Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №494/1300/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

22.06.2026

Справа № 494/1300/26

Провадження № 3/494/346/26

ПО С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2026 р. м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріалами справи про адміністративне правопорушення, яке надійшло від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалася протягом року, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі змінами та доповненнями (далі – КупАП) -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа надійшла в провадження судді Римар І.А. та враховуючи, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справ в розумні строки визначені КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673741 від 23.05.2026 року вбачається, що 23.05.2026 року о 18.48 год в м. Березівка Одеської області по вул. Свято Миколаївській ОСОБА_1 керував т/з MERCEDES BENZ д/н НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ зі згоди водія із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager 6820 (ARSC -0118). Результат 1,32 проміле. Тест №288. Від керування відсторонений шляхом передачі ТЗ тверезому водієві, чим порушив п 2.9 ПДР , за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КупАП.

В судовому засіданні 15.06.2026 р ОСОБА_1 винним себе не визнав, зазначив, що протокол відносно нього складено з порушеннями. Додатково вказав, що являється інвалідом ІІ групи, в той день алкоголь не вживав, лише ліки, оскільки хворіє на гіпертонічну хворобу . Після продуву трубки приладу Драгер з результатами не погодився.

На підставі наданих пояснень, дослідивши наявні докази в матеріалах справи, судом винесена постанова про виклик поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Слухання справи відкладено на 22.06.2026 р.

У судовому засіданні 22.06.2026 року ОСОБА_1 своєї вини не визнав та вказав, шо поліцейські його безпідставно зупинили. Пройти огляд на стан алкогольного спяніння він погодився, драгер продував кілька разів, після чого поліцейські почали складати адмінматеріали. Під час складання адмін матеріалів присутня була дружина, та останні йому не розяснили процедуру освідування та він не відмовлявся проїхати до лікарні на освідування. З результатами не згоден , однак наявне у матеріалах справи направлення на медичний огляд до Березівської ЦРЛ йому не надавали та він не відмовлявся проїхати. З результатми категорично не згодний.

Під час судового засідання 22.06.2026 року допитаний поліцейський ОСОБА_2 , зазначив, що перебував на добовому чергуванні. Під час патрулювання в м. Березівка Одеської області був зупинений автомобіль під керування ОСОБА_1 за порушення ПДР не ввімкнув показчик повороту, після чого виявлено, що останній має ознаки алкогольного сп`яніння та останньому запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився та продув прилад Драгер, Поліцейський заначив, що ОСОБА_1 з показами приладу Драгер погодився, вказане зафіксовано на боді камеру та відео містяться в матеріалах справи. Водночас, направлення на медичний огляд до Березівської ЦРЛ виписано, оскільки останній відмовився їхати до лікарні та вказане було долучено як додатковий доказ вини особи. Разом з цим, водій погодився з результатами на алкогольного спяніння та його притягнуто за п.2.9а ПДР, а саме за керування в аклогольному спянінні.

Також, в судовому засіданні допитанний поліцейський ОСОБА_3 , який надав пояснення з приводу пригоди, яка мала місце 23.05.2026 р , а саме під час патрулювання ним разом з поліцейським Івашко Б по м. Березівка Одеської області був зупинений автомобіль марки MERCEDES BENZ під керуванням ОСОБА_4 за порушення ПДР, який на той момент перебував з ознаками алкогольного сп`яніння. Останньому було запропоновано продути прилад Драгер, на що він погодився та після також погодився і з його результатами. Також було виписане і направлення на медичний огляд. Пояснив, що воно виписане у разі, якщо особа не погодиться з результатами алкотестеру Драгер. Останній відмовився проїхати до лікарні, з результатом Драгеру погодився.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, допитавши поліцейських, дослідивши та оцінивши докази по справі, переглянувши надані поліцейськими відеозаписи, суд доходить до наступного висновку:

Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».

Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».

Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, яким передбачено правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».

Оскільки, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.

Водночас, суд враховує, що навіть у разі наявності підпису водія у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом його вини. Вказане підтверджується практикою ВС, а саме Постановою ВС/КАС № 757/2757/16-а від 22.07.2019 року.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.

Відповідно до позиції Європейського суду з права людини /справа «Надточій проти України» ( заява №7460/03)/ Уряд України визнає карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки справа за своєю суттю є кримінальною, то адміністративні правопорушення підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з п.а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50р. кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Відповідно до ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Також, в справі «Пол Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 252 КУпАП передбачено: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю».

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що він перебував біля будинку та не порушував Правила Дорожнього руху, то вказане спростовується наданими матеріалами та відео 52402668250933035271, в якому чітко вбачається, як останній здійснює поворот не перехресті та не вмикає покажчик повороту. На підтвердження порушення ПДР, поліцейським складено постанову серії ЕНА 7246678 за ч.2 ст.122 КУпАП та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу 510 грн. Дана постанова не оскаржена та діюча.

За таких обставин, суд доходить висновку про законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу за порушення ПДР ,а саме п. 9.2 б ПДР.

Водночас, під час судового засідання ОСОБА_1 заперечував та не погоджувався з протоколом за ч.1 ст.130 КУпАП.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення від 23.05.2026 року, покази приладу Драгер результат 1,32 проміле, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапорт, направлення на медичний огляд до Березівської ЦРЛ.

Відповідно до виписаних у ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи,

яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Порядок такого огляду та відмови від його проходження передбачено ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП від 23.05.2026 року, зазначено: про те, що результат тесту склав 1,32 проміль. При цьому, у протоколі не вказується, чи згоден з вказаним результатом тесту водій.

Водночас, до протоколу долучено направлення на медичний огляд до Березівської ЦРЛ.

За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини та суть адміністративного правопорушення повинні бути чітко викладені в протоколі.

Так, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкції).

Згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.

Згідно п. 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно достатті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції .

Тобто, працівник поліції згідно даної Інструкції, після того як продув Драгер водій та результат показав позитивний, повинен роз`яснити водієві, що він може не погодитись з результатом та пройти освідування у разі незгоди в медичному закладі, після чого у разі незгоди водія, поліцейський повинен виписати направлення та завершити процедуру освідування.

При цьому, суд також враховує на відео 00000020260523184626_0016 01:50 хв. поліцейський питає чи нічого не вживав водій, на що водій вказує – ні. Після, поліцейський без визначення ознак на стан алкогольного спянння, як це передбачено Інструкцією пропонує пройти Драгер на місці зупинки, на що водій погоджується. В подальшому поліцейський роз`яснює процедуру освідування та питає чи приймає особа якісь ліки, на що водій зазначає що приймає від цукрового діабету. Після надає для продуву трубку та водій намагається продути Драгер кілька разів. У результаті продуву, Драгер показав 1,32 проміль, на що водій зазначає в принципі да. Після чого, поліцейський питає чи потрібно проїхати до медичного закладу на що останній вказує: а що треба та поліцейський вказує, що це його бажання та після починає розмову про складання адміністративних матеріалів. При цьому, відповіді про відмову або небажання проїхати до медичного закладу водієм не надано.

Водночас, до матеріалів справи, як зазначено вище ,долучено направлення на медичний огляд до Березівської ЦРЛ.

Суд констатує, що працівники поліції фактично не дотрималися передбаченої законом процедури оформлення огляду, а отже, докази є неналежними та недостатніми для висновку про вчинення правопорушення.

Посилання поліцейського , що даний доказ – направлення на медичний огляд до Березівської ЦРЛ виписаний у разі відмови водія або незгоди з результатом в майбутньому, свідчить про те, що фактично поліцейським прийнято рішення про проведення подальшого освідування саме в медичному закладі Березівської ЦРЛ.

При цьому, суд підкреслює, у разі долучення до матеріалів справи та наявності направлення на медичний огляд у закладі охорони здоров`я, та як зазначено поліцейськими, що водій відмовився від освідування, фактично свідчить про необхідність складати протокол про адміністративне правопорушення саме за відмову від проходження від огляду на стан сп`яніння за пунктом 2.5 ПДР, навіть при наявності позитивного продуву Драгер.

Суд констатує, якщо направлення на медичний огляд оформлене, але медичний огляд фактично не завершений або матеріали цього не містять, це створює сумнів щодо повноти процедури, тобто поліцейський одночасно провів огляд на місці і одразу оформив направлення до лікарні, що суперечить вимогам вищезгаданої Інструкції.

Суд вважає роз`яснити, що якщо поліцейський після позитивного результату Drager все ж оформлює направлення до медичного закладу, він повинен забезпечити реальне проведення такого огляду відповідно до процедури. Неповне або формальне виконання цієї процедури ставить під сумнів належність доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у двох випадках: 1. у разі незгоди водія на проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу; 2 або у разі незгоди водія з результатами такого огляду.

Якщо ж поліцейський прийняв рішення про направлення особи до закладу охорони здоров`я, він був зобов`язаний забезпечити проведення саме того медичного огляду, який передбачений ст. 266 КУпАП та Інструкцією, а не обмежитися лише формальним складанням направлення.

Таким чином, одночасне використання результатів огляду Drager як достатнього доказу вини та одночасне оформлення направлення до медичного закладу без належного завершення передбаченої законом процедури, свідчить про істотну суперечність у діях працівників поліції та ставить під сумнів дотримання встановленого законом порядку проведення огляду.

Оформлення працівником поліції направлення до закладу охорони здоров`я свідчить про прийняття ним процесуального рішення щодо необхідності проведення медичного огляду. За таких обставин саме результати медичного огляду повинні були або підтвердити, або спростувати наявність стану сп`яніння. Натомість матеріали справи не містять доказів завершення цієї процедури, хоча вона вже була ініційована самим поліцейським. Використання лише результату огляду на місці, після оформлення направлення до медичного закладу свідчить про незавершеність передбаченої законом процедури встановлення стану сп`яніння та не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

За відсутності приписів КУпАП щодо підстав для визнання доказів недопустимими, вважаю за необхідне застосовувати норми КПК України, які регулюють подібні за змістом правовідносини (аналогія закону ст. ст. 86 - 87КПК України).

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2ст. 86 КПК України).

Згідно зі ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Відповідно до ст.62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_5 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, а тому суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.

За таких обставин, суд вважає закрити провадження саме на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, оскільки зважаючи на надані заперечення та наявність направлення на медичний огляд ло Березівської ЦРЛ, який належним чином не завершений, суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

З досліджених судом доказів встановлено обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, у зв`язку із не доведенням та відсутністю доказів фактичних обставин вчинення ним правопорушення.

Керуючись ст.ст. 130,247,268,283- 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду .

У зв`язку з надмірним навантаженням, повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.06.2026 року.

Суддя І.А. Римар