Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №766/21980/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/21980/24

н/п 2/766/2051/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16.06.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача у грудні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до відповідачів, в якому просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровані відповідачі — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак вони ніколи не проживали та не проживають у спірному житловому приміщенні, участі в утриманні квартири не беруть, комунальні послуги не сплачують, їх місце перебування позивачу не відоме.

Факт тривалої відсутності відповідачів підтверджується відповідним актом, складеним сусідами. Наявність реєстрації відповідачів у квартирі створює для позивача перешкоди у повному здійсненні права володіння, користування та розпорядження належним їй майном, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від учасників провадження не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, зокрема, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за адресою реєстрації місця проживання відповідачів та за адресою реєстрації ОСОБА_3 як внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 82-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» .

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачам вручена.

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідачі не скористалися. Документів, що підтверджують поважність причин їх відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Представник заінтересованої особи та заінтересована особа в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача розглядає справу в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16999859 від 29.01.2014 року, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить частина квартири АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: ВТР №664052, р. № 2-109, виданого 29.01.2014 року державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Гудимою О.Б.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17000373 від 29.01.2014 року, ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на праві приватної спільної часткової власності належить частина квартири АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: ВТР №664053, р. № 2-110, виданого 29.01.2014 року державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Гудимою О.Б.

Відповідно до Витягу № 4954 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , №, серія паспорта НОМЕР_3 , дата реєстрації: з 10.05.1989 року по теперішній час;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №, серія свідоцтва про народження НОМЕР_4 , дата реєстрації: з 13.12.2019 року по теперішній час;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , №, серія паспорта НОМЕР_5 , дата реєстрації: з 13.12.2019 року по теперішній час.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Разом із цим частиною 2 ст. 33 Закону України «Про основні засади житлової політики», ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування житлом інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про основні засади житлової політики», житло приватного житлового фонду може використовуватися для особистого проживання власника та членів його сім`ї, передачі в оренду або користування на інших підставах, у тому числі за рішенням власника за договором оренди соціального житла, а також в інший спосіб, не заборонений законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства», від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

Згідно з частинами першою, другою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка вказує про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору. Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання відповідача звільнити житло в контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна, а також наявності чи відсутності іншого житла.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17.

Зі змісту Акту огляду приміщення та про не проживання осіб за місцем реєстрації від 15.08.2024 року, складеного ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданого 28.03.1996 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданого 04.08.1999 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 (паспорт серії НОМЕР_8 , виданого 03.01.2002 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 ), посвідченого головою правління ОСББ «Оріон», у квартирі АДРЕСА_1 , не проживають та ніколи не проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказані особи за місцем реєстрації сусідами та мешканцями будинку ніколи не спостерігалися, їх особисті речі у квартирі відсутні. У спірному житловому приміщенні знаходяться виключно особисті речі ОСОБА_1 .

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої – третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що відповідачі фактично не проживають у спірній квартирі, ніколи не користувалися нею, не мають у ній особистих речей та не підтримують зв`язку з житлом. Ці обставини підтверджуються актом огляду приміщення та поясненнями мешканців будинку. За змістом статті 405 ЦК України тривала відсутність особи без поважних причин свідчить про втрату інтересу до житла та є підставою для припинення права користування ним. Оскільки реєстрація відповідачів у квартирі створює позивачу перешкоди у повному здійсненні прав власника, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.316, 317, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 81, 247, 263-265, 272, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Найменування сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 . РНОКПП: НОМЕР_9 .

Заінтересована особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 16.06.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова