Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №766/7790/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/7790/26

Пров. №3/766/2026/26

23.06.2026 м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Корольчук Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 702197, 05.05.2026 о 06:58 годині в м. Херсон по вул. 49 ХГД, будинок №28, ОСОБА_1 керував електричним колісним транспортним засобом «Minako» без державного номерного знаку з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродня блідість шкіряного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння лікарем наркологом у найближчому медичному закладі КНП «ХОЗ ЗНПД» ХОР у встановленому законом порядку категорично відмовився. Правопорушення вчинено двічі протягом року згідно рішення судді Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/7073/25 від 20.05.2025 та 766/18235/25 від 22.12.2025. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, вчинена особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS.

Однак, 18.05.2026 від ОСОБА_1 надійшли заперечення до протоколу про адміністративне правопорушення, в обґрунтування яких він зазначає, що повністю заперечує факт керування транспортним засобом, оскільки в той момент, коли до нього підійшли працівники поліції, він шукаючи можливість зарядити електровелосипед, тільки підійшов до нього та сів. Також, ОСОБА_1 стверджує, що велосипед з потужністю електромотора 800 Вт та максимальною швидкістю до 37 км/год не є механічним транспортним засобом, тоді як таким визнаються згідно ПДР тільки ті велосипеди, у яких потужність електромотора до 3 кВт. Крім того, працівник поліції не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, натомість запропонував залишити велосипед і одразу пройти такий огляд у медичному закладі. Оскільки ОСОБА_1 не міг залишити транспортний засіб на місці і без нього їхати у медичний заклад, а їхати на велосипеді працівниками поліції йому було відмовлено, то він у медичний заклад для проходження огляду не поїхав. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу правопорушення.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про день та час розгляду справи, про що свідчить наявна в матеріалах розписка ОСОБА_1 про те, що він повідомлений про розгляд справи о 08:15 годині 23.06.2026.

Наведене, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 зібрані, додані до протоколу та надані суду наступні документи, які були досліджені у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №702197 від 05.05.2026, в якому викладені дата та час (05.05.2026 о 06:58 годині), місце (м. Херсон, по вулиці 49 ХГД, будинок №28) та обставини (керував електричним колісним транспортним засобом «Minako» без державного номерного знаку з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродня блідість шкіряного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння лікарем наркологом у найближчому медичному закладі КНП «ХОЗ ЗНПД» ХОР у встановленому законом порядку категорично відмовився) вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Крім того, в протоколі зазначено, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено двічі протягом року згідно рішення суддів Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/7073/25 від 20.05.2025 та 766/18235/25 від 22.12.2025, а також, що ним порушено вимоги п 2.5 ПДР (водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції);

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, яким 05.05.2026 о 07:01 годині ОСОБА_1 направлено на огляд у медичний заклад КНП «ХОЗ НПД» ХОР. Ознаками сп`яніння, встановленими внаслідок огляду поліцейським, зазначено: неприродня блідість шкіряного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці;

- довідка інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 06.05.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року двічі притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а саме: постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2025 у справі 766/7073/25 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.12.2025 у справі 766/18235/25 за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років;

- довідка інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 06.05.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення воді на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 , терміном дії з 24.10.2022 по 23.11.2023, яке має статус: знищений;

- довідка інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 06.05.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу;

- постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2025 у справі 766/7073/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;

- постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 22.12.2025 у справі 766/18235/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу;

- оптичний носій із відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом – електровелосипедом, поліцейським йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що він одразу ж погодився, однак після відмови поліцейського надати можливість завести транспортний засіб у безпечне місце, ОСОБА_1 відмовився залишати на вулиці свій транспортний засіб та їхати без нього до медичного закладу.

Також судом досліджено докази, надані ОСОБА_1 , подані разом із клопотанням про закриття провадження у справі, а саме:

- інструкцію користувача електровелосипеда марки «Minako», який має наступні характеристики: потужність двигуна: 600 Вт/800 Вт, батарея: Li-ion 48 V/60 V, максимальне навантаження 140 кг, ємність батареї: 13 Ah/15 Ah/18 Ah /20 Ah /25 Ah, гальма: барабанні, привід: задній, шини: 18х2.125/57-355,вага: 42 кг;

- рішення управління праці та соціального захисту населення Центральної районної у м. Херсоні ради про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 19.01.2026, згідно з яким ОСОБА_1 призначено компенсацію з 01.12.2025 по 31.12.2025 – 1130.0, з 01.01.2026 по 06.11.2026 – 1419.0 за догляд за ОСОБА_3 , яка є інвалідом ІІІ групи згідно посвідчення серія НОМЕР_3 ;

Оцінюючи наведені докази, судом врахуванню підлягають наступні норми діючого законодавства.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний серед іншого з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/6226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Так, ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що електровелосипед, яким він керував, не відноситься до транспортних засобів, суд зазначає наступне.

КУпАП не містить визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підпунктом «б» частини 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного велосипеда за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Щодо відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Пункт 2.5 ПДР України покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії поліцейських в наведеній ситуації в першу чергу регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»(далі по тексту Інструкція), відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. До ознак наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, віднесено: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу І Інструкції).

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 розділу І Інструкції).

Згідно із п. 6 розділу ІІІ зазначеної Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Так, з вищевикладених доказів вбачається, що поліцейськими були встановлені відповідні ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом, що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп`яніння. Оскільки ж відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, а тому представниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів, наданих поліцейськими разом із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 702197 від 05.05.2026, вбачається, що на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 одразу ж і беззаперечно погодився пройти такий огляд (на 00:57 годині запису), поліцейський уточнив запитання чи точно він готовий пройти такий огляд і ОСОБА_1 повторно погодився із вимогою поліцейського (на 01:04 годині запису). Після цього ОСОБА_1 , маючи занепокоєння щодо крадіжки велосипеду у разі залишення його без догляду на вулиці запропонував поліцейським докотити транспортний засіб додому, після чого поїхати у медичний заклад для проходження огляду (на 01:11 годині запису), на що отримав відмову поліцейського без пояснення причин такої відмови (на 01:18 годині запису). Після чого ОСОБА_1 відмовився їхати будь-куди з місця події.

Отже, фактично ОСОБА_1 не відмовився від законної вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, а відмовився залишати свій транспортний засіб на вулиці без догляду, а тому неприбуття ОСОБА_1 до медичного закладу викликане не порушенням Правил дорожнього руху, а бажанням зберегти своє майно.

Суд звертає увагу на те, що право на майно - це фундаментальне право людини володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а також результатами своєї інтелектуальної чи творчої діяльності. Воно є конституційним, гарантується на найвищому рівні та є основою економічної свободи в Україні.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, кожна особа має право на фізичне збереження свого майна (охорона майна), тобто це гарантована законом можливість власника або законного володільця захищати своє майно від незаконних посягань, пошкодження чи втрати, а також вживати заходів для його безпеки. Це право базується на Конституції України та правових нормах в різних галузях права, зокрема, цивільного, адміністративного, кримінального тощо.

Під час законної вимоги поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, представник правоохоронного органу фактично створив умови для того, щоб особа, яка погодилася на проходження медичного огляду на стан сп`яніння, з метою збереження свого майна не мала змоги покинути місце події. Двоколісний транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , об`єктивно не має засобів захисту, таких як сигналізація, замкнені дверцята і т.п., а тому його легко рухати сторонній особі, а відповідно і здійснити крадіжку цього транспортного засобу.

Таким чином, відмова ОСОБА_1 проїхати в медичний заклад для проходження огляду, залишивши на вулиці електровелосипед, по своїй суті була не що інше як спосіб захисту свого майна, а не відмова від проходження такого огляду у розумінні положень КУпАП, а тому у суду є сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, то відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 251-252, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП України - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

СуддяН. В. Корольчук