Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №596/220/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/220/26Головуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М.

Провадження № 33/817/245/26 Доповідач - Гриниха Л.Є.

Категорія - ч.1 ст.41 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Гриниха Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно даної постанови, ОСОБА_1 тимчасово виконує обов`язки директора ДП «Санаторій Збруч» з 01.06.2011.

В порушення вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата працівникам ДП «Санаторій Збруч» у січні - грудні 2025 року не виплачувалася на умовах, як це передбачено вимогами чинного законодавства про працю.

Заробітна плата (нарахована до виплати) працівникам підприємства у 2025 році склала 212616,30 грн. Однак, станом на день проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) заробітна плата у сумі 212616,30 грн. не виплачена. Заборгованість із виплати заробітної плати працівникам підприємства станом на 31.12.2024 року становила 3856687,36 грн., в тому числі 2765180,90 грн. перед 74 звільненими працівниками.

В порушення вимог частини другої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ДП «Санаторій Збруч» у 2025 році не забезпечено реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати в терміни, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення за ознаками частини 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, а вказану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом не з`ясовано усі обставини справи.

Наголошує на тому, що порушення законодавства відбулось не з її вини, оскільки ДП «Санаторій Збруч» не веде господарської діяльності через незаконні дії державного виконавця внаслідок чого майно підприємства вибуло у приватну власність.

Зазначає, що ДП «Санаторій Збруч» зобов`язується виплатити заробітну плату і здійснює заходи для погашення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, прихожу до наступних висновків.

Як вбачається з постанови судді, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останньої. Про постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 стало відомо тільки після ознайомлення з нею 07.04.2026 року.

З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Всупереч зазначеним вимогам закону, суд першої інстанції не вжив належних заходів для всебічного, повного розгляду справи, допустив порушення норм права, внаслідок яких дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення судам необхідно дотримуватися принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист, верховенства права, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, спрямованої на додержання положеньстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ч.1 ст.41 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного ЗУ "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що при вирішенні питання щодо дотримання вимог ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» слід з`ясувати чи мав роботодавець реальну можливість здійснити виплати з урахуванням об`єктивних обставин (бойові дії, окупація, знищення документації тощо), чи вживалися роботодавцем заходи для відновлення діяльності підприємства , пошуку альтернативних джерел фінансування і т.п., підстави виникнення заборгованості, фінансовий стан підприємства, з`ясовувати цільове призначення та використання коштів за цільовим призначенням, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 тимчасово виконує обов`язки директора ДП «Санаторій Збруч».

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ДП “Санаторій “Збруч” знаходиться у власності держави, фінансування його не здійснюється та через збитковість не провадить господарської діяльності. На даний час в санаторії працює 2 штатних працівника, зарплата яким нараховується, однак не виплачується через відсутність фінансування.

З довідки ТВБВ №10019/028 філії Тернопільське обласне управління АТ “Ощадбанк” вбачається, що ДП “Санаторій “Збруч”” має відкритий поточний рахунок у валюті — гривня та залишок коштів на рахунку станом на 23.02.2026 року становить 0, 00 грн..

Як вбачається з Постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника серії ЗВП №60192105 від 31.10.2019 року, усе майно та банківській рахунки, які належить боржнику — Державному підприємству “Санаторій “Збруч” описано та арештовано.

Отже, директор державного підприємства “Санаторій “Збруч” з цього часу не вправі розпоряджатися вказаним майном, у тому числі передавати його в оренду, на що вказувала в судовому засіданні головний державний інспектор Гранківська І.В., котра складала протокол про адмінправопорушення, зазначаючи про те, що ОСОБА_1 не вживалися заходи по відшуканню коштів для погашення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Разом з тим, тимчасово виконуюча обов`язки ДП «Санаторій Збруч» ОСОБА_1 зверталася до Державного управління справами, власника майна, депутатів ВРУ стосовно відновлення діяльності санаторію та повернення заборгованостей, що вбачається з матеріалів справи, зокрема з листа №68 від 16.007.2021 року до Державного управління справами.

Зазначене свідчить про відсутність умислу на невиплату заробітної плати та підтверджує вжиття керівником підприємства заходів щодо усунення порушення.

Вказана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції, у зв`язку із чим було постановлено необґрунтоване рішення.

Крім того, відповідно до акту про проведений електронний аукціон від 18.02.2025 ЗВП №60192105, протоколу №629446 проведення електронного аукціону (торгів), Гусятинським відділом ДВС у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮ України по зведеному виконавчому провадженню №60192105 від 01.10.2019 року ДП “Санаторій “Збруч” та усе належне йому майно було відчужено.

З інформації Гусятинського відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮ України від 06.02.2026 року № 3438/288-24/2 вбачається, що станом на 06.02.2026 року в залишку на рахунку відділу перебувають стягнуті з боржника — ДП “Санаторій “Збруч” кошти в сумі — 13561 397, 86 грн..

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, тобто порушення вимог законодавства про працю, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі закрити.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження — задовольнити.

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 КУпАП — скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя