Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №149/690/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/690/25

Провадження № 22-ц/801/1213/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокуСправа № 149/690/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Войтка Ю.Б., Шемети Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року, ухвалене суддею Робак М.В. м. Хмільнику, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК Ейс») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №478940425 від 04 листопада 2022 року у розмірі 30 977,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 листопада 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №478940425. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто укладання між сторонами правочину доводиться належними доказами.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував 04 листопада 2022 року відповідачу грошові кошти у розмірі 6 400 грн на банківську карту відповідача.

Зазначено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого продовжувався неодноразово додатковими угодами.

У подальшому, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем договір факторингу №26/12/Е, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 30 977,28 грн, з яких: 6 400 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 577,28 грн - заборгованість по відсоткам.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року відмовлено у задоволені позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ФК Ейс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору та підтвердив наявність зобов`язань, що виникли на його підставі. Крім того, суд встановив факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів. На підставі отриманих результатів перевірки та дотримання встановлених процедур позивач довів, що відповідач уклав кредитний договір шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є належним і допустимим способом підтвердження волевиявлення відповідно до законодавства України. Відповідач не відмовився від кредитних коштів, не розірвав договір, не повернув кошти, здійснював часткові платежі на погашення заборгованості. Жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві. Позивач надав беззаперечні докази того, що саме відповідач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і що кошти в розмірі 6 400 гривень перераховано на картковий рахунок відповідача. Відповідач дійсно укладав кредитний договір, незважаючи на надану ним довідку. Наявність у кредитному договорі унікальних ідентифікаторів відповідача (РНОКПП та адреси реєстрації), його електронний підпис є вагомим доказом його участі в укладенні цього договору. Щодо заяви відповідача про вчинення кримінального правопорушення, то немає остаточно вироку кримінального суду, до того ж навіть не відкрито судове провадження. У зв`язку з цим, відповідач мав би самостійно довести, що це дійсно не вона була контрагентом в даному кредитному договорі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповіді на відзив ТОВ «ФК Ейс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано кредитний договір укладений 04 листопада 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого на картку відповідачки перераховані кредитні кошти у розмірі 6 400,00 гривень строком на 14 днів, зі сплатою 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (коп.а.с.13-17, 18). Орієнтована дата повернення - 18 листопада 2022 року. Кредитний договір №478940425 від 04 листопада 2022 року підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV23GM4, який було направлено позичальнику 04 листопада 2022 року на номер мобільного телефону вказаний ним у заявці на отримання грошових коштів та введено останнім у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 04 листопада 2022 року 15:59:02 (а.с.19 т.1).

Факт перерахування первісним кредитором коштів в сумі 6 400 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» №11_1/2024 від 16 грудня 2024 року (а.с.25-26 т.1).

20 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області з заявою про шахрайські дії невідомих осіб, які оформили на останню кредити. Заяву ОСОБА_1 від 20 листопада 2022 року було зареєстровано в ІП «Єдиний облік» ІТС ІПНП Хмільницького РВП ГУ НП у Вінницькій області за №5757( коп.а.с.81-95) та в подальшому внесено відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 190 КК України (а.с188-191 т.1).

Відповідно до інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» 04 листопада 2022 року о 15.59 год на карту відповідачки відбувся переказ кредитних коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у сумі 6 400 грн (а.с.200,201 т.1). Крім того, у період з 30 жовтня 2022 року по 19 листопада 2022 року змінювався фінансовий номер телефону відповідачки з НОМЕР_2 на НОМЕР_3 (а.с.202 т.1).

Крім того, за інформацією АТ КБ «ПриватБанк» в кабінет належний ОСОБА_1 з фінансовим номером НОМЕР_3 в період часу з 30 жовтня 2022 року по 04 листопада 2022 року неодноразово здійснювався вхід з різних мобільних пристроїв (а.с.34-35 т.2).

Згідно отриманої від ПАТ «Київстар» інформації, абонентський номер НОМЕР_2 , який є фінансовим номером відповідачки для входу в «Приват 24», 04 листопада 2022 року о 18.34 год перебував у м. Хмільнику (ас.161-164 т.1).

Згідно інформації ПрАТ «ВФ Україна», абонентський номер НОМЕР_3 , який було змінено у період отримання кредиту, з 15.29 год перебував на території Київської області (а.с.165-170 т.1).

Позивачка в період з 16 березня 2022 року по 19 серпня 2024 року працювала в м. Хмільнику на посаді продавця продовольчих товарів та згідно табелю робочого часу 04 листопада 2022 року проставлено 8 годинний відпрацьований день (а.с.218,219 т.1).

Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до вказаного договору №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року укладених відповідно між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача (а.с.27-34 т.1).

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача (а.с.37-40 т.1).

26 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №26/12/24, згідно умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги (а.с.41-45 т.1).

29 серпня 2023 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення-вимогу про продаж боргу за кредитним договором №100817644 разом із повідомленням про відступлення права вимоги (а.с.102-103 т.1).

07 вересня 2023 року та 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповіді на вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.104,105 т.1).

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 надійшов гарантійний лист від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з реквізитами про погашення боргу (а.с.106-108 т.1).

ОСОБА_1 було направлено гарантійний лист оформлення реструктуризації боргу за кредитним договором №100817644 (а.с.109-113 т.1).

28 серпня 2023 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення-вимогу про продаж боргу за кредитним договором №8462601 разом із повідомленням про відступлення права вимоги (а.с.114-116 т.1).

07 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідь на вимогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.117 т.1).

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідь на вимогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.118 т.1).

01 листопада 2023 року ОСОБА_1 надійшов гарантійний лист від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з реквізитами про погашення боргу (а.с.119-122 т.1).

Згідно з розрахунками заборгованості, здійсненими ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а.с.46 т.1), ТОВ «Таліон плюс» (а.с.47-48 т.1) та виписки з особового рахунка за кредитним договором №478940425, сформованої ТОВ «ФК «ЕЙС» (а.с.49 т.1), заборгованість становить 30 977,28 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «ФК «Ейс», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом.

ОСОБА_1 , заперечуючи щодо позовних вимог стверджує, що жодного кредитного договору з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» не підписувала і брати кредит не мала намірів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази і врахувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, та правові висновки щодо їх застосування, викладені в постановах Верховного Суду, дійшов висновку про неукладеність кредитного договору, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позову.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ТОВ «ФК «Ейс» в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції визнав факт укладення сторонами кредитного договору та підтвердив наявність зобов`язань, що виникли на його підставі. Крім того, суд встановив факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів.

Разом з тим, суд першої інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності вважав недоведеним факт укладення 04 листопада 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №478940425 від

Суд в описовій частині рішення лише описав докази, які були надані суду на дослідження, і відтворив їх зміст.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс» описує процедуру (алгоритм) укладення кредитного договору в електронній формі відповідно до норм ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Разом з тим, дійшовши висновку про не підписання кредитного договору в електронній формі саме відповідачем суд першої інстанції виходив з того, що фактичним підписантом договору у вищезгаданому порядку є особа, у володінні якої у цей час перебуває номер мобільного телефону, з якого алфавітно-цифрова послідовність (одноразовий ідентифікатор), попередньо отримана від фінансової установи, надсилається оференту за допомогою SMS для акцепту пропозиції про укладення договору.

У день подання заявки на отримання кредитних коштів, змінений фінансовий номер телефону працював у Київській області, яка є територіально віддалена від місця проживання відповідачки та в цей час остання перебувала на робочому місці в м. Хмільнику Вінницької області.

Наведене свідчить про те, що відповідач не подавала заявку на отримання кредиту і не підписувала кредитного договору, оскільки вона у той час не володіла номером мобільного телефону НОМЕР_3 , за допомогою якого відбувалося підписання договору. Натомість, кредитний договір підписано зі сторони позичальника невідомою неуповноваженою особою, яка видала себе за ОСОБА_1 , повідомивши фінансовій установі персональні дані останньої.

У цій справі суд першої інстанції не встановив обставин, які безспірно свідчили б про те, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

З урахуванням досліджених в сукупності доказів, судом першої інстанції поставлено під сумнів, що саме відповідачкою було здійснено дії, спрямовані на укладення спірного кредитного договору, проходження електронної ідентифікації та підтвердження волевиявлення шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Вказані висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс» жодним чином не спростовані.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу перерахування коштів, то вони не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 жовтня 2022 по 19 листопада 2022 року змінювався фінансовий номер телефону відповідачки, а з 30 жовтня 2022 року по 04 листопада 2022 року в належний ОСОБА_1 кабінет неодноразово здійснювався вхід з різних мобільних пристроїв.

Абонентський номер 38-096-240-98-90, який є фінансовим номером відповідачки для входу в «Приват 24», 04 листопада 2022 року о 18.34 год., тобто в день укладення кредитного договору, перебував у м. Хмільнику, а абонентський номер НОМЕР_3 , який було змінено у період отримання кредиту, з 15.29 год. перебував на території Київської області.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц за позовом банка до клієнта про стягнення заборгованості вказано: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 28 травня 2025 року у справі № 757/14963/23-ц та інших.

Вказана судова практика Верховного Суду, яка застосована судом першої інстанції, є сталою та сформованою.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

Апеляційний суд, враховуючи кредитний характер правовідносин між сторонами, виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини позичальника з банком фактично не є рівними.

Відтак, вирішуючи спір, суд першої інстанції надав правову оцінку наявним у справі доказам, установив фактичні обставини у справі і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Ю.Б. Войтко

Т.М. Шемета