до середини приміщення, у результаті чого відбулась пожежа, внаслідок якої вогнем знищено та пошкоджено облицювання стін та стелі на площі 48 кв.м., офісна техніка та меблі.

Відповідно до висновку експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 02.04.2025 №СЕ-19/125-25/1376-ПТ, причиною виникнення пожежі у відділі надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради, який знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, буд. 9, що сталася 26.11.2024, є занесення стороннього джерела запалення (у вигляді спеціально підготовленого пристосування за типом «коктейля молотова») в осередок пожежі із застосуванням інтенсифікатора горіння.

Відповідно до висновку експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 09.04.2025 №СЕ-19/125-25/2241-БТ, вартість ремонтно-відновлювальних робіт будівлі відділу надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради, який знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, буд. 9, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, використання яких необхідно для усунення завданих пошкоджень, на момент проведення дослідження становить 268 762 гривні 00 копійок, з урахуванням ПДВ, а розмір завданої матеріальної шкоди - станом на 27.11.2024 становить 189956 гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати, а кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 111 КК України закрити у зв`язку з відсутністю події злочину (не доведено, що було вчинено кримінальне правопорушення). В частині призначеного ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 194 КК України вирок змінити, призначивши ОСОБА_10 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін. Також під час розгляду апеляційної скарги просить допитати обвинуваченого ОСОБА_10 та дослідити докази - протокол огляду місця події від 30.11.2024.

Зазначає, що ОСОБА_10 не був обізнаний, що діє за завданням представника іноземної держави, здійснюючи підпали, діяв виключно з корисливих мотивів, не маючи при цьому на меті зашкодити Україні.

Вважає, що наявність прямого умислу в діях ОСОБА_10 у ході судового розгляду не доведено. При цьому місцевий суд необґрунтовано залишив поза увагою показання ОСОБА_10 про те, що він взагалі не надавав значення всьому, що говорилося в голосових повідомленнях. Для нього було важливим лише узгодити свої подальші дії та отримати винагороду.

Крім того, єдиним доказом, на який суд послався як на обґрунтування такого рішення, є протокол огляду місця події від 30.11.2024. Всі інші докази, досліджені судом, підтверджують лише вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, згідно з вказаним документом огляд місця події 30.11.2024 проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні сектора кримінальної поліції Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області. В ході огляду вилучено мобільний телефон ОСОБА_10 марки «iPhone 8», на якому міститься переписка ОСОБА_10 з особою, яка використовувала ім`я (нік-нейм) « ОСОБА_12 », назва «ОСОБА_13». Фактичне затримання ОСОБА_10 відбувалося з моменту доставлення його до приміщення сектора кримінальної поліції Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області, де слідчий під виглядом проведення огляду місця події фактично здійснив особистий обшук ОСОБА_10 та вилучив мобільний телефон. За таких обставин протокол огляду місця події від 30.11.2024 та вилучений у ході проведення слідчої дій телефон марки «iPhone 8» здобуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, встановлених нормами статей 208 і 214 КПК України, у зв`язку з чим такий доказ належить визнати недопустимим.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у зв`язку з невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та ухвалити новий, яким визнати винуватим ОСОБА_10 та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання за ці кримінальні правопорушення у виді позбавлення волів на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна. В решті вирок залишити без змін.

Зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого, обставини що обтяжують і пом`якшують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Однак, при призначенні покарання судом не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, одне з яких є злочином проти основ національної безпеки. Вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу внаслідок м`якості призначеного покарання і є істотним порушенням принципів об`єктивності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_10 з застосуванням ст. 69 КК України, врахував часткове визнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень та активне сприяння розкриттю злочину. При цьому суд першої інстанції не обґрунтував яким чином зазначені обставини знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Визнання таких обставин пом`якшуючими покарання, формально дало змогу суду першої інстанції застосувати ст. 69 КК України.

Крім того, вину у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_10 визнав частково, у вчиненому не розкаявся.

З огляду на викладене вважає, що призначене ОСОБА_10 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та не обґрунтоване застосування ст. 69 КК України.

Отже, зважаючи на наявність лише однієї пом`якшуючої покарання обставини, тяжкість вчиненого злочину, ОСОБА_10 має бути призначене необхідне та достатнє покарання для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Призначене ж на цей час покарання не відповідає вимогам ст. ст 50, 65, 66 КК України, оскільки є явно несправедливим через м`якість. Вважає, при цьому покаранні його превентивна функція як до ОСОБА_10 , так і до інших осіб не буде виконана.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які не погодилися з доводами апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити апеляційну захисника, прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати вирок суду; допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на положення ч. 3 ст. 404 КПК України, клопотання захисника про повторне дослідження доказу - протоколу огляду місця події від 30.11.2024 задоволенню не підлягає, оскільки стороною захисту не наведено належного обгрутування того, що такий доказ у суді першої інстанції досліджено не повністю або з порушеннями.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 194 КК України та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому в цій частині вирок не перевіряється.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_10 та кваліфікація його дій судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши його показання. У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у пред`явленому обвинувачені визнав частково, а саме в пошкодженні майна шляхом підпалу. Показав, що перебуваючи в м. Одесі знайшов у телеграмм-каналі роботу, де пропонували робити підпал і отримувати за це кошти. Три-чотири рази робив підпал трансформатора. Потім приїхав у м. Корюківка. Особа з ніком « ОСОБА_13 » написав, що можна підпалювати укрпошту, поліцейську дільницю. Зробив два коктейлі Молотова, цеглиною розбив вікно у ВНАП і закинув два коктейлі. Особа з ніком « ОСОБА_13 » розмовляв голосовими повідомленнями суржиком і обвинувачений ОСОБА_10 не думав, що це російський агент. Діяв виключно з метою заробити гроші.

Позицію обвинуваченого щодо не вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, місцевий суд правильно розцінив критично, сприйняв як захисну версію, з метою уникнення покарання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України доведена безпосередньо дослідженими під час судового розгляду отриманими в законному порядку допустимими доказами:

- рапортом інспектора-чергового Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області від 26.11.2024, згідно з яким зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що 26.11.2024 о 21:40 за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, м. Корюківка, вулиця Вокзальна буд. 9, виникла пожежа в адміністративній будівлі, де розміщений Корюківський ЦНАП Корюківської міської ради, осередок пожежі почався з кабінету начальника ЦНАП (том 2 а.с. 18);

- протоколом огляду місця події від 26.11.2024 та ілюстративною таблицею до нього, проведеного за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, м. Корюківка, вулиця Вокзальна буд. 9, за місцем розташування Корюківського ЦНАП Корюківської міської ради, у ході якого в кабінеті начальника ЦНАП у виявлено пошкодження у вигляді обвуглення стелі, стін, дверей, меблів, речей, техніки та підлоги. На підлозі біля столу було виявлено червону цеглину, залишки скла від пляшки із під слабоалкогольного напою «Шейк», а на віконній рамі даного приміщення, зі сторони вулиці, на підвіконні виявлено сліди подряпин та помаранчевого кольору від цегли. У ході проведеного огляду вилучено: пожежне сміття, цеглу червоного кольору, скло від пляшок (том 2 а.с. 50-64);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.03.2025, фото - таблицею до нього та відеозаписом, відповідно до якого ОСОБА_10 , показав яким чином та де саме здійснив підпал трансформатора у с. Доброолександрівка Одеської області. Зокрема, у ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_10 пояснив, що невідома йому особа на ім`я « ОСОБА_13 » у середині листопада 2024, через застосунок «Telegram», запропонувала йому здійснювати підпали трансформаторів, адміністративних будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування, за що пообіцяла платити грошові кошти, на що він добровільно погодився. Далі, ОСОБА_10 повідомив, що 20.11.2024, 21.11.2024 та 23.11.2024 він, перебуваючи у гаражі сестри ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_3 , взяв із каністри бензин, змішав його із моторним мастилом, та розмішав у дволітровій пластиковій пляшці, на кришці якої зробив отвір, та пішки прослідував до трансформатора, який знаходився по провулку Агрономічному (колишня назва Леніна) у с. Доброолександрівка, з метою здійснення за допомогою нього, підпалу зазначеного трансформатора. У подальшому ОСОБА_10 провів всіх учасників слідчої дії від гаража, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де він виготовив запальну суміш, до трансформатора, який знаходиться по провулку Агрономічний (колишня назва Леніна) у с. Доброолександрівка Одеської області. Після цього, ОСОБА_10 вказав на зазначений вище трансформатор, який підпалював 20.11.2024, 21.11.2024 та 23.11.2024 (координати трансформатора - НОМЕР_4) за допомогою змішаної раніше суміші бензину та моторного мастила. Разом з тим, ОСОБА_10 показав як саме обливав трансформатор заздалегідь підготовленою запальною сумішшю, намагаючись залити рідину в щілини трансформатору, та здійснював безпосередні підпали, при цьому особисто здійснюючи відеозйомку на свій мобільний телефон, за допомогою програми «Timemark». Потім ОСОБА_10 повідомив, що після кожного підпалу, він вказані відеозаписи із фіксацією підпалів трансформатора надсилав через застосунок «Telegram» особі на ім`я « ОСОБА_13 ». За підпали 20.11.2024, 21.11.2024 та 23.11.2024 трансформатора ОСОБА_10 отримав на свій криптогаманець грошові кошти в еквіваленті 45 та 48 доларів США. (том 2 а.с. 70-74, 75);

- протоколом огляду місця події від 05.03.2025 та ілюстративною таблицею до нього, проведеного на ділянці місцевості по провул. Агрономічний с. Доброолександрівка Одеської області, на якій знаходиться трансформатор, з одного боку якого містяться сліди горіння та кіптяви в щитках вказаної шафи. У ході проведення огляду спеціаліст - провідний інженер Овідіопольської дільниці АТ «ДТЕК» Одеські електромережі ОСОБА_15 , пояснив що вказаний трансформатор відповідає за електрозабезпечення с. Доброолександрівка Одеського району Одеської області. При його пошкодженні частина с. Доброолександрівка Одеського району Одеської області залишається без забезпечення електроенергією (том 2 а.с. 76-83);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.04.2025, фото - таблицею до нього та відеозаписом, у ході якого ОСОБА_10 пояснив, що невідома йому особа на ім`я « ОСОБА_13 », у середині листопада 2024 року, через застосунок «Telegram», запропонувала йому здійснити підпал будівлі ЦНАПу, за що пообіцяла заплатити грошові кошти, на що він добровільно погодився. Далі ОСОБА_10 повідомив, що 26.11.2024 на виконання завдання особи «ОСОБА_13» він підібрав адміністративну будівлю відділу надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради для її підпалу. У подальшому ОСОБА_10 провів всіх учасників слідчої дії від будинку, який знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Соборна, 64, де він виготовив запальну суміш 2 «коктейлі молотова», до адміністративної будівлі відділу надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, буд. 9. По дорозі слідування, ОСОБА_10 показав місце, де він переліз через паркан (координати НОМЕР_8), потім показав місце, де він підняв цеглину, якою у подальшому розбив вікно в адміністративній будівлі ВНАПу у м. Корюківка (координати НОМЕР_6). У подальшому, ОСОБА_10 показав місце, де він переліз через паркан та опинився безпосередньо на території ВНАП у м. Корюківка (координати НОМЕР_7). Після цього всі учасники вказаної слідчої дії, підійшли до ВНАПу у м. Корюківка, де ОСОБА_10 показав місце, звідки він цеглиною розбив вікно в адміністративній будівлі ВНАПу у м. Корюківка (координати НОМЕР_5) та показав як він дістав із рюкзаку, спочатку один «коктейль молотова», підпалив його та закинув у розбите вікно ВНАПУ, після чого відбулось загорання, а потім підпалив ще один «коктейль молотова» та знову закинув його туди ж саме, при цьому особисто здійснюючи відеозйомку на свій мобільний телефон. Потім ОСОБА_10 повідомив, що після підпалу, він вказаний відеозапис із фіксацією підпалу адміністративної будівлі ВНАПу у м. Корюківка надсилав через застосунок «Telegram» особі на ім`я « ОСОБА_13 ». За виконання вказаного завдання, а саме підпалу адміністративної будівлі ВНАП у м. Корюківка, ОСОБА_10 отримав грошову винагороду у сумі 980 USDT від невстановленого слідством особи «ОСОБА_13» на криптогаманець «ОКХ» (том 2 а.с. 90-99, 100);

- протоколом огляду речей та документів від 14.02.2025, згідно якого проведено огляд диску для лазерних систем зчитування, на якому містяться файли, зокрема з рахунками, відкритими ОСОБА_10 в АТ КБ «ПриватБанк», виписки проведених операцій та рух грошових коштів по карті ОСОБА_10 за період з 01.09.2024 по 30.11.2024 (том 2 а.с. 112-114);

- протоколом огляду речей та документів від 08.02.2025, згідно якого проведено огляд диску для лазерних систем зчитування, на якому міститься файл, наданий під час тимчасового доступу до речей та документів в ПрАТ «ВФ Україна», з роздруківкою, з якої встановлено, що абонент із номером мобільного телефону НОМЕР_2 (ІМЕІ - ідентифікатор НОМЕР_3 ), який використовував ОСОБА_10 під час вчинення злочину, знаходився у період з 20.11.2024 по 24.11.2024 в Одеській області, а у період з 25.11..2024 по 27.11.2024 - у м. Корюківка Чернігівської області. (том 2 а.с. 126-128);

- протоколом про дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 28.11.2024, згідно якого проведено дослідження інформації - відеозаписи, отримані з камер відео спостереження, розміщених у приміщенні Корюківського ЦНАП за адресою: м. Корюківка, вул. Вокзальна, 9 (том 2 а.с. 194-197,198);

- висновком про причини пожежі №34, згідно з яким причиною пожежі, яка сталася 26.11.2024 року в приміщенні відділу надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради за адресою: м. Корюківка, вул. Вокзальна, 9, є виникнення горіння внаслідок підпалу (том 2 а.с. 202-211);

- висновком експерта від 04.12.2024 №СЕ-19/125-24/15595-ФХД, згідно з яким у наданому на дослідження пожежному смітті, виявленому та вилученому під час проведення ОМП 26.11.2024 за адресою: м. Корюківка, вул. Вокзальна, 9, виявлено сліди зміненого світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне пальне) (том 2 а.с. 215-219);

- протоколом огляду місця події від 30.11.2024 та фото таблицею до нього, проведеного за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, буд. 24, у приміщенні сектора кримінальної поліції Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області, в ході якого було вилучено мобільний телефон ОСОБА_10 марки «iPhone 8», номер моделі: «MQ712LL/A», серійний номер « НОМЕР_1 », номер телефону НОМЕР_2 , на якому міститься переписка ОСОБА_10 , зареєстрованим під іменем (нік-неймом) « ОСОБА_16 », прив`язаним до вказаного номеру телефону, в месенджері «Telegram» з особою, яка використовувала ім`я (нік-нейм) « ОСОБА_12 », назва « ОСОБА_13 ». Також, у ході огляду встановлено, що в телефоні міститься програма (додаток): «ОКХ», який представляє собою криптогаманець на якому за 26.11.2024 міститься зарахування грошових коштів в сумі 975 USDT за виконання завдання - підпал ЦНАПу у м. Корюківка Чернігівської області. Також, зі стенограми голосових записів, яка міститься у вказаному протоколі, вбачається, що користувач «ОСОБА_13» повідомляє ОСОБА_10 , що: «…вышел Федеральный закон…», «Да там разница уже нету что там сгорит у них что не сгорит. Сам факт того что видео…сделано красиво. То есть это…показывает народу бесстрашие перед властью, вот что нам важно до власти донести… Ты закинул два коктейля…конкретно…, это всё видно отчётливо, так что…красавчик» (том 3 а.с. 1-97, 98);

- висновком експерта від 09.04.2025 №СЕ-19/125-25/2241-БТ, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт будівлі відділу надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради, який знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, буд. 9, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, використання яких необхідно для усунення завданих пошкоджень, на момент проведення дослідження становить 268 762 гривні 00 копійок, з урахуванням ПДВ, а розмір завданої матеріальної шкоди - станом на 27.11.2024 становить 189956 гривень 00 копійок, з урахуванням ПДВ (том 3 а.с. 118-132);

- висновком експерта від 02.04.2025 №СЕ-19/125-25/1376-ПТ, згідно з яким причиною виникнення пожежі у відділі надання адміністративних послуг виконавчого апарату Корюківської міської ради, який знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Вокзальна, буд. 9, що сталася 26.11.2024, є занесення стороннього джерела запалення (у вигляді спеціально підготовленого пристосування за типом «коктеля молотова») в осередок пожежі із застосуванням інтенсифікатора горіння (том 3 а.с. 143-154).

Наведені вище докази не містять суперечностей та узгоджуються між собою щодо фактичних обставин учинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, а тому у суду не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість, достовірність і достатність, які в своїй сукупності та взаємозв`язку поза всяким сумнівом доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обґрунтовано взяті судом до уваги при ухваленні судового рішення.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, визначений КПК України, надано не було. При цьому суд створив сторонам необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків.

Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_10 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.

Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість як доказу даних протоколу огляду мобільного телефона, вилученого в засудженого в ході огляду місця події.

У цьому провадженні інформацію, яка містилася в мобільному телефоні засудженого, досліджено шляхом вмикання телефона, огляду листування , повідомлень у ньому. Вказане листування в ході слідчої дії за допомогою програмного забезпечення записано на носій інформації , який є додатком до протоколу. Доступ до інформації не обмежувався власником, володільцем чи утримувачем та не був пов`язаний із подоланням системи логічного захисту. Орган досудового розслідування провів огляд телефону з добровільної згоди ОСОБА_10 , який його видав і повідомив пароль. Слідча дія проведена в присутності понятих та оформлена відповідним протоколом, який складено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Безпідставними є і твердження сторони захисту про порушення положень ст. 208 КПК України під час затримання обвинуваченого, у тому числі про порушення права на захист.

З матеріалів справи вбачається, що у протоколі затримання ОСОБА_10 детально відображено підстави затримання, роз`яснено йому права та обов`язки, передбачені ст. 42 КПК, обвинуваченого ознайомлено зі змістом положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, про що ним поставлено власноручні підписи. На виконання вимог частин 1, 4 ст. 213 КПК про затримання ОСОБА_10 о 01.41 повідомлено батька та 01.49 регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Затримання проводилося за участю двох понятих, яким було роз`яснено їхні права та обов`язки згідно зі статтями 11, 13, 15, 223 КПК.

У протоколі затримання ОСОБА_10 вказано, що він складений 30.11.2024 з04.45 по 06.42 з одночасним відображенням у його тексті години фактичного затримання - 01.34 тієї ж дати, а норми КПК не вимагають складання протоколу затримання в ту ж годину, коли особу було затримано. Зокрема, ч. 5 ст. 208 КПК вказує на саму обов`язковість складення протоколу затримання із зазначенням у ньому години і хвилини затримання. Тобто, КПК допускає випадки, коли фактичне затримання особи і складання протоколу про це можуть не співпадати у часі з урахуванням певних умов (наприклад, віддаленість місця затримання особи від адміністративної будівлі уповноваженого органу, введення правового режиму воєнного стану тощо). Запізніле складання протоколу про затримання особи є виправданим у тій ситуації, коли об`єктивні причини спонукали уповноважену особу діяти саме таким чином.

Після затримання особи, щодо якої є обґрунтовані підстави вважати, що вона вчинила особливо тяжкий злочин (ст. 12 КК), відповідна службова особа зобов`язана забезпечити участь захисника у такому кримінальному провадженні. При цьому КПК дає можливість особі мати захисника як за рахунок держави, так і за власним вибором.

З протоколу затримання ОСОБА_10 вбачається, що він виявив

бажання мати захисника з числа адвокатів, наданого центром безоплатної вторинної правової допомоги, в присутності якого і було складено відповідний протокол.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_10 не був обізнаний про те, що він діє за завданням представника іноземної держави, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, державною зрадою є пошук, збирання та передавання представникам іноземної держави-агресора відомостей про розташування військової техніки, особового складу ЗСУ та інших військових формувань, залучених до надання відсічі збройній агресії Російської Федерації, оскільки це сприяє можливим чи дійсним зусиллям іноземної держави, іноземної організації або їх представникам заподіяти шкоду національній безпеці України (постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 13.03.2024 у справі № 953/3558/22 , провадження № 51-6103 км23)

Вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України та розцінюються як підривна діяльність проти неї. Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Державна зрада є закінченим злочином з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні (постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 09.04.2024 у справі № 639/1528/22, провадження № 51-6937км23).

При наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.

З матеріалів провадження та показань наданих обвинуваченим апеляційному суду встановлено, що він усвідомлював, що рф здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України, особа з ім`ям «ОСОБА_13» спілкувалась російською мовою, з окремим українськими словами, ця особа посилалась на федеральний закон, який в Україні не існує, і виконання завдань з надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, що є загальновідомим, за відповідну плату, яка здійснювалась не у грошовій одиниці України, а через криптовалютний гаманець.

Наведені обставини спростовують версію захисника про те, що її підзахисний не розумів, що вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України та не мав умислу на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а діяв лише з корисливих спонукань.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що діяння ОСОБА_10 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 111 КК України.

Відхиляє апеляційний суд і доводи захисника про наявність підстав для призначення ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 194 КК України покарання у мінімальному розмірі передбаченому санкцією цієї статті, а саме 3-х років позбавлення волі.

Призначаючи обвинуваченому покарання у виді 8 років позбавлення волі за цей злочин, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, спосіб, характер вчинених діянь, тяжкість наслідків, дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний та матеріальний стан, ставлення до наслідків, відсутність обтяжуючих обставин .

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання за ч.2 ст. 194 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами захисника про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є у тому числі застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з пунктами 2, 4 ч. 1 ст.420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Частиною 1 ст. 421 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, окрім іншого, у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, необґрунтованість застосування положень ст.69 КК України та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого діяння та особі ОСОБА_10 внаслідок м`якості колегія суддів вважає слушними з наступних підстав.

Положеннями ст.50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого, обставини що обтяжують і пом`якшують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Однак, наведених вимог закону суд першої інстанції не дотримався, оскільки, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання із застосуванням ст.69 КК, суд свого рішення належним чином не мотивував.

Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за певні кримінальні правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до ч.ч.1, 2 ст.66 КК, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення ст.ст.66, 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Суд, застосовуючи положення ст.69 КК України при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Наведене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною у судових рішеннях, зокрема в ухвалі від 01 серпня 2023 року Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду по справі №621/2376/22 (провадження №51-3862ск23).

Зі змісту оскарженого вироку вбачається, що суд при призначенні покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України послався на часткове визнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень та активне сприяння розкриттю злочину. При цьому суд першої інстанції не обґрунтував яким чином зазначені обставини знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Визнання таких обставин пом`якшуючими покарання, формально дало змогу суду першої інстанції застосувати ст. 69 КК України.

Апеляційний суд вважає необґрунтованим визнання районним судом пом`якшуючою покарання обставиною - часткове визнання вини.

За приписами ч. 2 ст. 66 України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Однак таке тлумачення частини 2 ст. 66 України та віднесення часткового визнання вини до пом`якшуючої обставини колегія суддів вважає помилковим.

З пояснень наданих обвинуваченим як суду першої так і апеляційної інстанції постає, що він заперечує вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Як неодноразово зазначав Верховний суд, навіть повне визнання провини, ще не означає, що особа стала на шлях виправлення, і що його зізнання свідчать про рішучість стати на такий шлях, самосуд свого вчинку. Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності. Не заперечення і визнання об`єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про щире каяття.

Окрім того, слід зазначити, що районний суд, визнаючи вказану обставину пом`якшуючою, не розкрив її зміст, не обґрунтував зв`язок із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Таким чином судом встановлено наявність лише однієї пом`якшуючої покарання обставини, а саме активне сприяння розкриттю злочину, що навіть формально вказує на відсутність підстав застосування ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні покарання.

Призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України місцевий суд також послався на дані про особу обвинуваченого, однак жодним чином не обґрунтував належним чином які саме обставини справи або дані про його особу він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

Однак, при призначенні покарання судом не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, яке є злочином проти основ національної безпеки.

За встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_10 покарання.

Таким чином, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме положення ст.69 КК, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості, за своїм розміром є явно несправедливим, не сприяє попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень і не відповідає очікуванням суспільства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин вирок суду відносно ОСОБА_10 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку в цій частині.

Враховуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, межі апеляційний вимог, тяжкість кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, пом`якшуючу покарання обставину - активне сприяння у розкритті злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 194 КК України із застосуванням приписів ч.1 ст.70 КК України.

Отже, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2026 року щодо ОСОБА_10 скасувати в частині призначеного йому покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла;

- за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла.

В іншій частині вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк, з дня отримання копії вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5