Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №592/6949/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/6949/26

Провадження № 1-кп/592/1009/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12002620048000252 від 28.01.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Хотінь Сумського району Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,

сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

28.01.2026 близько 17 год 20 хв, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «CHERY TIGGO 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Сумської тероборони в напрямку просп. Перемоги в м. Суми, перебуваючи поблизу буд. № 14 на вул. Сумської тероборони в м. Суми, діючи з порушенням вимог пунктів 2.3 б, 2.10 а, б, в, г, ґ, д, е, 12.2, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку та знехтував безпекою дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, рухаючись у темну пору доби з перевищенням допустимої швидкості в умовах видимості дороги в напрямку руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, та перед яким зменшував швидкість інший транспортний засіб, що рухався в сусідній смузі, ОСОБА_3 не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля «CHERY TIGGO З», реєстраційний номер НОМЕР_1 , або ж його зупинки, щоб дати дорогу пішоходам, у зв`язку з чим здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину вул. Сумської тероборони в м. Суми по нерегульованому пішохідному переходу зліва-направо відносно напрямку руху автомобіля «CHERY TIGGO З».

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку легкого ступеня, пластинчастого епідурального крововиливу правої лобної частки та полюсу правої скроневої частки, лінійного перелому малого крила клиноподібної кістки та луски скроневої кістки, забійної рани м`яких тканин лобно-тім`яної ділянки праворуч, посттравматичного шийного міозиту, саден верхніх та нижніх кінцівок.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №312 від 30.03.2026 вищезазначені тілесні ушкодження в ділянці голови потерпілого були небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді саден кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Після скоєння дорожнього-транспортної пригоди ОСОБА_3 , розуміючи, що своїми протиправними діями поставив потерпілого ОСОБА_10 в небезпечний для життя стан і усвідомлюючи, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, нехтуючи моральними і правовими нормами, які зобов`язують надати допомогу людині, яка перебуває в небезпечному для життя стані, не виконав свого обов`язку, покладеного на нього пунктом 2.10 Правил дорожнього руху, зокрема не вжив можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілому, виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, хоча повинен був і мав реальну можливість це зробити. Натомість ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою уникнення відповідальності, на автомобілі «CHERY TIGGO 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце події.

Відповідно до зібраних у кримінальному провадженні доказів та висновку судової інженерно-транспортної експертизи № 120 від 04.04.2026 у даній дорожній ситуації ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «CHERY TIGGO 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 і введені у дію з 01.01.2002, а саме:

- пункт 2.10, згідно якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

- пункт 12.2, згідно якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

- пункт 18.1, згідно якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

- пункт 18.4, згідно якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Допущені ОСОБА_3 порушення вимог пунктів 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3 є умисними, форма вини до наслідків, що настали, - необережна (злочинна самовпевненість).

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження і за ч. 1 ст.135 КК України, а саме в завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та пояснив, що дійсно 28.01.2026 близько 17 год 20 хв., керуючи автомобілем «CHERY TIGGO 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Сумської тероборони в напрямку просп. Перемоги в м. Суми, перебуваючи поблизу буд. № 14 на вул. Сумської тероборони в м. Суми, здійснив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_10 , але спочатку не зрозумів, що здійснив наїзд, оскільки автомобіль, який рухався за ним поїхав далі і вирішив, що наїзду не було і поїхав забирати людей, який треба було відвезти до с. Піщане, але коли оглянув свій автомобіль, то злякався, що зробив наїзд на людину та ще і залишав без допомоги. Злякавшись, заїхав до брата і у нього кинув автомобіль. Коли йому зателефонували на його мобільний телефон і він почув, що це працівники поліції, не встиг відповісти, як сів мобільний телефон. Дома він його зарядив і сам набрав до поліції і повідомив, що він скоїв ДТП та скрився з місця події і запитав куди йому приїхати. Але поліція відповіла, що вони самі прийдуть до нього додому. Дійсно працівники поліції приїхали додому, а потім поїхали і на місце події, і на обстеження. Щиро кається, просить вибачення у потерпілого і його законного представника, шкодує, що так поставився спочатку невірно поставився до скоєного. Просить суворо не карати, враховуючи, що ним відшкодовані повністю збитки потерпілому і державі на лікування потерпілого.

Згідно вимог ч.3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, а також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Таким чином, факт вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ст. 286 ч. 2 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження і за ч. 1 ст.135 КК України, а саме в завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Мотиви призначення покарання.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_3 , згідно з ч. 5 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів є тяжким злочином, форма вини до наслідків, що настали – необережна (злочинна самовпевненість), за ч.1 ст. 135 КК України – є нетяжким злочином відповідно до ч.4 ст. 12 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 вину визнав повністю, сприяв розкриттю злочину, є не судимим, у скоєному щиро розкаявся і його щирість полягає в осуді власної поведінці, вибаченні перед законним представником неповнолітнього, у повному відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди та готовий нести відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом`якшують його покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, на обліку у психіатричному та наркологічному диспансері не перебуває, має постійне місце проживання, відшкодував повністю збитки, а тому суд дійшов висновку про звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначивши покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги конкретні обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, враховуючи позицію законного представника, яка не бажає щоб обвинувачений був позбавлений волі, суд вважає, що саме застосування ст.75 КК України сприятиме виправленню та відшкодуванню шкоди потерпілому.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 залишити без розгляду, оскільки ОСОБА_3 повністю відшкодовані завдані збитки.

Цивільний позов Департаменту фінансів Сумської обласної адміністрації про відшкодування 5902,86 грн. залишити без розгляду, оскільки ОСОБА_3 повністю відшкодовані дані збитки.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

З обвинуваченого ОСОБА_3 належить стягнути витрати за проведення судових експертиз відповідно до ст. 124 КПК України.

У порядку ч.4 ст.174 КПК України підлягає вирішенню питання про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування.

Керуючись ст. 84, 85-86, 94,100, 124, 368, 370, 374, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченню за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.286 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки;

за ч.1 ст.135 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно визначати ОСОБА_3 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Згідно із ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від основного відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов Департаменту фінансів Сумської обласної адміністрації про відшкодування 5902,86 грн. залишити без розгляду

Стягнути з ОСОБА_3 (інд. номер НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані із залучення експертів в розмір 17 828 грн. на користь держави.

Зняти арешт, накладений ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 лютого 2026 року на майно, а саме: автомобіль «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за Миколаївською селищною радою: Сумська область, смт. Миколаївка, б-р Свободи 2; 2) змив з керма автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 3) змив з важеля МКПП автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 4) змив з важеля стоянкового тормозу автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 5) чохол (майка) з переднього лівого сидіння автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 6) чохол (майка) з переднього правого сидіння автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зняти арешт, накладений ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 лютого 2026 року на майно, а саме : уламки пластику, які було вилучено у ході огляду 28.01.2026 р. з місця дорожньо-транспортної події по вул. Сумської тероборони поблизу буд. 14 в м. Суми та поміщено до спец пакету NPU №6164190.

Речовий доказ: автомобіль «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за Миколаївською селищною радою: Сумська область, смт. Миколаївка, б-р Свободи 2, який зберігається на штраф майданчику за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська,16-А передати володільцю – Миколаївській селищній раді.

Речовий доказ: змив з керма автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 3) змив з важеля МКПП автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 4) змив з важеля стоянкового тормозу автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 5) чохол (майка) з переднього лівого сидіння автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 6) чохол (майка) з переднього правого сидіння автомобіля «Chery Tiggo3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , які знаходяться на зберіганні у камері речових доказів ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23 – знищити.

Речовий доказ: уламки пластику, які було вилучено у ході огляду 28.01.2026 р. з місця дорожньо-транспортної події по вул. Сумської тероборони поблизу буд. 14 в м. Суми та поміщено до спец пакету NPU №6164190, які знаходяться на зберіганні у камері речових доказів ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23 – знищити.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_11